 |
|
Характеристики сприймання
Предметність – це об'єктивація відносно відомостей, що надходять із зовнішнього світу. Цілісність – це відображення предмета в цілому, навіть якщо він складається з окремих елементів. Структурність – це сприймання окремих елементів, виділення їх із цілісного предмета, явища. Константність – це відносно довготривале, стійке сприймання як постійних явищ, предметів при зміні умов їх пред'явлення. Усвідомлення – це віднесення предмета до певного класу предметів чи явищ і називання його словами. Вибірковість – це виділення одних предметів у порівнянні з іншими.
4.Залежно від аналізатора вони бувають: зорові, слухові, тактильні, кінестетичні, нюхові, смакові, залежно від співвідношення між подразниками – простору, часу, руху, предмета, мови, музики, людини людиною.
Розрізняють сприймання за сенсорними особливостями, відношенням до психічного життя, складністю сприймання.
Сприймання просторувідбувається за участю зорового, кінестетичного та слухового аналізаторів. Об'єктом просторових сприймань є диференціація розмірів і форм предметів, віддалі, розміщення їх у просторі, глибини, рельєфу.
Сприймання руху — це відображення зміни положення предметів у просторі. Сприймання руху залежить від того, як сприймається рухомий предмет стосовно іншого нерухомого чи рухомого предмета.
Сприймання часуполягає у відображенні тривалості та послідовності дії подразника на організм. Спеціального органу для сприймання часових явищ немає. У сприйманні часу беруть участь усі аналізатори, відбиваючи тривалість їх дії.
Важливими умовами адекватного сприймання є спостереженняі спостережливість.
5.На особливості сприймання впливають не лише характеристики актуально діючих стимулів, а й характеристики особи спостерігача. До них відносяться:
1.Потреби і цінності.
2.Досвід і сподівання.
Залежність сприймання від минулого досвіду та змісту психічної діяльності людини називається апперцепцією.