 |
|
Класифікація відчуттів
4.Всі відчуття мають багато спільного — якість, інтенсивність, тривалість і локалізація.Відмітні особливості відчуттів — адаптація, синестезія, сенсибілізація, вправність та взаємодія.
Якістьвідчуттів — це особливість, якою одне відчуття відрізняється від інших, наприклад кольоровий тон, особливості слухових, нюхових, смакових відчуттів тощо. Інтенсивністьвідчуттів — це кількісна характеристика відчуттів, тобто більша чи менша сила їх виявлення. Тривалістьвідчуттів є їхньою часовою характеристикою, вона залежить від тривалості дії подразника та від інерції відчуття. У локалізаціїподразника велику роль відіграє взаємодія відчуттів.
Під чутливістюрозуміють здатність аналізатора реагувати на дію адекватного подразника, відчувати його. Порогомвідчуття називають такий рівень інтенсивності подразника, який здатний викликати відчуття. Розрізняють пороги абсолютний і розрізнений, або диференційний. Абсолютний поріг буває нижній і верхній. Нижній поріг характеризує мінімальну силу подразника, яка здатна викликати у людини відчуття. Верхній поріг чутливості — це та максимальна сила подразника, яка ще викликає адекватне відчуття. Поріг розрізнення, або диференційний поріг полягає у здатності відчувати найменшу різницю в інтенсивності двох діючих подразників, диференціювати подразники за силою, розміщувати їх за силою від найслабшого до найсильнішого. Фізіологічним підґрунтям диференційного порогу є процес гальмування.
5. Адаптація відчуттів – це зміна чутливості органів відчуття в результаті пристосування їх до зміни сили діючих подразників. На відміну від адаптації аналізатора до подразника можна спостерігати збільшення чутливості, або сенсибілізаціюдо подразника.
6. Взаємодія відчуттів – зміна чутливості аналізатора під впливом подразника інших органів відчуття.Ця взаємодіявиявляється по-різному: в одних випадках як синестезіявідчуттів. Синестезія – виникнення під впливом подразнення одного аналізатора відчуття, характерного для іншого аналізатора, тобто це взаємодія відчуттів. Сенсибілізація – це підвищення чутливості у результаті взаємодії відчуттів або систематичних вправ. Контраст – психофізіологічна закономірність, яка виявляється у зміні чутливості під впливом попереднього або сукупного подразника. Компенсацією називається явище, коли один аналізатор бере на себе функції іншого. Сенсорна депривація – тривале, більш-менш повне позбавлення людини сенсорних вражень. У відчуттях відбувається післядіяв аналізаторах. Розрізняють дві групи чинників, під впливом яких відбувається сенсибілізація відчуттів:
· необхідність компенсації сенсорних дефектів (сліпота, глухота);
· специфічні вимоги професійної діяльності людини.
Контрольні запитання
1. Чому психічний процес “відчуття” належить до чуттєвого пізнання?
2. У чому полягає особливість відчуттів як чуттєвої форми відображення дійсності?
3. За якими принципами відчуття поділяють на різновиди?
4. Чи всі подразники, що об’єктивно діють на органи чуття, можуть відображатися за допомогою відчуттів?
5. Охарактеризуйте основні властивості відчуттів.
6. Назвіть основні пороги чутливості. Чим вони визначаються?
1. У чому виявляються компенсаторні можливості відчуттів?
2. Що таке сенсибілізація відчуттів і яким є її механізм?
3. У чому виявляється синестезія відчуттів?
10. Який подразник називається адекватним?
11. Що таке адаптація відчуттів і яким є її механізм?
12. Як взаємопов’язані відчуття та діяльність?
13. У чому можуть виявлятись індивідуальні можливості у відчуттях людей?
Тема №10 ( 2 год.)
СПРИЙМАННЯ
План
- Поняття про сприймання
- Фізіологічні основи сприймання
- Особливості сприймання
- Види сприймання. Сприймання простору, часу, руху. Спостереження
- Індивідуальні особливості сприймання
Основні поняття та терміни: сприймання, комплексний подразник, предметність, цілісність сприймання, структурність сприймання, осмисленість сприймання, константність сприймання, апперцепція, ілюзія, сприймання простору, сприймання руху, сприймання часу, спостереження, спостережливість, конвергенція, акомодація.
1.Сприймання — це психічний процес відображення в мозку людини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їхніх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.
Процес сприймання відбувається у взаємозв’язку з іншими психічними процесами особистості: мисленням, почуттями, волею. Емоції постають як мотив, внутрішнє спонукання до пізнання предметів та явищ. У сприйманні предметів та явищ світу важливу роль відіграють активність, дійовість особистості.
2. Фізіологічною основою сприймання є комплексна діяльність системи аналізаторів. Первинний аналіз, який здійснюється в рецепторах, доповнюється складною аналітико-синтетичною діяльністю мозкових кінців аналізаторів.
Сприйняття будь-якого нового предмету здійснюється на основі наявного у людини досвіду, знань. Рефлекс на відношення: І П Павлов експериментально показав, що при сприйнятті певних явищ сигнальне значення має не якість подразників, а особливості відношень між ними, і тому рефлекс виробляється не на подразник, а на відношення між подразниками.
Мислення включається в акт сприйняття, мовою позначається предмет сприйняття. Друга сигнальна система робить предмет, що сприймається, смисловим сигналом, визначає розуміння першосигнальних подразників, придає сприйняттю людини довільний характер, пов’язує сприйняття з активністю особистості.
3.Для сприймання характерні структурність, константність, усвідомлення, вибірковість.