 |
|
Структура кваліфікаційної роботи
Тема кваліфікаційної роботи повинна бути актуальною і відповідати практичному досвіду автора, конкретизувати проблему дослідження, відображати його предмет. Вибір теми кваліфікаційної роботи обумовлюється суб’єктивними (практичний досвід студента, його наукова та професійна зацікавленість, здібності, власна компетентність) та об’єктивними (актуальність (ступінь важливості), новизна, перспективність) чинниками.
Кваліфікаційна робота має чітко визначену структуру.
Титульний аркуш (додаток 2).
Зміст, який містить назву та номери початкових сторінок усіх структурних частин роботи (додаток 3).
Вступ, який розкриває сутність і стан розробки наукової проблеми, її практичну значущість, підстави й вихідні дані для розробки теми, теоретичний аналіз проблеми та попереднього досвіду її вивченості, містить методологічне обґрунтування проблеми. Обсяг текстової структури вступу становить для бакалаврської і дипломної роботи до п’яти сторінок, магістерської роботи – до семи сторінок. Відповідно до завдань і логіки дослідження подається коротко загальна структура роботи (не варто давати характеристику кожного розділу).
У вступі обґрунтовується необхідність проведення дослідження в такому порядку.
Актуальність теми. Розкривається шляхом аналізу та порівняння з відомими дослідженнями обраної проблеми, визначенням значимості для розвитку певного правового інституту, галузі знань, значення для відповідної галузі юридичної (психологічної) науки чи юридичної (психологічної) практики.
Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом, а також результатом і шляхом його досягнення (кінцевий результат дослідження передбачає вирішення проблемної ситуації, яка відображає суперечність між типовим станом об’єкта дослідження в реальній практиці та вимогами суспільства до його ефективнішого функціонування). Мета кваліфікаційної роботи повинна відповідати її проблемі.
Завдання розкривають зміст предмета дослідження (виявити ...; проаналізувати ...; здійснити порівняльний аналіз; вивчити ...; описати … тощо) і можуть включати такі складові:
1) вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їхнього вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);
2) усебічне (за необхідності й експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, недоліків і труднощів, причин, особливостей передового досвіду (дає змогу уточнити, перевірити дані, опубліковані в спеціальних неперіодичних і періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження);
3) обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;
4) експериментальна перевірка запропонованої системи заходів щодо відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально важливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми за певних витрат часу і зусиль;
5) розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи відповідних органів, підрозділів, установ чи організацій.
Залежно від мети визначається об’єкт і предмет дослідження (об’єкт – це те, що призводить до проблемної ситуації і на що спрямовується процес пізнання; предметом є значущі властивості об’єкта, окремі його аспекти, сегменти, функції чи зв’язки, які потрібно вивчити).
Практичне значення здобутих результатів – подаються відомості про практичне використання результатів досліджень або рекомендації щодо їхнього використання.
Методологічна основа роботи. Зазначаються принципи, теорії, концепції, методи, на яких автор роботи ґрунтував власні висновки.
Остаточне редагування вступної частини доцільно виконувати на завершальній стадії дослідження, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.
Завдання, об’єкт і предмет дослідження повинні відповідати структурі роботи і затвердженому змісту. Наповнення кожної частини кваліфікаційної роботи має визначатися її темою.
Завдання повинні розкривати мету кваліфікаційної роботи. Мета і завдання роботи обумовлюють формулювання гіпотези.
Гіпотеза виступає як форма розвитку знання і творчого пошуку, спосіб вирішення суперечностей. Основними функціями гіпотези у кваліфікаційній роботі є такі:
- окреслення кола завдань;
- систематизація складових наукового апарату дослідження та етапів його проведення;
- прогнозування результатів наукового пошуку;
- встановлення зв’язку між уже відомими та новими фактами, отриманими у процесі дослідження.
Основна частина рубрикується, як правило, за трьома розділами, кожен із яких поділяється на 2–4 підрозділи, які за обсягом повинні бути приблизно співрозмірні. Кількість підрозділів дорівнює кількості розв’язуваних у кваліфікаційній роботі завдань, а кількість розділів відповідає логіко-тематичному групуванню завдань за смисловими блоками.
В основній частині кваліфікаційної роботи автор викладає теоретичний аналіз проблеми і критичну оцінку різних поглядів, конкретний внесок різних науковців, наукових шкіл і напрямів; систематизацію і узагальнення фактів, візуальну їхню ілюстрацію; процес доведення гіпотез; інтерпретацію виявлених тенденцій і закономірностей; аргументованість висновків, обґрунтованість пропозицій і рекомендацій.
У розділах основної частини кваліфікаційної роботи описуються:
- огляд літератури за темою, аналіз чинних правових норм вітчизняного або іноземного законодавства та міжнародних нормативно-правових актів (з виявленням реальних недоліків, прогалин і шляхів їх усунення, а також порівняльну характеристику аналогічних норм інших держав);
- окреслення основних етапів розвитку наукової думки з проблеми дослідження, окремі результати, які використовуються в роботі, або на основі ідей і висновків яких автор досліджує питання, розв’язує завдання;
- обґрунтування вибору напряму дослідження, методів виконання завдань, оцінка загальної методики проведення дослідження;
- результати досліджень, оцінка повноти розв’язання поставлених завдань та достовірності одержаних результатів.
Кожний розділ доцільно завершувати формулюванням висновків (квінтесенція роботи за розділом).
У першому розділі кваліфікаційної роботи висвітлюються теоретичні, теоретико-методологічні, історико-правові, соціально-психологічні й соціологічні аспекти проблеми (ретроспективний аналіз предмету дослідження, сутність сучасного стану проблеми, прогноз напрямів її вирішення на підставі проаналізованих літературних джерел, законодавчої та нормативно-правової бази).
У другому розділі кваліфікаційної роботи аналізується нормативно-правове чи організаційне регулювання проблеми, розкриваються позитивні й негативні аспекти реалізації тих чи інших аспектів регулювання, стан проблеми на практиці, описуються запропоновані інноваційні розробки та оцінюється їхня ефективність, надається класифікація явищ, об’єктів, їх порівняльна характеристика. Якщо робота має міжнародно-правовий характер, акцент робиться на особливостях міжнародно-правового регулювання певної сфери, проводиться аналіз змісту міжнародно-правових норм, механізму їх реалізації, характеризуються кодифікаційні процеси, нормотворча та імплементаційна діяльність міжнародних організацій.
У третьому розділі представляються результати емпіричних досліджень, їхня оцінка та визначаються пропозиції щодо вдосконалення шляхів вирішення проблеми з відповідним обґрунтуванням.
Композиція кваліфікаційної роботи – це послідовність розташування її частин: основного тексту та довідково-супроводжувального матеріалу. Найбільша за обсягом основна частина поділяється на логічно підпорядковані складові – розділи, які формують структуру, визначають зміст викладеного матеріалу, їхній взаємозв’язок і взаємозалежність. Недопустимо, щоб збігалися назви одного розділу і теми кваліфікаційної роботи (тоді інші розділи будуть просто зайвими); щоб назви підрозділів збігалися з назвами розділів; назва не повинна складатися виключно з назви нормативно-правового акта, органу або організації; не бажано використання абревіатур у найменуваннях розділів та підрозділів.
Змістовне наповнення кожного розділу кваліфікаційної роботи визначається її темою, яка має бути розкрита з логічними переходами, аргументовано, уникаючи загальних слів, бездоказових тверджень, тавтологій. Тези необхідно підтверджувати фактами (зазначаючи їхню достовірність і типовість), думками різних авторів, результатами емпіричних даних, аналізом конкретного практичного досвіду. Варто уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їхнього осмислення та узагальнення.
Порівняльний аналіз допомагає виокремити головне, типове в питаннях, що розглядаються, простежити зміни, що сталися з об’єктом протягом останніх років, виявити закономірності, проаналізувати причини змін, визначити тенденції та перспективи подальшого розвитку.
Особливу увагу варто звернути на забезпечення якості змістовності викладу матеріалу: логічність і послідовність, повноту і репрезентативність, широту використання нормативних і наукових джерел, загальну грамотність, відповідність стандартам і прийнятим правилам.
Обов’язковою умовою об’єктивності викладення матеріалу є посилання на автора: ким висловлена та чи інша думка, кому конкретно належить те чи інше положення.
Завершальна частина кваліфікаційної роботи містить підсумки дослідження щодо вирішення порушеної проблеми. Висновки формулюються обґрунтовано, конкретно, логічно, не обтяжуючи додатковою інформацією, у стверджувальній формі (одержано, проаналізовано, вирішено). Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не пов’язані між собою, текст утратить свою єдність.
Висновки визначають найбільш важливі наукові та практичні результати дослідження, що відповідають поставленим завданням.
У висновках треба зазначити не тільки позитивне, що вдалося виявити в результаті дослідження, а й недоліки та проблеми, а також конкретні рекомендації щодо їхнього усунення. Основна вимога – не повторювати зміст вступу, основної частини роботи і висновків, зроблених у розділах. Загальними вимогами до висновку є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи.
Пропозиції та рекомендації щодо практичного використання висновків у вирішенні конкретного завдання в певних умовах повинні бути перспективними, враховувати не тільки існуючі умови, а й зміни, що повинні статися найближчим часом (наприклад, пропозиції щодо вдосконалення чинної законодавчої та нормативно-правової бази, поліпшення чи зміни правозастосовної практики тощо).
Має бути бібліографічний список інформаційних джерел, які були використані у процесі дослідження. Список подається відповідно до вимог Державного стандарту в такій послідовності: законодавчі та нормативно-правові акти; за абеткою навчальна та наукова література як вітчизняна, так і іноземна (мовою оригіналу), інтернет-ресурси.
Список використаних у бакалаврській і дипломній роботі джерел повинен містити не менше 60 найменувань, у магістерській роботі – не менше 80. Список використаних джерел свідчить про обсяг здійсненої автором роботи, рівень вивчення стану досліджуваної проблеми і навичок роботи з науковою літературою. Більшість джерел мають бути новітніми. Використання іноземних джерел є особливо важливим під час написання кваліфікаційної роботи з міжнародного права та порівняльного правознавства (підвищує рейтинг роботи) (додаток 4);
Додатки (за необхідності) – різний за змістом допоміжний матеріал, який має додаткове, довідкове значення. До додатків належать: статистичні дані, бланки тестів і опитувальників, результати аналізу юридичних справ, проекти нормативно-правових актів, програми тренінгів та навчальних занять, опис конкретних методик, математичні результати досліджень, опис алгоритмів і програм вирішення завдань, ілюстрації допоміжного характеру тощо.
Додатки оформлюють як продовження письмової роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини у порядку розміщення посилань у тексті роботи. Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках роботи, кожен такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток» і велика літера української абетки, що позначає додаток (наприклад, Додаток А), за винятком літер Г, Є, Ж, І, Ї, И, Й, О, Ч.