 |
|
Чинники, що привертають та посилюють увагу
Контрольні запитання
1. У чому виявляється увага?
2. Охарактеризуйте фізіологічний механізм уваги.
3. Що таке осередок оптимального збудження?
4. Що є джерелом уваги особистості в її діяльності?
5. Чим зумовлені різні погляди психологів на природу уваги?
6. Охарактеризуйте структуру уваги.
7. У чому полягає механізм відволікання та розсіяності уваги?
8. Як взаємопов’язані увага та діяльність людини?
9. Які особливості розвитку і виховання уваги?
Тема № 14-15 (4 год.)
МИСЛЕННЯ
План
- Загальна характеристика та особливості
- Логічні форми мислення: поняття, судження, умовисновки
- Операції мислення
- Види мислення та індивідуальні особливості розуму
- Проблемна ситуація та її вирішення
- Теорія поетапного формування розумових дій
Основні поняття та терміни:мислення, аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення, конкретизація, класифікація, систематизація, судження, умовивід, поняття, проблемна ситуація, завдання, гіпотеза, наочно-дійове мислення, наочно-образне мислення, словесно-логічне мислення.
1.Мислення являє собою процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках та відношеннях. Це соціально зумовлений, нерозривно пов'язаний з мовою психічний процес пошуків і відкриття суттєво нового, процес опосередкованого і узагальненого відображення дійсності в ході її аналізу і синтезу. Мислення відрізняється деякими особливостями. Головною є його єдність з мовою. Мислення людини тісно пов'язане з мовою і неможливе без неї.
Думки "про себе" називаються внутрішньою мовою, вона не тотожна звуковій, це не "мова мінус звук". Передача думок однієї людини іншій чи іншим здійснюється зовнішньою мовою. Розумова діяльність органічно пов'язана з практикою.
З поняттям мислення нерозривно пов’язане поняття інтелект. Під інтелектом розуміється сукупність усіх розумових здібностей, що забезпечують людині можливість вирішувати різноманітні завдання. Розвиток інтелекту визначає спадковість та вплив навколишнього середовища.
2. Процес мислення відбувається в певних формах.
Форми мислення
Поняття – це відображення загальних суттєвих властивостей предметів і явищ дійсності. Обсяг поняття — це відображене в ньому коло об'єктів, а зміст поняття — це відображена в ньому сукупність істотних ознак об’єктів.
Поняття поділяються на загальні та одиничні. Поняття, що відбивають істотні ознаки одиничних об’єктів, називаються одиничними, а цілих класів предметів — загальними. Розрізняють поняття конкретні та абстрактні. У конкретних поняттях відбиваються певні предмети, явища та зв’язки між ними. В абстрактних поняттях відображаються істотні ознаки та властивості відокремлено від самих об'єктів.
Асоціації – це елементарні зв'язки уявлень і понять між собою, завдяки яким одне уявлення викликає інше. Асоціації розпізнають за суміжністю, за подібністю, за контрастом.
Судження – відображення зв'язків предметів і явищ або певних ознак. Судження бувають загальними, частковими і одиничними. Вони утворюються двома способами: 1) безпосередньо; 2) опосередковано. Кожне судження містить суб’єкт і предикат. Суб'єктом є предмет судження, про який ідеться і який відображується у свідомості людини. Предикат— це відображення відносин, ознак, властивостей, які людина стверджує. Судження є істинним, якщо воно правильно відображує відносини, що існують в об'єктивній дійсності. Судження бувають одиничними, частковими, загальними. Судження, що складаються з кількох простих суджень, називаються складними. Залежно від того, стверджується чи заперечується наявність певних ознак і відносин в об'єктах, розрізняють судження ствердні та заперечні.
Умовиводи – це основна форма опосередкованого пізнання дійсності. Це утворення з декількох суджень нового судження. Умовиводи бувають такі:
Ø індукція – перехід від одиничних, часткових суджень до загального судження;
Ø дедукція – перехід від загального судження до вужчих, часткових;
Ø аналогія – перехід від часткового до часткового.
Індуктивний умовивід — це судження, в якому на основі конкретного, часткового робиться узагальнення. Дедуктивний умовивід — це судження, в якому на основі загального здобуваються знання про часткове, конкретне. Умовивід за аналогією ґрунтується на схожості окремих істотних ознак об’єктів і на основі цього робиться висновок про можливу схожість цих об’єктів за іншими ознаками.
4.У процесі мислення людина використовує спеціальні прийоми.
Аналіз – це виділення в об'єкті тих чи інших сторін, елементів, властивостей, зв'язків, відношень тощо; це розчленування складного об'єкта на складові частини або характеристики. Синтез – це перехід від частин до цілого. Порівняння – це виявлення схожості і відмінності між об'єктами. Узагальнення – не уявне об'єднання предметів і явищ за їх загальними і суттєвими ознаками. Абстрагування – це виділення суттєвих властивостей і зв'язків предмета і відволікання від інших, несуттєвих. Абстрагування в розумовій роботі поєднується з конкретизацією, тобто фіксацією якоїсь ознаки без врахування інших ознак.
Розуміння— це складна аналітико-синтетична діяльність мозку, спрямована на розкриття внутрішньої сутності об’єктів, на усвідомлення зв'язків, відносин, залежностей, які в ній відображуються.
4. Мислення умовно поділяють на декілька видів.