Главная | Обратная связь

Методика незакінчених речень Дж. Сакса як метод дослідження політичних стереотипів

Як зазначалось у попередньому розділі, існує лише невелика кількість емпіричних досліджень у галузі вивчення політичної свідомості, що суттєво гальмує її розвиток. Зокрема, політичний стереотип, як правило, не досліджується локально, або взагалі не досліджується, якщо науковець обмежується лише теоретичним його описанням і не подає у якості стереотипів ніяких прикладів.

Негативним явищем є також те, що до нашого часу не вироблено доцільних методів дослідження безпосередньо політичних стереотипів, що здається вкрай незрозумілим, адже теоретична база розвивається дедалі стрімкіше. Найцікавішим, на нашу думку, є дослідження етнічних стереотипів [8, c. 3], які проводилися на основі технік прямого опитування та подальшої розробки переліків особистісних рис та діагностики стосунків. Але якщо виявити ставлення однієї національності до іншої шляхом опитування та системи закритих – відкритих питань здається можливим, то визначити усталені явища свідомості, не вдаючись до спеціальних методик, є недоречним через те, що питання та сформульовані відповіді на них не здатні охопити весь проміжок формування стереотипу у свідомості індивіда. До того ж, важливу роль тоді б відігравав суб’єктивний фактор, який навпаки нав’язував би стереотип, а не виявляв його у твердженнях респондента.

Для того, щоб емпіричним шляхом виявити стереотип, потрібно глибше подивитись на його суть. Ми вже зазначали щодо пояснення У. Ліппмана про стереотип, де ключовими словами були «образ», «ставлення», «емоційне забарвлення» [11, c. 121]. Відштовхуючись від цього, а також від того, що для пояснення структури стереотипу науковці звертаються до психологічних якостей індивіда, можна зробити висновок, що пошук відповідної методики повинен здійснюватись на перетині політології та психології особистості.

Існує надзвичайно багато психологічних тестів та методик, за допомогою яких можна визначити особливості структури свідомості та наблизитись до дослідження стереотипу. Але постає питання про те, яким чином перекласти дослідження такого плану в площину політології, на основі яких методів ми повинні діяти?

Уважно проаналізувавши дослідження етнічних стереотипів, ми побачили значну прихильність науковців до психосемантичних методик: так за їх допомогою вивчається безпосередньо стереотип, але тільки локально в етнопсихології [19, c. 5]. Що стосується вивчення політичних стереотипів, на жаль, щодо них не вироблено відповідної психосемантичної моделі дослідження.

Близькими до психосемантичних є також проектні методики, наприклад, метод асоціацій. Але він загалом вичерпується коротким аналізом образів, що виникають у індивіда при застосуванні тих чи інших побудов. Це наблизило нас до пошуку вірного методу, адже образ є дотичним до поняття стереотип. Отже, ми зупинились на спорідненому з методом асоціацій методі незакінчених речень.

Цей метод був розроблений вченим Джозефом М. Саксом у 1950 році [20, c. 16], і стосувався він вивчення установок респондентів щодо оточуючих особистостей: рідних, близьких, друзів тощо. Респонденти мали довільним чином закінчити речення, що загалом відносились до 280 категорій. Речення або твердження, як називав їх вчений, розподілялись у кількості від 14 до 28 на кожну категорію, наприклад: «ставлення до матері», «ставлення до батька» тощо.

Як бачимо, був вперше здійснений ґрунтовний аналіз, що дозволив Дж. Саксу визначити специфічні області, між якими розподілялась увага респондентів. Пізніше, в 1969 р. цю технологію застосував російський психолог Г. Г. Рум’янцев, досліджуючи реабілітаційні можливості особистості.

Перевагою методу незакінчених речень є довільне висловлення думки індивіда в заданому напрямку, що в результаті при аналізі дає можливість виявити, яке емоційне забарвлення надає твердженню респондент, чи спрощує він термін, що включається в початок речення, та яким чином він це робить – тобто, чи проявляється стереотип, та якою мірою він проявляється.

Єдиною проблемою, яка постала перед нами на шляху до дослідження, було створення власної системи категорій, на основі яких мало би формуватись виявлення стереотипів. Тобто, ми мали б індивідуальним чином інтерпретувати методику так, щоб вона дійсно дала змогу, як вже зазначалось у попередньому розділі, формувати собою і символьну структуру, і категоріальний апарат вивчення стереотипів.

Детально проаналізувавши цю проблему, ми вирішили створити систему категорій, які підходили б до визначених нами символів за суттю. Для цього ми звернулись до напрацювань українського дослідника політичних цінностей М. Радченка [15, c. 28], якій у своїх працях описує різні «набори» цінностей, які є важливими для індивіда в той чи інший період часу. Зокрема, будь-який «набір» має включати в себе цінності «держава», «влада», «культура». Використавши поради дослідника, ми створили таблицю, покликану відобразити цінності, типові для громадянина України на теперішній час.

Таблиця 1.1

Категорії дослідження, які включаються у незакінчені речення

№ п/п	Категорії	Твердження
	Держава
	Влада та лідерство
	Демократія
	Економіка
	Культура
Продовження табл. 1.1
	Вибори
	Зовнішня політика

Джерело: самостійна розробка автора

 

Використані нами категорії політичної науки співвідносяться із сьогоднішньою політичною реальністю та доволі часто вживаються на рівні побутової політичної свідомості. Твердження в анкеті розмістилися за принципом «Категорія: держава; твердження: 1, 8, 15, 22» і т. д.

Такі підібрані нами категорії цілком співвідносяться з поняттям символів. Вони відносяться до понять політичного та соціального життя суспільства, та несуть в собі потенціал до емоційної реакції громадян. Отже, це є задовільна система задля дослідження політичних стереотипів у контексті їх взаємозв’язку із політичними міфами.

Чотири твердження до кожної категорії були підібрані так, щоб якнайвужче її охарактеризувати та розширити символіку можливого виникнення міфу, прив’язавши кожну з категорій до окремого символьного апарату. Твердження були впорядковані таким чином, щоб відобразити політичні цінності особистості [36, c. 101; 17, c. 42]. В даній ситуації ми використали також підходи українських дослідників, Л. Кириченка та М. Цюрупи, зокрема щодо визначальних цінностей «народовладдя», «рівності», «влади», «свободи», «іміджу».

Таблиця 1.2

Твердження, розподілені за категоріями дослідження

№ п/п	Категорії	Твердження
	Держава	Держава	Населення	Суверенітет	Незалежність
	Влада та лідерство	Авторитет	Компроміс	Влада	Популярність
Продовження табл. 1.2
	Демократія	Демократія	Рівність	Політичні рішення	Народовладдя
	Економіка	Економічна політика	Приватна власність	Економіка	Прибуток
	Культура	Українські цінності	Політичні новини	Свобода преси	Поінформованість
	Вибори	Процедура виборів	Мета виборів	Залучення до виборів	Перемога/ поразка політичних сил
	Зовнішня політика	ЄС	НАТО	Українсько- російські відносини	Міжнародний імідж країни

Джерело: самостійна розробка автора

 

Перевести якісні відповіді в кількісні показники на основі такої методики можна наступним чином. Чотири твердження, розподілені за кожною категорією, дають можливість приписати їм відповідні бали в залежності від емоційного забарвлення відповіді. На основі критеріїв, виділених Дж. Саксом та власних доробок, ми виокремили такі варіанти приписування балів кожному твердженню:

· Максимальний, яскравий прояв позитивного ставлення до об’єкта або явища: +2 бали

· Стійкий прояв позитивного ставлення: +1 бал

· Нейтральне ставлення: 0 балів

· Стійкий прояв негативного ставлення: -1 бал

· Максимальний, яскравий прояв негативного ставлення: -2 бали.

Таким чином, при підрахунках – наявність перших двох критеріїв є проявом позитивного стереотипу, нейтральне значення дає підстави вважати, що стереотип залишається нейтральним, два останні критерії виявляють негативний політичний стереотип. Потрібно мати на увазі, що у цьому контексті поняття «позитивний» та «негативний» застосовуються лише на позначення того, наскільки проявляється емоційна складова, та в якому напрямку вона є спрямована. Не потрібно розуміти таку термінологію буквально, оскільки стереотип може бути лише нейтральним, а його так звані «негативні» чи «позитивні» прояви – це порушення рутинного процесу сприйняття індивіда.

Високий сукупний бал спрямовує нас до того, що емоційна складова у такому випадку проявляється занадто активно. Це дає підстави вважати, що символи сигналізують про активну нестабільність стосовно заданого поняття чи ситуації. В такому випадку ми можемо говорити про звернення людини до політичної міфології, про що і свідчить високий ступінь прояву емоцій.

Тут постає проблема суб’єктивності визначення емоційного забарвлення. Щоб унеможливити це, вводимо наступну систему:

1. Стійкий прояв зараховується тоді і тільки тоді, коли респондент закінчує твердження стислим виразом, що несе в собі емоційне навантаження, яке можна розрізнити як негативне або позитивне.

2. Максимальний прояв зараховується тоді і тільки тоді, коли респондент закінчує твердження виразом, що може бути як стислим, так і розгорнутим, і несе в собі яскраво виділене емоційне забарвлення, містить художні засоби мовлення або скорочує широке поняття до штампу (одного слова, порівняння, що має забарвлення, яке інколи доходить до межі евфемізму).

3. Нейтральне ставлення респондента визначається, якщо він продовжив речення, але не скоротив терміну чи поняття, правильно з точки зору набутих знань пояснив поняття чи явище, або максимально далеко відійшов від стереотипізації об’єкту, явища чи поняття, не виказавши ніяких емоцій при його визначенні.

В результаті при остаточному підрахунку балів однієї анкети відповідно до критеріїв бали сумуються та виявляється прояв тих чи інших політичних стереотипів. Загальні суми балів дослідження вираховуються по категоріях та загальних балах усіх отриманих анкет.

Загалом політичний стереотип, якщо він проявляється, в межах категорії може набрати не більше, ніж:

S = n*N, (1.1)

де n – максимальна кількість балів, яку може набрати одна категорія в межах однієї анкети. У нашому випадку це [-8;+8], оскільки ми розподілили на одну категорію по чотири твердження, але проміжок може варіюватись залежно від масштабів дослідження;

N – об’єм вибіркової сукупності.

Згідно з усім дослідженням, одна категорія може набрати в його рамках балів у проміжку [-3080; +3080].

Запропоновані нами категорії були оформлені в незакінчені варіанти питань, загальна кількість яких відповідає сумі понять категорій – 28 питань. Додатково перед опитуванням задля відбору респондентів їм було запропоновано декілька контрольних питань, мова про які піде далі.

У дослідженні генеральною сукупністю виступили жителі Житомирської області віком від 18 до 55 років – ланка населення, яка є працездатною та дійсно має місце роботи. Для того, щоб репрезентативно відобразити відповіді респондентів усієї області, нами була обрана багатоступінчаста квотна вибірка: суть її полягає у відборі не лише районних центрів, але міст з різних регіонів області та з різною кількістю населення.

За територіальним розподілом ми відібрали такі районні центри:

· Овруч

· Олевськ

· Новоград-Волинський

· Баранівка

· Любар

· Бердичів

· Коростишів

· Малин

· Коростень

За рандомним критерієм також було відібрано міста:

· Андрушівка

· Довбиш

· Володарськ-Волинський

· Іршанськ

· Жовтневе

Та селища міського типу:

· Глибочиця

· Першотравневе

· Корнин

· Романів

· Гранітне

Включно із Житомиром кількість населених пунктів становить 20.

Вибіркова сукупність по області становить 385 анкет, що розраховано за формулою:

 

SS = , (1.2)

деZ = Z фактор (наприклад, 1,96 для 95% довірчого інтервалу); p = відсоток респондентів чи відповідей у десятковій формі, що цікавлять (5 зазвичай); c = довірчий інтервал у десятковій формі (наприклад, 0,04 = ±4%).

 

Важливим для дослідження є також визначення критеріїв, за якими можна відокремити респондентів, що відносяться до середнього класу. Для цього нами були проаналізовані різні підходи до виокремлення середнього класу, зокрема таких вітчизняних дослідників як А. В. Базилюка, І. К. Бондара, Е. М Лібанової, В. О. Мандебури, О. П. Сологуба тощо. Найбільш простим та структурованим нам видався підхід В. Ю. Святненко, яка ділить критерії на три групи [31, c. 58]:

- матеріальні чинники;

- нематеріальні чинники;

- суб’єктивні чинники.

У відповідності до кожного з чинників можна коригувати спроби визначення середнього класу. Дослідниця пропонує обирати заробітну плату, рівень освіти та інтелектуального потенціалу та самоідентифікацію із середнім класом відповідно, як головні критерії, але не абсолютизувати їх. В. Святненко визнає, що критерії можуть бути неадекватними у деяких випадках, тому слід пам’ятати про похибку дослідження [31, c. 45]. Ми погоджуємось із цією думкою, тому в дослідженні будували запитання, виходячи із запропонованої позиції. За економічний критерій відбору ми обрали показник середньої заробітної плати, яка станом на березень 2014 року за даними Міністерства фінансів України, у Житомирській області не перевищував 2597 грн [18, c. 3].

У кожному з вибраних міст рандомно обиралась вулиця, жителів якої було опитано за стихійною вибіркою. Кількість анкет було розподілено між населеними пунктами з урахуванням кількості жителів за квотою Хейра. Оскільки для дослідження необхідна думка середнього класу жителів Житомирської області, у ході дослідження перед основною масою питань жителям населених пунктів пропонувалось дати відповіді на запитання:

· До якого прошарку суспільства Ви віднесли б себе?

· Чи перевищує Ваша заробітна плата 2597 грн?

· Який рівень освіти Ви маєте?

До уваги брались відповіді жителів області, яких можна співвіднести до середнього класу за освітнім та економічним цензом, включно зі співвіднесенням себе до середнього прошарку суспільства.

Опитування було проведене методом інтерв’ювання face to face, респондентам було запропоновано завершити речення в питальнику на власний розсуд відповідно до власної системи цінностей, образів, переконань та емоцій. Наголошувалось на анонімності та узагальненні відповідей разом з відповідями інших респондентів.

Усі респонденти загальною кількістю 385 чоловік успішно впорались з методикою та продовжили запропоновані твердження в довільному порядку. Отримані відповіді продемонстрували високе емоційне навантаження та значне спрощення понять, використання штампів та упереджень у деяких випадках, що дало змогу діяти якомога об’єктивніше на стадії приписування балів.

Підрахунок проводився за допомогою програми Microsoft Excel.

Таким чином, зупинившись на більш детальному вивченні емоційної складової політичного стереотипу, ми побачили, що дослідження явища стереотипізації з цієї точки зору має переваги. Зокрема, такий підхід дає можливість застосувати методики, частково запозичені з інших наук. У даному випадку ми використали методику незакінчених речень, яка першопочатково була закладена у руслі проектних психологічних досліджень. Однак, зумівши адаптувати її до проблеми нашої роботи, ми отримали результати, які відображені у наступному розділі.