 |
|
Зовнішня політика України як спосіб подолання кризових явищ
У даному підрозділі в якості способу подолання кризових явищ буде розглядатися ситуація з кредитом Міжнародного валютного фонду (МВФ), оскільки саме ця тема є однією з топових і протягом усього кризового періоду активно висвітлювалася журналістами.
Нагадаємо, що наприкінці жовтня 2008 року МВФ підтвердив готовність виділити Україні кредит на суму 16,5 мільярдів доларів на 15 років під 4% річних для подолання проблем в економіці. З листопада 2008 по листопад 2009 року Україна одержала три транші кредиту stand by, після чого МВФ призупинив надання фінансової допомоги Україні через відсутність консенсусу між владою в сфері бюджетної політики [82].
Всі ці події стали предметом детального аналізу для журналістів газети «День». Проблема отримання кредиту МВФ вперше з’явилася на шпальтах видання в жовтні 2008 року, коли можливість кредитування ще тільки розглядалася. Вже тоді отримання цього кредиту викликало деякі суперечності, насамперед застереження, що гроші можуть бути використані неналежним чином. Так, у статті Наталії Білоусової «Економіка потребує гарантій» економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь зазначив: «Логічно, що, отримавши фінансову допомогу, держава перенаправить її приватному сектору. А тут — бар’єр. Сьогодні не існує надійних механізмів кредитування державою приватного сектору. Не існує й нормального контролю за цим процесом. Я вважаю, що сьогодні немає адекватної можливості розповсюдити ці гроші серед підприємств, які їх потребують, навіть якщо уряд їх і отримає» [8, 1].
Після надання Україні кредиту МВФ журналісти продовжували піднімати питання, пов’язані з ефективним використанням отриманих грошей. Так, у статті «Без реформ не обійтися» Наталія Білоусова аналізує вимоги МВФ до України щодо розробки та втілення в життя антикризових реформ. У цьому контексті знову піднімається питання про необхідність ефективної взаємодії уряду та Нацбанку, а також перегляду витрат у бік скорочення. Отже, авторка відзначає роль кредиту МВФ як каталізатора антикризових реформ в економіці [6, 5].
Надзвичайно цікавою є стаття Віталія Княжанського «Що виявив МВФ і чого не побачив» про результати перевірки місії МВФ у 2009 р. Справа в тому, що, за офіційною версією, після перевірки в межах угоди stand-by місія МВФ залишилася цілком задоволеною станом української економіки. Єдиним, що занепокоїло посланців МВФ, був закон про підвищення соціальних стандартів.
У той же час журналіст подає інформацію про серйозні загрози для виконання програми stand-by. Він зазначає, що за два дні до публікації згаданої заяви про ці загрози попереджав перший заступник голови Секретаріату Президента України – представник Президента в Кабміні Олександр Шлапак: «Платежі місцевих общин, розпорядників коштів місцевих бюджетів, або блокуються, або затримуються, тобто уряд і казначейство гроші місцевих бюджетів використали для фінансування дефіциту державного бюджету» [36, 1]. Автор публікації висловлює своє обурення описаною ситуацією та намагається привернути увагу суспільства до таких фатальних невідповідностей.
Підсумовуючи розділ, зазначимо, що виданням широко висвітлюються політичні протистояння в умовах економічної кризи, зокрема багато уваги приділяється трикутнику «Уряд–Президент–НБУ». Крізь більшість публікацій проглядається критика уряду та політики Юлії Тимошенко. У той же час до особи президента видання ставиться більш лояльно. Таким чином, можна говорити про долю суб’єктивності у поданні інформації.
Протягом всієї економічної кризи журналісти газети «День» ретельно вивчали її політичний зріз. Видання повністю відстежувало динаміку основних політичних подій, які так чи інакше могли вплинути на хід кризи. При цьому журналісти не обмежувалися офіційними версіями і навіть всупереч їм піднімали важливі проблеми сучасної політичної та економічної дійсності.
Необхідно зазначити, що більшість матеріалів є аналітичними. При цьому за жанром це переважно статті та аналітичні кореспонденції, хоча подекуди трапляються й огляди. Окремо хотілося б виділити і коментарі експертів. Практично до кожної статті автор подає три або чотири коментарі авторитетних фахівців, що свідчить про високий рівень якості видання.
Серед інформаційних жанрів, у виданні переважно представлені інтерв’ю та звіти. Так, типовим звітом є матеріал Тетяни Козирєвої «Чи пробудить криза «слона» про перебіг IX Львівського міжнародного економічного форуму [37, 5].
Жанр інтерв’ю представлений дуже широко. При цьому самі інтерв’ю є розгорнутими та доповнюються коментарями експертів, що сприяє формуванню більш об’єктивної картини дійсності у читача.
На мою думку, у висвітленні політичного аспекту кризи газеті потрібно було б подати більше таких жанрів, як замітка або репортаж. Справа в тому, що дуже часто аналітика видання розрахована на читача, який вже володіє ситуацією, і подається аналіз лише вторинної інформації. Непідготовленому читачу доводиться докладати чималих зусиль, щоб зрозуміти особливості висвітлюваних проблем за відсутності викладу прямої фактології, хронології подій. Таким чином, перш ніж читати матеріали газети «День», читач має бути попередньо поінформованим про основні аспекти перебігу кризи, оскільки звичайних новин серед публікацій газети практично немає.
РОЗДІЛ 3