Здавалка
Главная | Обратная связь

Помилкове сприймання предметів



Ілюзія – це неправильне, спотворене сприймання з обов'язковою наявністю справжнього об'єкта.

Галюцинації – порушення процесу сприймання, при якому виникають образи сприймання при відсутності реального об'єкта.

Гіперстезія – підвищення сприйнятливості до звичайних зовнішніх подразників, яке виникає при різкому фізичному чи емоційному перевтомленні. Гіпостезія – зниження сприйнятливості до зовнішніх стимулів, пов'язане з розумовим перевтомленням.

Екстрасенсорне сприймання полягає у сприйманні сигналів, які не діють безпосередньо на органи відчуття, це телепатія, яснобачення, передбачення.

Контрольні запитання

1. Який психічний процес називається сприйманням?

2. У чому полягає спільне та відмінне між сприйманням і відчуттям?

3. Охарактеризуйте загальні властивості сприймань.

4. Що таке структурність сприймання та який її механізм?

5. Що таке константність сприймання та який її механізм?

6. Як виявляється апперцепція у процесах сприймання?

7. Який вплив на сприймання може чинити попередній досвід?

8. Які чинники визначають об’єктивні умови сприймання?

9. Які чинники визначають суб’єктивні умови сприймання?

10. Що таке ілюзія у сприйманні та який її механізм?

11. У чому може виявлятися професійна спостережливість?

Тема № 11-12 ( 4 год.)

ПАМ'ЯТЬ

План

  1. Поняття пам’яті. Теорії пам’яті щодо її механізмів
  2. Види пам’яті
  3. Характеристика процесів пам’яті
  4. Індивідуальні особливості пам’яті
  5. Закономірності запам’ятовування
  6. Шляхи вдосконалення пам’яті

Основні поняття та терміни:пам'ять, асоціація, запам'ятовування, відтворення, впізнавання, згадування, пригадування, персеверація, ремінісценція, образна пам'ять, словесно-логічна пам'ять, емоційна пам'ять, рухова пам'ять, оперативна пам'ять, короткочасна пам'ять, довготривала пам'ять.

 

1.Пам'ять – це один з основних пізнавальних процесів, що включає закріплення, збереження і відтворення людиною її попереднього досвіду. Пам'ять – процес збереження минулого досвіду, який робить можливим його повторне використання в діяльності та повернення у сферу свідомості.

Перші спроби науково пояснити феномен пам'яті на психологічному рівні були зроблені асоціативним напрямомпсихології. Асоціація за суміжністю— це відображення в мозку людини зв’язків між предметами та явищами, які йдуть один за одним у часі (суміжність у часі)або перебувають поряд один з одним у просторі (суміжність у просторі).

Асоціація за схожістюспостерігається тоді, коли в мозку відображуються зв'язки між предметами, схожими у певному відношенні.

Асоціація за контрастомутворюється при відображенні в мозку людини предметів та явищ об’єктивної дійсності, що пов’язані між собою протилежними ознаками.

Рішучої критики асоціативна теорія зазнала від гештальтпсихології.Центральним поняттям нової теорії був “гештальт"— образ як цілісна організація структури, яка не зводиться до суми її окремих частин.

Фізіологічна теорія пам'ятітісно пов'язана з важливими положеннями вчення I. Павлова про вищу нервову діяльність. Вчення про утворення тимчасових нервових зв'язків — це теорія запам'ятовування на фізіологічному рівні.

Згідно з фізичною теорією пам'ятіпроходження будь-якого збудження через певну групу клітин (нейронів) залишає після себе фізичний слід, що призводить до механічних та електронних змін у синасах (місце стикання нервових клітин).

Біохімічна теорія пам'ятівиражається гіпотезою про двоступеневий характер процесу запам'ятовування. Суть його полягає в тому, що на першій стадії, одразу ж після впливу подразника, у мозку відбувається короткочасна електрохімічна реакція, яка викликає зворотні фізіологічні процеси у клітині. Друга стадія виникає на ґрунті першої — це власне біохімічна реакція, пов'язана з утворенням протеїнів.

Прихильники хімічної теорії пам’ятівважають, що специфічні зміни, які відбуваються в нервових клітинах під впливом зовнішніх подразників, і є механізмами процесів закріплення, збереження та відтворення слідів одержаних вражень.

 

 

2. Пам'ять поділяється на прижиттєву та генетичну. Підґрунтям для класифікації видів прижиттєвої пам'яті є такі критерії:

Ø участь волі в процесі запам'ятовування;

Ø тривалість зберігання інформації;

Ø специфіка предмета запам'ятовування.

Види пам’яті

Рухова пам'ять – полягає у запам'ятовуванні, збереженні і відтворенні рухів. Емоційна пам'ять – пам'ять на почуття. Образна пам'ять – це пам'ять на уявлення, картини природи і життя, на звуки, запахи, смаки. Ейдетична пам'ять – виникає в результаті збудження органів чуття зовнішніми подразниками. Словесно-логічна пам'ять – це думки, втілені у форму мови.

Мимовільна пам'ять – це запам'ятовування та відтворення, за якого відсутня спеціальна мета щось запам'ятати чи пригадати. Довільна пам'ять – коли ставиться певна мета запам'ятовування і відтворення з докладанням вольового зусилля.

Довгочасна пам'ять – характеризується тривалим збереженням матеріалу після багаторазового його повторення і відтворення. Короткочасна пам'ять – характеризується дуже стислим терміном збереження після одноразового, дуже нетривалого сприйняття і негайним відтворенням. Оперативна пам'ять – забезпечує запам'ятовування інформації, необхідної для виконання певної дії.

3.Крім видів пам'яті, виділяються її процеси.

Процеси пам’яті

Запам'ятовування – основний процес пам'яті, на ґрунті якого відбувається накопичування досвіду людини, пов'язування нових знань зі старими. Запам'ятовування може бути механічним і усвідомленим. Механічне запам'ятовування ґрунтується на закріпленні зовнішніх зв'язків шляхом багаторазового повторення. Усвідомлене запам'ятовування ґрунтується на встановленні смислових зв'язків нового з уже відомим матеріалом і між частинами даного матеріалу.

Механічне запам'ятовування ґрунтується на закріпленні зовнішніх зв'язків шляхом багаторазового повторення. Усвідомлене запам'ятовування ґрунтується на встановленні смислових зв'язків нового з уже відомим матеріалом і між частинами даного матеріалу. Мимовільне запам'ятовування здійснюється без спеціально поставленої мети запам'ятати. Довільне запам'ятовуваннявідрізняється від мимовільного рівнем вольового зусилля, наявністю завдання та мотиву.

Відтворення – процес відновлення збереженого матеріалу пам'яті для використання в діяльності та спілкуванні – полягає у пожвавленні або повторному збудженні раніше утворених у мозку нервових зв'язків. Розрізняють два види відтворення: упізнавання і згадування. Згадування – це усвідомлене відображення, пов'язане з переборюванням ускладнень, що вимагає вольових зусиль. Воно буває мимовільним або довільним

Як один з різновидів відтворення виділяють спогади – локалізовані в часі й просторі згадування людини про своє минуле життя, переважно в яскравій образно-логічній формі, з усіма обставинами.

Упізнавання – прояв пам'яті, який виникає при повторному сприйманні предмета. При повному впізнаванні повторно сприйнятий об'єкт одразу ототожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час, місце та інші деталі попереднього ознайомлення з ним. Неповне впізнавання характеризується невизначеністю, утрудненням співвіднесення об'єкта, що сприймається, з тим, що було в попередньому досвіді.

Ремінісценція – відстрочене відтворення того, що раніше сприймалося і що здавалося забутим. Ейдетизм – зорова пам'ять, яка довго зберігає яскравий образ з усіма деталями сприйнятого.

Збереження – це процес утримання в пам'яті відомостей, одержаних у ході набування досвіду. Забування-процес, протилежний збереженню; він виявляється у тому, що актуалізація забутих образів чи думок утруднюється або стає взагалі неможливою.

4. Особливості пам'яті конкретної людини зумовлені взаємодією цілого ряду чинників: особливості нервової системи; особливості середовища; тип особистості; характер діяльності тощо.

Продуктивність пам'яті визначають певні чинники:

1) суб'єктивні: тип запам'ятовування; попередній досвід; установка; інтерес; стан організму;

2) об'єктивні: осмисленість; зв'язаність; зрозумілість; наочність; ритмічність; кількість матеріалу; зовнішнє середовище.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.