 |
|
Основні теоретичні підходи до вивчення мислення.
Питання про те, що таке мислення та яку роль воно відіграє у пізнанні й діяльності людини, цікавило людство здавна. Так ще за античності виникло розмежування діяльності органів чуття та діяльності мислення.
Асоціаністська теорія.Перші уявлення про універсальні закономірності психічного життя пов`язувалися з утворенням зв'язків (асоціацій). Так, у 17 сторіччі вважалось, що зв'язок, ланцюжок уявлень утворює думку. Розвиток мислення уявлялася як процес нагромадження асоціацій. За основу будь-якого розумового процесу брали ланцюжок образів-уявлень, що виникав мимовільно.
Підхід до пояснення мислення як асоціації уявлень набирав сили у 17-19 ст. Л. С. Виготським неоднозначно ставився до цього напрямку у психології. Він заперечував асоціаністське трактування понять, а більш прості форми узагальнення пов`язував з асоціаціями.
Згідно ассоцианізму саме мислення не є особливим процесом і зводиться до простого поєднанню образів пам'яті (асоціаціям по суміжності, подібності, контрасту).
Біхевіоризм. (Напрям у психології двадцятого сторіччя – основою одиницею поведінки є зв`язок стимулу з реакцією) Мислення розглядували як процес формування складних зв`язків між стимулом та реакцією.
Його фундатор Дж. Уотсон розширено трактував мислення, ототожнював його з внутрішнім мовленням або з засобами невербальної комунікації. Дж. Уотсон вирізняв три форми мислення:
1) просте розгортання мовленнєвих навичок;
2) розв`язування задач не нових, але таких, що зрідка трапляються;
3) розв`язування складних задач, що вимагають словесного вираження міркування перед виконанням певних дій.
Вюрцбурзька школа.(О. Кюльпе, М. Ах, К. Марбе та ін.) розглядали мислення як внутрішню дію (акт). Розпочався пошук об`активних методів дослідження. Наприклад, М. Ах розробив методику утворення штучних понять. Механізмом розвитку думки вважали процес виявлення відношень між думками. Вюрцбурзька школа виокремив мислення у самостійну діяльність, але відірвала його від практичної діяльності, мови та чуттєвих образів. О. Зельц розглядав мислення, як процес виконання інтелектуальних операцій, що визначається структурою загальної задачі та передбаченням результатів цих операцій.
Представники вюрцбурзької школи вважали мислення особливим видом психічних процесів і відокремлювали його від чуттєвої основи і мови.
Гештальтпсихологія. (М. Вертхаймер, Р. Вудвортс, К. Дункер, В. Келер) започаткували новий підхід до мислення, розглядаючи його як акт переструктурування ситуацій. Первинним змістом будь-якого психічного процесу вони вважали цілісні утворення-конфігурації, форми або "гештальти". Мислення розглядалося як раптове, не підготовлене аналітичною діяльністю, спрямованою на вирізнення суттєвих ознак проблемної ситуації. Сам процес розв`язування задачі спрямований на відкриття нової властивості об'єкта, існуючого у певній системі відношень з іншими елементами задачі. Згідно гештальтпсихології мислення відбувається в замкнутій сфері свідомості. У підсумку мислення зводилося до руху думок в замкнутих структурах свідомості.
Операціональна концепція інтелекту.У працях Ж. Піаже та його співробітників мислення розглядається як біологічний процес. Ж. Піаже використовує поняття "інтелект", а не мислення, аналізує такі трактування інтелекту, як "психічна адаптація до нових умов" Згідно з його теорію може бути виділено п`ять етапів побудови операцій:
1. Стадія сенсомоторного інтелекту (від 8-10 місяців до 1,5 року)
2. Символічний, або до понятійний інтелект (від 1,5-2 до 4 років)
3. Стадія інтуїтивного (наочного) інтелекту ( від 4 до 7-8)
4. Стадія конкретних операцій (від 7-8 до 11-12 років)
5. Стадія формальних операцій, або рефлекторний інтелект (від 11-12 до 14-15 років)
Психоаналіз.Представники цього напрямку розглядають мислення як мотиваційний процес. У праці З. Фрейда "Дотепність та ії відношення до несвідомого" "дотепність" пояснюється як вияв творчого мислення, що ґрунтується на несвідомих первинних мотивах. Дотепність та ії результати можуть виникати внаслідок незадоволення первинних потреб, тобто творчість є сублімованим задоволенням цих потреб.
Із психоаналізом пов`язують теорію аустичного мислення. Аутизм пояснюється як домінування внутрішнього життя, відхід від зовнішнього світу. Е. Блейлер у своїй концепції показує регулювальний вплив мотиваційно-емоційної сфери на мислення.
Гуманістичний психологія.У межах цього напряму досліджуються мотиви само актуалізації. Розпочав вивчення цих мотивів ще К. Юнг, проте більш глибоко аналізував А. Маслоу. В переліку рис особистості, яка само актуалізується, є чимало таких, що стосується мислення (ефективність сприйняття дійсності, комфортне ставлення до реальності, постійна поява нового у розумінні того, що відбувається, почуття гумору тощо) Отже, дослідники, аналізуючи мотиви самоактуалізації, простежують їх вплив на мислення.
Теорія планомірного формування розумових дій і понять. (Гальперін, Тализіна, Салміна). П.Я. Гальперін вніс у відповідну галузь досліджень нові ідеї. Він розробив теорію формування мислення, яка одержала назву концепції планомірного формування розумових дій. Гальперін виокремив етапи інтеріоризації зовнішніх дій, визначив умови, котрі забезпечують їх найповніший та найефективніший переклад у внутрішні дії із заздалегідь заданими властивостями.
Процес переносу зовнішньої дії всередину, за П.Я. Гальперіним, відбувається поетапно, проходячи чітко визначені стадії. На кожному етапі відбувається перетворення заданої дії за низкою параметрів. Автор теорії стверджує, що повноцінна дія, тобто дія вищого інтелектуального рівня, не може скластися без опори на попередні способи виконання тієї самої дії, в остаточному підсумку - на його вихідну, практичну, наочно-діючу, найбільш повну і розгорнуту форму.
Види мислення.
| Класифікація видів мислення: за формою: | Наочне-дійове |
| Наочне-образне | |
| Абстрактно-логічне | |
| Класифікація мислення характером розв`язування задач: | Теоретичне |
| Практичне | |
| Класифікація мислення ступенем розгорнутості: | Дискурсивне |
| Інтуїтивне | |
| Види мислення залежно від ступеня новизни та оригінальності: | Репродуктивне |
| Продуктивне (творче) |
Наочно-дійове мислення полягає у тому, що розв'язання задач здійслюється за допомогою реального перетворення ситуації та виконання рухового акту. Так у ранньому віці діти виявляють здатність до аналізу і синтезу, коли сприймають предмети в певний момент і мають можливість оперувати ними.
Наочно-образне – грунутється на образах уявлень, перетворенні ситуації в план образів. Властиве поетам, художникам, архітекторам. Формується в дошкільному віці, коли діти мислять образами. Спонукаючи до створення образів на основі прочитаного, сприйнятих об`єктів, до схематичного та символічного зображення об`єктів пізнання, вчитель розвиває образне мислення в учнів.
Словесно-логічне (абстрактне) – в основі лежить використання понять, які існують у мові, цей вид пов'язаний з мовою, здійснюється за допомогою логічних операцій з поняттями.
Практичне мислення, безпосередньо діє при вирішенні практичних завдань. Це є фізичне перетворення дійсності. Воно інколи може бути складніше ніж теоретичне, адже часто розгортається за екстремальних обставин та за відсутністю умов для перевірки гіпотези.
Теоретичне мислення, спрямоване на відкриття законів, властивостей об’єктів, зв`язках між ними на рівні закономірностей та тенденцій.
Інтуїтивне – мало усвідомлене, з відсутністю чітко виражених етапів; швидке мислення.
Дискурсивне – чітко усвідомлене, при наявності плану; відносно повільне мислення.
Репродуктивне мислення – це вид мислення, який забезпечує розв`язання задачі вже за відомим алгоритмом, спираючись на відтворення вже відомих людині способів.
Продуктивне (творче) мислення– це мислення в процесі якого відбувається пошук невідомого алгоритму вирішення завдання, спрямоване на здобуття нових знань.