Главная | Обратная связь Тема: Закріплення знань і умінь з теми «Іменник» ⇐ ПредыдущаяСтр 12 из 14Следующая ⇒   Мета. Систематизувати знання, уміння і навички учнів під час вивченої теми «Іменник». Організувати ряд вправ для закріплення вживання іменників у різних відмінкових формах, а також визначення відмінка іменників. Закріплювати в учнів поняття про іменник як частину мови про його роль у мовленні. Розвивати зв’язне мовлення. Виховувати уважне ставлення до власного здоров’я. Сприяти виробленню правильної постави під час виконання вправ сидячи за партою. Тип уроку.Урок закріплення і застосування знань, умінь і навичок. Обладнання.Картки для роботи в парах і групах, ілюстрації, магнітофон, мелодії: Чайковський, цикл п'єс «Пори року», мішечки з сіллю.   Зміст уроку Методичні зауваги І. Організація класу. Дихальна гімнастика. 1.Після перерви діти стоять біля парт. Спини рівні, руки опущені. Виконують вправу під рахунок вчителя: 1,2,3 – вдих; 4, 5, 6 – видих; 7, 8, 9 – вдих; 10, 11, 12 – видих. 2.Голосові вправи «Ух!», «Ах!» Через сторони підняти руки вгору – вдих; різко опустити руки з голосним вигуком «Ух!». Вправа повторюється з вигуком «Ах!» Самомасаж. За вказівкою вчителя учні зігнутими великими пальцями погладжують коловими рухами точки, що відповідають за активізацію роботи мозку, очей, органів дихання і мовних органів. ІІ. Повідомлення теми і мети уроку. - Нехай в наших головах не буде похмуро від сірих хмар, що насунули не лише в природі, а і у нашому класі з’явились. Тож нехай в душі стане світло, а в голові ясно. Проженемо хмари. Набирайте повні груди повітря і дмухайте разом та проганяйте їх. (Діти дмухають. Вчитель знімає хмари). З’являються слова: бажання, праця, успіх. - В яку групу можна об’єднати слова?(Іменники) - Перевіримо, прогнавши найбільшу хмару. (З’являється в центрі дошки назва теми «Іменник») - Тож на уроці перевіримо знання з теми «Іменник». З’ясуємо чи добре її засвоїли.   ІІІ. Актуалізація опорних знань. 1. Індивідуальне завдання. Біля дошки три учні відміняють дані іменники. Н.в. бажання праця успіх Р.в. бажання праці успіху Д.в. бажанню праці успіху З.в. бажання працю успіх О.в. бажанням працею успіхом М.в. на бажанні у праці у успіху Кл. бажання праце успіху   2. Утворення ланцюжка знань.   3. Виведення гасла уроку. На уроці працювати обов’язково з (вчитель показує на О.в.) … (бажанням); у дружній (М.в.) … (праці); набувати досвіду і знань, щоб досягти (Р.в.) … (успіху). ІV. Каліграфічна хвилинка. - Урок продовжим без зупинки каліграфічною хвилинкою. Починаючи писати, діти кладуть на голови соляні мішечки, примовляючи:   Ой щось спини в учнів покривились, плечі низько опустились. Мішечок на голову клади, тулуб рівно посади! Написання буквосполучень. - Здмухуємо ще хмари, під ними з’являється запис: Зая – ая + дорога – га + в’є – є + я = - Згадаєм правильне письмо літери «З»; - сполучення «ая» різницю між написанням літер, та правильне їх з’єднання. (Пишуть кожне сполучення тричі.) З З З ая ая ая в’я в’я в’я - Ще завдання для вас. Розв’язати цей мовний вираз. Яке слово є його результатом? (Здоров’я). V. Робота над завданнями уроку. 1. Звукобуквенний аналіз слова. – – о – о - = о здоров’я, 8 зв., 7б. 2. Складання речень. Дати характеристику слова, як частини мови. (Це іменник, середнього роду, однина, вжитий у початковій формі). - Дайте визначення цього поняття, відносно значення для людини. - Складіть речення за схемою.   ­­­_____ - це ­­ … . Здоров’я– це джерело радості. Здоров’я – це багатство людини. Здоров’я – це стан життя.   - Запишіть складене речення. - Визначте відмінки іменників.   3. Вправи на вживання іменників у потрібній формі та визначення відмінків іменників. Вчитель вивішую таблицю з іменниками. ?.в. В радості, цікавості, здивуванні, незадоволенні, журбі, болі, увазі, щасті, соромі, горі, провині, інтересі, гніві, заздрості, сумі, задоволенні. - Що означають дані поняття? (Ознаки, показники здорової і нездорової людини). - Назвіть показники нездорової людини. - У формі якого відмінку вжиті іменники? (М.в.) - Що підказало на це? (Прийменник) - У якій відмінковій формі не вживаються прийменники? - Так як нас цікавить здоров’я, то випишіть показники здорової людини у потрібній формі закінчивши речення. Показники здоров’я - …, …, …, … . - То в якій формі вживаються іменники?   4. Творча робота в парах. Складання міні міркувань. - Мудрий український народ про здоров’я склав багато влучних висловів. Попрацюймо парами з розсипанок складіть прислів’я і міркуванням поясніть його значення. Як на душі, тай і на тілі. Подивись на вид та й не питай про здоров’я. Найбільше багатство – здоров’я. Здоровому все здорово. Бережи одежу знову, а здоров’я змолоду. Здоров’я маємо – не дбаємо, а загубивши плачемо. Веселий сміх здоров’я. Наше здоров’я – у наших руках. Здоров’я сім’ї – здоров’я держави. У здорової людини – здоровий дух.   - Запишіть останнє прислів’я. Визначіть відмінки іменників.   Фізкультурна пауза. Вправи віброгімнастики під музику. - Ви хочете бути здоровими? (Показують + чи – )   5. Письмо з пам’яті. - Якщо хочеш бути здоровим, що треба робити? Дайте корисну пораду один одному. (Хочеш бути здоровим, дружи із спортом, дотримуйся режиму дня, вживай вітаміни.) - Яке речення склали? (Повторюють) - Яке воно за метою висловлювання? Повторіть його хором. Запишіть його по пам’яті. (Самостійне виконання.)   VІ. Вживання іменників у різних відмінкових формах. Займаючись спортом, ви можете стати відомим спортсменом. Подивіться на малюки і скажіть ким саме? (Вчитель показує малюнки із зображенням різних видів спорту) - Подумайте, в якому відмінку ви вживатимете іменники.(У формі О.в.)   Визначення відмінків іменників. Гра «Визнач відмінок іменників». - Щоб бути здоровим, важливо дотримуватися режиму дня. Вчитель називає вирази, що засвідчують ознаки людини, що дотримується режиму дня. Завдання: учні першого ряду встають, почувши іменники в Р.в.; другого – в М.в.; третього – в О.в. Матеріал до гри: дзвінкого голосу, гарної постави, міцного сну (Р.в.); у доброму настрої, на пружних м`яза, у дзвінкому голосі(М.в.) ;ясними очима, вільними рухами, з добрим апетитом, бажання творити (О.в.). - І дійсно лише творчі та розумні діти, як ви, з великим бажанням творите на уроці хвилинки мого задоволення вашими успіхами.   Аналіз записів у зошиті. - Прочитаємо запис у зошиті. Здоров’я – це стан життя. Показники здоров’я – радість, цікавість, здивування, увага, щастя, інтерес, задоволення. У здорової людини – здоровий дух. Хочеш бути здоровим – дружи зі спортом, дотримуйся режиму дня, вживай вітаміни. - Чим є даний запис? (Текстом) Яким? (Текст-розповідь)   Відновлення тексту. - Чи знаєте, який фрукт в нашій країні багатий на вітаміни? Вчитель виставляє кошик з різними фруктами.. Діти висловлюють думки. - Відновіть текст, скориставшись довідником, з’ясуйте, який фрукт додає силу і здоров’я. (Опрацьовують текст). Багатство яблуневого краю Україна – багата країна. Найбільше її багатство – люди. Найголовніше багатство цих людей – їхня доброта. Українці люблять свою країну, прикрашають її. Вони висаджують багато дерев. Та найбільше – яблунь. Тому цей край називають яблуневим. У яблуневому краї багато яблук. Яблука дають людям здоров’я, силу й доброту. Для довідок: яблуко, яблуні, яблуневий - То який фрукт додає людям здоров’я? (Яблука) - Назвіть, які ще слова ви використали? Як їх називають? (Спільнокореневі) - Яка країна не байдужа до здоров’я своїх людей? (Україна) - Про яку ще назву України ви дізнались? (Яблуневий край) - Висновок: їжте яблука і будьте здоровими. Зрозуміло, всім відомо, Що приємно буть здоровим, Тільки треба знати, Як здоровим стати.   VІ. Підсумок уроку. 1. Робота в групах. ЗАВДАННЯ. Сформулюйте кілька порад, як здоровим стати. Доповніть поради словами, серед яких знайдіть зайве.   І група: Геть бактеріям, … (мікробам)! Ні ми скажемо хворобам – Ні – усякому … (сміттю), Так … (здоровому) життю!   ІІ група: Голову тримай в … (холоді), Ноги в … (теплі), Живіт в … (голоді), Не будем … (хворіти), Будеш довго … (жити).   ІІІ група: Поводитись … (добре), усіх шанувати, Не плакать, не киснуть, не капризувати. Себе берегти для … (матусі) і … (тата), … (накази) їх всюди виконувать свято.   2. Рефлексія . - За допомогою смайликів оцініть свою роботу.   ☺☹☺ - Обґрунтуйте свій вибір. Релаксація   Уявіть собі літню ніч. Небо усіяно безліччю зірок. Ви виходите босими ногами в сад. У ноги холодно і мокро від вкритої росою трави. Раптом під ногами ви помічаєте зірочку, яка впала з неба. Їй холодно і самотньо далеко від дому.візьміть її в руки, зігрійте її теплом свого дихання. Притуліть її до серця. Згадайте найкращий день свого життя. Можливо – це день вашого народження, чи день, коли ви отримали хорошу оцінку. Можливо, це звичайний день, коли ви прокинулись, посміхнулись сонечку і подумали, як добре жити в цьому світі. Відкрийте долоньку подивіться на зірочку. Вона стала яскравішою. Це ви поділилися з нею теплом своєї душі. Цю зірочку ви можете подарувати друзям чи покласти в кишеню, занести додому. А я свою зірочку дарую вам. (Вчитель імітує, ніби здуває зірочку з долоні до учнів).

Дихальна гімнастика     Самомасаж     Позитивне налаштування на урок   Формування поняття «здоров`я»     Письмо з сольовими мішечками на голові   Активізація валео- логічних знань     Мотивація на здоровий спосіб життя     Руханка   Мотивація на здоровий спосіб життя     Навчання в русі     Мотивація на здоровий спосіб життя   Формування корисних звичок     Психо- гімнастика

Рухлива гра з правилами – це активна діяльність дитини, що характеризується точним та своєчасним виконанням завдань, пов’язаних з обов’язковими для всіх гравців правилами.

Яскраво виражена в рухливих іграх діяльність різних аналізаторів сприяє можливості тренування функцій головного мозку – це позитивно впливає на засвоєння учнями знань та створює передумови для успішного оволодіння елементами навчальної діяльності в майбутньому.

Рухливі ігри класифікуються за різними параметрами: по віку, за змістом, за мірою рухливості. До рухливих ігор з правилами відносяться сюжетні і несюжетні ігри. Діти полюбляють ігрові образи сюжетних рухливих ігор, які відображають в ігровій формі життєві й казкові епізоди. Вони із задоволенням зображають кішку, горобця, автомобіль і ін. Несюжетні рухливі ігри (ігри-естафети, перебіжки, ігри з елементами змагання, ігри з предметами ) мають цікаві для дітей рухливі завдання, що ведуть до досягнення мети.

Широке застосування рухливих ігор в педагогічній роботі потребує спеціального їх відбору для розв’язання різноманітних педагогічних завдань. При застосуванні методики використання рухливих ігор в навчанні молодших школярів учень повинен розуміти, навіщо він складає слова чи речення при ходьбі чи кидаючи м’яч, збирає картинку в ігровій естафеті, розв’язує задачі про перелітних птахів на майданчику під час прогулянки, - все це робиться не тільки для того, щоб швидко бігати, влучно кидати м’яч , але й для того, щоб навчитися додавати чи віднімати, класифікувати предмети, складати зв’язну розповідь тощо.

Поняття «рухлива гра з дидактичною направленістю» включає в себе два структурні компоненти:

а) мотиваційний компонент (вироблення внутрішньої мотивації учня, що є основою формування пізнавального інтересу);

б) операційний компонент (навчити учнів організовувати свою дидактично-рухливу діяльність у відповідності з навчальним завданням).

Мотиваційний компонент включає роз’яснення мети рухливої гри з дидактичною направленістю. Основні елементи такої гри виражені у взаємозалежності, взаємодопомозі, індивідуальній відповідальності, комунікативності. Класоводу слід пам’ятати, що у шестирічних дітей починають формуватися навички суспільної поведінки, проявляється зацікавленість у спільних діях, вміння боротися за своє місце в колективі.

Операційний компонент складається з наступних частин:

· Педагогічні вимоги до організації рухливої гри з дидактичною направленістю. Діти краще запам’ятовують наочно-образне пояснення гри, не люблять довго залишатися поза грою.

· Дидактичний матеріал, унаочнення, інвентар для використання в грі.

· Методичний інструментірій для використання в грі ( прийоми по розвитку мовлення, прийоми індивідуальної роботи, прийоми управління увагою).

· Педагогічний інструментарій (ситуація успіху, ефект очікування, умови для демонстрації власного «Я», оцінка дій і вчинків учнів).

· Навчальний зміст з міжпредметними зв’язками (навчання грамоті і математиці; математика і ознайомлення з навколишнім світом).

Головний сенс ігор – рух, що сприяє вдосконаленню досвіду. Будь-яку рухову діяльність школяр, окрилений пізнавальним інтересом, здійснює з великою пристрастю. Також будь-яку пізнавальну діяльність школяр, окрилений радістю руху, пізнає більш ефективно і без шкоди своєму здоров`ю.

Рухлива гра з дидактичною направленістю – це свідома ініціативна діяльність, направлена на досягнення двох цілей: фізичний розвиток дитини і розв’язання завдань пізнавального характеру (закріплення знань по предметах загальноосвітнього циклу – математики, навчання грамоти, розвитку мовлення, ознайомлення з навколишнім світом).

В основу методики покладено ідеї про всесторонній розвиток особистості, здоров`язбережувальну направленість навчання, взаємозв’язок розумової і фізичної діяльності. Їх застосування підвищує інтерес школярів до уроків, активізує їх розумову діяльність.

З усієї різноманітності розумових процесів шестирічок можна виділити ті, що найбільше впливають на ефективність уроку: сприйняття, увагу, пам'ять, волю, емоційність. Фізичні вправи, імітаційні рухи, рухливі ігри з дидактичною направленістю сприяють запам’ятовуванню, наприклад, віршів, і, навпаки, промовляння в такт рухів прискорює процес формування рухових навиків. Концентрація уваги під час рухливих ігор (наприклад, на точність виконання вправ з м’ячем), сприяє активізації їх уваги на уроках і кращому засвоєнню шкільної програми. Позитивні емоції, які виникають під час виконання фізичних вправ і рухливих ігор, забезпечує розв’язання завдань, пов’язаних з розвитком пам`яті, уваги, формуванням здатності порівнювати, робити висновки, узагальнення.

У школі існують різноманітні форми фізичного виховання: уроки з фізичної культури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (фізкультурні хвилинки під час уроку, ігри та вправи на перервах і в режимі подовженого дня), позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання). Позашкільні виховні заклади здійснюють спортивно-масову роботу за місцем проживання учнів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, дитячих клубах, туристських станціях, спортивних товариствах. Самостійно учні займаються фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, у парках тощо.

Головним організаційно-методичним принципом здійснення фізичного виховання школярів є диференційоване застосування засобів фізичної культури на заняттях з учнями різного віку та статі з урахуванням стану їх здоров'я і рівня фізичної підготовленості. Важливе значення має регулярний лікарський контроль за здоров'ям школярів.

Уроки фізичної культури є основною організаційною формою фізичного виховання школярів. Їх проводять систематично протягом навчального року з урахуванням пори року для певної місцевості і стану навчально-матеріальної бази.

За структурою уроки фізичної культури складаються з трьох частин:

1. Підготовча (8–12 хв.). Учитель організовує учнів, пояснює завдання уроку, готує їх психологічно та фізіологічно (розминка) до виконання завдань уроку.

2. Основна (25–30 хв.). Передбачає вивчення, удосконалення, виконання на оцінку фізичних вправ, розвиток рухових якостей, формування правильної постави тощо.

3. Заключна (3–5 хв.). Учитель поступово знижує фізичне навантаження, приводячи організм учня у відносно спокійний стан, підбиває підсумки уроку, дає завдання додому.

Найчастіше використовують такі способи організації учнів на уроці фізкультури: фронтальний (одночасне виконання учнями вправ); потоковий (виконання учнями вправи по черзі один за одним); змінний (учнів поділяють на зміни, які по черзі виконують вправи); груповий (передбачає розподіл учнів класу на групи, кожна з яких займається окремою вправою); індивідуальний (застосовується при виконанні учнями вправ на оцінку, при складанні навчальних нормативів); колове тренування (характеризується тим, що учні невеликими групами виконують певну кількість різних вправ послідовно, переходячи “по колу” від одного спеціально підготовленого місця для виконання певної вправи до іншого).

Позакласна робота з фізичного виховання учнів охоплює заняття фізкультурних гуртків і спортивних секцій, спортивні змагання, спартакіади школярів, фізкультурні свята, туризм.

Природні фактори є важливим засобом зміцнення здоров'я, загартування організму і підвищення працездатності дитини.

Загалом реалізація комплексу виховних завдань зводиться до використання таких головних чинників:

– вивчення навчальних дисциплін (виявлення потенційних виховних можливостей предмета, включення їх у зміст уроку, реалізація під час його проведення, врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів);

– позакласна та позашкільна виховна робота (підбирають загальні методи, форми виховної роботи, які краще підходять для певного напряму виховання та віку дітей);

– залучення учнів до різних видів практичної діяльності (сприяє формуванню навичок і звичок відповідної поведінки);

– залучення сім'ї і громадськості до реалізації виховної роботи.

Фізкультурно-масова робота розпочинається кожен рік у вересні з відкриттям шкільної спартакіади. До цього ж дня готуються Олімпійські уроки, змагання між класами та вчителями, запрошуються батьки. Продовжуються заходи в поході, де проводиться частина спортивних змагань, презентації, історичний конкурс, орієнтування за програмою фестивалю «Нащадки козацької слави», оздоровчо-патріотичного комплексу «Козацький гарт».

Щорічно проводяться змагання з міні-футболу на приз клубу «Шкіряний м’яч», свята «Золота осінь» для учнів та викладачів, «Лицарський турнір», «Нумо, хлопці», «Нумо, дівчата», «Тато, мама, я – спортивна сім’я».

Протягом жовтня – січня – травня учні беруть участь в різноманітних змаганнях – шкільних, районних, міських: «Веселі старти», «Старти надій», першість з футболу, баскетболу, волейболу, настільного тенісу, шахів, туризму, легкої атлетики.

У лютому традиційно проходить місячник спортивно-масової та оздоровчої роботи. Вчителі фізкультури планують заходи для кожного класу з урахуванням фізичного розвитку та стану здоров’я учнів.

Загальний комплекс для проведення уроків фізкультури та спортивно-масової роботи в Луцькій гімназії №4 імені Модеста Левицького складається з 2 спортивних залів, спортивних майданчиків для гри в баскетбол, волейбол, футбол, бігових доріжок. Місця розташування спортивних залів та майданчиків визначені проектом. Cпортзали просторі, освітлені відповідно до вимог, мають нормативне спортивне обладнання для виконання державної програми з фізичного виховання. На базі спортзалів та майданчиків проводяться спортивно-масові заходи, працюють секції баскетболу, волейболу, настільного тенісу, міні-футболу, загальної фізичної підготовки, гуртки туризму.

Неодноразовими призерами змагань на міському рівні ставали юнаки та дівчата секцій з баскетболу, волейболу та міні-футболу.

Постійне зростання рівня футболу вимагає неухильного вдосконалення спортивної підготовки юних футболістів, модернізації системи відбору та прогнозування, підвищення ефективності управління навчально-тренувальним процесом, покращення якості підготовки кваліфікованих кадрів.

Досягнення високих спортивних результатів неможливе без чіткого та об’єктивного розуміння всього процесу підготовки, який ґрунтується на закономірностях становлення спортивної майстерності. Ці закономірності обумовлюються факторами, що визначають ефективність змагальної діяльності та оптимальну структуру підготовленості, особливостями адаптації до характерних для футболу засобів і методів впливу, індивідуальними особливостями дітей, термінами основних змагань та їх відповідністю оптимальному для досягнення найвищих результатів віку спортсмена, етапом багаторічного спортивного вдосконалення.

Об’єктивно існуючі закономірності медико-біологічного, психолого-педагогічного, соціального, спортивного характеру реалізуються та розкриваються в дидактичних (науковості, свідомості й активності, систематичності, послідовності та наступності, доступності й індивідуалізації, міцності та прогресуванні, зв’язку теорії з практикою) й специфічних принципах спортивної підготовки (спрямованості на максимально можливі досягнення, поглиблену спеціалізацію та індивідуалізацію; безперервності навчально-тренувального процесу; єдності загальної і спеціальної підготовки; циклічності процесу підготовки; єдності поступового збільшення навантажень і їх тенденції до максимально можливих величин; хвилеподібності та варіативності динаміки навантажень; єдності та взаємозв’язку структури змагальної діяльності і структури підготовленості спортсмена; вікової адекватності багаторічної спортивної діяльності), які визначають вимоги до структури, змісту, характеру цієї діяльності і виступають її регуляторами. Усі принципи реалізуються в тісному взаємозв’язку, забезпечуючи правильне розуміння процесу спортивної підготовки як послідовного оволодіння спортсменом максимально можливого рівня інтелектуальної, технічної, тактичної, фізичної, психологічної та інтегративної підготовленості, який обумовлений специфікою футболу і забезпечує досягнення запланованих спортивних результатів у змагальній діяльності. Оскільки реалізація названих принципів сприяє ефективності спортивної підготовки, вони можуть слугувати основними положеннями для розробки педагогічних умов удосконалення будь-якої сторони цього процесу, в тому числі й технічної підготовки юних футболістів. При цьому під педагогічними умовами ми розуміємо не тільки результат спільних дій учасників навчально-тренувального процесу для досягнення цілей і завдань технічної підготовки, а й чинники, що впливають на її ефективність.

Технічна підготовка футболіста є педагогічним процесом, спрямованим на досконале оволодіння спортсменом системою прийомів гри (обумовленими правилами руховими діями), що сприяє досягненню високих спортивних результатів. Цей складний, логічно побудований багаторічний процес містить конкретні завдання, а саме: створення уявлень щодо техніки футболу; збільшення обсягу та різноманітності рухових умінь і навичок; досягнення високої стабільності та варіативності прийомів гри з поступовим їх перетворенням в ефективні змагальні дії; оптимізація структури рухових дій, їх динамічних та кінематичних параметрів з урахуванням індивідуальних особливостей спортсменів; підвищення надійності та результативності технічних дій в ігровій і змагальній діяльності; удосконалення технічної майстерності відповідно до розвитку практики футболу та сучасних наукових надбань.

Відповідно до державних документів, дітей, які за станом здоров’я належать до спеціальних медичних груп, не звільняють від уроків фізичної культури – вони повинні їх відвідувати та бути одягнені у спортивну форму. Але виконання завдань на уроці забезпечується з дотриманням індивідуальних показань до занять фізичними вправами. Виконання нормативів не передбачено.

Основні завдання для учнів спеціальних медичних груп на загальному уроці фізичної культури:

1) ознайомлення з теоретичним матеріалом навчальної програми;

2) оволодіння технікою рухових дій, передбачених навчальною програмою (у межах індивідуальних показань та можливостей);

3) набуття гігієнічних навичок.

З метою дотримання пильнішого контролю за станом дітей з відхиленнями у стані здоров’я вчитель повинен частіше пропонувати їм виміряти пульс, робити триваліші паузи для відпочинку і т. ін. Якщо дитина, яка належить до спеціальної медичної групи, не дуже добре себе почуває, можна запропонувати їй бути на уроці «помічником учителя»: допомагати видавати інвентар або судити, записувати тестування тощо.

Для дітей з відхиленнями у стані здоров’я, які належать до спеціальної медичної групи, передбачаються, крім обов’язкових уроків фізичної культури, додаткові заняття за спеціальними програмами.

На заняттях за окремою програмою для спеціальних медичних груп особливу увагу учнів звертають на ознайомлення з індивідуальними особливостями їх занять фізичними вправами, показаннями та протипоказаннями до виконання окремих вправ, відновлення після виконання вправ, забезпечення оздоровчого впливу на порушені функції, збільшення кількості вправ на відновлення дихання, повільний темп виконання, систематичний контроль пульсу та самопочуття. Участь у спортивних заходах обмежена і можлива тільки за додатковим дозволом лікаря.

Метою лікувально-оздоровчої фізичної культури дітей, які за станом здоров’я належать до спеціальної медичної групи, є прискорення ліквідації патологічних процесів, відновлення і зміцнення здоров’я, досягнення максимально можливого для кожного індивіда рівня фізичного розвитку, психологічної і рухової підготовленості. Кінцева мета – виховання навичок здорового способу життя та потреби самостійних систематичних занять фізичною культурою, а також нормалізація і покращення загальних функцій організму.

Відповідно до мети визначено й основні завдання фізичного виховання дітей, які за станом здоров’я належать до спеціальної групи:

1) підвищення функціональної здатності органів і систем організму дітей, ослаблених хворобою;

2) загартовування організму (це завдання набуває вирішального значення за наявності в групі осіб із серцево-судинними захворюваннями, хронічною пневмонією, бронхіальною астмою та ін.);

3) розвиток фізичних можливостей і оволодіння руховими навичками, які компенсують наявні недоліки у функціонуванні організму; попередження патологічного процесу;

4) підвищення фізичної та розумової працездатності, зняття втоми;

5) формування правильної постави або її корекція (засвоєння відповідних рухових умінь та формування відповідних навичок);

6) формування активного ставлення дітей до подолання своєї фізичної недосконалості;

7) формування стійкої системи звичок та потреб у самостійних систематичних заняттях фізичними вправами.

Позитивні зрушення, яких досягають на заняттях лікувально – оздоровчою фізичною культурою, необхідно щодня закріплювати під час самостійних занять удома. Вони допомагають ліквідувати прояви захворювання або його залишкові ознаки, попередити можливі ускладнення. Сформована стійка система звичок та потреб до занять фізичними вправами допоможе особам з хронічним перебігом захворювань свідомо використовувати засоби фізичного виховання для підтримки та поліпшення стану власного здоров’я.

Організація занять із дітьми з відхиленнями у стані здоров’я передбачає їх додатковий розподіл на групи відповідно до характеру основного захворювання, подібності рекомендованих засобів корекції здоров’я, вікового періоду (молодший, середній та старший шкільний вік ).

Під час занять зі спеціальною медичною групою використовують таку класифікацію вправ: загальнооздоровчі вправи, загально розвивальні вправи, спеціальнорозвивальні вправи, спеціальнооздоровчі вправи.

Загальнооздоровчі вправи: циклічні й динамічні (ходьба, біг, плавання), що виконується з малою ( збільшення ЧСС на 20% від вихідної) та середню (ЧСС збільшується на 20 – 50 %) інтенсивністю.

Загальнорозвивальні вправи – вправи, які впливають на всі функції організму, стимулюють фізичний розвиток, створюють основу для розвитку основних рухових якостей.

Спеціальнорозвивальні вправи – вправи, які впливають на розвиток конкретних рухових якостей, викликають в організмі певні специфічні зрушення.

Спеціальнооздоровчі вправи – вправи, які впливають на процес захворювання в організмі.

Програма з фізичного виховання в спеціальних медичних групах включає загальнорозвивальні, коригувальні й дихальні вправи, рухливі ігри, елементи спортивних ігор, легкої атлетики, лижної підготовки, плавання, а також спеціальнооздоровчі вправи, які показанні при певному захворюванні, наприклад, для серцево – судинної й дихальної систем – переважно циклічні вправи;

Для опорно – рухового апарату – насамперед плавання або інші заняття у воді, вправи з гімнастичною палицею, еластичним бинтом, біля гімнастичної стінки тощо.

Навчальну роботу із дітьми з відхиленнями у стані здоров’я проводять із дотриманням усіх педагогічних та специфічних принципів фізичного виховання. Крім того, особливу увагу звертають на:

· принцип оздоровчої та лікувально – профілактичної спрямованості використання засобів фізичної культури;

· принцип диференційованого підходу до дозування навантажень із врахуванням індивідуальних особливостей та захворювання;

· принцип емоційного та естетичного оформлення знань ( щоб учні хоча б під час занять фізичними вправами забули про свої недуги і відчули себе здоровими).

Ефективність фізичного виховання у спеціальних медичних групах залежить від:

· правильності вибору засобу;

· системності впливу фізичних вправ та послідовності їх використання;

· регулярності впливу;

· тривалості виконання фізичних вправ;

· поступовості збільшення фізичного навантаження як під час одного заняття, так під час усього періоду занять;

· індивідуалізація фізичних навантажень залежно від віку, статі, хвороби та стану здоров’я тих , хто займається;

· узгодження вправ загального та соціального спрямування;

· поєднання фізичних навантажень із загартуванням, дієтою та іншими методами;

· системності та своєчасності лікарсько – педагогічного контролю.

Основною формою занять з учнями спеціальних медичних груп є урок, який,як загальноосвітній урок фізичної культури, складається з трьох частин, зміст яких, однак, відрізняється від змістового наповнення частин звичайного уроку фізкультури.

Підготовча частина уроку з учнями спеціальних медичних груп складається з опитування щодо самопочуття, визначення ЧСС, дихальних та загальгорозвивальних вправ, загальнооздоровчих вправ спочатку малої, а потім середньої ( помірної) інтенсивності. Використовують також загальнорозвивальні вправи, що стимулюють фізичний розвиток, вправи для профілактики порушень постави та дихальні динамічні вправи (коли дихання узгоджується з різними рухами кінцівок або тулуба). Тривалість цієї частини уроку – 7-15 хвилин залежно від вікової групи, стану здоров’я та готовності учнів до занять. Чим молодші діти , чим вони слабші – тим триваліші підготовча частина уроку.

Основна частина складається з лікувально – оздоровчих комплексів, скомпонованих зі спеціальнооздоровчих вправ із врахуванням супутніх захворювань; ігор та естафет, які доступні учням цієї групи. Для рухливих або спортивних ігор відводять від 4 до 10 хвилин. Тривалість цієї частини уроку 20 – 35 хвилин.

Заключна частина містить загальнооздоровчі та дихальні вправи, релаксацію, аутотренінг, виконання простих вправ на розслаблення, ходьбу в повільному темпі, дихальні вправи, визначення ЧСС (яка через 10 -15 хвилин повинна повернутися до вихідного рівня), підведення підсумків, оголошення домашнього завдання. Тривалість цієї частини уроку – 5-10 хвилин.

На кожному уроці школярам потрібно оволодівати необхідними вміннями та навичками щодо загально розвивальних та спеціально розвивальних вправ, які допомагатимуть у комплектації недоліків стану їх здоров’я та його корекції, а також підтриманні стану організму на оптимальному рівні для забезпечення нормальної життєдіяльності та працездатності.

Окрім спеціально організованих занять, учням спеціальних медичних груп рекомендують й інші форми фізичної культури в режимі дня:

а) ранкова гігієнічна гімнастика (спеціальні комплекси вправ, розроблені вчителем відповідно до індивідуальних показань);

б) гімнастика до уроків (можна виконувати загальні комплекси, але враховувати індивідуальні обмеження);

в) рухливі ігри незначної інтенсивності на перервах (враховуючи індивідуальні обмеження);

г) фізкультхвилинки під час загальноосвітніх занять і фізкультпаузи під час виконання домашніх завдань (спеціальні комплекси вправ, розроблені вчителем фізкультури відповідно до індивідуальних показань );

ґ) піші прогулянки, катання на ковзанах і лижах, ігри на свіжому повітрі, відвідування басейну ( враховуючи індивідуальні обмеження);

д) походи вихідного дня;

е) участь у Днях здоров’я (враховуючи індивідуальні обмеження);

ж) процедури загартовування (повітряні ванни, душі, обливання тощо), рекомендовані лікарем і вчителем.

Індивідуальний підхід – одна з основних занять у спеціальній медичній групі. Іноді ( наприклад, у малокомплективних школах) у такій групі можуть перебувати діти всіх трьох вікових груп (молодшої, середньої, старшої) з різними недугами, з різним ступенем їх прояву та зрізною адаптацією до фізичних навантажень. Дуже важко підібрати вправи, які одночасно підходили б для учнів усіх вікових груп. Це завдання вирішує вчитель шляхом найбільш раціональної побудови занять, гнучкої та диференційованої методики навчання, вибору оптимальних вихідних положень, ступеня напруги, амплітуди рухів, дозування навантаження, ускладнення або спрощення умов виконання вправ.

Один із важливих факторів реабілітації ослаблених дітей полягає в тому, що на уроках фізкультури вони мають забути про свої недуги, відчути себе такими ж повноцінними, як і здорові діти. Уроки з учнями спеціальних медичних груп мусять бути уроками бадьорості, м’язової радості, естетичної насолоди. Не варто забувати й про те, що гарна спортивна форма, манера поведінки вчителя також створює в учнів позитивний настрій.

У тренінгових заняттях з проблемними дітьми по усуненню агресії в сім’ї та в школі можна виділити наступні напрямки роботи:

· Формування нового рівня мислення.

· Формування широкого спектру здібностей та інтересів, визначення кола стійкості інтересів.

· Формування інтересів до інших людей як до особистостей.

· Розвиток мотивації до самопізнання, прагнення розібратися у своїх здібностях, вчинках, формування первинних навиків самоаналізу.

· Розвиток і закріплення почуття зрілості, формування адекватних форм закріплення самостійності, особистої автономії.

· Розвиток почуття особистої гідності, внутрішніх критеріїв самооцінки.

· Розвиток форм і навиків особистого спілкування в групі однолітків, способів взаєморозуміння.

· Розвиток моральних якостей, форм співчуття й емпатії (розуміння й чуттєвість у співпереживанні, емоції, психічні стани іншої людини).

· Формування уявлень про зміни, пов’язані з ростом і статевим дозріванням.

Корекційна робота з агресивними дітьми проводиться за такими формами:

1. Навчати дітей соціально прийнятних способів вираження гніву (вчити дітей прямо заявляти про свої почуття та виражати гнів у формі гри – переносячи його на гумові та м'які іграшки, подушки, «скляночки для крику» тощо).

Ця техніка особливо корисна для роботи з несміливими, невпевненими в собі дітьми, але її не можна рекомендувати для тих, хто працює з дітьми холеричного типу активності.

Для зниження емоційної напруженості рекомендується залучати дітей до роботи з податливими матеріалами: глиною, пластиліном, тістом. Зазвичай, у такій роботі дитина відповідно демонструє накопичену енергію: ліпить або розминає, стукає по глині кулачком, відриває шматочки від виліпленої фігурки.

2. Навчати дітей прийомам саморегуляції, вмінню володіти собою за різних обставин. Для них корисними будуть будь-які релаксаційні та психогімнастичні вправи, зважаючи на м'язову напругу й зажими в ділянці кисті рук та обличчя. Наприклад, піднімаючи та кидаючи «тяжку штангу», дитина зменшує напруженість, відволікається та відпочиває. Одним із прийомів самоконтролю є стискання в кишені «чарівного камінчика» чи іншого талісмана, який попередить агресивні бажання. Можна рекомендувати дитині дуже простий спосіб довести свою силу: стиснути долонями лікті та притиснути руки до грудей – поза витриманої людини.

3. Для виходу з конфліктних ситуацій агресивних дітей необхідно навчати різним комунікативним умінням: вітання і прощання, звертання, прохання про підтримку, послугу, допомогу, надання допомоги, вдячності, відмови. Проводиться спеціальна робота, спрямовану на розвиток компетентності у спілкуванні дітей з агресивними проявами. Розвиваючи компетентність у спілкуванні дітей з агресивними проявами, необхідно навчити їх слухати інших, співпрацювати, говорити перед іншими, керувати та підкорятися.

4. Обговорюючи агресивні вчинки, необхідно запитувати, що відчуває дитина, як і коли вона співпереживає та співчуває іншим, як реально може допомогти ровесникові. Аналізуючи поведінку казкових персонажів, через довірливу розмову в колі дітей, через сюжетно-рольові ігри, дорослий має змогу формувати довіру до людей, емпатійні почуття.

При плануванні роботи тренінгових груп слід розділяти типи можливих вправ на декілька видів:

1. Бесіди.

2. Рольове програвання ситуацій.

3. «Самовиховання».

4. Етюди.

5. Пантоміма.

6. Образотворча діяльність.

7. Фізичні вправи.

Такий розподіл досить умовний: наприклад, при рольовому програванні ситуацій можна використовувати пантоміму, під час образотворчої діяльності – бесіди і т. ін.

Паралельно із тренінгами для дітей доцільно проводити тренінги «Усвідомлене батьківство», де батькам дається інформація про особливості розвитку дітей, формуються навички позитивного оцінювання вчинків та дій дітей, рекомендуються конструктивні способи подолання агресивності та тривожності в житті школярів.

Заняття з дітьми і батьками орієнтовані на динаміку процесу саморозвитку. Вони дають можливість змінити дитяче світосприйняття і розширити життєві можливості. Тренінгові заняття дозволяють ефективно вирішувати завдання, пов’язані з розвитком навичок спілкування, керуванням власними емоційними станами, усвідомленням своїх емоцій і розумінням емоцій оточуючих, самопізнанням та самосприйняттям.

Для правильного та повноцінного розвитку психічної складової здоров’я дітей можна використовувати різні методи та прийоми на уроках основ здоров’я. Зокрема, при вивченні теми «Тютюнопаління» у 7-му класі можна розробити урок-тренінг. При цьому необхідно, щоб учні заздалегідь підготували прислів’я «Про здоровий спосіб життя», малюнки за поданою темою. Доцільно також поділити дітей класу на групи, кожна з яких буде виконувати певне завдання. Дослідники обговорюватимуть з батьками чи знайомими людьми причини, через які люди палять, чи не роблять цього. Лікарі готуватимуть повідомлення про наслідки паління, а історики – про походження тютюну.У ході уроку можна використовувати вправу «Мозковий штурм» (Назвіть приклади рішень, які можуть вплинути на життя, здоров’я, долю людей? Які рішення доводиться приймати підліткам? Які рішення можуть бути життєво важливими?).

При вивченні тем «Алкоголізм», «Наркоманія та токсикоманія» можна застосувати метод гри.Наприклад, гра «Незакінчені речення». Учні однієї групи формулюють незакінчене речення і пропонують іншій групі закінчити його. Школярі повинні обговорити відповідь товариша і обґрунтувати свій варіант закінчення речення.

При вивченні теми «Безпека та небезпека дитини» у 5-му класі можна запропонувати дітям заповнити діаграму «Павутиння суспільних відносин».

Подібні завдання будуть формувати не лише розвиток пізнавальної активності дитини, але і її психологічної безпеки. Також на уроках у 6-х та 7-х класах при вивченні тем психічної та духовної складових здоров’я можна використовувати релаксаційні комплекси, які дають можливість конструктивної роботи над напругою.

Внутрішній огляд

Сядьте зручно, зробіть декілька глибоких вдихів та видихів. Спробуйте перекрутити свій день на плівку навпаки. Згадувати необхідно без емоцій, ніби зі сторони. Пригадайте, що ви говорили та думали. Не дозволяйте починати собі говорити "якщо б не я...". Якщо вам важко пригадувати без емоцій, спробуйте уявити свій день як день іншої людини, яку ви сприймаєте такою, яка вона є.

Мої бажання

Перерахуйте на папері свої бажання, запишіть всі, що спадуть вам на думку. Коли у вашому списку набереться 20 пунктів, виберіть 5-6 тих, які для вас є головними. На чистому аркуші паперу намалюйте два кола, одне всередині іншого. Розмістіть всередині кола ці бажання, зобразивши їх схематично. Подумайте, яка частина вашого «я» прагне до цього – педагог, син, донька, матір...

Абсолютне здоров'я

Сядьте зручно, протягом декількох хвилин відчуйте повне розслаблення. Спробуйте пригадати моменти свого життя, коли ви відчували себе дуже щасливою людиною. Виберіть один з них і спробуйте оживити його. Все ваше тіло відчуває повне благополуччя, свідомо направте ці відчуття у ті частини тіла, з якими у вас трапляються негаразди. Насолоджуйтесь відчуттям повного комфорту. Уявіть, що ви будете його відчувати завжди.