 |
|
РОЗДІЛ ІІ. СТВОРЕННЯ ТВОРЧОЇ РОБОТИ.
Історія слов’янських народів бере свій початок ще з сивої давнини. Не дивно,що в плині розвитку виникло безліч вірувань,легенд,казок,що не рідко граничили з реальністю і на їх базі з’являлись традиції, обряди. Художники, поети, письменники, музики,часто надихались образами народних легенд, і використовували сюжети обрядів.
Відгук в творах митців знайшло і всім відоме літне свято Івана Купала, яке є чи не найпопулярнішим традиційним «теплим» святом з тих,які збереглися в нашій країні ще з язичницьких часів. Надихнувшись прикладами таких творів,я вирішила тему своєї творчої роботи також присвятити цьому загадковому святу.
Працювати над жанровою картиною з сюжетом,що базується на народному святкуванні дуже цікаво і відповідально, оскільки художник в цьому випадку повинен дослідити історію обраної тематики, зібрати матеріал для сюжету. Тут необхідно ретельно добирати матеріал, щоб не схибити проти істини, адже те, дійство ,що ви хочете зображувати,має реальну історію, яку слід поважати..
Смотри, Петро, ты поспел как раз в пору:завтра Ивана Купала. Одну только эту ночь
в году и цветет папоротник. Не прозевай!
Н. В. Гоголь "Вечір напередодні Івана Купала"
Івана Купала (Купайла) — традиційне свято, яке відзначається в Україні, Білорусі, Польщі, Латвії, Литві, Естонії та Росії в ніч на 7 липня, тобто 24 червня за старим стилем.
Співпадає із церковним святом народження Різдва Івана Хрестителя, яке святкується церквою 7 липня. Внаслідок злиття християнських і язичницьких традицій й утворилося свято Івана Купала.
Це свято припадає на день літнього сонцестояння, тому символізує народження літнього сонця – Купала, і тим самим завершує панування весняного сонця – Ярила. В цей час небесне світило перебуває у куполі – найвищій небесній точці, тому дні тоді найдовші, а ночі – найкоротші.
Купальські обряди
Головні атрибути свята – Купало й Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала.
В святі Купайла збереглося давнє поклоніння наших пращурів Воді і Вогню. Вони їх вважали всеочищаючими, всеоберігаючими і цілющими силами.
Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь.
У надвечір’я дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження.
Чий вінок хлопець дістане, того й дівчина повинна поцілувати і мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, вибір зарання узгоджують).Хлопці стрибали у парі з дівчатами, вінки яких вони щойно дістали з води.
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали.
Існують прикмети пов’язані з цим: якщо парубок найвище стрибнув – буде гарний урожай у його родини, вскочить у полум’я – чекай біди. Коли ж вдало перестрибнуть багаття юнак з дівчиною – вони неодмінно одружаться і проживуть у злагоді все життя.
Хлопці спускають з гори вогняне колесо-сонце (символ літнього сонцевороту), або ж розкручують його на стовпі під загальне пожвавлення і радість[17;45].