Психіка і свідомість
План
- Розвиток психіки
- Культурно-історична концепція розвитку психіки людини
- Виникнення, розвиток та визначення свідомості
- Властивості свідомості
- Структура свідомості. Функції свідомості
- Види свідомості. Рівні свідомості
- Закони усвідомлення. Поле свідомості
Основні поняття та терміни:свідомість, активність свідомості, критичність свідомості, праця, мова, ментальність, узагальненість і відчуженість, цілісність, константність, динамічність, спотвореність, рефлексія.
1. Етапи розвитку психіки
Етап
| Назва
| Представники
| Характеристика
| Поведінка
|
|
|
|
|
|
| Допсихічна форма віддзеркалення і регуляції
| Найпростіші (одноклітинні) рослинні і тваринні організми
| Подразливість до біотичних властивостей середовища. Нездатність реагувати на властивості середовища, які не мають життєвого значення
| Елементарні, безпосередні контактні рухові реакції найпростіших організмів
| І етап
| Сенсорна психіка
| Вищі червоподібні, равлики, деякі інші безхребетні
| Початкова сигнальна форма відображення дійсності. Чіткі реакції на біологічно значущі подразники
| Інстинкти – природжені види реагування на умови середовища
| ІІ етап
| Перцептивна психіка
| Хробаки, комахи, птахи, риби, плазуни
| Предметне сприймання. Орієнтація серед складних предметів і в наочних ситуаціях, адаптація до мінливих умов існування.
| Навички – вид поведінки, який отримується тваринам за життя і фіксується в індивідуальному досвіді
| ІІІ етап
| Практичний інтелект
| Вищі тварини (вовки, лисиці, ведмеді, дельфіни, собаки, мавпи)
| Відображення динамічних міжпредметних відносин, що виступають переважно у вигляді наочних образів на основі безпосередньої пам'яті. Пізнання навколишньої дійсності.
| Відносно складні види поведінки – маніпуляція предметами – знаряддями, будівельна діяльність і тощо. Розвиток дослідницьких форм поведінки з широким використанням раніше придбаних знань, умінь, навичок
| ІV етап
| Абстрактний інтелект
| Прадавні люди
| Мислення і уяви, словесна пам'ять і довільна увага, воля, дедалі зростаюча система знань, умінь і навичок
| Складні види групової і індивідуальної предметної поведінки щодо пристосування до навколишнього середовища з використанням матеріальних і знакових засобів, знарядь праці, навичок, досвіду
| V етап
| Свідомість і самосвідомість
| Людина
| Сукупність пізнавальних, мотиваційних, цілеутворюючих, емоційно-почуттєвих і рефлексивних здібностей індивіда
| Продуктивна і репродуктивна діяльність в процесі засвоєння і використання зовнішніх і внутрішніх засобів, матеріальних і ідеальних знарядь праці, організації, рефлексивної організації поведінки
| VІ етап
| Особистість
| Людина
| Соціально обумовлена система вищих психічних властивостей, здатності до спілкування, програмування, самопізнання і самовдосконалення, абстрактного мислення та уяви, формування системи знань, умінь, навиків, індивідуального стилю діяльності та поведінки
| Складні види творчої діяльності і соціальної поведінки з перетворенням навколишнього світу і власної психіки
| VІІ етап
| Нові форми психіки, що зароджуються
| Людина
| Понадсвідомість, геніальна творча особистість, надособистість.
| Глобальні, космічні по своїх масштабах види творчої діяльності та поведінки по перетворенню, удосконаленню людської цивілізації, ноосфери, Всесвіту
| 2.Культурно-історична теорія походження психіки людини. Її автор - відомий російський учений Л. С. Виготський. Він показав, що людина має особливий вид психічних функцій, які повністю відсутні у тварин. Ці функції, названі Л. С. Виготським вищими психічними функціями, становлять вищий рівень психіки людини, узагальнено названий свідомістю. Виготський стверджував, що вищі психічні функції людини, або свідомість, мають соціальну природу.
У концепції Виготського можна виділити три складові частини. Першу частину можна назвати «Людина й природа». Її основний зміст можна сформулювати у вигляді двох тез. Перша - теза про те, що при переході від тварин до людини відбулася кардинальна зміна відносин суб'єкта із середовищем. Друга теза пояснює існування механізмів зміни природи з боку людини. Цей механізм полягає в створенні знарядь праці, у розвитку матеріального виробництва.
Друга частина концепції Виготського може бути названі «Людина і його власна психіка». Вона містить також два положення. Перше положення полягає в тім, що оволодіння природою не пройшло безвісти для людини, вона навчилася опановувати власною психікою, у неї з'явилися вищі психічні функції, що виражаються у формах довільної діяльності. Друге положення полягає в тім, що людина опанувала своїм поводженням, як і природою, за допомогою знарядь, але знарядь спеціальних — психологічних. Ці психологічні знаряддя він називав знаками. Знаки-символи були пусковими механізмами вищих психічних процесів, тобто виступали як психологічні знаряддя.
Третю частину концепції Виготського можна назвати «Генетичні аспекти». Виготський виходив з того, що праця створила людину. Процес перетворення інтерпсихологічних відношень в інтрапсихологічні Виготський назвав інтеріоризацією. У ході інтеріоризації відбувається перетворення зовнішніх засобів-знаків (насічки, вузлики й ін.) у внутрішні (образи, елементи внутрішньої мови й ін.).
Таким чином, у концепції Виготського можна виділити два фундаментальних положення. По-перше, вищі психічні функції мають опосередковану структуру. По-друге, для процесу розвитку психіки людини характерна інтеріоризація відносин керування й засобів-знаків. Головний висновок цієї концепції полягає в наступному: людина принципово відрізняється від тварини тим, що вона опанувала природою за допомогою знарядь.
3.Свідомість виникла і розвинулась у ході суспільно-історичного розвитку людини. Свідомість– це ставлення людини до оточуючого світу із знанням про об’єктивні закономірності цього світу. Свідомість може виникнути лише в суспільстві, це усвідомлене буття.
Свідомість – це особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення дійсності. Свідомість є вища, інтегруюча форма психіки, результат суспільно-історичних умов формування людини в трудовій діяльності у ході постійного спілкуванні (за допомогою мови) з іншими людьми.
Обов’язковою умовою формування і прояву всіх відмічених вище специфічних якостей свідомості є мова.
4. Властивості свідомості (у вітчизняній психології):
- С. – рефлекторне явище, функція мозку. Мозок – орган свідомості, а носій С- людина.
- Стержнем С. виступають знання. Стимули С – інтереси та потреби суспільства. Роль С – забезпечити правильну орієнтацію людини в оточуючому світі.
- С.відображує світ. На основі цього відображення через діяльність людина може змінювати цей світ.
- С. (со-знание) – сукупність знань, які передаються від покоління до покоління.
- Об’єктом С виступає природа, суспільство і сама С.
- С. не може існувати без мови Мова виступає матеріальною формою: формування абстрактних понять, в яких розкриваються суспільно-закріплені властивості, закономірності оточуючих нас речей.
- С. виникла в процесі діяльності, може розвиватися тільки в діяльності.
- С. індивідуальна, проте може існувати лише тоді, коли існує суспільна С і мова. Дається не зразу, а розвивається у соціумі.
Отже, емпірично свідомість можна представити у вигляді сукупності образів, які виступають перед суб’єктом в його внутрішньому досвіді, випереджаючи його практичну діяльність.
Свідомість в зарубіжній психології:
1. Герінг: С. – це сцена, де зявляються псих.явища, вони виходять із-за куліс, і туди ж повертаються.
- Кейтман: С.-це стан бадьорості. ЇЇ можна зобразити у вигляді вертикалі. 0° - це стан народженої дитини, у якої С ще не має.
- Піаже – С.- рефлекторне явище, яке залежить від соціалізації.
- Інтелектуалісти. С. – це думка.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|