 |
|
Найважливіші риси, що визначають продуктивність пам'яті
У деяких людей спостерігаються порушення пам'яті: ослаблення функцій пам'яті, вибіркова репродукція, амнезія.
Бувають факти обманів пам'яті, які мають звичайно форму однобічної вибірковості згадок, хибних згадок (конфібуляції) і спотвореної пам'яті. Іноді має місце гіперфункція пам'яті.
Порушення пам’яті
5. Законами пам’яті називаються загальні закономірності, які характеризують будову і роботу пам’яті людини.
Закон асоціацій: чим більше різноманітних зв’язків чи асоціацій буде виявлено між частинами складного матеріалу в процесі його аналізу, а також чим більше зв’язків і асоціацій буде встановлено між тим, що запам’ятовується, і вже відомим людині матеріалом, тим швидше і краще матеріал, що заново сприймається, запам’ятається, довше збережеться в пам’яті і легше згадається в потрібний момент.
Закон зв’язку пам’яті з мисленням: пам’ять людини на вищих рівнях її розвитку тісно пов’язана з мисленням людини.
Закон зв’язку пам’яті з уявою: образне уявлення чи активне включення уяви в процес запам’ятовування матеріалу майже завжди покращує запам’ятовування і пригадування відповідного матеріалу.
Закон зв’язку пам’яті з емоціями: чим більш виражену емоційну реакцію у людини викликає той чи інший матеріал, тим краще і міцніше він запам’ятовується.
Закон зв’язку пам’яті з мовою: переклад інформації з мови органів відчуття на ту основну мову, якою в якості засобів спілкування і мислення користується людина, забезпечує, відповідно, переклад інформації із короткочасної пам’яті в довгочасну, сприяючи її запам’ятовуванню. Мова бере участь і в зворотному процесі – вилучення інформації із довгочасної пам’яті та її пригадування.
Крива Г. Еббінгауза
Закон зв’язку пам’яті з мотивацією (потребами) людини: чим більше матеріал, що запам’ятовується, пов’язаний з актуальними потребами людини, тим краще він буде запам’ятовуватись; чим сильніша відповідна потреба, тим міцніше запам’ятовування пов’язаної з нею матеріалу.
Закон забування
0 1 2 3 4
Ефект Зейгарник.Набагато швидше, людиною звичайно забувається те, що стосується повністю завершених справ, ніж те, що стосується незавершених справ, причому перше забувається майже в 2 рази швидше, ніж друге.
6. Для логічного запам'ятовування слід враховувати такі етапи:
1) усвідомлення мети запам'ятовування;
2) розуміння змісту матеріалу;
3) аналіз матеріалу;
4) виявлення найсуттєвіших думок;
5) узагальнення;
6) запам'ятовування узагальнення.
Шляхи покращення запам’ятовування:
Ø Запам'ятовування відбувається легше, якщо поставити мету – засвоїти матеріал.
Ø Постійно підтримувати інтерес до тих предметів, якими ви займаєтесь.
Ø Складний матеріал потребує не механічного, а усвідомленого запам'ятовування.
Ø Суттєвою опорою усвідомленого запам'ятовування служать різноманітні схеми, діаграми, таблиці.
Ø Ефективний прийом – порівняння.
Ø Правильна організація повторення.
Ø Слідкувати не лише за сприйняттям матеріалу, а й за відтворенням.
Ø Формування асоціацій.
Контрольні запитання
1. Охарактеризуйте найважливіші особливості пам’яті як пізнавального
процесу.
2. Роль пам’яті у психічному житті людини.
3. Природа асоціацій та їх значення у процесах пам’яті.
4. За якими принципами пам’ять поділяють на різновиди?
5. У чому полягає відмінність короткочасної пам’яті від оперативної?
6. Назвіть основні умови продуктивного запам’ятовування.
7. Як можна пояснити явище ремінісценції?
8. У чому виявляється основна відмінність образів та уявлень пам’яті від
образів сприймань?
9. У чому виявляються індивідуальні особливості пам’яті?
Тема № 13 ( 2 год.)
УВАГА
План
- Поняття про увагу. Функції уваги
- Фізіологічна основа уваги
- Види уваги. Форми уваги
- Основні якості уваги
- Розвиток уваги в онтогенезі
Основні поняття та терміни:увага, уважність, осередок оптимального збудження, домінанта, орієнтувальний рефлекс, взаємна індукція, мимовільна увага, довільна увага, післядовільна увага, зовнішня увага, внутрішня увага, обсяг уваги, стійкість уваги, розподіл уваги, переключення уваги, коливання уваги, розсіяність уваги.
1.Увага – це процес свідомого чи несвідомого (напівсвідомого) відбору однієї інформації, яка надходить через органи чуття, та ігнорування іншої. Об'єктом уваги може бути як предмет зовнішнього світу, на який спрямований акт пізнання, так і власна психічна діяльність.
Параметри уваги залежать від типу нервової системи, вони вдосконалюються в перебігу конкретних видів діяльності:
Ø гри (y дітей);
Ø навчання (в учнів);
Ø праця (y дорослих).
Важливою закономірністю уваги є її вибірковість,яка виявляється в тому, що людина, зосереджуючись на одному, не помічає іншого.
Здатність людини довільно спрямовувати її на ті чи інші об’єкти називають уважністю.
Прибічники волюнтаристської теорії сутність увагивбачають виключно у волі. Представники англійської асоціативної психології поняття “увага" не включали до системи психології як науки. Зосередженість вони тлумачили як асоціацію уявлень. Представники інтроспективної психології (Д. Гербарт, В. Вундт, Е. Тітченер) в увазі вбачали лише внутрішній суб’єктивний бік. Представник фізіологічного напряму у психології Т. Ціген пояснював увагу не суб'єктивними станами, а боротьбою відчуттів і неусвідомлених уявлень за фіксаційну точку свідомості. Французький психолог Т. Рібо, як і I. Сєченов, висунув теорію рухової уваги. Увага, стверджував він, — це не духовний акт, що діє приховано, її механізм руховий, тобто такий, що діє на м'язи у формі затримки. Представники біхевіоризму, розглядаючи психологію як науку про поведінку, у своїй системі психології розглядають увагу лише як орієнтацію поведінки, як установку організму щодо зовнішніх стимулів.
2.Фізіологічний механізм уваги полягає в концентрації збудження (від зовнішніх чи внутрішніх подразників) у певній ділянці кори головного мозку, що отримало назву домінанти. Саме в цій ділянці кори виникає зона оптимального збудження, а в інших має місце гальмування. Фізіологічним підґрунтям уваги є збудження,що виникає в корі великих півкуль головного мозку під впливом подразнень, які на нас діють.
Домінанта— це панівне осереддя, яке притягає до себе хвилі збудження з найрізноманітніших джерел. Загальмовані, відносно слабші збудження порівняно з домінуючими О. Ухтомський називав субдомінантними.У діяльності нервової системи важко уявити цілком бездомінантний стан. Людина завжди буває до чогось уважною.
Серед мозкових механізмів уваги велику роль відіграють чолові ділянки головного мозку. Вони відіграють вирішальну роль у підвищенні рівня бадьорості відповідно до поставлених перед людиною завдань і цим самим забезпечують прояв вищих довільних форм уваги.
3. Класифікація основних типів уваги, як правило, відбувається шляхом розподілення реакцій людини на:
Ø генетично і соціально зумовлені;
Ø безпосередні чи опосередковані;
Ø ті, що відбуваються автоматично чи потребують вольового зусилля і контролю.
Мимовільна увага – та, що виникає мимовільно, сама по собі, викликана дією сильного, контрастного або нового подразника. Довільна увага – свідоме зосередження на певній інформації. Вона свідомо спрямовується і регулюється особистістю. Післядовільна увага викликається через входження в діяльність і через інтерес, що виникає у зв'язку з цим. Зовнішня увага виявляється у зовнішніх діях людини, вона спрямована на теоретичне і практичне оволодіння навколишнім середовищем. Внутрішня увага виявляється в наших внутрішніх діях. Наприклад, самоспостереження, розв'язання задач "про себе".
4.
Стійкість уваги – ступінь і тривалість зосередженості свідомості, тобто здатність довгий час підтримувати високі рівні сконцентрованості та інтенсивності уваги. Переключення – це можливість більш-менш легкого і достатньо швидкого переходу від одного виду діяльності до іншого. Розподіленість – здатність зосередити увагу на декількох об'єктах одночасно. Концентрація, яка є показником ступеня зосередженості свідомості на певному об'єкті, інтенсивності зв'язку з ним. Вибірковість тобто здатність зосередитись на конкретних предметах чи явищах, ігноруючи інші. Обсяг – кількість стимулів, які знаходяться у фокусі уваги.
5. Для успішного виховання уваги необхідно декілька умов:
1) з дитинства особистість необхідно привчати до досягнення мети при виконанні будь-якої роботи, виховувати почуття відповідальності за доручену справу;
2) намагатися створювати умови для активної самостійної творчої роботи;
3) розвивати довільну увагу, виховуючи спостережливість дітей;
4) викликати справжній інтерес у молоді до предметів, які вивчаються, до подій, які відбуваються.
Для підтримання уваги варто також нейтралізувати чинники, які знижують її стійкість:
Ø монотонність і стереотипність дій, які виконуються;
Ø одноманітність і недостатність (надлишок) інформації.