 |
|
Колективне несвідоме
Людські істоти не відірвані друг від друга, це не "монади без вікон", як уважав Лейбніц.
7. Усвідомлення – це акт свідомості, основою якого є узагальнення власних психічних процесів, що приводить до оволодіння ними.
Закони усвідомлення:
- з-н Е.Клапареда: чим більше ми користуємося певним відношенням, тим менше ми його усвідомлюємо, отже, чим більш автоматично ми застосовуємо певне відношення, тим важче його усвідомити;
- з-н зміщення: усвідомити певну операцію, значить перевести її з площини дії в площину мови. Усвідомити означає надати значення. Якщо образ не знаходить свого значення, то він не усвідомлюється.
Поле свідомості можна порівняти з прожектором, освітлюючим кімнату. Те, що освітлюється, усвідомлюється. Поле С не однорідне, а складається з:
- фокусу – те, що попадає в фокус, яскраво, чітко усвідомлюється;
- периферії – те, що усвідомлюється нечітко;
- межі – те, що стоїть за межею, не усвідомлюється.
 |
Периферія
межа
Сможе збільшуватись або зменшуватись:
- у сні свідомість частково зменшується;
- при втраті свідомість повністю зникає;
Переміщення свідомостівиражається у явищі уваги. Поле свідомостіможна порівняти з полем уваги.
Поле свідомості буває: вузьким-широким; стійким-нестійким. Зміст поля С визначається таким законом: усвідомлюється те явище, яке входить в діяльність.
Контрольні запитання
1. Яка роль праці у виникненні людської свідомості?
2. Яка роль мови у розвитку людської свідомості?
3. Що спільного та відмінного у психічній діяльності тварин і людини?
4. Назвіть ознаки людської свідомості.
5. Охарактеризуйте умови розвитку людської свідомості.
6. Які основні форми вияву свідомості?
7. У чому сутність українського менталітету?
Тема № 27 (2 год.)
Поняття про несвідоме
План
- Загальна характеристика проблеми несвідомих психічних процесів
- Несвідоме в теорії З.Фрейда
- Механізми витіснення і захисту
- Класифікація несвідомого у зарубіжній та вітчизняній психології
- Неусвідомлені механізми свідомих дій
- Теорія установки Д.М.Узнадзе
- Надсвідомі процеси
Основні поняття та терміни:несвідоме, установка, теорія несвідомого, психологічний захист, медитація, гіпноз, сон, психотропні засоби.
1. Несвідоме – це ті явища, процеси, властивості і стани, які за своєю дією на поведінку схожі на усвідомлювані психічні, але актуально людиною не усвідомлюються.До сфери несвідомого належать:
Ø психічні явища, які виникають під час сну (сновидіння);
Ø реакції – відповіді, спричинювані невідчутними, але реально діючими подразниками;
Ø рухи, які були в минулому усвідомлюваними, але з повторюванням стали автоматичними і тому більше не усвідомлюються;
Ø деякі спонукання до діяльності, в яких відсутнє усвідомлення мети.
До несвідомого відносять і деякі патологічні явища, які виникають у психіці хворої людини: марення, галюцинації тощо.
Вирізняють чотири класи прояву несвідомого.
Несвідоме за своїм рівнем може бути нижче чи вище свідомості. Воно може працювати зі свідомістю як відносно ізольовано, так і в тісному взаємозв'язку. Психічні явища можуть переходити зі свідомого в несвідоме і навпаки.
Поряд з цим, існують мінливі стани свідомості, які повністю відмежовують людину від фізичного і соціального оточення.
Медитація – це особливий стан свідомості, зміненої за бажанням суб'єкта. Мета – зосередити увагу, щоб обмежити поле екстравертованої свідомості настільки, що мозок буде ритмічно реагувати на той стимул, на якому зосередиться суб'єкт.
Гіпноз – це техніка впливу на індивідуума шляхом локалізації його уваги з метою звузити поле свідомості і підкорити його контролю зовнішнього агента (гіпнотизера), навіювання якого він буде виконувати.
З давніх часів відомі патологічні стани свідомості, які виникають за допомогою психотропних засобів. Тютюн, кава, алкоголь – найбільш розповсюджені психотропні засоби, які використовуються значною частиною людства, власне, як і наркотики. Існують також такі види психотропних речовин, як барбітурати і транквілізатори.
2. Згідно Фрейду, психіка людини складається з трьох компонентів:
1. Несвідоме («Воно»). Тут локалізовані інстинкти (насамперед, на думку Фрейда, сексуальний і агресивний). «Воно» працює за принципом задоволення. «Я» більшою мірою відповідає уявленню людини про себе.
2. Наші думки, плани, почуття, оцінки – все це компоненти «Я». Дана частина психіки виконує дві важливі функції: по-перше, керує контактом з реальністю, а по-друге, здійснює зв’язок з несвідомим, наприклад, витісняючи психотравмуючі ситуації в область несвідомого (захисна функція). «Его» працює за принципом доцільності (біологічної реальності).
3. «Над-Я» («Супер-Его») - совість людини, її внутрішній сторож, який здійснює нагляд як би з середини свідомості. «Супер-Его» працює за принципом соціальної реальності. Саме тут народжується внутрішня критика.
3.Психологічний захист – це нормальний механізм, спрямований на попередження розладів поведінки не тільки в межах конфліктів між свідомістю та несвідомим, але й між різними емоційно забарвленими установками.
Захисні механізми – це психоаналітичне поняття, яке позначає сукупність несвідомих прийомів, за допомогою яких людина як особистість оберігає себе від психологічних травм.
Витіснення – найбільш універсальний спосіб позбавлення від внутрішніх конфліктів шляхом активного виключення із свідомості неприйнятого мотиву чи неприємної інформації. Механізми психологічного захисту служать засобом боротьби з тривогою, доки людина не знайде більш раціонального способу вирішення проблем і конфлікту. Коли до психологічного захисту людина звертається систематично, можна вважати, що у неї розвивається стан, який З. Фрейд назвав неврозом.
4. Несвідомість складає нижчий рівень психіки, це така форма відображення дійсності, при якій людина не може пояснити власні дії, втрачає відчуття часу, порушується мовна регуляція поведінки.
Несвідоме у заруб.психології. Вивченням несвідомого займався ще Сократ.
1 точка зору: Лейбніц: Н.- це малі переживання;
2 точка зору: Вундт: Н.- це нульова точка свідомості;
3 т.з.: Фрейд: Н.- це несвідомі потяги та інстинкти. Найсильніші Ерос і Танатос, займають ¾ всієї психіки;
4 т.з.: Жанне, несвідоме зводить до автоматизму.
Несвідоме у вітчизняній психології:
- досвідоме – те, що людина в даний момент не усвідомлює, але може усвідомити;
- післясвідоме – це те, що вже було усвідомлено і перейшло в автоматичні навички;
- неусвідомлене – це фізіологічні явища, інстинкти та вроджені рефлекси. Гіпноз, галюцинація, творче осяяння.
Отже, несвідоме – це сукупність псих. процесів, актів, станів, які обумовлені впливами, про які людина не дає собі звіту.
5. Неусвідомлені механізми свідомих дій:
- 1 підклас – неусвідомлені автоматизми;
- 2 підклас – явище неусвідомленої установки;
- 3 підклас - неусвідомлені супроводжувачі.
Неусвідомлені автоматизми – це дії, які відбуваються самі собою без участі свідомості. Мають 2 походження:
- автоматизми, які ніколи не усвідомлюються людиною. Їх назвали первинними автоматизмами – це вроджені рефлекси + ті, що формуються протягом першого року життя дитини;
- автоматизми, які були вже усвідомлені, а потім перестали усвідомлюватись – вторинні автоматизми. Навички формуються при житті. Значення навичок:
1) допомагають здійснити дію швидко і точно;
2) при здійсненні навиків свідомість людини може відпочивати, вона спрямовується на розв’язання більш складних задач.
Характеристика неусв. супроводжувачів свідомих дій – це процеси, які супроводжують дії, н-д, мимовільні рухи, міміка і пантоміміка, вегетативні реакції. Значення:
- допомагають налагодити процес спілкування, виступаючи допоміжними засобами комунікації, несуть допоміжну реакцію;
- можуть бути використані як об’єктивні показники різних психічних характеристик людини, її намірів, відношень, бажань та думок, про які вона нікому не хоче розповідати
6. Підкласом неусвідомлених механізмів є явище неусвідомленої установки.
Установка – зумовлений минулим досвідом стан готовності, схильність індивіда до певної активності або дії в певній ситуації.
Загальнопсихологічну теорію установки створив грузинський психолог Д.М. Узнадзе. Розрізняють центральні установки, які утворюють ядро системи переконань, що використовується нами при "розшифровці" суспільства, і установки периферичні, засновані на думках і переконаннях, які відіграють меншу роль у нашій соціальній адаптації. Існує декілька видів установки:
- моторна установка – готовність до ривка, коли ви знаходитеся на старті;
- перцептивна – ви в темній кімнаті, вам страшно, ви чекаєте чогось страшного і раптом починаєте щось чути;
- розумова – вам дають приклад, виражений в алгебрагічних символах, коли ви дивитесь на нього, то у вас виникає установка розвязати цей приклад за допомогою алгебр.формул.
Значення установки: суб’єкт, підготовлений до певної дії, має можливість виконати її більш швидко, точно, ефективно. Помилки установки можуть виявитися в помилкових оцінках, діях та в поясненні сприйняття. Установки можуть бути: свідомими – вчитель говорить: пиши; несвідомими – досліди Узнадзе.
7.Надсвідомі процеси – це процеси створення певного інтегрального продукту, який виступає результатом великої свідомої роботи. Властивості надсвідомих процесів:
- виникають начебто “раптово”, однак їм передує значна свідома робота;
- людина не знає кінцевого результату надсвідомого процесу;
- людина не знає, коли прийде той момент, коли надсвідомий процес закінчиться.
Контрольні запитання
- Що таке несвідоме і як воно впливає на психіку людини?
- Яку роль відіграє сон у психічній діяльності людини?
- У чому полягає єдність свідомого і несвідомого у психічній діяльності людини?
- Які несвідомі явища можуть проявлятися у людини?
- Якою вбачав будову людської психіки З. Фрейд?
- Як впливають психотропні засоби на людину?
- Як співвідноситься свідоме і несвідоме?
Тема № 28 (2 год.)
Самосвідомість
План
- Поняття самосвідомості, компоненти самосвідомості
- «Я»- концепція. Види «Я-концепції»
- Самооцінка. Види самооцінки
- Рівень та види домагань
- Форми психологічного захисту
Основні поняття та терміни:самосвідомість, самопізнання, самооцінка, самокритика, самоактуалізація, самолюбство, самоконтроль, самовдосконалення, «Я-концепція», заперечення, витіснення, проекція, ідентифікація, раціоналізація, заміщення.
1.Самосвідомість – усвідомлення людиною самої себе, тобто своїх фізичних сил і розумових здібностей, вчинків і дій, їхніх мотивів і мети, свого ставлення до зовнішнього світу, інших людей і до самого себе як особистості. Самосвідомість– це усвідомлення людиною самої себе у своїх відносинах до зовнішнього світу та до інших людей.
Структура самосвідомості, форми прояву:
1. Пізнавальний аспект – що я про себе думаю: самовідчуття, самоспостереження, самокритика, самоаналіз;
2. Емоційний – як я до цього ставлюсь: самолюбство, самопочуття, самоприниженість, скромність;
3. Регулятивний –як людина діє: самовладання, самоконтроль, саморегуляція, само стриманість.
Самосвідомість людини – образ “Я”, тобто Я-концепція. Формується в результаті життєвого досвіду. Буває позитивною і негативною, амбівалентною – суперечлива, невизначена.
2. "Я-концепція" включає в себе вже усвідомлені оцінки, результати аналізу і прогнози, тобто те, як людина дивиться на свої дії, можливості та їх розвиток у майбутньому.Виділяють такі функції "Я – концепції”:
Ø вона сприяє досягненню внутрішньої узгодженості особистості;
Ø вона визначає інтеріоризацію досвіду;
Ø вона є джерелом очікувань.
Структура “Я – концепції”
"Я – концепція" – цілісний, хоча й не позбавлений внутрішніх протиріч, образ власного Я,що виступає як установка по відношенню до самого себе і який включає ряд компонентів: когнітивний, емоційний, оцінково-вольовий.
Існує глибинна залежність між позитивною "Я-концепцією" і успішністю самореалізації та між негативною "Я-концепцією" і недостатньою реалізацією своїх концепційних можливостей.
3.Самосвідомість дозволяє здійснювати цілеспрямовану діяльність, ставити цілі, реалізувати їх. Головним регулятором свідомості вважається воля. Вона виконує дві основні функції: спонукальну; гальмівну.
Самооцінка – оцінка людиною власних якостей, її гідності і недоліків. Вона є результатом передусім розумових операцій – аналізу, порівняння, синтезу. Формування самооцінки може відбуватися і шляхом інтеріоризації соціальних реакцій на даного індивіда, тобто людина схильна оцінювати себе так, як, на її думку, її оцінюють інші. Самооцінка може бути позитивною і негативною.
В структурі самооцінки виділяють компоненти:
- реальне “Я” – те, чим людина є справді;
- рефлексивне “Я” – те, як людина себе уявляє;
- ідеальне “Я” – те, до чого я прагну.
Великі розбіжності між цими компонентами приводять до невротизації у випадку, коли самооцінка непластична (ригідна).
Види самооцінки:
- завищена – переоцінюють себе, група не приймає;
- занижена – комплекс неповноцінності по Адлеру, група не приймає;
- адекватна – реально себе оцінює.
4. Рівень домагань особистості – це прагнення до досягнення мети тієї складності, на яку людина вважає себе здатною. В основі рівня домагань лежить самооцінка (чи своїх можливостей, потенціалу в окремій сфері, чи себе як особистості загалом).
Рівень домагань особистості ґрунтується на такій оцінці своїх можливостей, збереження якої стало для людини потребою. Рівень домагань особистості, який стосується окремих досягнень в окремих видах і галузях діяльності чи людських стосунків називається приватним. В основі такого рівня домагань особистості знаходиться самооцінка у відповідній галузі.
Рівень домагань особистості може мати загальний характер,тобто відноситься до багатьох галузей життя і діяльності людини.
Рівень домагань особистості може бути адекватним можливостям індивіда чи неадекватним(заниженим, завищеним). Афект неадекватності – це стійкий негативний емоційний стан, який виникає у зв’язку з неуспіхом у діяльності і проявляється в тому, що індивід або не усвідомлює, або не хоче визнати його.
Важливим компонентом образу «Я» особистості є самоповага, яка визначає співвідношення справжніх її досягнень і того, на що людина претендує, розраховує. Американський психолог У. Джемс запропонував формулу, за якою в чисельнику представлені реальні досягнення індивіда, у знаменнику – його домагання
Самоповага = 
.
Для збереження самоповаги є два шляхи: досягти успіхів в обраних галузях або знижувати рівень домагань.
5. ЗАХИСТ ПСИХОЛОГІЧНИЙ— система регуляторних механізмів у психіці, які спрямовані на усунення або зведення до мінімуму негативних, що травмують особистість, переживань, сполучених із внутрішніми або зовнішніми конфліктами,станами тривоги й дискомфорту. З. п.спрямований, в остаточному підсумку, на збереження стабільності самооцінки особистості, її образу Я и образу світу, що досягається:
1)усуненням зі свідомості джерел конфліктних переживань;
2) їхньою трансформацією таким чином, щоб попередити виникнення конфлікту; 3) специфічними формами реагування (поведінки), що знижують гостроту переживання погрози або внутрішньоособистісного конфлікту. Усього описано більше 20 видів механізмів психологічного захисту.
1) витіснення — усунення зі свідомості неприйнятних потягів і переживань;
2) реактивне утворення (інверсія) — трансформація у свідомості емоційного відношення до об'єкта на прямо протилежне;
3) регресія — повернення до більше примітивних форм поводження й мислення;
4) ідентифікація— несвідоме уподібнення загрозливому об'єкту; перенесення на себе почуттів і якостей, властивих іншій людині і недоступних, але бажаних для себе.
5) раціоналізація— псевдорозумне пояснення людиною своїх бажань і дій, щирі причини яких кореняться в ірраціональні соціально або особистісно неприйнятних потягах; тобто реальне визнання причин загрожувало б втратою самоповаги.
6) сублімація (заміщення)— це перенесення дії, спрямованої на недоступний об’єкт, на дії з доступним об’єктом. (зокрема, перетворення енергії сексуального потяга в соціально прийнятні форми активності).
7) проекція— приписування іншим людям власних витиснутих мотивів, переживань і рис характеру.
8) ізоляція— блокування негат. емоцій, витиснення зі свідомості зв'язків між емоційними переживаннями і їхнім джерелом.
Контрольні запитання
- Що таке самосвідомість?
- Що таке самопізнання?
- Що таке самооцінка?
- Що таке самокритика?
- Що таке самоактуалізація?
- Що таке самолюбство?
- Що таке самоконтроль?
- Що таке самоудосконалення?
- Які механізми психологічного захисту і з якою метою вони використовуються?
- Що таке «Я-концепція» та які її структурні елементи?
- У чому полягають порушення самосвідомості?
Тема № 29-30 (4 год.)