Здавалка
Главная | Обратная связь

Концептуальна модель здоров’язбережувального навчання учнів в школах сприяння здоров'ю



Опираючись на наведені теоретичні положення, ми розробили власну модель школи сприяння здоров’ю на базі гімназії (модель стала переможницею Всеукраїнського конкурсу у 2003, 2006, 2009 навчальних роках) і впровадили її у педагогічний процес закладу з подальшою оцінкою соціальної ефективності впровадження. Концептуальна модель гімназії - школи сприяння здоров’ю схематично подана на рис.3.2, а схема управління станом здоров’я учнів гімназії – школи сприяння здоров’ю – на рис.3.3.


 

 

 

Рис. 3.2. Концептуальна модель гімназії - школи сприянню здоров’я


       
   
 
 
 

 

 


Рис. 3.3. Схема управління станом здоров’я учнів у гімназії - школі сприяння здоров’ю


Як вказувалося у попередньому розділі, моніторинг стану здоров’я виявив у значної частини обстежених учнів відхилення фізичного розвитку, незадовільний стан серцево-судинної, дихальної, м’язової систем, низький рівень фізичної підготовленості, значну поширеність хронічних захворювань. Ми встановили, що серед причин низької ефективності медико-профілактичних заходів серед учнів гімназії, які проводилися раніше, значна роль належить відсутності цілісного підходу до їхнього здоров’я, активної зацікавленості дітей та підлітків у високому його рівні, запізненню або відсутності інформації щодо впливу наявних факторів навколишнього середовища на здоров’я учнів.

У відповідності до спільного наказу МОЗ і МОН України «Про прилучення до міжнародного проекту ЄМШСЗ» (від 07.02.1995 р. за № 25/31) в Україні з 1995 року почалася підготовча робота до участі середніх навчальних закладів у міжнародному проекті "Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю" – сумісному проекті ВООЗ /ЄС/ КЄС, до якого була залучена гімназія №4 м. Луцька.

Завдання шкіл сприяння здоров’ю полягає в забезпеченні здорового способу життя для всього шкільного колективу шляхом створення оточуючого середовища, сприятливого для зміцнення здоров’я. Такі школи підвищують можливості дітей і дорослих щодо безпечного і сприятливого для здоров’я соціального і фізичного середовища, з іншого, - потребують від них певної прихильності праці, яка проводиться у цьому напрямку.

Відповідно до принципів проекту «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» перед навчальними закладами – учасниками були поставлені наступні

завдання:

- забезпечити сприятливі для здоров’я учнів умови праці і навчання шляхом належного благоустрою шкільних приміщень, ігрових майданчиків і їдалень, прийняття належних заходів безпеки та ін.;

- сприяти формуванню відчуття відповідальності за здоров’я окремих людей в сім’ях і серед населення у цілому;

- заохочувати формування здорового способу життя і запропонувати учням та шкільному персоналу реалістичний і привабливий діапазон можливостей для оздоровлення свого способу життя;

- надати можливість усім школярам розкрити повніше свої фізичні, психологічні і соціальні можливості та сприяти розвитку їхньої впевненості у собі;

- поставити чіткі завдання щодо зміцнення здоров’я і безпеки для всього шкільного колективу (учні і працюючі в школі дорослі);

- сприяти формуванню добрих стосунків між педагогічним персоналом і учнями, між самими учнями, школою, сім’єю та місцевою громадськістю;

- забезпечити ефективне використання наявних на місцевому рівні ресурсів у підтримці роботи, спрямованої на зміцнення здоров’я;

- розробити комплексну і послідовну програму санітарної освіти, яка передбачає використання педагогічних методів, що сприяють активній участі у них самих учнів;

- дати учням можливість набути теоретичні знання і практичні навички, необхідні для прийняття раціональних рішень, що стосуються їхнього здоров’я, охорони і оздоровлення навколишнього середовища;

- сприяти підвищенню якості проведення санітарно-просвітницької роботи медичним персоналом, що допомагає учням стати достатньо обізнаними користувачами послуг сектору охорони здоров’я.

Згідно з концепцією «Європейської мережі шкіл сприяння здоров’ю», базовий навчальний заклад має відповідати таким критеріям:

· активна робота щодо підвищення відчуття власної гідності учнів шляхом демонстрації того, що кожен з них може зробити свій гідний внесок у життя школи;

· встановлення добрих стосунків між викладацьким складом і учнями та самими школярами у повсякденному житті навчального закладу;

· проведення серед викладачів і учнів роз’яснювальної роботи відносно соціальних цінностей, які стоять перед школою;

· створення стимулів, які сприяють залученню усіх школярів до відповідних оздоровчих заходів;

· використання кожної можливості для поліпшення внутрішнього шкільного середовища;

· встановлення добрих стосунків між школою, сім’ями учнів і громадськістю;

· формування послідовності і валеологічного виховання між початковою і середньою ланками освіти;

· активна діяльність стосовно підвищення рівня здоров’я і благополуччя усіх учасників навчального процесу;

· підвищення ролі викладачів, як взірця для наслідування культури здоров’я;

· підвищення ролі організованого шкільного харчування у програмі санітарної просвіти;

· реалізація потенційних можливостей спеціальних служб щодо консультативної чи санітарно-просвітницької роботи;

· залучення освітнього потенціалу медико-санітарних служб, які обслуговують освітні заклади, до активної підтримки програми санітарної просвіти і зміцнення здоров’я.

На виконання наказів МОЗ і МОН України «Про міжгалузеву координаційну раду з валеологічного виховання та освіти» від 17.01.1997 р. №15/11, «Про подальше впровадження міжнародного проекту ЄМШСЗ в Україні» від 27.07.1998 р. №206/272 у грудні 1998 р. на базі Луцької гімназії №4 природничо-математичного профілю було створено експериментальну науково-дослідну лабораторію діагностики психофізичного розвитку дітей і підлітків. Для проведення діагностики фізичного розвитку дітей використано комп’ютерну програму «Школяр» (В.А.Шаповалова, 1994).

До роботи в лабораторії були залучені працівники кафедри анатомії і фізіології Волинського державного університету імені Лесі Українки, медичні працівники, практичні психологи, вчителі фізичної культури гімназії та заступники директора з наукової роботи.

Головними завданнями створеної лабораторії були: вивчення фізичного та психічного розвитку учнів різного віку; виявлення чинників негативного впливу на стан здоров’я учнів, які сприяють захворюваності соматичного та психічного характеру; розробка гігієнічно обґрунтованих рекомендацій щодо режимів навчання, виховання дітей; запровадження у гімназії оптимального режиму роботи з врахуванням стану здоров’я дітей, умов проживання і стану навколишнього середовища, який би дозволив звести до мінімуму перевтому, психічне і фізичне напруження організму школярів.

Організаційна структура проекту школи сприяння здоров’ю на базі гімназії №4 м. Луцька представлена на рис. 3.4.

Працюючи над реалізацією програми «Здоров’я», нами сумісно з педагогами гімназії розроблені методичні посібники, рекомендації, програми, які неодноразово були оприлюднені у роботі всеукраїнських конференцій з даної проблеми [додаток П].

Проведені дослідження і практичні заходи щодо збереження та зміцнення здоров’я дітей дали можливість гімназії стати учасником проекту «Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю» у березні 2003 р. (Наказ МОЗ і МОН «Про організацію та проведення Всеукраїнського конкурсу – захисту сучасної моделі навчального закладу – школи сприяння здоров’ю у 2002- 2003 рр.» від 17.07.2003 р. №412 /254-адм.).

Під час впровадження оздоровчих заходів у 2002 р. гімназія була залучена до участі у партнерському проекті «Впровадження програм профілактики ВІЛ/СНІД та пропаганди здорового способу життя «Християнського дитячого фонду».

Розробка сучасної моделі навчального закладу-школи сприяння здоров’ю

проводилась нами у співробітництві з педагогічним колективом гімназії у кілька етапів. На першому етапі (2000-2001 рр.) був проведений фронтальний моніторинг здоров’я (всі учні 1-11 класів) соматичного, психічного, фізичного і чинників його ризику. На другому етапі (2001-2003 рр.) на підставі результатів моніторингу розроблявся і впроваджувався комплекс здоров’язберігаючих і здоров’яформуючих гігієнічних і психолого-педагогічних заходів. На третьому етапі (2003-2005 рр.)


 
Наукове керівництво проектом, консультації

Європейська мережа шкіл сприяння здоров’ю
Волинський Державний університет ім. Л.Українки – кафедра теоретичних основ фізичного виховання, м. Луцьк Національний Державний педагогічний університет ім. М.Драгоманова – кафедра фізичного виховання і здоров’я, м. Київ ЦУППО АПН України – кафедра психології, м. Київ Міжнародний університет «РЕГІ» ім.акад.С.Дем’янчука, м. Рівне

 

Консультації, співпраця
Луцький педагогічний коледж Управління охорони здоров’я, м. Луцьк Управління освіти, м. Луцьк Лікувальні установи, м. Луцьк

 

 
 

 

 


Валеологічний тренінг «Скажемо палінню «НІ!»” Тренінгові заняття Уроки ОБЖ Фізкультурно-оздоровчі заходи Дні здоров’я Походи, екскурсії Оздоровлення учнів влітку

 

Експериментальна лаборторія діагностики психофізичного розвитку школярів

Рис. 3.4. Організаційна структура моделі «Школи сприяння здоров’ю»


 

 


Рис. 3.5. Схема моніторингу здоров’я учнів гімназії

проводилася оцінка ефективності впровадження цих заходів.

В результаті проведеної роботи по впровадженню здоров’язберігаючих технологій гімназія №4 м. Луцька визнана переможцем конкурсу (наказ Міністерства освіти і науки України і Міністерства охорони здоров’я України №491/236 адм. від 23.07.03 р. «Про підсумки проведення Всеукраїнського конкурсу – захисту сучасної моделі навчального закладу – Школи сприяння здоров’ю у 2002-2003 навчальному році»).

Поняття «моніторинг здоров’я», схема якого подана на рис. 3.5, у сучасному розумінні (О.Д.Дубогай, 2000; Б.А.Кобринський, 2000; О.В.Завгородня, 2006) включає не тільки вивчення і оцінку стану здоров’я учнів, але й соціально-гігієнічних і соціально-психологічних чинників впливу на нього (Л.М.Гриненко, 1996; Н.П.Гребняк, 1999, 2004; Т.І.Губіна, 2004), аналіз взаємозв’язку різних параметрів здоров’я з параметрами чинників зовнішнього середовища (І.М.Воронцов, 1995; О.В.Бердник, 2003).

Система проведення профілактичних поглиблених медичних оглядів учнів із залученням спеціалістів різного профілю, диспансеризації і медичного нагляду за дітьми з виявленою патологією, наукового забезпечення виконання профілактичних заходів органами охорони здоров’я, наробками численних науково-дослідних закладів і кафедр гігієни дітей та підлітків, яка існувала до 1990 року, забезпечували виконання всіх трьох напрямів профілактики. В сучасних умовах через зменшення державного фінансування галузі охорони здоров’я внаслідок економічних негараздів в державі, скорочення штатних одиниць шкільних лікарів, якість медичного обслуговування учнів навчальних закладів, у тому числі гімназій, різко погіршилась. На думку фахівців, це також є однією з причин погіршення стану здоров’я учнів сучасних середніх загальноосвітніх закладів.

На сучасному етапі значного ускладнення навчальних програм, особливо в

гімназіях і ліцеях, виявлення і лікування захворювань у учнів не вирішує проблему зміцнення їхнього здоров’я. По-перше, стан здоров’я учнів суттєво впливає на перебіг процесів адаптації до змісту і режиму навчання, які змінюються і ускладнюються кожного навчального року, що призводить до виникнення у хворої дитини труднощів у навчанні. По-друге, зниження адаптаційних можливостей серцево-судинної і дихальної систем змінює клінічну картину перебігу рецидивуючих і хронічних хвороб органів і систем. Формується так зване «замкнене коло», розірвати або вийти з якого шляхом лише медичних і організаційних заходів, неможливо.

Ще за часів, коли у загальноосвітніх школах випробовувалися моделі гімназійної освіти, було рекомендовано (В.І.Макарова, 1997; Т.В.Гнітецька, 1998; Н.В.Пляскіна, 1998) спостереження за здоров’ям учнів проводити лікарям-гігієністам і фізіологам. Доведено, що медичне забезпечення у подібних закладах доцільно організовувати на зразок медико-санітарної частини, яка має гігієнічний і психологічний блоки з підрозділами для реабілітаційних заходів.

Тільки за останнє десятиріччя підготовлені методичні рекомендації, які стосуються організації і змісту моніторингу здоров’я дітей та підлітків (І.В.Аулик, 1990; А.С.Куц, 1993; В.А.Доскін, 1997; О.Д.Дубогай, 2000; О.К.Лосєва, 2001; Б.М.Мицкан, 2003; В.Р.Кучма, 2004; В.О.Коробчанський, 2005).

Аналіз методичних матеріалів дає можливість узагальнити пропозиції різних авторів щодо організації, змісту, етапів моніторингу і його контролю, які полягають у наступному.

Визначальна роль у моніторингу здоров’я учнів належить добору методик і уніфікації оцінок стану здоров’я учнів. Відзначається, що і дотепер відсутні уніфіковані комплексні характеристики, індекси, методики тощо для проведення моніторингу здоров’я учнів, існує певна невідповідність їх вимогам ВООЗ – універсальність, простота отримання узагальнюючих характеристик, об’єктивність.

Підкреслюється, що на шляху успішної дієвої організації моніторингу стану здоров’я учнів існує чимало перешкод, зумовлених, найчастіше, двома обставинами: якістю існуючої диспансеризації учнів (справжній рівень порушень і відхилень у стані здоров’я учнів, який виявляється спеціалістами науково-дослідних закладів при цільових обстеженнях, в декілька разів вищий за такий, що виявляється при масовій диспансеризації) та рівнем викладання валеології у навчальних закладах.

Перший етап роботи має включати збір даних різнорівневого скринінгу соматичного здоров’я (фізичний розвиток, захворюваність), фізичного здоров’я (фізична працездатність, фізична підготовленість), психічного здоров’я та соціально-психологічного благополуччя, моніторинг соціально-гігієнічних і соціально-психологічних чинників (структурованих на внутрішньошкільне і позашкільне середовище). Другий етап – аналіз отриманих даних, зокрема взаємозв’язку різних показників моніторингу.

Необхідність дослідження соціально-психологічних чинників впливу на здоров’я учнів, якісний та кількісний аналіз перебігу соціально-психологічної шкільної адаптації учнів пов’язана з тим, що тривалий термін навчання дітей та підлітків суттєво впливає не тільки на їх фізичний стан, але й психічний розвиток. Численні дослідження свідчать про значну поширеність нервово-психічних розладів та проявів шкільної дезадаптації серед учнів сучасних загальноосвітніх закладів, їх зв’язок з соматичними захворюваннями.

Необхідно відзначити, що існуючий перелік методик і рекомендацій по визначенню психічного (психологічного) здоров’я дітей дуже обмежений і різноспрямований. Сучасний стан проблеми моніторингу здоров’я учнів загальноосвітніх закладів включає наступні рівні контролю: постійно діюча система скринінг-тестів, моделювання процесів формування здоров’я школярів на рівні навчальних колективів, індивідуальна консультація учнів з визначенням обсягу профілактичних заходів. Скринінг-тести передбачають визначення рівня соматичного, фізичного здоров’я і особливостей психосоціальної адаптації; паралельно проводиться соціально-гігієнічний та санітарно-гігієнічний моніторинг внутрішньошкільного середовища.

Виконання скринінг-тестування дозволяє виділити наступні групи за необхідним рівнем подальшого контролю: умовно здорові (за результатами тестування не потребують лікувально-оздоровчих чи психокорекційних заходів, під час індивідуальної консультації їм пропонуються лише рекомендації з дотримання здорового способу життя); група контролю (медико-профілактичні заходи виконуються медичним працівником навчального закладу у межах можливостей останнього), диспансерна група (передбачає регулярний нагляд спеціаліста поліклініки за профілем виявленої патології, контроль виконання його рекомендацій медпрацівником навчального закладу).

Обов’язковим етапом моніторингу є узагальнення його результатів, аналіз причин, які сприяють погіршенню стану здоров’я учнів, адекватності медико-профілактичних заходів, доведення результатів моніторингу до відома адміністрації і педагогічних колективів шкіл, батьків і учнів.

На підставі аналізу отриманих даних (скринінг-анкетування з питань самооцінки здоров’я, шкідливих звичок, способу життя, психофізіологічних особливостей учнів тощо, санітарно-гігієнічної характеристики чинників внутрішнього шкільного середовища та соціально-психологічної характеристики учнів і класних колективів, визначення ступеня порушення стану здоров’я за даними поглиблених медичних оглядів) повинна здійснюватися стратегія і структура індивідуальних і групових заходів з формування здоров’я учнів загальноосвітніх закладів.

Після отримання даних соціально-гігієнічного скринінгу про соціальні чинники життя школярів (активне виявлення групи ризику), визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій на здоров’я проводиться їх індивідуалізуючий аналіз для надання особистісних заходів, а далі - узагальнення з метою розробки рекомендацій стосовно навчального колективу (класу).

Найменш досліджуваними показниками у дітей і підлітків шкільного віку є їх соціально-психологічні і особистісні характеристики, які мають важливе значення у формуванні здоров’язбережувальної і здоров’яформуючої поведінки. Зокрема, важливими чинниками розвитку здоров’яформуючої поведінки є ієрархія цінностей, потреб і мотивів індивіда, оскільки вони є важливою передумовою формування способу життя. Ціннісні орієнтації індивіда – та складова особистості, що піддається корекції і на яку можливо впливати впродовж певного вікового періоду. На підставі моніторингу санітарно-гігієнічних і соціально-психологічних чинників впливу на здоров’я учнів встановлюється черговість завдань по їх корекції.

Конкретні організаційні форми і обсяг досліджень, комплексна оцінка здоров’я, спиралися на теоретичні положення розуміння стану здоров’я. Формування передумов для відхилень у стані здоров’я, у тому числі чинників ризику, відбувається на фоні процесів росту, які характеризуються, головним чином, антропометричними критеріями, покладеними в основу оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків. Оцінка фізичного розвитку вважається інтегральним позитивним показником здоров’я організму у процесі зростання, і саме він покладений в основу розподілу дітей і підлітків на групи здоров’я, а також оцінки ефективності профілактичних заходів.

Творці вчення про фізичний розвиток людини В.В.Бунак і П.Н.Башкіров (Г.Л.Апанасенко, 1992, 2001, 2004) трактують цей показник, як комплекс морфофункціональних якостей організму, які визначають запас його фізичних сил. В.Г.Властовський (1976) додає до визначення фізичного розвитку уточнення – цей комплекс характеризує рівень біологічного розвитку дитини. Обидва вказаних підходи засновуються на порівнянні індивідуальних морфофункціональних показників з середньостатистичними статево-віковими нормативами і стандартами.

Виходячи з сучасних уявлень про здоров’я, була запропонована (Г.П.Голобородько, 1997; Т.І.Губіна, 2004; П.М.Гусак, 2009) дещо змінена схема оцінки стану здоров’я дітей та підлітків, яка визначає здоров’я, як сукупність властивостей організму, сім’ї, оточення та виховання, що забезпечують відсутність хронічних захворювань та значних аномалій розвитку, відносну рідкість та легкість перебігу гострих захворювань, «донозологічних» синдромів, станів ризику для здоров’я, адекватність психологічної підтримки (виховання, навчання) та заходів, що стимулюють розвиток, елімінацію і (або) корекцію чинників ризику для наступних періодів життя та оптимальні темпи онтогенезу (тобто росту, інтелектуального та функціонального розвитку).

Методи збереження здоров’я, що добре розроблені і досить широко застосовуються у сучасній практиці охорони здоров’я, у тому числі в гігієні дітей та підлітків, пов’язують з двома видами заходів. Перший - поліпшення стану зовнішнього середовища. Цьому напряму в наукових дослідженнях приділяється головна увага. Другий - збільшення своїх власних можливостей для протистояння дії шкідливих зовнішніх фізичних, соціальних і психічних впливів, підтримка працездатності, психічної стійкості і імунного захисту, тобто самовдосконалення свого організму. У цьому напрямі робиться дуже мало. Аналіз наукової літератури дозволяє зробити висновок, що не менше 90% всіх методів і засобів науки спрямовано на вирішення першого завдання (Л.В.Стародумов, 1999; В.А.Федосєєв, 2001; Н.В.Янко, 2001; А.М.Сердюк, 2001; С.П.Шкляр, 2003).

Показники для оцінки здоров’я у цілому підрозділяються на три категорії. Перша група заснована на здатності виконувати ті чи інші функції. Використовуються опитувальники, які відображують 10 аспектів повсякденного життя: праця, дозвілля, фізичне і душевне самопочуття, соціальні зв’язки, сон, залежність від інших, стан харчування, виділення, сексуальна активність. Перевага їх у простоті застосування, але ця група показників відображує не стільки здоров’я, скільки соціальні стереотипи.

Друга група – заснована на особистому сприйнятті людиною свого здоров’я, суб’єктивної інтерпретації стану. В основі показників лежить рейтинг, який розраховується на підставі самооцінки власного здоров’я в цілому і за окремими аспектами життя. Оцінки цієї групи показників корисні для аналізу динаміки стану здоров’я, діагностики його слабких місць, хоч оцінюють вони переважно не здоров’я, а якість життя і характер індивіда.

Третя група - заснована на об’єктивних за способом і суб’єктивна суттю оцінках здоров’я. До них належить «шкала соматичного здоров’я» (Г.Л.Апанасенко, 1985, 1992, 2001) і «експрес-оцінка рівня здоров’я». Вони складаються з простих показників, пов’язаних з масою і довжиною тіла, життєвою ємністю легень, частотою серцевих скорочень, артеріальним тиском у спокої і при навантаженні. Ці показники мають перевагу в об’єктивності вимірювань, однак оцінюють в основному фізичне здоров’я.

Різноманітніші оцінки здоров’я можна отримати за допомогою: опитувальників про спадкові і наявні хвороби, стиль життя, рівень і характер стресових навантажень, ціннісні орієнтири; проведення лабораторних і клінічних вимірювань (артеріальний тиск, частота серцевих скорочень у спокої, рівень холестерину, індекс маси тіла та ін.). Виконуються тести на фізичну підготовленість, рівень психічного і соціального здоров’я, які аналізують за допомогою комп’ютерних програм, отримуючи графічні образи, на яких можна виділити «слабку ланку». Така оцінка перспективніша для створення і контролю за виконанням програм покращення здоров’я, хоча з нашої точки зору, здоров’я людини в різні вікові періоди не повинно вимірюватися за одними і тими ж критеріями (А.А.Бесєдіна, 2000; В.К.Бальсевич, 2003; В.Г.Бардов, 2003).

Закономірності і методи оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків, стандарти їх фізичного розвитку для різних регіонів відображені у ряді методичних документів, монографіях, публікаціях (А.А.Аліфанова, 2002; М.П.Гребняк, 2002; Н.Долбишева, 2002; Е.В.Биков, 2003; О.Ващенко, 2004).

Комплексна оцінка стану здоров’я дітей передбачає також дослідження фізичної працездатності, тобто готовність організму здійснювати максимальну м’язову діяльність і свідчить про енергетичний потенціал механізмів адаптації (Г.Л.Апанасенко, 1992, 2000; 2004). Вона є одним з інтегральних показників функціональних можливостей організму і лімітується станом кардіореспіраторної системи, ефективністю анаеробного та аеробного шляхів енергопродукції, рівнем фізичного розвитку, станом опорно-рухового апарату і нейроендокринної системи.

Між фізичною працездатністю та соматичним здоров’ям існує тісний кореляційний зв’язок (r=0,8), як і між фізичною працездатністю і рівнем фізичного розвитку (r=0,7), тому фізична працездатність може використовуватися як показник здоров’я і навіть «шкільної зрілості».

Відомо (Г.Л.Апанасенко, 1992), що збільшення з віком лінійних і вагових характеристик дитини є лише зовнішнім проявом складнішого процесу - розвитку, який має свої закономірності і властивості. Організм дитини, як біосистема, у відповідь на зміни навколишнього середовища здійснює роботу, спрямовану на вирівнювання відповідного потенціалу (концентраційного, електрохімічного, енергетичного і та ін.), його відновлення до попереднього рівня. Джерелом енергії, яка забезпечує цей процес, є вивільнена енергія хімічних сполук. Гнучкий зв’язок організму з оточуючим середовищем забезпечується взаємодією двох компонентів – нейроендокринної регуляції метаболізму і власне енергетичного субстрату. Ця організація і складає суть розвитку і основу адаптивної поведінки біосистеми. Тобто, стан біоенергетики організму (його енергетичний потенціал) є показником адаптаційних можливостей і життєздатності.

Саме такий методичний підхід автори рекомендують використовувати для оцінки успішності розвитку організму дітей та підлітків (Г.Л.Апанасенко, 1985; А.В.Аболенська, 1996). Якщо розглядати функціональну систему біоенергетики у її зв’язку з іншими функціональними системами, які забезпечують життєдіяльність організму, необхідно визнати її універсальний характер, тобто наявність міжсистемної консолідації – функціонального зв’язку з кожною з них.

Біоенергетична система у певній мірі впливає на хід соціалізації особистості дитини, тому що нормальний її розвиток обумовлений чисельністю, ускладненням, розширенням і збагаченням різноманітних соціальних зв’язків і відношень.

Вище наведене дозволяє стверджувати, що стан енергетики – не тільки головний чинник, який визначає ріст і розвиток індивіду, але й є критерієм досконалості цього розвитку.

Рухова активність живої системи, незалежно від причини, що її викликала, є чинником функціональної індукції надлишкового анаболізму (правило скелетних м’язів І.А.Аршавського). В цьому полягає провідний механізм росту і розвитку. Недостатня стимуляція надлишкового анаболізму в період росту і розвитку дитини, що пов’язана з обмеженням рухової активності, коли спостерігається найбільша пластичність і схильність до впливів оточуючого середовища, сприяє їхньому обмеженню і неповному використанню генетичного фонду. Це призводить до низького рівня фізичного розвитку і функціональних можливостей, які важко поповнюються у зрілому віці навіть шляхом систематичних фізичних тренувань.

До 7-річного віку розвиток рухових актів у дітей набуває достатньої досконалості, наприклад, встановлюються ходьба і біг на зразок дорослих, а м’язи скелету втрачають терморегуляторну функцію. Починаючи з цього вікового періоду, з’являється можливість визначення максимальних для індивіда енерговитрат з використанням відповідних тестів з фізичним навантаженням, у даний період найдоцільніше переходити для характеристики фізичного розвитку від лінійно-вагових до показників біоенергетики.

Фізична працездатність учнів може оцінюватися за результатами виконання контрольних вправ, передбачених «Державними тестами і нормативами оцінки фізичної підготовленості населення України» (1997).

Механізм впливу фізичного навантаження на організм досить широко описаний у вітчизняній та зарубіжній літературі. Дитячий організм характеризується специфічними особливостями впливу фізичного навантаження на нього, що пов’язано з особливостями функціонального забезпечення м’язової роботи. Це відносно малий діапазон резервних можливостей соматичних і психологічних систем організму, незначна ефективність систем вегетативного забезпечення та низький рівень анаеробно-гліколітичного компоненту фізичної працездатності (А.Приходько, 2000; О.М.Лук’янова, 2001; А.І.Лисенко, 2002).

Відомо, що можливості підвищення рівня енерговитрат обумовлені показником максимального споживання кисню (МСК). Якщо абсолютні величини цього показника збільшуються з віком пропорційно довжині і масі тіла дитини, сягаючи максимуму у 18-20 років, то співвідношення МСК до 1 кг маси тіла практично є незмінним в динаміці росту і розвитку організму до 35-40 років (за винятком дівчат пубертатного віку). Величина МСК є критерієм розподілу соматичного здоров’я за рівнями, визначаючи який, можна характеризувати ступінь успішності розвитку індивіда.

За останні десятиліття максимальні аеробні можливості підростаючого покоління у середньому суттєво (на 25-30%) знизилися, загальна оцінка рівня соматичного здоров’я за методикою Г.Л.Апанасенка (1992) свідчить, що лише 8,2% учнів загальноосвітньої школи здорові, 33,6% становлять групу ризику і 58,2% - хворі. Діти молодшого шкільного віку частіше відносяться до групи хворих.

Завданнями поглиблених медичних оглядів є виявлення не тільки дійсних (маніфестних) форм хронічних захворювань, але й преморбідних станів та визначення групи здоров’я дітей, призначених для фізичного виховання.

Характеристика стану здоров’я колективу учнів (клас, заклад) має проводитись на підставі розрахунку наступних показників: поширеність захворювань, первинна захворюваність, структура захворюваності, індекс здоров’я, частка (%) часто хворіючих дітей, розподіл (%) дитячого колективу за різними показниками.

Зміст та етапи заходів оздоровлення для кожної дитини призначаються індивідуально відповідно до ступеня порушення їх захисно-пристосувальних властивостей. Відхилення у нервово-психічному розвитку учнів, стан психологічного здоров’я дітей та підлітків у процесі шкільного навчання визначається на першому етапі дослідження педагогами суб’єктивно на підставі спостережень за поведінковими реакціями учнів у класному колективі, їхньою участю у навчальному процесі тощо. Якщо поведінкові реакції учнів свідчать про девіантність, то необхідне психоневрологічне обстеження спеціаліста проводиться з метою випереджаючих дій щодо діагностики ознак захворювання. За необхідності дітям з виявленими відхиленнями у стані психічного здоров’я призначаються спеціальні корегуючі заходи. При проведенні моніторингу за станом психічного і психологічного здоров’я йдеться про масове, фронтальне обстеження учнів, психолого-педагогічну діагностику та комплексний аналіз показників, на підставі яких розробляються індивідуальні плани по корекції особистісних якостей, соціальної активності, проблем і потенційних можливостей класного колективу (С.А.Нетопіна, 1986; В.М.Пазинич, 2000; О.Ю.Осадко, 2004).

Критеріями оцінки шкільної адаптації є характеристика навчальної діяльності і її ефективності, засвоєння шкільних норм поведінки, емоційне благополуччя школяра. Деякі автори рекомендують оцінювати соціально-психологічну адаптацію за рівнем шкільної адаптації, особливостей відносин з однолітками, в сім’ї з вчителями, поширеність шкідливих звичок; соціальну активність – види діяльності (довільно-ігрова, фізично-оздоровча, художньо-образотворча, предметно-перетворююча, навчально-пізнавальна, соціально-комунікативна, громадсько-корисна, національно-громадська, духовно-катарсична); індивідуально-психологічні особливості (характер та темперамент, рівень самооцінки та прагнень, розвиток пізнавальних процесів, агресивності та тривожності, психоемоційний стан); здатність до саморозвитку (рівень суб’єктивного контролю, ціннісні орієнтації, психологічний захист, мотивація навчання, рівень самоактуалізації, ефективність навчальної діяльності) (І.Ф.Раімова, 1999; Н.М.Коренєв, 2000; І.Я.Коцан, 2009; Ю.В.Пелех, 2010).

Експертні оцінки за різними показниками складаються на підставі даних психолога та опитування вчителів, найчастіше використовуються тести та опитувальники Кеттела, Амтхауера, Будассі, Люшера, Р.Жіля та ін. (Л.Лангмеєр, 1986; В.В.Рибалка, 1998; О.В.Попова, 2001; Л.В.Помиткіна, 2002).

При моніторингу фізичного виховання, як чинника впливу на стан здоров’я (контроль за умовами і режимом фізичного виховання, організаційними формами, тривалістю позаурочних форм фізичного виховання, які досить стихійно, без належного медичного контролю використовуються в різних навчальних закладах середньої освіти), можна керуватися методичними рекомендаціями і нормативами оцінки впливу фізичних навантажень різної інтенсивності на організм учнів різного віку (В.А.Ліщук, 1999; А.С.Куц, 1993; Р.З.Мустаєв, 2002; Б.М.Мицкан, 2003).

Існує чисельний перелік опитувальників з питань здорового способу життя, дотримання режиму дня і основних його елементів (В.Р.Кучма, 1996; Г.С.Оніщенко, 2001).

Для моніторингу чинників навколишнього середовища, окрім визначення абсолютних величин санітарно-гігієнічного благополуччя, доцільно користуватися методичними документами (Г.М.Даниленко, 2000; А.В.Леонов, 2000; О.М.Лук’янова, 2003).

Результати моніторингу соціально-гігієнічних умов виховання учнів різних типів навчальних закладів можуть бути виражені не тільки в абсолютних величинах (параметри освітленості, вмісту оксиду вуглецю у класних приміщеннях тощо), але й комплексно, у вигляді оцінки в балах (додаток З). Така методика дозволяє мати кількісні характеристики для порівняння різних навчальних закладів, для відображення динаміки показників стану внутрішньошкільного середовища при оцінці ефективності впровадження різноманітних оздоровчих заходів.

Узагальнюючи наведене, вважаємо за необхідне підкреслити, що вибір методик моніторингу стану здоров’я і чинників негативного впливу на нього залежить від багатьох причин, зокрема: кваліфікації педагогів і медичних працівників, які його проводять; матеріально-технічних можливостей навчального закладу та кількості учнів, охоплених моніторингом. Принципово важливою є відповідність обраних методик вимогам сучасності, адекватності та об’єктивності, масовості (доступності), простоті виконання, що дає можливість отримати репрезентативний матеріал для аналізу і розробки профілактичних заходів при наступному їх впровадженні.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.