Главная | Обратная связь

Художнє оформлення навчального посібника

Художнє оформлення книги завжди виховувало естетичні смаки читача, розвивало і вдосконалювало зовнішній вигляд видання, робило яскравішим внутрішній світ книги. По-перше звертають увагу на обкладинку, а вже потім заглиблюються у зміст книги, роблять висновок про її історичне, навчальне значення в житті людини. З огляду на це книжкова продукція має бути досконало організована на художньому рівні, адже він є першим за сприйняттям.

Оформлення зовнішніх елементів видання залежить від його утилітарних та естетичних функцій. У посібнику «Історія України» наявна обкладинка – зовнішнє покриття видання, що з’єднується з блоком без форзаців [4, с. 3]. Для навчальних посібників використання обкладинки є доречним: це значно дешевше, ніж використання палітурки, крім того, посібник призначений на менший термін експлуатації, ніж книга. За конструкцією видання наша обкладинка є клеєною. Її зовнішній вигляд покращує ще й те, що вона зроблена за допомогою методу припресовування прозорої плівки [2, с. 29], що робить обкладинку менш вразливою до зовнішніх подразників та значно привабливішою.

Малюнок обкладинки, функція якого показати одразу всю історію України, звичайно, зі своїм завданням не впорався. Навпаки обкладинка від цього тільки постраждала: малюнок став настільки багатоповерховим, що загальна картина є незрозумілою. Ми пропонуємо зробити більш чіткі та яскраві контури, що значно покращать зовнішній вигляд. Колір обкладинки лише додає негативних асоціацій. Психологи стверджують, що кольори кофейної та бежевої гами (представленої на нашому виданні) викликають у людей підсвідоме відчуття тривоги, занепокоєння, дискомфорту. З огляду на це пропонуємо змінити колір обкладинки на більш приємний, наприклад, жовто-блакитний. По-перше: це поєднання кольорів посідає одне з перших місць за приємністю. По-друге: наше видання присвячено історії України, отже, цей колір буде доречним.

Особливістю будь-якого навчального видання є продумана система акцентувань, які сприймаються на візуальному рівні. Процес сприйняття та запам’ятовування матеріалу потребує виявлення в тексті так званих «опорних точок» [16, с. 201]. Таких акцентувань потребують заголовки, терміни, визначення та ін. Заголовки утворюють рубрики, які готують до читання, попереджають, про що йдеться, або змушують читача робити паузу і замислитись над тим, що він прочитав. Розрізняючись за малюнком, розміром, шрифтом та розташуванням рубрики показують взаємозалежність розділів і підрозділів.

В обраному нами навчальному посібнику наявні рубрики-шапки, рубрики у розріз тексту та приховані. В рубриках-шапках заголовок йде зверху пробілу спускової полоси [11, с. 280]. Ці рубрики відділені від основного тексту лінійками з орнаментом. Рубрики у розріз тексту ніби переривають текст на дві частини. Цей тип рубрик зустрічається найчастіше. Приховані рубрики в нашому виданні представлені словами, які позначають питання плану. Також наявні виділення лінійками, номерами та літерами, але вони зустрічаються в даному виданні достатньо часто і позначають зовсім різні поняття. З огляду на це ми пропонуємо або зменшити їх кількість, щоб текст не перетворився на суцільний перелік, або замінити цей вид виділення на інший.

Визначення та терміни привертають увагу за допомогою виділень, які являють собою зміни графічного оформлення невеликого уривку тексту (слово, словосполучення, НФЄ), стосовно основного тексту [11, с. 236]. Виділення бувають шрифтові та нешрифтові. В аналізованому наявні обидва види виділень.

Шрифт – це достатній набір типографських літер одного кеглю. Літери, в свою чергу, складаються з вічка, яке завжди менше за кегель; основного штриха, з’єднувального та засічек – кінцевих елементів літер (аксандер – верхній виносний елемент, детандер – нижній). Шрифтові виділення аналізованого нами видання представлені на рівні кегля та гарнітури. Кегель – відстань між верхніми і нижніми стінками літер. Оптимальна читабельність книжкового набору сягає від 9 до 14 кегля [25, с. 175]. Але, на жаль, через економію паперу видавці дуже часто знижують кегль основного тексту. Кеглі, використані в обраному нами виданні дорівнюють 8 пунктам (петит), 10 пунктам (корпус) та 12 пунктам (цицеро). 8-м пунктом набрано номери сторінок, їх накреслення зроблено курсивом і виглядає дуже тонким, через що номери майже не видно. Ми пропонуємо оформлювати його звичайним або жирним накресленням.

Ми визначили гарнітури (манери накреслення шрифтів) обраного нами видання, як Bookman Old Style та Courier New. Саме вибором гарнітури забезпечується читабельність тексту та розпізнавальність шрифтового малюнка. Оскільки в аналізованому нами навчальному посібнику ці вимоги досягаються, то вибір гарнітур ми вважаємо вдалим.

Виділення повинні привертати увагу до головного, а не до другорядного. Тому в одному фрагменті тексту не слід використовувати більше 1-4 виділень. Занадто часте використання виділень робить зовнішній вигляд видання неестетичним. Обраний нами навчальний посібник містить 4 види виділень: жирне виділення, курсив, підкреслене, підкреслений курсив.

Для різних елементів тексту слід використовувати різні типи виділень, але застосовувати виділення треба послідовно. Це означає, що, вирішивши виділити, наприклад, назви, не можна одні з них виділяти, а інші такого самого типу і значення залишати не виділеними або виділити іншим способом. У редагованому виданні жодна із зазначених вимог не дотримується не дотримується. Так, наприклад, у тексті однаково (підкресленим курсивом) виділені висновки, визначення та назви. Через це виникає плутанина, крім того, навіть цей принцип виділень автор не зберігає. З середини посібника починає зустрічатися ще один тип виділення – звичайне підкреслення, яке застосовується для виділення назви (с. 87) і для виділення ключової фрази (с. 156). Жирним накресленням виділено приховані рубрики та рубрики, що йдуть у розріз тексту. Жирним підкресленим шрифтом нічого не виділено, хоча він набагато краще виглядає, ніж підкреслений курсив [14, с. 98].

Нешрифтові виділення обраного нами видання представлені відступами зверху та зліва. Виділення зліва дуже часто збігаються з шрифтовими виділеннями, а також не завжди вдало поєднані з текстом, тому ми пропонуємо скасувати ці виділення.

В обраному нами виданні на сторінці 140 подається таблиця. Таблиця – це формоузагальнення фактичного матеріалу. Завдяки прийому угрупування показники таблиць виглядають рельєфно, тому їх легко запам’ятати та порівняти, тобто досягається можливість наочних операцій з даними [11, с. 236]. Основна частина таблиць має складатися з: тематичного заголовку, шапки, боковини та прографлення. Тематичного заголовку та шапки в аналізованому нами навчальному посібнику немає. Крім того, у всіх комірках таблиці текст повинен відступати від лінійок на віддаль від двох пунктів до половини кегля, а в головці таблиці весь текст повинен бути вирівнян за центром як по горизонталі, так і по вертикалі, а в обраному нами виданні ці вимоги порушуються.

Ми вносимо пропозицію у перевиданні посібника зробити колонтитули. Колонтитул – це елемент довідкового апарату видання, розміщений на сторінці над текстом, що допомагає читачеві орієнтуватися в його змісті [23, с. 166]. Також ми пропонуємо колонцифру з нижнього поля перемістити у верхнє до колонтитулів. Колонтитул має бути непостійним, тобто таким, який змінюється протягом видання, і водночас відображає заголовки тем. Довгий час колонтитули вважались лише службовими деталями і, для того, щоб не займати місце основного тексту, їх набирали шрифтами, які, мало відрізнялись за розміром від текстових, тому як елемент оформлення вони були привертали увагу. На сьогодні для оформлення колонтитулів використовуються різні композиційні, графічні та кольорові рішення.

10Тема I. Східні слов’яни в давнину. Київська Русь.