 |
|
Звітність банків про касові обороти
Комерційні банки, які здійснюють касове обслуговування підприємств, організацій, установ і населення, установи Ексімбанку України, операційні відділи регіональних управлінь НБУ, операційне управління НБУ складають місячні та щоденні звіти про касові обороти за формами, встановленими Правлінням НБУ.
Звіт про касові обороти за місяць складається за такою номенклатурою показників, кожному з яких присвоєно відповідний символ. Звіт про касові обороти за кожний день (форма 747) складається за такою ж номенклатурою показників (символів), крім позабалансових показників (символів).
В установах комерційних банків звіти складаються бухгалтерськими працівниками. Для складання звіту про касові обороти, що проходять через каси установ банків, працівниками бухгалтерії ведеться відомість обліку касових оборотів за номенклатурою щоденного та місячного звіту.
За операціями філій, агентств, кас, обмінних пунктів в установах банків ведеться окрема відомість обліку касових оборотів. На підставі звітних касових відомостей і документів, що надаються цими підрозділами установ банків, записи в окремій відомості роблять на день одержання звітності від філій, агентств, кас, обмінних пунктів.
Відповідальність за правильність обліку касових оборотів за відповідними показниками (символами) несе головний бухгалтер установи банку.
Звіти про касові обороти установи банків надсилають електронною поштою до регіональних управлінь НБУ, копії - дирекціям (управлінням) банків.
Працівники регіональних управлінь НБУ перевіряють у звітах наявність необхідних даних та підсумків, їх взаємозв'язок і збалансованість. За всіма символами приходу і видатку робиться логічна перевірка: показники порівнюються з даними попереднього місяця за аналогічний період минулого року. Якщо за окремими показниками звіту мають місце значні відхилення, то вони уточняються в оперативному порядку з установою банку. Після цього працівники регіональних управлінь НБУ складають зведені звіти про касові обороти банків регіону, які електронною поштою надсилаються Національному банку України.
Працівники установ банків, які займаються прогнозуванням касових оборотів, зобов'язані один раз на місяць перевіряти за документами правильність розподілу касових надходжень та видач за символами звіту про касові обороти відповідно до вказівок про зміст символів, викладених у методичних вказівках НБУ щодо порядку складання статистичної звітності про касові обороти банків України, а також правильність ведення обліку для заповнення даних за балансом. При необхідності вони повинні вжити заходів щодо виправлення помилок в обліку та звітах і недопущення їх у подальшому шляхом інструктування операційних працівників і повторної перевірки обліку касових оборотів.
Незалежно від якості кредитного портфеля та методів, які застосовуються при управління кредитним ризиком, усі банки тією чи іншою мірою стикаються з проблемами неповернення кредитів.
Проблемними кредитами називають такі, за якими своєчасно не проведені один чи кілька платежів, значно знизилась ринкова вартість забезпечення, виникли обставини, за яких банк матиме сумнів щодо повернення позики.
Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні та правові санкції.
На підставі фінансових звітів, інспекцій та інших матеріалів кредитний інспектор здійснює банківський моніторинг:
— стану погашення кредиту;
— належного використання сум кредиту відповідно до умов кредитного договору;
— відповідності умовам надання кредиту;
— точності і своєчасності відображення інформації в кредит ній базі даних;
— об'єктивних і суб'єктивних змін стану позичальника
Об'єктами моніторингу належного використання кредиту є:
а) запаси і дебіторська заборгованість;
б) виконання комплексу ділових завдань;
в) виконання інвестиційних проектів, що включають будівництво будинків, модернізацію, купівлю і монтаж машин та устаткування і т. ін.
Кінцева мета моніторингу — забезпечити погашення в термін основного боргу і сплату процентів за кредитом. Кредити, по яких виникають труднощі з погашенням, як уже зазначалося, називаються проблемними кредитами. Поява проблемного кредиту, як правило, не є несподіваною.
Проблемними, насамперед, можуть стати кредити, ризик по яких є підвищеним. Досвідчений працівник банку може ще на ранній стадії помітити ознаки процесу фінансових труднощів, що зароджуються, та вжити заходів до виправлення ситуації і захисту інтересів банку. Ці заходи варто здійснити якомога раніше, перш ніж ситуація вийде з-під контролю і втрати стануть необоротними При цьому варто врахувати, що збитки банку не обмежуються лише несплатою боргу і втратою процентів.
Збиток, що завчається банку, значно більший і він може бути пов'язаний з іншими обставинами:
— підривається репутація банку, тому що велике число прострочених і непогашених кредитів спричинить падіння довіри вкладників, інвесторів і т. п.;
— збільшуються адміністративні витрати, оскільки проблемні позички вимагають особливої уваги кредитного персоналу, непродуктивної витрати часу на підтримку статус-кво;
— підвищиться погроза відходу кваліфікованих кадрів через зниження можливостей їхнього стимулювання в умовах падіння прибутковості операцій;
— кошти будуть заморожені в непродуктивних активах;
— виникає небезпека зустрічного позову боржника до банку, що може довести, що вимога банку про відкликання позички призвела його на грань банкрутства.
Усі ці втрати можуть дорого обійтися банку і набагато перевищити прямий збиток від непогашення боргу.
У разі ненадходження платежів по кредиту (процентів і/чи основної суми боргу) в установлені кредитним договором терміни або у разі інших негативних змін у становищі позичальника відповідальний співробітник кредитного підрозділу інформує керівництво банку і переводить кредит у розряд «Спеціальний контроль».
Основні події, що можуть спричинити присвоєння кредит статусу «Спеціальний контроль» такі:
— несплата процентів і/чи неповернення основної суми боргу або її частини;
— несприятлива зміна у вартості забезпечення кредиту;
— більш низькі, ніж передбачалося, надходження на рахунок;
— фінансові показники, що відбивають несприятливе становище.
На додаток до вищезгаданих подій співробітники банку повинні також стежити за такими «сигналами», що можуть несприятливо відбитися на становищі позичальника:
— утрата важливого ринку;
— непоновлення митної, дистриб’юторської / представницької угоди з іншим підприємством;
— утрата ліцензії;
— тривале неповне використання виробничих потужностей;
— збої у постачаннях сировини;
— надмірні запаси, що можуть послужити причиною можливих збитків;
— часті страйки;
— втручання екологічної інспекції для часткового чи повного закриття виробництва;
— застаріваюче устаткування;
— спекулятивні операції;
— залежність від іншого підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому становищі;
— поглинання чи придбання підприємства, що знаходиться у важкому фінансовому стані;
—утрата вигідного клієнта або ринку збуту.
Банківських працівників повинні насторожити такі факти як:
—непредставлення фінансових звітів в установлений термін; зміна поведінки або звичок вищого керівного складу;
—різка зміна відносин із банком, небажання співробітничати;
—заміна ключових співробітників;
—захоплення створенням нових підприємств, скупка нерухомості;
—поганий стан фінансових звітів;
— прийняття необґрунтованого ризику:
— установлення нереалістичних цін на продукцію;
— повільна реакція на погіршення ринкових умов;
— слабкий операційний контроль;
— відсутність наступності в керівництві;
— утрата важливих клієнтів;
— створення спекулятивних запасів;
— відстрочки заміни застарілого устаткування і т. ін.
Якщо кредитний інспектор вважає, що ділове і фінансове становище позичальника погіршилося до ступеня, що загрожує можливості погашення кредиту, банк може зажадати від позичальника представити програму, що виправляє ситуацію, й ужити заходів, що знижують ризик банку.
Якщо програма, розроблена для виправлення ситуації, негативно оцінюється банком, він має право зажадати надання додаткового забезпечення кредиту чи розірвати кредитний договір.
У банку для здійснення контролю за ходом погашення кредиту формується спеціальне кредитне досьє, де зосереджена вся документація по кредитній угоді і всі необхідні відомості про позичальника Документи групуються в такий спосіб:
— матеріали по кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов'язань, гарантійних листів і т. п.);
— фінансово-економічна інформація (фінансові звіти, аналітичні таблиці, податкові декларації; бізнес-плани і т. п.);
— матеріали про кредитоспроможність клієнта (аналітичні звіти кредитних інспекторів, зведення, отримані від інших банків, відповіді на запити і т. п.);
— документи по забезпеченню кредиту (договір застави, документи про передачу прав по внесках і цінних паперах, заставні і т. п.);
— листування по кредиту (листування з клієнтом, записи телефонних розмов і т. п.).
Комерційні банки самостійно розробляють внутрішньобанків-ське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника.
Аналіз кредитного портфеля та класифікацію кредитних опе-рацій комерційні банки здійснюють за такими критеріями:
1) оцінка фінансового стану позичальника;
2) стан обслуговування позичальником кредитної заборгова-ності за основним боргом і процентів за ним;
3) рівня забезпечення кредитної операції.
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлю-ється кожним банком самостійно, виходячи з його внутрішніх положень та з урахуванням вимог Національного банку України (НБУ), використовуючи при цьому результати аналізу балансів і звітів про фінансові результати в динаміці.
А. Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінансового стану.
Оцінку фінансового стану позичальника банк здійснює в кож-ному випадку укладанням договору про здійснення кредитної операції, а надалі — не рідше ніж один раз на три місяці; для ба-нків-позичальників — не рідше ніж один раз на місяць.
Банки самостійно встановлюють нормативні значення та від-повідні бали для кожного показника залежно від його вагомості (значимості) серед інших показників. Вагомість кожного показ-ника визначається індивідуально для кожної групи позичальників залежно від кредитної політики банку, особливостей клієнта (га-лузь економіки, сезонність виробництва, обіговість коштів тощо), ліквідності банку, становища на ринку тощо.
Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника — юридичної особи банк враховує такі основні економічні показни-ки його діяльності:
— платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та за-гальної ліквідності);
— фінансова стійкість (коефіцієнт маневреності власних кош-тів, співвідношення залучених і власних коштів);
— обсяг реалізації;
— обороти за рахунками (співвідношення надходжень на ра-хунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках, наявність картотеки неплатежів — у динаміці);
— склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованос-ті (за останній звітний та поточний роки);
— собівартість продукції (у динаміці);
— прибутки та збитки (у динаміці);
— рентабельність (у динаміці);
— кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).
Під час оцінки фінансового стану позичальника можуть бути враховані також суб’єктивні чинники, такі як:
— ринкова позиція позичальника та його залежність від цик-лічних і структурних змін в економіці та галузі промисловості;
— наявність державних замовлень і державна підтримка пози-чальника;
— ефективність управління позичальника;
— професіоналізм керівництва та його ділова репутація;
— інша інформація.
Оцінку фінансового стану позичальника-банку здійснюють не рідше ніж один раз на місяць на підставі:
— інформації позичальника-банку про дотримання еконо-мічних нормативів і нормативу обов’язкового резервування коштів;
— аналізу якості активів і пасивів;
— аналізу прибутків і збитків;
— інформації про виконання банком зобов’язань у минулому;
— інформації про надані та одержані міжбанківські кредити;
— щорічного аудиторського висновку.
При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фі-зичної особи враховуються:
— загальний матеріальний стан клієнта (доходи, витрати, майно, право власності на яке посвідчується згідно з чинним за-конодавством України);
— соціальна стабільність клієнта (наявність постійної роботи, сімейний стан);
— вік клієнта;
— інтенсивність користування банківськими кредитами (гара-нтіями) у минулому та своєчасність погашення їх і сплати проце-нтів (комісії) за ними, а також користування іншими банківськи-ми послугами;
— ділова репутація;
— інша інформація.
Класифікація позичальників за результатами оцінки їх фінан-сового стану здійснюється з урахуванням також рівня забезпе-чення за кредитними операціями:
Клас «А» — фінансова діяльність дуже добра і надалі проводи-тиметься на такому ж рівні (прибуткова та рівень рентабельності вищий, ніж середньогалузевий), що свідчить про можливість своє-часного виконання зобов’язань за кредитними операціями, зокре-ма основна сума боргу та процентів за ним сплачуються відповід-но до умов кредитної угоди; економічні показники в межах установлених значень; вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію; кредитна історія позичальника бездоганна.
Забезпечення за кредитною операцією має бути першокласним.
До першокласного значення належать: застава майнових прав на грошові депозити; безумовні гарантії: урядів країн категорії «А», Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Європейсь-кого банку реконструкції та розвитку, банків з рейтингом не нижче, ніж «інвестиційний клас» (кредитний рейтинг, підтверджений в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній); забезпечені гарантії банків України; а також інше забезпечення, яке можна реалізувати за вартістю, що перевищує суму основно-го боргу та процентів за ним і строк реалізації якого не переви-щує 60-ти днів.
Клас «Б» — фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу «А» (тобто фінансова дія-льність добра або дуже добра, рентабельність на середньогалузе-вому рівні, окремі економічні показники погіршились або мають незначні відхилення від мінімально прийнятних значень), але ймовірність утримування її на цьому рівні впродовж тривалого часу є низькою.
Забезпечення кредитної операції не має викликати жодних сумнівів.
Недоліки в діяльності позичальників, які віднесені до класу «Б», мають бути лише потенційними. За наявності реальних не-доліків клас позичальника знижується.
Клас «В» — фінансова діяльність задовільна (рентабельність нижча, ніж галузевий рівень, деякі економічні показники не від-повідають мінімально прийнятним значенням). Надходження коштів та платоспроможність позичальника свідчать про ймовір-ність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в по-вній сумі й у строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені. Проблеми можуть стосуватися стану забезпечен-ня за кредитними операціями, необхідної документації, що свід-чить про наявність і ліквідність застави тощо. Одночасно спосте-рігається можливість виправлення ситуації і покращення фінансового стану позичальника.
Клас «Г» — фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають встановленим значенням) і спостері-гається її нестабільність упродовж року; є високий ризик значних збитків; імовірність повного погашення кредитної заборгованості та процентів за нею є низькою.
Клас «Д» — фінансова діяльність незадовільна, є збитки (кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою, показ-ники не відповідають встановленим значенням, імовірність ви-конання зобов’язань з боку позичальника банку практично від-сутня).
Б. Класифікація кредитних операцій за станом обслугову-вання боргу позичальником.
Класифікація кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу здійснюється щомісяця.
За станом погашення позичальником кредитної заборгованос-ті за основним боргом та сплати процентів за ним вважається:
«добрим» — якщо заборгованість за кредитом і проценти за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною за-тримкою до семи календарних днів; або кредит пролонговано без пониження класу позичальника та проценти за ним сплачуються в установлені строки або з максимальною затримкою до семи ка-лендарних днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника до 90 днів та проценти за ним сплачуються в уста-новлені строки або з максимальною затримкою до семи календа-рних днів;
«слабким» — якщо заборгованість за кредитом прострочена від 8 до 90 днів та проценти за ним сплачуються з максималь-ною затримкою від 8 до 30 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника на строк від 91 до 180 днів, але проценти сплачуються в строк або з максимальною затримкою до 30 днів;
«незадовільним» — якщо заборгованість за кредитом про-строчена понад 90 днів; або кредит пролонговано з пониженням класу позичальника понад 180 днів.