Здавалка
Главная | Обратная связь

Промисловість реактивів і особливо чистих речовин. 2 страница



Безперервниминазивають процеси, в яких подача сировини і випуск продукції відбувається безперервно протягом тривалого часу. У всіх точках апарата підтримується постійна температура, концентрація речовин, тиск тощо. Такий процес легко механізувати і автоматизувати. Якість продукції при цьому краща. Однак не всі виробництва можна перевести на безперервні. Тому використовуються і періодичні процеси.

Комплексне використання сировини, створення маловідходних і безвідходних технологій – основне завдання виробництва.Одним з найбільш раціональних шляхів організації виробництва, яке наближається до безвідходного, є циркуляція реакційної суміші і теплоносіїв (повітря, води) в окремих процесах і реакторах. Цій же меті служить кооперація хімічних виробництв з іншими (наприклад, металургійними), що дає змогу переробляти відходи у цінні продукти.

Якість продукціївизначається вмістом у них основної речовини. Якість хімічної продукції повинна відповідати вимогам державних стандартів.

Питання до розділу 1

1. Дати визначення хімічної технології і назвати її основні завдання.

2. Що таке хімічне виробництво і хіміко-технологічна система (ХТС)?

3. Навести класифікацію хімічних виробництв.

4. Яке основне завдання хімічної технології як науки?

5. Назвати основні групи процесів, об'єднаних характерними кінетичними закономірностями.

6. Яке значення має хімічна технологія у народному господарстві?

7. На що спрямовані розвиток та перебудова хімічних галузей промисловості в Україні?

8. Які основні напрямки розвитку хімічної технології і техніки?

 


Розділ 2. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ВИЗНАЧЕННЯ У ХІМІЧНІЙ ТЕХНОЛОГІЇ

2.1. Класифікація технологічних процесів

Послідовний опис всіх операцій, що відбуваються у відповідних апаратах і машинах, пов'язаних з виробництвом тієї чи іншої продукції, називається технологічною схемою. Практика здійснення всіх операцій, пов'язаних з виробництвом певного продукту, називається технологічним процесом.

За способом організації основні процеси хімічної технології поділяються на періодичні, безперервні і напівбезперервні (комбіновані). Періодичні процесихарактеризуються тим, що всі стадії процесу відбуваються в одному апараті, а фізико-хімічні умови – концентрація реагуючих речовин, температура, тиск тощо – з часом змінюються, тобто періодичні процеси характеризуються єдністю місця здійснення всіх стадій процесу і зміною з часом його хімічних і фізичних умов. Після закінчення процесу продукцію вивантажують, завантажують нові порції реагентів і процес повторюють. Прикладом періодичного процесу може бути виробництво кальцію ціанаміду у ретортах або виробництво сталі у мартенівських і конверторних печах.

Характерною рисою безперервного процесу є незмінність умов здійснення всіх стадій процесу з часом при проведенні їх у різних апаратах, послідовно з'єднаних між собою, або у різних частинах того самого апарата.

При безперервному процесі сировина надходить в апарат безперервно або періодично окремими порціями. Готову продукцію безперервно вивантажують, але в апараті всі стадії процесу відбуваються одночасно у різних зонах, а фізико-хімічні умови окремих стадій процесу залишаються незмінними.

Часто на виробництві вдаються до комбінованих – періодично-безперерв­них процесів, до яких можна віднести виплавляння чавуну. При таких процесах завантаження сировини і випуск продукції проводяться періодично, через певні проміжки часу, а всі стадії у цілому відбуваються безперервно.

Безперервні процеси порівняно з періодичними мають ряд істотних переваг: створення сталого технологічного режиму, краще використання теплоти реакції, механізація й автоматизація керування процесом, відсутність затрат часу на вивантаження і завантаження апаратури, на охолодження печі. Все це створює кращі умови праці і сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції, веде до зменшення об'єму апаратури, а також капіталовитрат.

В окремих випадках, в основному при малих масштабах виробництва або при переробці дорогої сировини, безперервний процес може виявитись менш економічним, ніж періодичний.

Процеси класифікують також залежно від зміни з часом їх параметрів(швидкостей, температур, концентрацій і т. д.). За цією ознакою процеси поділяються на такі, що встановились, – стаціонарніі такі, що не встановились, – нестаціонарні, або перехідні. У хімічній технології нестаціонарні (перехідні) процеси менш поширені.

В багатьох технологічних схемах передбачається регенерація матеріалів, тобто відновлення їх попередніх властивостей і повернення у повторне використання, як, наприклад, відновлення каталітичних властивостей каталізаторів, поглинальних властивостей йонообмінників, повернення старій гумі пластичності і тому подібне, шляхом деякої переробки, іноді з використанням хімічного процесу.

Подібним на процес регенерації є процес рекуперації, при якому розчинник, що був використаний, після перегонки, конденсації і очищення пропусканням через силікагель або активоване вугілля, повертається у технологічний процес.

2.2. Схеми руху матеріальних та енергетичних потоків

За кратністю обробки сировини процеси можна поділити на процеси з відкритим ланцюгом і циркуляційні (циклічні), в яких сировина, що не прореагувала за один цикл, разом з новою порцією сировини повертається у голову процесу.

Процес одноразової обробки сировини називають процесом з відкритим ланцюгом, або розімкненим. Прикладом одноразової обробки сировини можна назвати окиснення SO2 в SO3 на поверхні твердого каталізатора під час проходження газової суміші через контактний апарат.

У круговому (циклічному) процесі частина сировини циркулює у замкненому циклі. Прикладом циклічного процесу може бути синтез NH3 з H2 і N2, коли азотоводнева суміш, що не прореагувала при проходженні через контактний апарат, відокремлюється від NH3 і знову спрямовується у контактний апарат для подальшого контактування.

Як розімкнені, так і циркуляційні процеси можуть відбуватися при різних матеріальних і теплових напрямах потоків.

Прямоточні, або паралельно-точні, процеси характеризуються рухом матеріалів і теплових потоків в одному напрямі (рис. 2.1, а).

Рис. 2.1. Напрям потоків: а – прямо­течія; б – протитечія Рис. 2.2. Схема перехресного потоку

Протитечійні процеси, навпаки, відбуваються при протилежному русі реагентів або матеріалів і теплових потоків (рис. 2.1, б). Якщо потоки реагентів або матеріалів і теплові потоки рухаються під кутом один до одного, то схему процесу називають перехресною (рис. 2.2).

Прямоточний рух матеріалів і теплових газів створює велику різницю температур і концентрацій на вході в апарат і м'які умови на виході при закінченні процесу. Це дуже важливо, коли готова продукція не витримує високих температур.

Протитечійні схеми процесів у багатьох випадках мають значні переваги перед прямоточними. Протитечійний напрям забезпечує більш повний перебіг процесу, наприклад при розчиненні, вилуговуванні або промиванні твердої речовини, при абсорбції газів рідиною і т. ін.

2.3. Хіміко-технологічні розрахунки.
Матеріальні та енергетичні баланси

Початок будь-якого нового виробництва пов'язаний з проектуванням як будівельної частини, так і технологічної схеми виробництва, з визначенням технологічного режиму кожної стадії виробництва. Для цього вибирають типи основної апаратури і конструкційні матеріали, проводять матеріальний розрахунок, обчислюють матеріальний і енергетичний баланси, на основі розрахунків визначають розміри і кількість апаратів кожного типу.

Першою основною і обов'язковою частиною кожного технологічного проекту є матеріальний розрахунок кількісних співвідношень реагуючих мас, тобто визначення норм витрати сировини, виходу продукції, напівпродуктів та відходів виробництва. Із загального курсу хімії відомо, що такі розрахунки проводять за стехіометричними рівняннями хімічних реакцій. Але при проектуванні виробничої технологічної схеми виникає багато ускладнень, яких не буває під час лабораторних досліджень, а тим більше при теоретичних розрахунках. Стехіометричні розрахунки ускладнюються насамперед тому, що треба враховувати склад природної сировини, яка, на відміну від хімічно чистої речовини, має велику кількість домішок. Треба враховувати всі чинники, що впливають на швидкість процесу, ступінь використання робочого часу, змінність роботи, кількість робочих днів протягом року, продуктивність апаратури і її вузькі місця, які не дають можливості максимально використовувати цю апаратуру.

До найважливіших хіміко-технологічних розрахунків належать розрахунки технологічних балансів,що відображують кількість введених і отриманих у виробничому процесі матеріалів і енергії. Основними технологічними балансами є матеріальні, енергетичні та економічні баланси.

Матеріальний балансскладають на основі матеріального розрахунку як при проектуванні, так і при аналізі роботи підприємства або якоїсь його частини. Складають матеріальний баланс за рівнянням основної сумарної реакції з урахуванням побічних процесів на підставі закону збереження маси речовини. За цим законом маса речовини, що надходить у вигляді самої сировини або сировини з різними добавками, повинна завжди дорівнювати масі речовин, отриманих у вигляді продуктів, напівпродуктів і відходів виробництва.

У загальному вигляді матеріальний баланс можна виразити рівнянням:

Ма + М6 + Мв +... = Мк + Мл + Мма + Ммб + Ммв + Мпб + Мвт,

де: Ма, М6, Мвмаси речовин, введених у виробничий процес (або в одну з його стадій) чи в апарат; Мк, Млмаси речовин, добутих внаслідок виробничих процесів; Мма, Мм6, Ммвмаси вихідних речовин, що не прореагували; Mпб – маси побічних продуктів; Мвтвтрати.

Для складання матеріального балансу треба знати хімічний склад і деякі фізичні та фізико-хімічні властивості вихідної сировини, напівпродуктів і кінцевих продуктів виробництва.

Після проведення стехіометричних розрахунків складають таблиці матеріальних балансів. Найчастіше розрахунки роблять за відношенням до 1000 або 100 кг продукції чи сировини.

Матеріальний баланс складають у вигляді рівнянь, таблиць або діаграм. Як приклад можна розглянути спрощений матеріальний баланс виробництва 1000 кг фосфору при електротермічному процесі:

2Са3(РО4)2 + 6SiO2+ 10С = Р4 + 6CaSiO3 + 10СО + Q

У табл. 2.1 наведений спрощений матеріальний баланс.

Табл. 2.1. Матеріальний баланс виробництва фосфору (на 1000 кг Р)

Прихід кг % Витрата кг %
Фосфоритна руда (28 % Р2О5) Кокс (80 % С) Пісок (95 % SiO2) 73,5 9,5 17,0 Фосфор Ферофосфор Оксид вуглецю та інші гази Шлак 7,2 2,0 26,3 64,5
Всього Всього

На рис. 2.3 для прикладу показано матеріальний баланс у вигляді діаграми.

Матеріальний баланс є основою контролю виробництва. Різниця (сальдо) між кількостями взятих і добутих речовин свідчить про неправильне ведення контролю або невраховані витрати, чи навіть зловживання.

На підприємствах баланси складають за даними технічної, аналітичної та матеріальної звітності.

Енергетичний (тепловий) баланс складають майже так, як матеріальний баланс, на основі закону збереження енергії. У загальному вигляді його можна виразити таким рівнянням:

Qф + Qр + Qф.п. + Qв = Q'ф + Q'р + Q'ф.п. + Qвm

де: Qффізична теплота, введена у процес з вихідними речовинами; Qpтеплота екзотермічних реакцій; Qф.п.теплота фізичних перетворень, що виділяється під час фізичних процесів (конденсації, кристалізації тощо); Qвтеплота, введена у процес ззовні з горючими газами, паливом, водою та ін.; Q'ф – фізична теплота, виведена з продуктами процесу; Q'pтеплота ендотермічних реакцій; Q'ф.п.теплота фізичних перетворень, що поглинається під час фізичних процесів (випаровування, топлення тощо); Qвmвтрати теплоти у навколишнє середовище.

Для складання енергетичного балансу треба мати дані про всі хімічні і фізичні процеси, які відбуваються у даному виробництві, а також дані про всі матеріальні показники процесу, що входять до матеріального балансу. Ту складову частину балансу, яку не можна або важко розрахувати, визначають як невідому величину з рівняння енергетичного балансу.

Рис. 2.3. Діаграма матеріального балансу виробництва фосфору

Аналітичні данісировини, готової продукції, напівпродуктів та інших матеріалів виробництва використовують для стехіометричних розрахунків, які кладуть в основу матеріальних балансів, а термохімічні і теплофізичні константи (теплоти утворення і розкладання, теплоти плавлення, розчинення, сублімації та інших процесів, теплоємності, енергетичні параметри тощо) використовують для складання енергетичних балансів.

Тепловий баланс (табл. 2.2), як і матеріальний, можна виразити графічно.

Табл. 2.2. Тепловий баланс виробництва фосфору (на 1000 кг Р)

Прихід теплоти Тис. кДж % Витрата теплоти Тис. кДж %
Вводиться ззовні 65527,8 99,7 На відновлення    
Вноситься реагуючими     фосфору    
речовинами 205,1 0,3 (ендотермічна реакція) 26586,4 40,4
      На інші ендотермічні    
      реакції 3943,9
      Виноситься шлаком і    
      ферофосфором
      Виноситься з газами 1955,2
      в атмосферу 12200,3 18,6
Всього 65 732,9 Всього 65 732,9

Матеріальні і енергетичні баланси використовуються для аналізу і оцінки раціональності та доцільності здійснення того чи іншого виробничого процесу в умовах промисловості. За їх допомогою встановлюють питому масу виходів продукції, витрату і втрату сировини, палива, коефіцієнти використання енергії та ін. Баланси використовують для визначення розмірів апаратури, її потужності і продуктивності, інтенсивності процесів та ряду інших технічних і економічних показників виробництва.

Показники матеріального і енергетичного балансів у багатьох випадках виражають у грошових еквівалентах, на основі яких складають економічні баланси.

За даними матеріального балансу і матеріального розрахунку визначають вихід готової продукції, або коефіцієнт використання сировини, під яким розуміють виражене у процентах відношення кількості фактично виробленої продукції до теоретично можливої.

В енергетичних балансах виходу продукції відповідає коефіцієнт корисної дії – відношення кількості енергії, витраченої на корисну роботу, до всієї витраченої енергії, виражене у процентах. Характеристикою електрохімічних процесів є "вихід за струмом", тобто відношення кількості фактично добутої продукції до теоретично можливої, розрахованої за фактично витраченою електричною енергією при мінімально необхідній напрузі розкладання.

2.4. Інтенсивність та швидкість процесів

Для аналізу та розрахунку процесів хімічної технології крім даних матеріального та енергетичного балансів треба знати продуктивність і інтенсивність процесів та апаратів. Під продуктивністю апарата розуміють вихід продукції за одиницю часу. Залежно від характеру апарата продуктивність його можна віднести до одиниці об'єму, робочої поверхні апарата, або поперечного перетину. Цю відносну величину називають зніманням. Вона характеризує інтенсивність апарата. Наприклад, інтенсивність мартенівських печей визначають зніманням сталі з 1 м2 поду печі.

Інтенсивність процесувизначають відношенням виходу продукції до часу перебування сировини в апараті. Отже, інтенсивність процесу пропорційна швидкості реакції.

Всі основні процеси (гідродинамічні, теплові, масообмінні тощо) можуть відбуватись тільки внаслідок дії деякої рушійної сили, яка для гідромеханічних процесів визначається різницею тисків, для теплообмінних – різницею температур, для масообмінних – різницею концентрацій речовини і т. д.

Можна вважати, що результат процесу, який характеризується, наприклад, масою М перенесеної речовини або кількістю переданої теплоти, пропорційної рушійній силі А, часу t і деякій величині D, до якої відносять інтенсивність процесу. Такою величиною може бути робоча поверхня, через яку відбувається передача енергії або маси, робочий об'єм, в якому здійснюється процес і т.д. Тому рівняння будь-якого процесу можна записати у загальному вигляді так:

М = КАtD.

Коефіцієнт пропорційності К у рівнянні характеризує швидкість процесу, а отже, є кінетичним коефіцієнтом, або коефіцієнтом швидкості процесу (коефіцієнт теплопередачі, коефіцієнт масопередачі і т.д.). Коефіцієнт К відображує вплив всіх чинників, не врахованих величинами, що входять до правої частини рівняння, а також всі відхилення реального процесу від цієї спрощеної залежності.

З рівняння знаходять необхідну робочу поверхню або робочий об'єм апарата за відомими значеннями інших величин, які входять у рівняння, або визначають результат процесу при заданій поверхні (об'ємі).

Від інтенсивності процесу треба відрізняти об'ємну інтенсивність апарата -інтенсивність, віднесену до одиниці його загального об'єму. Зі збільшенням об'ємної інтенсивності зменшуються розміри апарата та знижуються витрати матеріалу на його виготовлення.

Максимально можливу за проектними розрахунками продуктивність апаратури (або обладнання) називають потужністю.

Хіміко-технологічний процес, як правило, складається з таких взаємопов'язаних елементарних процесів або стадій: подача реагуючих компонентів у зону реакції; перебіг хімічних реакцій; виведення із зони реакції добутих продуктів і відходів.

Найважливішим показником ефективності хіміко-технологічного процесу (тобто високого виходу продукції) є його швидкість, яка визначає продуктивність, розміри і кількість апаратури, що має величезне практичне значення для організації кожного виробництва.

Швидкість технологічного процесує результуючою величиною швидкостей прямої, зворотної і побічних реакцій, а також дифузії, завдяки якій здійснюється перенесення реагуючих компонентів у зону та із зони реакції. Тому для визначення швидкості процесу у цілому треба визначати швидкість кожної стадії технологічного процесу.

В реагуючій системі відбувається кілька послідовних (іноді паралельних) хімічних реакцій, внаслідок яких утворюється основний продукт, а також побічні реакції як між основними вихідними речовинами, так і між основними речовинами і домішками, що завжди бувають у речовині. Внаслідок цього крім основного утворюються побічні продукти, між якими можуть бути цінні для народного господарства матеріали або відходи. При аналізі виробничих процесів звичайно враховують тільки ті реакції, які приводять до утворення основних продуктів і мають визначальний вплив на його кількість і якість.

Із зони реакції добуті продукти видаляються завдяки дифузії, конвекції та переходу речовини з однієї фази в іншу.

Отже, інтенсивність процесу, пов'язана із загальною швидкістю його перебігу, є її функцією і обмежується швидкістю однієї з трьох складових стадій, що проходить повільніше від решти.

Якщо хімічні реакції відбуваються повільно, то говорять, що процес відбувається у кінетичній області. У цьому випадку впливають на ті чинники, що зумовлюють швидкість хімічної реакції: збільшують концентрацію вихідних речовин, підвищують тиск, температуру, застосовують каталізатори тощо.

Якщо загальна швидкість процесу обмежується надходженням компонентів у зону реакції або відведенням продуктів, тобто процес відбувається у дифузійній області, то збільшують швидкість дифузії: перемішують, підвищують температуру і збільшують концентрації реагуючих речовин, переводять систему з багатофазної в однофазну та ін.

Якщо швидкості усіх стадій технологічного процесу порівняно близькі, то впливають на ті чинники, завдяки яким прискорюються дифузія і швидкість основної реакції, чим створюються оптимальні умови для найбільшого виходу продукції.

Знання основних законів і закономірностей хімічної технології дає змогу найефективніше здійснити технологічний процес, тобто з великою інтенсивністю і з найбільшим виходом продукту високої якості.

Вибір оптимальних умов проведення процесу пов'язаний з вибором критерію оптимізації, який може залежати від оптимальних значень багатьох параметрів (температури, тиску, ступеня вилуговування та ін.). Між параметрами, звичайно, є складний взаємозв'язок, що набагато утруднює вибір єдиного критерію, який би всебічно характеризував ефективність процесу. Тому завдання зводиться до пошуків екстремального значення (мінімуму або максимуму) цільової функції, що відображує залежність вибраного критерію оптимізації від чинників, які на нього впливають.

2.5. Продуктивність праці

Найважливішою характеристикою ефективності виробництва є продуктивність праці, яка визначається кількістю виробленої підприємством продукції, що припадає на одного робітника, за одиницю часу. Зменшення витрати робочого часу на одиницю продукції – найважливіше народногосподарське завдання.

Законодавство передбачає ряд вимог щодо професійної гігієни з метою створення нормальних умов праці і усунення шкідливого впливу на здоров'я працюючих виробничого оточення. Крім того, за останні роки у хімічній промисловості широко впроваджується комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів із застосуванням автоматичного керування. Завдяки цьому досягається автоматичне регулювання і стабілізація процесів, дистанційне керування процесами, що запобігає або зовсім усуває можливість впливу на обслуговуючий персонал таких шкідливих чинників виробництва, як високі і низькі температури, агресивні середовища, пил, пара і гази, отруйні речовини тощо.

2.6. Роль фізико-хімічних закономірностей у хімічній технології

Хімічна технологія розглядає такі фізичні і хімічні явища, які у комплексі становлять технологічний процес. В основі хімічної технології лежать хімічні, фізичні та фізико-хімічні закономірності, знання яких допомагає знаходити оптимальні умови для проведення технологічних процесів з найбільшою ефективністю, тобто з найвищим виходом продукту високої якості.

За рівняннями хімічних реакцій на основі фізико-хімічних закономірностей розраховують технологічні процеси. Оскільки ці рівняння здебільшого відображують тільки початковий і кінцевий стан процесу, не торкаючись можливих технологічних ускладнень, на основі термодинаміки вносять потрібні поправки і доповнення. Вони вказують на напрям, за яким може відбуватись процес при даних фізико-хімічних умовах, визначають його енергетичний ефект і ступінь перетворення, тобто кінцевий стан системи. Другий закон термодинаміки лежить в основі всього вчення про рівновагу. Він дає змогу визначати, як зміна зовнішніх умов (температури, тиску тощо) впливає на стан рівноваги і, що особливо важливо для практики, якими мають бути зовнішні умови, щоб цей процес міг відбуватись самочинно у потрібному напрямі і з найвищим ступенем перетворення.

Не менше значення має знання кінетики процесу, що дає можливість визначати перебіг технологічного процесу з часом і створювати умови для його прискорення. Основні фізико-хімічні закономірності використовуються як при аналізі перебігу процесу, так і при його організації.

На стан рівноваги найбільше впливають зміни концентрації, температури і тиску. Зміни у реакційному середовищі, які можуть відбуватись внаслідок зміни згаданих вище умов, у загальній формі визначаються принципом Ле-Шательє. Цей принцип є однією з найбільш загальних закономірностей у фізиці і хімії і дуже важливий для хімічної технології.

Основним законом, який дає змогу визначати вихід того чи іншого продукту рівноважної реакції, є закон діючих мас. Законом діючих мас і рівнянням ізотерми реакції у технології широко користуються для визначення виходів продуктів процесу, для з'ясування напряму і межі, до якої відбуватиметься реакція при заданому кількісному складі вихідної реакційної суміші та ін.

Вивчення кінетики реакції з використанням термодинаміки дає змогу передбачити перебіг процесу і вжити потрібних заходів для його прискорення. Рівняння хімічної кінетики диференційні. З часом перебігу процесу рушійна сила, а також швидкість процесу безперервно змінюються, найчастіше вони зменшуються. Ця закономірність поширюється як на хімічні реакції, так і на механічні, теплові, електричні та інші фізичні процеси. Чим більша різниця електричних потенціалів, тим більша сила струму. Тому рушійну силу процесу можна зображувати у вигляді різниці енергетичних потенціалів, віднесеної до довжини шляху, протягом якого відбувається процес. Частинним від цієї загальної закономірності кінетики є ряд законів і рівнянь для окремих стадій технологічного процесу, як, наприклад, закон швидкості дифузії, закон масо- і теплопередачі та ін.

В технології широко використовуються графічні методи зображення рівноважних багатокомпонентних систем у вигляді плоских і просторових діаграм або діаграм "склад – властивість", які побудовані на основі числових даних, знайдених внаслідок експериментального вивчення відповідних параметрів системи. Вивчення діаграм "склад – властивість" з використанням геометричних методів становить предмет фізико-хімічного аналізу, роль якого у хімічній технології дуже важлива.

Застосовуючи у фізико-хімічному аналізі кінетичний метод дослідження, що ґрунтується на вивченні часу (швидкості) перетворення системи залежно від її складу, будують діаграми стану і діаграми "склад – властивість". Ці діаграми називаються фізико-хімічними і хімічними. За хімічною діаграмою можна встановити характер взаємодії компонентів, склад і межі існування утворених ними фаз постійного і змінного складу, не вилучаючи цих фаз і не проводячи їх хімічного аналізу. У тих випадках, коди рівновага у виробничому процесі не досягається, ці кінетичні дані мають велике практичне значення.

Розрахунки, пов'язані із застосуванням тисків, ґрунтуються на законах Бо­й­­ля-Маріотта-Гей-Люссака, Менделєєва-Клапейрона, Авогадро-Жерара, Дальтона та Генрі. Для технології зрідження і розділення газових сумішей і парів велике значення має застосування закону Томсона-Джоуля про еквівалентність енергії розширення стиснутих газів зниженню температури.

Останніми роками доведено, що закони, встановлені для газів при тисках до кількох сотень атмосфер, не придатні для вищих тисків, оскільки при високих тисках змінюються об'єми не тільки газів, а й рідин і твердих тіл. І. Р. Кричевський встановив, що розчинність газів у рідині при зростанні тиску спочатку спадає, потім, пройшовши через мінімум, зростає, спочатку швидко, потім повільно і врешті-решт стає незалежною від тиску. Як показали досліди, закон Дальтона про те, що розчинність у рідині кожного компонента газової суміші пропорційна його парціальному тиску, при високих тисках не справджується. Враховуючи роль високих тисків у сучасній технології, при розробці технологічних схем на це слід звернути увагу.

Застосування каталізаторівдля прискорення реакцій у сучасних технологічних процесах дуже поширене. Сучасна наука приділяє велику увагу теоретичним дослідженням у галузі каталізу. При доборі каталізаторів широко використовуються закономірності, які ґрунтуються на дії електронних і деформаційних сил каталізатора як активного твердого тіла і уявлення про геометричну відповідність розмірів і форм молекул реагуючих речовин з віддаленими активними групами (або центрами) на поверхні каталізатора.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.