Здавалка
Главная | Обратная связь

Загострення кадрових питань як породження кризи



Надзвичайно болючою проблемою для українського суспільства є погіршення ситуації на ринку праці, що стало логічним наслідком зменшення обсягів виробництва та зникнення підприємств. Вперше дане питання підняла журналістка газети «День» Ольга Решетилова ще в жовтні 2008 року, коли погіршення умов праці та масові скорочення лише прогнозувалися. Так, у статті «Цінуйте топ-менеджерів! Порятунок економіки – у їхніх руках» вона наводить прогнози експертів щодо розвитку ситуації, зокрема думку завідувача кафедри фінансів Національного університету «Острозька академія», кандидата економічних наук Ольги Дем’янчук. У ході розмови експерт наводить цілий прогнозовий ланцюг, який і справді реалізується у найближчому майбутньому: «Інфляція буде сприяти тінізації заробітної плати. Робітники знову віддаватимуть перевагу неформальній зарплатні. Відповідно, виникнуть проблеми із відрахуваннями платежів у фонди соціального захисту, як наслідок — страждатиме сам найманий працівник, бо буде соціально незахищеним» [51, 6].

У листопаді 2008 року Ольга Решетилова в інтерв’ю з генеральним директором Федерації роботодавців України Володимиром Грищенком піднімає проблему відсутності продуктивного діалогу влади з профспілками та роботодавцями. Так, Володимир Грищенко ставить за приклад європейські країни, в яких «…не організовують страйки завжди активні європейські профспілки. В чому справа? В тому, що вони спільно з роботодавцями та урядовцями сидять за столом переговорів і спільно напрацьовують план дій з подолання наслідків кризи» [50, 1]. Саме створення трьохстороннього комітету, до якого мали б увійти уряд, федерація роботодавців та представники профспілок, на думку Володимира Грищенка, мало стати тією силою, яка врятує пересічного українця від безробіття. У світлі даного питання експерт піддає критиці і антикризовий закон, і корумпованість владних кіл. Останню проблему він виділяє особливо гостро, пропонуючи на офіційному рівні визнати наявність хабарів в Україні та обмежити їх рівень.

На шпальтах газети також піднімається проблема соціальної відповідальності компаній. Саме про це йдеться у статті Лідії Погребняк «У період смути – не до марнотратства» [48, 5] та в інтерв’ю Віталія Княжанського з головою правління «Райффайзен Банк Аваль». В останньому соціальна відповідальність розглядається не лише як можливість захисту компанією власних робітників, а як меценатство, надання допомоги дитячим будинкам, тобто як діяльність, яка виходить за межі існування підприємства [34, 5].

У межах розкриття кадрових питань журналісти намагаються шукати шляхи виходу з економічної кризи. Так, у статті «Вітчизняну економіку врятують трудоголіки?» Олексій Савицький стверджує, що саме стимулювання мобільності трудових ресурсів допоможе Україні подолати фінансову кризу, та піднімає питання низької продуктивності праці українців. Саме тут, на думку автора, і криється одна з найважливіших проблем українського суспільства і в той же час найвагоміший ресурс для покращення ситуації [52, 5].

Розглянувши публікації в межах поданої тематики, можна зробити висновок, що під час економічної кризи журналісти газети «День» приділяли кадровим питанням досить багато уваги, висвітлюючи динаміку змін на ринку праці та пропонуючи способи вирішення кадрових проблем. Втім, на мою думку, кадрові питання висвітлювалися газетою більше згори, тобто на макрорівні, тоді як для пересічного українця більш цінними були б конкретні поради щодо поведінки у даній ситуації. Саме відсутність прагнення допомогти пересічному читачеві у пошуках роботи і спонукала мене написати статтю-додаток за даною темою.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.