 |
|
Аналіз результатів дослідження ставлення «дітей вулиць» до діяльності дільничних інспекторів міліції.
В межах дипломної роботи було проведено соціологічне дослідження дільничних інспекторів міліції в Лохвицькому РВ та глибинне інтерв’ю дітей, які живуть на вулицях м. Лохвиця. В інтерв’ю прийняло участь 30 дітей та в анкетуванні брали участь 26 ДІМ. Для проведення дослідження була розроблена спеціальна анкета та глибинне інтерв’ю (Див. Додаток А, Б).
За результатом дослідження, рівень освіти респондентів становить – 6 опитаних ДІМ мають вищу юридичну освіту, 12 респондентів – мають вищу неюридичну, 8 - середня спеціальна неюридична. Дане запитання показало, що освіта ДІМ не належить по професійній ланці.
В Лохвицькому РВ вислуга років становить: до 5 років працюють – 14 респондентів, від 5-10 років – 7 респондентів, від 10-15 років – 5. Можна сказати, що в районному відділу працює більша частина молодих фахівців.
На запитання «Що Вас не влаштовує в організації та діяльності органів внутрішніх справ?» отримали наступні результати: 15 респондентів незадовільні фінансовим забезпеченням, 6 респондентів стверджують в поганому матеріально-технічному забезпеченні, 5 респондентів вважають, що надмірне завантаження.
Таким чином, дане запитання показало, що б покращити діяльність дільничних інспекторів міліції, державі необхідно підняти заробітну плату та забезпечити матеріально – технічно в повній мірі.
В останній час в ОВС збільшилась кількість звільнень працівників міліції, що саме цікаве не за порушення, а за погане фінансування держави. Нажаль співробітники вимушені кидати роботу.
Що стосується відносин між колегами ДІМ у колективі Лохвицького РВ, можна відмітити, що сприятливі. Так, як постійні взаємовідносини на роботі сприяють допомоги та взаєморозумінні. Так покладена директиви № 8, що регламентує «Питання етикету працівника міліції в ОВС».
Під час опитування ДІМ на питання «Як Ви відноситесь до свого начальника підрозділу?» отримали наступні результати: майже 15 респондентів ставляться скоріше погане, ніж добре, 8 респондентів – скоріше добре, ніж погане, 4- вважають добре, 4- погано. Таке дослідження показало, що ставлення до свого начальника підрозділу в край негативне. Як стверджують самі дільничні інспектора міліції, постійні непорозуміння з приводу роботи, а саме по виявленню розкриттю злочинів псують взаємовідносини з керівником служби. Головним фактором постійних перепон є не толерантне ставлення до підлеглих з боку начальника підрозділу. Постійні сварки перешкоджають роботі на своїх адміністративних ділянках та забирають багато часу, а також не бажання працювати.(Мал. 3.2.1.)
На запитання «Що вплинуло на Ваш вибір обіймати цю посаду?» отримали наступні результати: більша частина відмітила, що пішли на дану посаду з власного бажання, а останні стверджують, що вплинуло переконання родичів, знайомих та близьких.
Також, слід проаналізувати питання «Як Ви вважаєте, чи є бродяжництво поширеним явищем?» на це запитання я отримав такі результати: 15 респондентів відповіли, що бродяжництво є, а особливо в Україні та пострадянських країнах, 14 ствердило, що існує по в сьому світі, лише один вважає, не поширеним явищем на сьогодні. (Мал. 3.2.2.) Отже, дослідження показало, дану картину, що ДІМ – це явище поширеним, так як зустрічаються з цим кожен день.
Проблема дитячої безпритульності зростає з кожним роком все більше, запитавши у ДІМ «Звідки Ви взнали про наявність проблеми втечі дітей з домівок в Україні» майже більша частина відповіла, що на роботі, так як проводять рейди по безпритульності, доставляють дітей до притулків або вході розкриття злочинів до яких причетні діти втікачі.
Запитавши у респондентів «Чому діти йдуть на вулицю» отримали наступні дані: 16 респондентів відповіли, що постійне насильство з боку батьків або родичів є головною причиною, 9 респондентів думають, що причиною є, те діти не знають до кого звернутись за допомогою, лише один респондент стверджує, що такі діти хворіють дромоманією.
Також, слід було запитати у ДІМ «Як Ви вважаєте, чому батьки застосовують насильство до своїх дітей». Дослідження показало, що 18 респондентів вважають коли знаходяться в алкогольному сп’янінні, 6 стверджує - коли в батьків поганий настрій, вони намагаються відвести злість таким способом, лише 4 респондентів думають, що батьки не знають інших методів виховання. Як розповіли дільничні інспектора міліції, що кожного разу коли заступають в добовий наряд, постійно виїжджають до родин, в як виникають сварки за алкогольних напоїв або в алкогольному сп’янінні і де присутні неповнолітні та малолітні діти. Постій сварки вдома змушують дітей тікати з домівок та жити на вулиці, що призводить до різни видів злочинів, щоб заробити собі на шматок хліба.
Головним запитанням даного анкетування є «Чи можливо попередити насильство в сім’ї та втечі дітей з домівок?» (Мал. 3.2.3.)
Результати наступні, 15 респондентів відповіли, так, 8 – ні, та 3 відповіли навряд чи. Дільничні інспектора міліції запевняють, якщо проводити більше профілактичних дії серед таких родин, можливість зменшити втечі дітей з домівок більша. Але нажаль нестача часу є головною проблемою ДІМ, так як велика кількість заяв та повідомлень від громадян не дає приділяти більшої уваги. Також слід, зазначити, що фінансове забезпечення міліції на досить слабкому ріні, тобі ж за власні кошти заправляють автомобілі, щоб приїхати та попередити злочин.
На сьогодні для нормальної праці в ОВС необхідно, по-перше:
- матеріальне забезпечення;
- новітні технологічні оснащення;
- нормальні умови для роботи ( а саме власний кабінет, робочий стіл та комп’ютер та ін.);
- забезпечення топливом службового автомобіля.
Підведення результатів, при опитуванні дільничних інспекторів можна проаналізувати, що більша половина ДІМ занепокоєна цією проблемою яка існує в Україні. Суспільство увесь час спостерігає за тенденцією намагання дітей знайти порятунок на вулиці. А тому важливо зрозуміти сутність цього явища, чому так відбувається. У зв’язку з загостренням проблеми сирітства, на зростання асоціальної поведінки молоді, значно впливає маргіналізація украінського суспільства.
За результатами проведення інтерв’ю у дітей, було зведено у дві групи: “молодші” – віком від 8 до 12 років та “старші” – віком від 13 до 17 років. Молодші становили найбільшу групу респондентів у м. Лохвиця та району. Загальна кількість опитаних становила 30 респондентів, з них 11 дівчат та 19 хлопців.
Як показують результати інтерв’ю, що більшість дітей, які живуть та працюють на вулицях, походять із міста та сіл, де можливості для працевлаштування обмежені, а економічна ситуація складніша, ніж у великих містах. Опитані підкреслювали, що у деяких випадках та навіть із відносно стабільних сімей могли залишати домівки на літо, щоб заробити трохи грошей у великому місті, але втягувалися у “вуличне” життя й не поверталися додому.
Результати проведення інтерв’ю з дітьми, які проживають увесь час на вулиці, зясували наступні показники стосовно того, як вони заробляють на життя та чи важко або легко їм прожити на вулиці. Діти та молодь, які живуть на вулиці, повинні знайти спосіб заробити на життя. За словами опитаних, вони можуть заробляти від 100 до 150 грн. на день, виконуючи різні роботи наприклад, допомога на ринку, миття машин, роздавання листівок або продажу газет.
Глибинне інтерв’ю дає бачення різних незаконних способів отримання грошей на зразок зламування кіосків, відбирання у пішоходів грошей силою та погрозами, пограбування квартир чи автомобілів через вікна, кишенькові крадіжки, викрадення їжі та різних речей у кіосках і торговельних точках на ринках, групові напади на комп’ютерні клуби, пограбування п’яних осіб, про що вже згадувалося раніше.
За даними глибинних інтерв’ю, діти витрачають зароблені гроші здебільшого на їжу, наркотики й наркотичні речовини або відвідування комп’ютерного клубу.
Усі опитані діти походять зі складних сімей, де один або обоє батьків вживали спиртне чи наркотики, де насильство, особливо фізичне, постійно виявлялося з боку п’яного батька чи матері, вітчима або мачухи, когось із родичів, де хтось із батьків був у в’язниці або виникали проблеми з мачухою чи вітчимом.
11-річний хлопчик: “Тато п’є. Я пішов із дому через тата. Він був брутальний зі мною, і всі були брутальні. Він лається. Річ не в лайці, а в тому, що він також б’є. Він бив мене просто так”.
Таким чином, жоден з опитаних дітей не хотіли повертатися додому.
Тривалість часу, протягом якого діти живуть або працюють на вулицях, варіюється. За словами респондентів, дехто проводить більшість часу на вулиці, але йде додому щодня або періодично, щоб поспати чи змінити одяг. Також є ті, хто виживають від двох до шести місяців, а потім хочуть пройти програму ресоціалізації, аби залишити вулицю. Деякі діти не йдуть із вулиці через те, що продовжують життя там уже як дорослі або ж їхнє життя призвело до ранньої смерті чи кримінальної діяльності.
За результатами інтерв’ю були виявлені наступні результати, а саме 17 дітей проживають на вулиці на протязі двох місяців, 7 дітей проживають тривалістю до двох тижнів, а 6 із них періодично появляються в дома.
За даними опитаних дітей, які живуть на вулиці, здебільшого мешкають групами від 7 до 15 осіб. Проте діти, опитані у Лохвицькому районі, наголосили, що їхні групи зазвичай менші й складаються з 3–5 осіб, але можуть досягати і 15–20 осіб, у більшості випадків розмір групи визначається розміром “сховку”. Також є небагато “одинаків”. Один респондент сказав, що тримається подалі він інших, тому що не хоче бути втягнутим у погане товариство ”.
Негативні явища соціального розвитку України, в першу чергу торкнулись інтересів дітей. Зростає кількість дітей, яких батьки кинули або байдуже ставляться до виховання та розвитку своїх нащадків. Саме тому вони поповнюють чисельні ряди армії „дітей-вулиці”.
Отже, причинами виникнення такого явища, як дитяча бездоглядність та безпритульність, є: перехід до ринкових відносин, безробіття, зростання цін на товари першої необхідності, зокрема дитячі, отже, й погіршення матеріального становища значної частини населення; нівелювання поняття сім’ї як соціального інституту, зниження відповідальності батьків за виховання дітей, загострення конфліктів між батьками і дітьми.
Запитавши дітей «Як ти ставишся до міліція? Дільничних інспекторів міліції?» отримали такий результат: більша частина, а саме 20 дітей – визначило своє ставлення більш негативно, ніж позитивно, лише 10 дітей помітили як позитивно. Довіра, ставлення – це найголовніше у дитячому віці, бо якщо цього не має і отримаємо такі ж результати. Таким чином, недостатні профілактичні дії з боку ДІМ або малоефективні, ведуть до низького рівня довіри таких дітей.
На наступне запинання «Чи звертаєшся ти до органів внутрішніх справ за допомогою?» респонденти відповіли, що майже ніколи, бо думають, що завдадуть більших проблем, відправлять до дитячого будинку або гірше, змушують взяти злочин на себе. Ці діти, з їхніх слів, проблеми звикли рішати самі.
Ще на одне із важливих запитань, «Як ти вважаєш, чи потрібна діяльність дільничних інспекторів міліції серед дітей, які опинилися на вулиці?» 14 дітей все таки визнало, що потрібно, але щоб було чесно та діяла в рамках закону, 16 дітей говорить, що не потрібна. Чим пояснюють, що органи внутрішніх справ діють не на боці дітей, а на власну користь.
Також діти, які живуть на вулиці говорять, що рейди по профілактиці проводяться, лише з корисливих умов, тобто повернути в дитячий розподільник або в сім’ю, в якій нібито «ждуть батьки». Але через деякий час повертаються знову, там де існує воля.
Взагалі ДІМ співчувають таким дітям, бо самі мають власних дітей. Також хвилюються, що діти вулиць можуть вплинути на їхніх дітей.
Провівши емпіричне дослідження, можна чітко сказати, що такі діти не хочуть іти на контакт з органами внутрішніх справ. Постійних страх опинитися за гратами або в дитячому будинку, змушує ховатися на звалищах, в підвалах, каналізаційних трубах. Але ніщо їх не зупиняє вчиняти різного характеру злочини. Найголовнішою проблемою є сім’ї, які вживають алкогольні напої і через що забувають за свої обов’язки.
Отже, потрібно ОВС приділити більшої уваги до таких сімей та дітей, бо є витоками злочинів серед населення.
ВИСНОВКИ
Сучасний період розвитку української держави визначається впровадженням корінних перетворень у суспільстві і потребує ретельного перегляду основних засад, форм та методів діяльності органів влади, зокрема міліції як органу виконавчої влади.
Кризові тенденції й соціальні негаразди, в тому числі і низький соціально-економічний рівень життя в Україні, негативно позначаються на всіх верствах населення країни, і перш за все, на сім’ї та дітей.
На жаль, сьогодні в Україні діяльність служби дільничних інспекторів міліції щодо профілактики дітей які живуть увесь час на вулиці є малоефективною, причинами чого в певній мірі виступає недосконалість чинного законодавства, що регулює питання протидії та передбачає відповідальність за проступки, пов’язані з вчиненням насильства в сім’ї, а також формальний підхід до цього явища працівників ОВС, зокрема дільничних інспекторів міліції, обмежене коло їх повноважень, форм і методів впливу на осіб.
Провівши анонімне опитування у дільничних інспекторів міліції Лохвицькому РВ Харківської області, ми дійшли висновку, що у працівників міліції існують достатньо серйозні проблеми в організації протидії насильству в сім’ї, як один із факторів втечі дітей з домівок.
Зокрема, поширеною серед працівників органів внутрішніх справ є проблема неправильного ставлення їх до насильства в сім’ї, а це, в свою чергу, викликає недовіру потерпілих від насильства в сім’ї.
Під час дослідження було виявлено, найбільш важливі проблеми сьогодення у попередженні та протидії насильству в сім’ї: це недосконала нормативна база, недостатнє матеріально-технічне забезпечення та фінансування служби дільничних інспекторів міліції, недостатнє володіння дільничними інспекторами міліції необхідними знаннями, навичками та вміннями для роботи з неблагополучними сім’ями.
Отже, соціологічне дослідження показало, що на сьогоднішній час рівень діяльності дільничного інспектора міліції дуже на низькому рівні з погляду дітей, які живуть на вулиці та ведуть бродячий спосіб життя. Дільничний інспектор приділяє недостатньо уваги щодо вчасної профілактики як до сімей, які перебувають на обліку так і до дітей які схильні тікати з домівок.
Рівень злочинності зростає з кожним днем та часом, доки наші діти, живуть та працюють, а частіше всього займаються крадіжками з домоволодіння громадян.
Слід проаналізувати стан роботи самих дільничних інспекторів міліції, так, як показує практика, що постійне тяжке матеріальне, фінансове та велика кількість справ, котрі потрібно розглянути в 10 днів, затрудняє вчасним діям з профілактики «дітей вулиць».
Таким чином, одним із головним фактором безпритульності являється насильство в сім'ї. Так, серед причин та факторів насильства в сім’ї, на наш погляд, можна виокремити соціально-культурні чинники, психологічні чинники, економічні чинники. З метою ліквідації соціально-культурних причин насильства в сім’ї запропоновано сприяти суспільному усвідомленню серйозності проблеми за допомогою рекламної кампанії в пресі, телевізійних програмах та фільмах на тему насильства в сім’ї. Крім того, доцільно створити програми сприяння виконанню батьківських обов’язків з метою корекції сімейного виховання, навчання батьків ненасильницьким методам виховання дітей.
Практичне виконання завдань міліції на місцях безпосередньо пов’язано з діяльністю служби дільничних інспекторів міліції, яка здійснює найбільший обсяг профілактичних заходів загальної та індивідуальної спрямованості, зокрема з попередження насильства в сім’ї та безпритульності дітей. Дільничні інспектори міліції відповідають за стан громадського порядку на своїх дільницях, знають майже кожного їх мешканця, тому саме вони відіграють одну з головних ролей в попередженні втечі дітей з домівок.
Внутрішній напрямок вдосконалення діяльності служби дільничних інспекторів міліції щодо попередження насильства в сім’ї пов’язаний з безпосередньою діяльністю служби дільничних інспекторів міліції. Правовий елемент передбачає вдосконалення існуючих відомчих нормативно-правових актів, які регулюють попередження насильства в сім’ї органами внутрішніх справ, перш за все, службою дільничних інспекторів міліції. Організаційний елемент включає в себе вдосконалення структурної організації служби дільничних інспекторів міліції; вдосконалення взаємодії з іншими службами та підрозділами органів внутрішніх справ; забезпечення достатнього технічного та програмного забезпечення; заходи з підвищення іміджу даної служби; забезпечення більш ретельної професійної підготовки дільничних інспекторів міліції.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Адміністративне право України: Підручник / Ю.П. Битяк, В.М. Гаращук, О.В. Дяченко та ін.; За ред. Ю.П. Битяка. – К.: Юрінком Інтерс.
2. Алексеева А.Т. К вопросу об условиях возникновения конфликтных ситуаций // Сборник трудов МОИП им. Н.К. Крупской. - М..,1973.
3. Антонова О.Г. Посттравматичний стрес і шляхи його подолання// Українська психологія: сучасний потенціял.-Т.1. - К., 1996.
4. Алексеева Л.С. Бездомные как обьект социалогической дискриминации// Социологическое иследование – 2003 - №9.
5. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ. – Х., 1998.
6. Бандурка О.М., Друзь В.А. Конфликтология. – Харьков, 1997.
7. Бандурка О.М. Діяльність органів внутрішніх справ у надзвичайних ситуаціях . – Х., 1993.
8. Бандурка О.М. Основи управління в органах внутрішніх справ України : теорія, досвід, шляхи удосконалення. – Харків: «Основа», 1996.
9. Бандурка О.М., Джафарова О.В. Міліція і населення: теорія та досвід партнерства: Монографія. – Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004. – 199 с.
10. Бородкина О. И. «Стигма как социальная проблема»/ О. И. Бородкина //. Вестник СПбГУ. Сер.6. 2004. Вып.2.
11. ВИЧ/СПИД в России: тенденции, проблемы, меры противодействия. Аналитический доклад// Авторский коллектив: Сельцовский А. П., Поляков С. В., Мазус А. И. и др. / М. 2004.
12. ВІЛ/СНІД серед дітей та молоді в Україні: Тематичне дослідження, проведене на замовлення Дитячого Фонду ООН (ЮНІСЕФ) Українським центром профілактики та боротьби зі СНІДом Міністерства охорони здоров'я України. - К. 2001.
13. Гилинский Я. И. Девиантология. / СПб. 2004.
14. В.Г.Городяненко Соціологія Підручник / Київ,Видавничий центр «Академія»//2003.
15. Гофман А.Б. Сім лекцій по історії соціології. – М., 1995
16. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист (збірник документів): Частина І, ІІ. К., АТ ''Видавництво", ''Столиця'', 1998. – 248, - 292 с.
17. Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2003 року „Проблеми бездоглядності та безпритульності дітей в Україні”. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2003.
18. Іванов В.Н. Девиантное поводження: причини і масштаби // Соціально-політичний журнал. – 1995. - № 2.
19. Коваленко О.О. Соціальне сирітство як соціокультурний феномен. Автореферат дис.канд. соц. Наук: 22.00.03. 2006 с.17.
20. Каминер А.М., Майрова Е.А. Психолого-педагогические аспекты девиантного поведения подростков и молодежи. М., 2003.
21. Ланцова Л.А., Шурупова М.Ф. Соціологічна теорія девиантного поводження // Соціально-політичний журнал. – 1993. - № 4.
22. Левко А.И. Теоретико-методологические проблемы образования: социокультурный анализ. Мн.: УП «БЕСПРИНТ», 2003;
23. Наказ Міністерства внутрішніх справ України №1212 від 20.10.2003 р. “Про затвердження Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі Міністерства внутрішніх справ України” // Офіційний вісник України. – 2003. - №47. – Ст. 2451.
24. Наказ Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді та Міністерства внутрішніх справ України “Про затвердження Інструкції щодо порядку взаємодії управлінь (відділів) у справах сім’ї та молоді, служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді та органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї” від 09.03.2004 №3/235 // Офіційний вісник України. - 2004. - №13. – Ст. 936
25. Социокультурные факторы формирования личности ученика общеобразовательной школы / Отв. ред. А.И. Левко. Мн.: НИО, 1999.
26. Мостова Т. По той бік дитинства. // Голос України – 2008 29 травня (№101) с.7.
27. Новикова Н. Нагляд за додержанням прав дітей сиріт та дітей позбавлених батьківського спілкування. //Вісник прокуратури 2006 №10 с.69 – 72.
28. Проблемні сім’ї: діти і батьки Ю.М. Якубова, О.Г. Антонова-Турченко, Г.В. Святненко, М.М.Московка.-К.,1998.-137 с.
29. Про затвердження Інструкції про порядок узяття на профілактичний облік та порядок зняття з профілактичного обліку осіб, які вчинили насильство в сім’ї: Наказ МВС України від 9 квітня 2002р. №329 // Закон і бізнес. – 2002. – 18 травня (№14).
30. Різні але рівні. //Інформаційний бюлетен 2007.-№ 6 ст. 3-5
31. Ручка А.А. Социальные ценности и нормы. - М., 1984
32. Рущенко І. П. Загальна соціологія: Підручник / Передм. Проф. О. Н. Ярмиша. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2004.
33. Рыжов Р.С. «К оценке количественной динамики социальной природы»последствий бездомности //социологичиские иследование – 2009 №9 ст.46 -50.
34. Стурова М.П., Силенков В.И. Девиантное поведение несовершеннолетних.
35. Свистунова Г. Н. «Стигмированные идентичности: возможности социологического анализа» / Г.Н.Свистунова // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства: Збірник наукових праць. – Харків: Видавничий центр Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2003. - с.592-595.
36. Осипова О.С. Девиантное поводження: чи благо зло? // Социс. – 1998. - № 9.
37. Осинський С.А. О феномене бездомности. //Социология иследования. 1999 - №8 Москва. Наука. Ст.53 – 58.
38. Фрейд З. О психоанализе. Пять лекций, Я и Оно.// В кн. Хрестоматия по истории философии. - М., 1980.
39. Ядов В.А. Социальный тип личности // Коммунист. - 1988.- №10. - С. 96-104.
40. Ярмухамедов Р. Социология поддержка дитей – сирот. //Законность 2006 - № 11 ст.30 – 31.