 |
|
Стан навчальної літератури в сучасній книговидавничій Україні
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Одеський національний університет
ІМ. І. І. Мечникова
Філологічний факультет
Кафедра журналістики
Соколовська Ганна
РЕДАКТОРСЬКИЙ АНАЛІЗ НАВЧАЛЬНОГО ПОСІБНИКА
«О. І. ШОКАЛЮК. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»
(МОВНОСТИЛІСТИЧНИЙ, ЛОГІКО-КОМПОЗИЦІЙНИЙ ТА ХУДОЖНЬО-ТЕХНІЧНИЙ АСПЕКТИ)
Кваліфікаційна робота
студентки четвертого курсу
спеціальності «Видавнича справа та редагування»
денної форми навчання
Науковий керівник —
доц. Кондратенко Н. В.
Одеса — 2006
План
ВСТУП……………………………….……………………………………...3
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИТУАЦІЇ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ПЕРЕВИДАННЯ…………………5
1.1. Стан навчальної літератури з історії України в сучасному книговидавничому просторі...........................................................5
1.2. Характеристика вибору теми……………….….......…….....10
РОЗДІЛ 2. РЕДАКТОРСЬКИЙ АНАЛІЗ ВИДАННЯ……….......…….....12
2.1. Мовностилістичний аспект…………………………………12
2.2. Логіко-композиційний аспект………………………………25
2.3. Художнє оформлення навчального посібника……….........32
2.4. Технічне оформлення навчального посібника……….........37
ВИСНОВКИ………………………………………………………………...44
БІБЛІОГРАФІЯ................................................……..………………………46
ДОДАТКИ................................................……..……………………………48
ВСТУП
На сьогоднішній день ми є свідками створення книговидавничої бази в Україні. Саме на книгу завжди була покладена роль вихователя майбутніх поколінь, тим більше це стосується навчальної літератури. Однією з її основних функцій є ідеологічне виховання людини, що знаходить вираження у ретельному вивченні національної історії. Це обумовило наш вибір видання: для редакторського аналізу ми обрали навчальний посібник «Історія України» О. І. Шокалюка.
Зараз існує багато посібників саме з історичних дисциплін. Це пов’язано з тим, що після розпаду СРСР з’явилась можливість ознайомлення читача з національною культурою та історією, але з початку така література подавала неправдиві відомості про український народ. Проте націоналістична реакція дуже швидко пройшла і почався процес раціонального, наукового осмислення цивілізаційної ролі українства. На жаль, він проходив одночасно з періодом важкої економічної кризи, що зумовила падіння купівельної спроможності населення та обсягів державного фінансування гуманітарних проектів. Це негативно позначилось на виданні літератури з історії України.
У наш час активізувалась видавнича діяльність та значно зросли запити читачів щодо якості видань [17, с. 3]. З огляду на це теоретики редагування, такі як З. Партико та В. Сава звертають особливу увагу на проблему культури книги. Її створення – це сукупність творчості автора, художника, видавця, які втілюються у предметі матеріальної і духовної культури. Рівень культурного розвитку суспільства вимірюється, насамперед, обсягом та якістю створюваних у ньому духовних цінностей. Однією з таких «перлин» видавничої і поліграфічної культури є книга.
Сучасна наука про редагування спрямована на розгляд видавничого процесу та редакторського аналізу будь-якого видання не лише з точки зору теоретичного дослідження етапів редакційного опрацювання видання, але й дає змогу здійснити практичне його удосконалення. Що, власне, ми й спробували зробити на сторінках цієї роботи.
Актуальність теми наукової роботи полягає перш за все у тому, що вона являє собою системний перелік помилок, які мають бути виправлені в ході підготовки перевидання обраного нами посібника.
Об’єктом дослідження виступає навчальний посібник «Історія України» О. І. Шокалюка. Посібник надруковано у 2004 році видавництвом «Центр навчальної літератури». Загальна кількість сторінок – 276. Предметом дослідження є мовностилістичні, художньо-технічні та логіко-композиційні особливості видання.
Мета роботи передбачає на основі загальнотеоретичних принципів та методів редакторського аналізу здійснити ґрунтовне дослідження навчального посібника «Історія України».З окресленої мети випливають такі завдання: провести мовностилістичний, художньо-технічний і логіко-композиційний аналіз обраного нами посібника.
Окрім вступу та висновків кваліфікаційна робота містить два розділи. Перший має назву «Аналіз інформаційної ситуації і обґрунтування доцільності перевидання», в якому в двох підрозділах досліджується специфіка видань з історичної дисципліни, а також загальна структура обраного навчального посібника. Другий розділ називається « Редакторський аналіз видання», він поділяється на чотири підрозділи і містить дослідження мовностилістичного, логіко-композиційного, художнього та технічного аспектів редакторської діяльності.
РОЗДІЛ 1
АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНОЇ СИТУАЦІЇ ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ДОЦІЛЬНОСТІ ПЕРЕВИДАННЯ
Стан навчальної літератури в сучасній книговидавничій Україні
Сьогодні значення робіт з історії України важливе, як ніколи, бо раніше український народ не мав можливості самостійно висвітлювати події, які відбувались на його території. Програми вищих закладів освіти надають великої значущості вивченню історії рідної країни. Для того щоб прослідкувати, як вони забезпечуються відповідною навчальною літературою, нами було проглянуто щомісячний бібліографічний покажчик «Літопис книг» за п’ять останніх років (з 2000 до 2004 включно) [22].
Серед літератури, присвяченої історії України, нами була виокремлена певна кількість навчальних посібників та курсів лекцій, які виходили українською мовою. Впорядкований нами перелік наводимо в курсовій роботі.
2000 р.
1. Резнікова А. В., Карпунова Н. Г. Історія України: навч.-метод. посібник для курсантів і студентів / Луган. ін-т внутр. справ. – Луганськ.: «Університетська книга», 2001. – 156 с. 500 пр.
2. Юрій М. Ф. Історія України: навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів неістор. факультетів / Київ. держ. торг. екон. ун.-т. – К: МП «Діал», 2000. – 177 с. 2000 пр.
2001 р.
1. Довжук І. В. Історія України: імена, події, факти (середина XVII-XIX століття): навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – Східноукр. нац. ун-т – Луганськ.: Східноукр. нац. ун-т., 2001. – 131 с. 400 пр.
2. Історія України: метод рек. для студентів неспец. факультетів / Укладач Ботушанський В. М., Дубчак П. В. –Чернів. нац. ун-т ім. Юрія Федьковича – Чернівці: ЧНУ, 2001. – 159 с. 200 пр.
3. Мицик Ю. А., Власов В. С. Історія України: З найдавніших часів до кінця XVIII ст: посібник для вступників до вищих навч. закладів / Нац. ун-т Києво-Могилянська Академія. – К.: Вид. дім. «КМ Академія», 2001. – 205 с. 300 пр.
4. Оніщенко І. Г. Історія України: навч. посібник для студентів неістор. спец. вищ. навч. закладів. / Європ. ун-т – К.: Європ. ун-т, 2001. – 267 с. 1000 пр.
2002 р.
1. Вигівська Р. М. Історія України: Дати, події, коментарі: посібник для абітурієнтів і студентів. – 2-ге вид., допов. – К.: МП «Діал», 2002. – 168 с. 500 пр.
2. Історія України: навч. посібник для учнів старших класів шкіл, студентів та викладачів серед. спец. і вищ. навч. закладів / Авт. колектив: В. Ф. Верстюк, О. В. Гарань, О. І. Гуржій та ін. – 3-тє вид., допов. і переробл. – К.: Вид. дім «Альтернатива», 2002. – 235 с. 700 пр.
3. Кісь Я. І. Історія України: курс лекцій (у запитаннях та відповідях) / Я. І. Кісь., В. П. Педич., О. І. Шокалюк; Ін-т менеджменту та економіки. – Івано-Франківськ.: «Полум’я», 2002. – 237 с. 1000 пр.
4. Ожубко В., Футала В., Лучаківська І. та ін. Історія України: консп. лекцій для студентів неістор. спец. — Дрогобич.: «Вимір», 2002. — 172 с. 1000 пр.
5. Палкін В. А., Скворцова Л. А., Погосов А. П. та ін. Новітня історія України: навч посіб. для студ. економ. спец. вищ. навч. закладів. — Донецьк: Юго-Восток ЛТД, 2002. — 157 с. 200 пр.
2003 р.
1. Вдовиченко М. Е., Добрунова Л. Е., Калініченко В. В. та ін. Історія України: навч. посіб. — Х.: ХДЕУ, 2003. — 275 с. 400 пр.
2. Лановик Б. Д., Лазарович М. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти. — 2-ге вид., перероблене і доповнене. — К.: Знання-Прес, 2003. — 733 с. 1000 пр.
3. Кузьменко М. М., Бєлікова Н. Ю., Бєліков О. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — Севастополь: «Вебер», 2003. — 133 с. 500 пр.
4. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. неіст. спец. вищ. навч. закл. освіти / Ред. Ю. М. Алексєєв. — 2-ге вид., випр. і доп.— К.: «Каравела»; Л.: «Магнолія плюс», 2003. — 306 с. 2000 пр.
5. Ухач В. З. Історія України: навч. посіб. для студ. з англ. мовою викладання. — Тернопіль: ПКФ БАО, 2003. — 225 с. 500 пр.
6. Уривалкін О. М., Конончук І. М. Історія України від стародавніх часів до ХХІ сторіччя. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2003 — 259 с. 1000 пр.
7. Уривалкін О. М. Нарис історії України (сер. ХІІІ ст.—сер. ХVІІ ст.): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. освіти. — Ніжин: Аспект-Поліграф, 2003 — 230 с. 500 пр.
8. Терещенко Ю. І., Срібняк І. В. Історія України від найдавніших часів до утвердження незалежної держави: навч. посіб. для студ. неістор. спец. – К.: «Ґенеза», 2003. — 158 с. 700 пр.
9 Хорошун Б. І. Історія України: навч. посіб. для студ. неспец. факультетів. — К.: НТУ, 2003. — 290 с. 500 пр.
2004 р.
1. Алексєєв Ю. М., Вертегел А. Г., Даниленко В. М. Історія України: навч. посіб. для абітур. та студ. вищ. закл. освіти. — К.: «Каравела», 2004. — 254 с. 10 000 пр.
2. Бойко О. Д. Історія України: посіб. для студ. вищ. навч. закл. — 2-ге вид. доп. — К.: «Академвидав», 2004 — 655 с. 1000 пр.
3. Щербакова О. В. Історія України з середини ХVІІ до кінця ХІХ ст.: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — Д.: Придніпровська державна академія будівництва та архітектури, 2004. — 175 с. 300 пр.
4. Мицик Ю. А. Історія України.: посіб для студ. вищ. навч. закл. — К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2001. Ч. 2: З кінця ХVІІ ст. до 1914 р. — 2004. — 127 с. 500 пр.
5. Бойко О. Д. Нариси з новітньої історії України (1985-1991 рр.): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К.: «Кондор», 2004. — 355 с. 1000 пр.
6. Світлична В. В. Історія України: навч. посіб. для студ. вищ. закл. освіти / Ред. Ю. М. Алєксєєв. — 3-тє вид. — К.: «Каравела», 2004. — 405 с. 10 000 пр.
З наведеного нами переліку робимо висновок, що сьогодні українська громадськість кількісно добре забезпечена навчальною літературою з дисципліни «Історія України». Найактивніше у цьому напрямку проявила себе центральна Україна, здебільшого київські видавництва та видавничі доми. З 26 представлених найменувань у столиці вийшло 14. Також у Ніжині вийшло 2 посібника. Друге місце серед лідерів видань навчальних посібників з історії посідає Східна Україна, де видано або перевидано 5 посібників. У Донецьку за визначений період вийшли 2 «Історії України», а видавництва Харкова та Луганська випустили по одному навчальному посібнику з відповідного курсу. На третьому місці опинилась Західна Україна з Чернівцями, Івано-Франківськом, Тернополем та Дрогобичем – по одному навчальному посібнику на кожне місце. Південь України, представлений Севастополем, на останньому місці – одна «Історія України».
Якщо звертатися до аналізу щорічної кількості назв наукових посібників з «Історії України», то можна простежити певну тенденцію. Кількість видань збільшилась майже в два рази, хоча ці показники ще не стали стабільними. Ми могли б говорити про постійне зростання: у 2000 році – 2, у 2001 році – 4, у 2002 році – 5, у 2003 році – 9, якби не 2004 рік, у якому вийшло лише 6 видань.
Кількість сторінок у посібниках з наведеного переліку коливається від 133 до 733. Значна частина авторів обмежуються 200-400 сторінками (12 назв), приблизно третина авторів зміст своєї роботи вміщують менше, ніж на 200 сторінках (10 назв). Більше 600 сторінок мають лише 2 посібника.
Наклад посібників з історії України варіюється у проміжку між 200 до 10000 примірників. Але такі дані мають тільки 4 видання, по два різновиди відповідно. По 7 авторів віддали свої переваги накладам у 1000 та 500 примірників. Усі інші, а саме – 9 авторів видали свої посібники у накладах від 300 до 2000 примірників.
Вагомою ознакою видання є кількість його авторів. Серед наведених навчальних посібників цей показник, загалом, немає однозначної переваги. Так, видань, що мають одного автора за п’ять років вийшло 14 назв, а тих, що укладалися колективом — 12. Якщо ж простежувати щорічно, то у 2000 році моно- і полівидання складали відповідно 1 та 1 назви, у 2001 році те саме — 2 і 2, у 2002 році полівидання перебільшують моновидання (3 проти 2), у 2003 році знову — 5 проти 3, у 2004 році тенденція змінюється – 5 полівидань проти 1 моновидання.
Аналізуючи назви посібників, треба відзначити, що лише 1 видання зазначає тільки свій вид: «Історія України: навчальний посібник», у більшості випадків (19) їх автори дають розгорнуту назву: «Історія України: навчальний посібник для студентів неістор. спец. вищ. навч. закладів» чи, наприклад, «Історія України: навчальний посібник, призначений для студентів з англійською формою навчання». Така розгорнута назва вказує на особливості видання, допомагає зрозуміти читацьку адресу, але не роз’яснює тематику посібників. Лише деякі автори (5) мають у своїх назвах ще й таке уточнення «Історія України від найдавніших часів до кінця XVIII ст.», або «Історія України від найдавніших часів до утвердження незалежності» і навіть «Новітня історія України».
Отже, на сучасному українському книжковому ринку навчальні посібники з історії України користуються великим попитом. Це зумовлено одвічним прагненням людини пізнати своє коріння, а також політикою держави, яка сприяє вивченню нашої історії, стиранню її «білих плям».