Тема №6: Мовознавча теорія в першій половині XXст.
1. Мовознавець, представник школи «слова і речі»: -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895) 2. Німецький мовознавець Карл Фосслер(1872-1949)-представник школи: - «слова і речі» -естетичного ідеалізму; - неогумбольдтіанства. 3. Мовознавець, який змінював свої думки щодо сутності мовознавства, спочатку вважаючи, що мовознавство- це галузь етнології (стаття « Етимологія і дослідження історії слова»,1902), а пізніше обстоюючи думку про взаємодію мовознавства із історією та психологією: -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895ю 4. Мовознавуць, який акцентував на естетичному началі в мові, а тому на ролі стилістики в колі наук про мову на основі симбіозу філософських, культурологічних та лінгвоісторичних ідей (на його думку, стилістика могла пояснити зв’язки між фактами мови та явищами культури): - Гуго Шухард (1842-1927) - Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895) 5. Засновник європейського неогумбольдтіанства: -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895. 6. Мовознавець, який сформував теорію мови у зв’язку із суспільною природою мови , її ж розуміння в нього виникало під впливом німецького соціолога А. Фірканда(1867-1953): -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895. 7. Мовознавець, який розвинув ідею В. фон Гумбольдта про мовне співтовариство на новому матеріалі про німецькі спільноти, які проживали в європейських країнах: -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895. 8. Автор монографії «Рідна мова і формування духу»(1929), значення якої полягало у викладеному вченні про мовне співтовариство: -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895. 9.Який стан у мовознавстві ілюструє думка Л. Вайсгербера про те, що мовознавство потребує переосмислення ролі і завдань, тому що наука не може « визначити місця мови в житті людини і в такий спосіб одержувати єдину основу для обговорення усіх пов’язаних із мовою завдань»( Л.Вайсгербер: «Рідна мова і формуавання духу», 1929); - кризи; - успішного розвитку; - відсутності підходів до усвідомлення сутності мови. 10.Хто із дослідників розглянув розвиток мовознавства, поділивши його на два етапи: донауковий ( від V-IV ст до Р.Хр.) і науковий (від часу появи порівняльно- історичного мовознавства), підкреслюючи при цьому такі невирішені проблеми, як недостатня увага до питань методики та дуже повільна взаємодія із іншими науками: -Гуго Шухард (1842-1927) -Карл Фосслер(1872- 1949) -Лео Вайсгербер(1899-1895ю 11. Думка про піднесення ролі порівняльно- історичного мовознавства ( «порівняння мов є тим засобом, який дозволяє дослідити лад і своєрідність картини світу різних мов»), зумовлена шансом оцінити те, як людина мислить і розмовляє, що відбувається на основі інтелектуальної праці носіїв, прозвучала: -у праці Гуго Шухарда; - у праці Карла Фосслера; -у праці Лео Вайсгербера. 12.Мовознавці, представники американської лінгвістичної традиції: - Ф. Боас (етнолінгвіст), Е. Сепір( етнолінгвіст, соціолог мови, учений- енциклопедист), Л. Блумфілд( дескриптивіст); -Карл Фосслер (школа естетичного ідеалізму), Гуго Шухард (школа «слова і речі»); - Маттео Бартолі (неолінгвіст), Ж. Жильєрон( школа лінгвістичної географії). 13. Хто з мовознавців обгрунтував потребу зв’язку лінгвістиики із етнологією, психологією, соціологією, психіатрією, фольклористикою, теорією релігії у статті «Статус лінгвістики як науки»(1929): -Л. Вайсгербер; -Л. Блумфілд; -Е.Сепір. 14. Дві функції мови: мова як засіб комунікації та символічна функція мови (мова як символ соціальної солідарності усіх мовців, які нею розмовляють) - це результат наукового аналізу у працях: -Л. Вайсгербера; -Л. Блумфілда; -Е.Сепіра. 15. Дослідник, у поглядах якого через потребу сформувати завдання лінгвістики відбулися зміни в розумінні сутності мовознавства , тому він еволюціонував від розуміння історичної та формальної сутності лінгвістики до її соціальної сутності: -Л. Вайсгербер; -Л. Блумфілд; -Е.Сепір. 16. Хто із мовознавців , розпочавши свою діяльність як представник порівняльно- історичного мвознавства, відійшов від поглядів молодограматиків і перейняв ідеї європейського структуралізму та антропологічної лінгвістики Ф. Боаса: -Л. Вайсгербер; -Л. Блумфілд; -Е.Сепір. 17. Хто з американських мовознавців мав власне розуміння сутності мовознавства, залишивши в лінгвістиці «голий фонолого- морфемний кістяк, сконструйований із фонологічних і морфемних одиниць» (В. Звєгінцев) і звівши завдання цієї науки до вияву регулярних явищ, які , через повторюваність, можна послідовно класифікувати: -Л.Блумфілд: -Ф. Боас; - Е Сепір. 18.Американський учений, який на ілюстративному матеріалі із різних країн виявив типологію форм існування мов у суспільствах. Типологія охоплювала: 1) писемну літературну мову , що використовувалася для офіціного спілкування; 2)розмовну літературну мову як мову привілейованих класів( наприклад, якщо брати до увагу Великобританію,то це б мала бути вимова з оксфордською інтонацією); 3)обласну літературну мову як мову середнього класу , яка може варіювати від місцевості до місцевості;4) просторіччя, на якому розмовляють люди нижчого прошарку середнього класу, місцеві діалекти як мовлення найменш привілейованих класів. Отже, це: -Л.Блумфілд: -Ф. Боас - Е Сепір. 19. Американський мовознавець, який оминав психологічні , соціальні та мовленнєві формулювання і лише принагідно розглянув питання усна мова – письмо, літературна мова як продукт певних соціальних умов, роль мови в суспільстві, мовленнєвий колектив- соціальна група, мовленнєві навики і звички в суспільстві, невербальні засоби комунікації, запозичення в умовах двомовності: -Л.Блумфілд: -Ф. Боас - Е .Сепір. 20. Американський мовознавець, який обстоював думку про мову як чинник соціальної злагоди в суспільстві, про те, що за допомогою соціальної функції в суспільстві мова зберігає і нагромаджує культуру від покоління до покоління; який підкреслював роль мовних стереотипів для соціологів і вважав, відношення мови до національного та інтернаціонального є соціологічною проблемою; цей вчений показав можливість відродження мов до статусу літературних, описав роль міжнародної мови, пояснив особливості чоловічого та жіночого мовлення. Це: -Л.Блумфілд: -Ф. Боас - Е. Сепір. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|