 |
|
Гра розвиває мовлення учнів, вчить бачити в однолітках прекрасне, добре.
«Настрій».
Діти починають ходити по кімнаті, відчуваючи власне тіло.
- Подумайте про власний настрій, у якому ви починали вправу. За допомогою ходи продемонструйте різний настрій.
Кожен рух виконуйте протягом 15-ти секунд.
Рухайтесь як:
- дуже втомлена людина;
- щаслива людина, яка отримала радісну звістку;
- людина, яка постійно чогось боїться;
- геній, який отримав Нобелівську премію;
- людина, у якої „нечиста” совість;
- канатоходець, який рухається по дроту.
- Повертаючись на своє місце, покажіть настрій, в якому перебуваєте зараз.
Гра вчить дітей контролювати емоції, почуття. Виховує бажання до самореалізації, виявляє творчі здібності учнів, здатність до гри.
Руханки
Вправи на зняття м’язового напруження, які ще називають енергейзерами.
Основне призначення фізкультхвилинок, які проводяться під час занять, - підвищити працездатність, зняти втому, дати відпочинок організму, в першу чергу - нервовій системі та мускулам.
У запропонованих фізкультхвилинках діти стежать за рухами рук, імітують різні види рухів, вчаться орієнтуватись в просторі, що спонукає розвиток зорових функцій. Необхідною умовою є повна розкутість у рухах, вільне переміщення в кімнаті.
«Динамічні».
«Напишіть» у повітрі носом і підборіддям цифри від 1 до 10 або букви (наприклад, А, В, Д, О, У, К, М, П, Р, Ш, тощо). Робити це треба з максимальним повертанням голови (цифри або букви повинні бути високими і великими). Можна малювати в повітрі різні предмети, фігури, тощо, писати добрі слова. Виконуючи вправу, потрібно рухати шиєю плавно, без ривків і зайвого напруження. Тулуб тримати нерухомо, спину прямо.
Ця вправа покращує кровообіг головного мозку, роботу шийних хребців, позбавляє обличчя подвійного підборіддя.
«Австралійський дощ».
Учні стоять. Вчитель показує рух, усі повторюють його поступово приєднуючись один до одного.
- Чи знаєте ви, який австралійський дощ?
Піднімається вітер. (Потираємо руки)
Падають перші краплини дощу. (Клацаємо пальцями)
Почалася злива. (Плескаємо долонями по стегнах)
Злива перетворилася на бурю. (Топаємо)
Ось буря стихає. (Плескаємо долонями по грудині)
Стихає злива. (Плескаємо долонями по стегнах)
Закінчується дощ, падають останні краплі. (Клацаємо пальцями)
Шумить тільки вітер. (Потираємо долонями)
Австралійський дощ скінчився. Сонце! (Діти піднімають руки вгору)
«Чапля».
Оголошую конкурс на кращу «чаплю». За сигналом діти повинні праву ногу зігнути в коліні, повернути її на 90 градусів до лівої ноги і притиснути ступню до стегна лівої ноги якомога вище. Руки на поясі. Очі заплющені. Необхідно протриматися в такому положенні якомога довше.
Ця вправа-гра тренує вестибулярний апарат і розвиває здатність концентрації уваги, а також завжди дуже смішить дітей.
«Вуха».
Для виконання цієї вправи потрібно сісти на край стільця. За сигналом діти нахиляють голові до плечей, по черзі зліва направо і справа наліво. Нахили виконуються сильно і різко, так, щоб при кожному нахилі дістати вухом до плеча. Вправа виконується 20 секунд.
У цій вправі розігріваються вуха, а через нервові закінчення у вушних раковинах збуджується і весь організм. Окрім того, розробляється активність шийних хребців.
«Гори Карпати».
Раз-два — піднімається гора,
Три, чотири — це круті гірські схили,
П'ять, шість — це орли дивний танець завели,
Сім, вісім — це смерічки похилилися до річки,
Дев'ять, десять — це вода з водоспаду витіка.
«Буратіно».
Буратіно потягнувся,
Раз — нагнувся, два — нагнувся,
Руки в сторону розвів —
Мабуть, ключик загубив.
А щоб ключик відшукати,
Треба нам навшпиньки встати.
«Зайченята».
Сірі зайчики маленькі
(Вушка є у них довгенькі)
В лісі грались, веселились, —
Працювати вже стомились.
А щоб добре працювати,
Треба трішки пострибати.
Відпочили, розім'ялись
Й до роботи знову взялись.
Сонце спить, небо спить,( очі закриті долонями )
Навіть вітер не шумить.
Рано-вранці сонце встало(відкрити очі і підняти голови )
І проміння всім послало.( піднятися на носки, руки піднести
вгору, розвести у сторони )
«Ведмідь».
Учитель пропонує учням уявити, як повільно ходить ведмідь, вайлувато переступаючи з ноги на ногу; як бігає: швиденько і прямо пересувається вперед, як він бурчить (дозволити школярам пробігти від своїх парт до дошки).
«Комарики».
Школярі виходять із-за парт, спочатку звуками імітують дзижчання комара, потім рухами – його політ навколо голови, рук, ніг, ловлять його оплесками. Наприклад: «Комарик над головою». Діти плещуть в долоні над головою. «Комарик біля вуха» тощо.
«Зайчик».
Учні присідають біля своїх парт. На слова вчителя: «Сірий зайчик сів і жде, спритно вушками пряде», вихованці приклавши кисті до вух, то розгинають, то згинають їх. Потім класовод пропонує «зайчикам» ніжки погріти:
Зимно зайчику стояти,
Треба трошки пострибать:
Скік-скік,скік-скік, скік-скік.
Треба трошки пострибать,
Пострибавши відпочить.
«Зайчики» займають місце за партою. Урок триває.
«Чи знаєш ти свій клас?»
Учитель: «Покладіть ручки і заплющіть очі. Я називаю предмет, який є в нашому класі, а ви показуєте на нього рукою, коли я скажу розплющити очі, ви побачите, чи правильно показали»
«Гойдалки».
Стати прямо, ноги нарізно, руки в поясі. Гойдатися, піднімаючись на носки й опускаючись на п’яти під рахунок учителя («раз» – на носках, «два» – на п’яти. 10 разів).
«Косар».
Встати із-за парт, випростатися, ноги нарізно, руки перед собою. Повертаючись ліворуч і праворуч, робити широкі рухи руками («раз» і «два»), ніби косячи траву. Дихання вільне. (Виконувати у середньому темпі 5-6 разів)
«Потягти канат».
Стати прямо, руки нарізно, підняти руки вгору (вдихнути повітря), робити такі рухи ніби тримаєшся за канат і тягнеш його, трохи згинаючи коліна (видихати повітря), до рахунку 7-8. (виконувати 3 рази)
«Хто що промовляє?»
Учитель починає, а діти продовжують:
Вчитель Учні
Зозуля кує: «Ку-ку, ку-ку!»
Півень кукурікає: «Ку-ку-рі-ку!» , «Ку-ку-рі-ку!»
Голуб воркує: «Гу-гу, гу-гу, гу-гу!»
Сова кричить: «Угу, угу, угу!»
Риби мовчать, ні пари з вуст.
Після виконання цієї вправи-гри діти займають місця за партами.
«Цікавинка».
Пропонується розповідь, що містить у собі пізнавальний матеріал. Наприклад:
Вчитель Учні
- Діти, чи знаєте ви, хто як спить? Так, знаємо.
- Як спить зайчик? Зайчик спить лежачи.
- Як спить курка? Курка спить сидячи.
- Як спить чапля? Чапля спить стоячи.
- А як спить кажан? Кажан спить, висячи донизу головою
· Ось іде до нас весна.
Все навколо ожива:
Підсніжники прокидаються, (потягнутися )
Проліски посміхаються, (посміхнутися )
Пташки прилітають, (махають руками, як крилами)
Діти вибігають, (біг на місці)
На луках стрибають.(стрибки)
· Ми лісочком йшли, (ходьба на місці)
Грибочок знайшли,
Нагнулись, підняли,( нахиляння тулуба вперед)
У кошик поклали
І далі пішли.(ходьба на місці )
Ми лісочком йшли,
Малинку знайшли.
Дотягнулись, зірвали, (потягування )
У кошик поклали
І далі пішли.(ходьба на місці )
Ми лісочком йшли,
Горішок знайшли,
Потягнулись, дістали,(потягування )
У кошик поклали
І далі пішли .(ходьба на місці )
· Дід у полечко ходив. ходьба на місці
Раз ходив, два ходив, три ходив.
В полі ріпку посадив( нахиляння тулуба вперед-назад )
Раз-садив, два- садив, три -садив.
А тоді сидів, чекав,(присідання )
Вже й мороз його лякав, (стрибки )
Вже і дощик накрапав,
Вже і сонечко пекло – (помахати руками перед обличчям )
Вгору ріпку потягло. (потягування)
«Ми йдемо полювати на лева».
Учасники стають в коло один за одним. Вчитель промовляє слова, які супроводжуються певними рухами, а всі повторюють за ним:
«Ми йдемо полювати на лева! (впевнений хід по колу).
Не боїмося нікого! (заперечу вальні рухи руками).
Ой, а це що? Це болото! Чав! Чав! Чав! (хід, високо піднімаючи коліна).
Ой, а це що? Це море! Буль! Буль! Буль! (імітація плавання)
Ой, а це що? Це поле! ТУП! ТУП! ТУП! (гучне тупотіння)
Ой, а це що? Такий великий, такий пухнастий, такий м’якенький (показують, який)
Ой, так це ж лев! (показують, як злякалися, далі рухи повторюються)
Побігли додому! Через, поля! ТУП! ТУП! ТУП!
Через моря! Буль! Буль! Буль!
Через болото! Чав! Чав! Чав!
Побігли додому! Двері зачинили! Які ми молодці! Які ми хоробрі (показують мімікою). Похвалимо себе (погладжують себе по голові).
«Футбол».
Стати в коло, нахилитися. Ноги поставити так, щоб вони торкалися ніг сусідів. Руки – «воротар», ними треба захищати «ворота» (простір між ногами). Мета – забити м’яч у ворота іншого і не пропустити його у власні. Пропускаєш гол – прибираєш одну руку, ще один гол – виходиш з гри.
«Тостери-грінки».
Учасники об’єднуються в трійки. Двоє беруться за руки і стають тостером. Один заходить всередину. Він – грінка. За командою «тостер» тостери міняються місцями. За командою: «грінка» грінки міняються місцями. За командою «грінка готова» грінки підстрибують на місці.
«Ураган для тих…»
Для цієї вправи приберіть зайві стільці. Усі сидять, а тренер стоїть (йому не вистачає стільця ). Він каже: «Ураган для тих, хто народився весною». Усі, хто народився в цю пору року, встають зі свого місця і намагаються сісти на інше. Той, кому не вистачило стільця, стає ведучим і каже: «Ураган для тих, у кого довге волосся (коротке волосся, хто любить ходити до школи, бачив море, любить солодке…)
«Саймон сказав»
Учасники стають у коло, а тренер каже: «Саймон сказав: «Зроби так» і показує певний рух (присісти, поплескати в долоні, підняти ногу, покрутитися, підскочити, виконати танцювальний рух ). Решта повторюють за ним. Відтак наступний учасник каже: «Саймон сказав: «Зроби так», показує інший рух і так далі по колу.
«Море».
Тренер промовляє, а учасники імітують рухами: «Море хвилюється, раз. Море хвилюється, два. Море хвилюється, три. Кумедна фігура на місці замри!» Усі завмирають у кумедних положеннях. Тренер обирає найкумеднішу фігуру. Це – новий ведучий. Він повторює слова тренера (спортивна, ледача, грайлива, сидяча, лежача фігура).
«Будинки – господарі – землетрус».
Учасники об’єднуються в трійки. Двоє беруться за руки і стають будинком. Один заходить у середину. Він - госпо-дар. За командою «Будинок» будинки міняються місцями. За командою «Господар», господарі міняються місцями. За командою «Землетрус» усі міняються місцями.
«Погода в Занзібарі».
Стати в коло, повернутися направо і йти, повторюючи рухи за тренером:
«У Занзібарі гріє сонечко ( гладити по плечах того, хто йде попереду), дме легкий вітерець (провести пальцями по спині). Та ось хмарки закрили сонце, почав накрапати дощик (стукати пальцями), здійнявся вітер (терти спину), почалася злива (енергійно стукати пальцями по спині), град (кулаками). Але що це? Буря вщухає (усе в зворотному порядку). Злива переходить у дрібний дощик, буря перетворюється на дрібненький вітерець. У Занзібарі знову сонечко».
Можна продовжити гру, розвернувши учасників на 180° і запропонувати тим, хто стояв позаду:
«А в Україні холодно. Коли виходиш на вулицю, мороз хапає за щоки (щипати за щоки), за вуха (масажувати вуха), пробирається під куртку (щипати спину), мерзнуть ноги (тупотіти ногами). Та коли заходиш у дім, стає тепліше, пощипують вуха, щоки (терти вуха, щоки). Поступово зігріваєшся, розслаблюєшся (гладити по плечах, спині)». Фізкультхвилинки з віршованими текстами
«Ковпак».
Тренер пропонує повторювати за ним: «Ковпак ти мій трикутний. Трикутний ти мій ковпак. А якщо не трикутний, то це не мій ковпак».
Відтак він пропонує повторити сказане, але замість слова «ковпак» двічі поплескати себе по голові, не вимовляючи цього слова. Потім заміняють жестами інші слова. Слово «трикутний» показують, роблячи трикутник пальцями. Слово «не» - відповідний рух голови, а замість слів «це», «ти», «мій» показують пальцем на щось, на когось, на себе. Зупинить гру на етапі, коли діти починають припускати багатьох помилок. Відзначте тих, хто виконував вправу найкраще.
«Слон». Стати в коло, ноги на ширині плечей. Нахилити голову вліво так, щоб вухо торкнулося плеча. Підняти ліву руку і дуже повільно виписувати нею велику лежачу вісімку (знак безкінечності).очима стежити за кінчиками пальців. Зробити 5 разів. Опустити руку. Нахилити голову до правого плеча і повторити вправу.
«Сплетені руки». Сісти зручно, покласти ногу на ногу. Переплести кисті рук і покласти долоні одна навпроти одної. Переплести пальці. Вивернути схрещені руки всередину і вгору так, щоб вони опинилися на рівні грудей. Відчувається певне напруження в пальцях, зап’ястках і м’язах рук. Це означає, що мозок отримує потрібні сигнали. У такій позі нервова система має можливість заспокоїтися.
«Цивільна оборона». Учні ходять по класу, коли пролунає сигнал цивільної оборони («Увага! Увага! На місто напали динозаври (печерні леви, гіпопотами…)!»), усі мають зібратися тісною групою, сховавши всередину «жінок» і «дітей», і разом сказати: «Дамо відсіч динозаврам (печерним левам, гіпопотамам…)!» умовними жінками й дітьми можуть бути дівчата, невисокі на зріст хлопці, або, високі, блондини чи темноволосі (кожного разу змінювати ознаки).
«Дзиґа».Вихідне положення: стати на безпечній відстані одне від одного – так, щоб можна було кружляти з розкинутими руками. Ця вправа особливо ефективна, якщо під час обертання наспівувати протяжний звук «і-і-і». він діє на мозок, як своєрідний акустичний вітамін С. якщо під час обертання у когось запаморочилась голова – це означає, що він обертається надто швидко. Треба сповільнити рух, а відтак обернутися кілька разів у протилежному напрямку.
«220». Учні за командою тренера починають рахувати від 1 до 220 (десятками). Спочатку шепотом, дуже тихо, дедалі голосніше. Максимальна громкість досягається, коли рахунок дійде до 220. Після цього всі замовкають. Ця вправа знімає напруження, налаштовує на працю.
«Варенички». Учні стають у коло і повторюють слова і рухи за тренером. «Просіяли борошно (рух руками вліво-вправо). Замісили тісто (кулаком по долоні). Зробили «ковбаску» (потерти долоні). Порізали «ковбаску» (відповідні рухи руками). Зліпили варенички (натиснути на вуха).