 |
|
Види поглядів, їх трактування і рекомендовані дії
| Погляд і супутні рухи | Трактування | Необхідно |
| Підйом голови і погляд угору | Почекай хвилинку, подумаю | Перервати контакт |
| Рух головою і насуплені брови | Не зрозумів, повтори | Посилити контакт |
| Усмішка, можливо легкий нахил голови | Розумію, мені нічого додати | Продовжити контакт |
| Ритмічне кивання головою | Ясно, зрозумів, що тобі потрібно | Продовжити контакт |
| Довгий, нерухомий погляд в очі співрозмовника | Хочу підкорити собі | Діяти за обставинами |
| Погляд убік | Зневажливість | Припинити контакт |
| Погляд у підлогу | Страх і бажання піти | Припинити контакт |
3. Перцептивна сторона спілкування – процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Перше враження будується на основі стереотипів. Воно неповне, фрагментарне, спрощене. Чинник переваги змушує при зустрічі з людиною, яка перевищує нас за якимись важливими для нас параметрами, оцінювати її дещо позитивніше, ніж якби вона була рівною нам. Чинник привабливості: чим більше зовні приваблива для нас людина, тим краща вона в усіх інших відношеннях – і навпаки. Чинник ставлення до нас, якщо він позитивний, породжує сильну тенденцію до приписування позитивних якостей партнеру; якщо він негативний, то породжує тенденцію виділяти негативні якості в партнері.
4. Спілкування завжди передбачає певний вплив на інших людей, зміну їх поведінки та діяльності. У цьому разі виявляється інтерактивна функціяспілкування, функція впливу. Соціальний контроль — це оцінка діяльності з погляду її відповідності прийнятим у суспільстві зразкам поведінки, що регламентуються нормами взаємовідносин людей. Взаємодія людей відбувається ефективно, якщо їхня поведінка відповідає прийнятим зразкам, тим ролям, які грають співрозмовники.
Рольові очікування— це сподівання на таку поведінку іншої людини, яка відповідає її рольовому статусу. Свідоме ігнорування очікувань іншої сторони, що часто спостерігається в повсякденних ситуаціях спілкування, є нетактовністю. Нетактовність— це деструкція очікувань у процесі спілкування, яка порушує ефективну взаємодію сторін, що спілкуються, і яка може призводити до конфліктних ситуацій.
5.Механізми, на основі яких здійснюється процес взаєморозуміння партнерів по спілкуванню, наступні: емпатія, ідентифікація, рефлексія.
Емпатія – це особливий спосіб розуміння іншої людини за допомогою проникнення в її емоційний стан, тобто чуйність, співпереживання. Основними формами емпатії вважають співпереживання та співчуття. Крім зазначених форм, виокремлюють такі види емпатії:
1) емоційна, в основі якої – механізми проекції і наслідування моторних та афективних реакцій іншого;
2) когнітивна - базується на інтелектуальних процесах порівняння, аналогій тощо;
3) предикативна - трактується як здатність до передбачення афективних реакцій іншого у конкретних ситуаціях.
Ідентифікація – процес уподібнення себе іншому. Це здатність поставити себе на місце іншої людини, проникнути в її інтелектуальну сферу, її внутрішній світ, переконання, тощо.
Рефлексія – це складний процес, де між партнерами по спілкуванню виникають декілька позицій в сприйнятті та осмисленні одне одного: які вони є насправді, якими вони бачать кожний сам себе, якими вони бачать один одного і їх уявлення про те, якими їх бачить партнер по спілкуванню. Інтенсивні способи навчання механізмам рефлексії, ідентифікації та емпатії називаються тренінгом спілкування.
Атракція – це процес формування привабливості якоїсь людини для того, хто сприймає.
Каузальна атрибуція передбачає заповнення інформаційних прогалин шляхом характеризування причин поведінки людини на основі минулого досвіду. Каузальна (лат. causa — причина) атрибуція (лат. attributio — приписування) — механізм інтерпретації причин і мотивів вчинків іншої людини.
Стереотипізація— це класифікація форм поведінки та інтерпретація їх причин через співвіднесення із зразками, що відповідають соціальним стереотипам. Стереотип — це сформований за конкретних соціальних умов образ людини, яким користуються як штампом.
6. Типові викривлення уявлень про іншу людину.
Ефект ореолу – це вплив загального враження про людину, на сприйняття і оцінку окремих властивостей її особистості.
Ефект послідовності – це судження про людину: найбільший вплив мають відомості, пред'явлені про неї в першу чергу.
Ефект проекціювання – це проекція на інших людей власних властивостей, що викликає очікування відповідної поведінки за нашою моделлю.
Ефект наслідування – це відтворення діяльності, вчинків, якостей іншої людини, на яку хочеться бути схожим.
Іноді можливий ефект бумеранга, коли спілкування призводить до результатів, протилежних намірам переконуючого.
Ефект новизни. Діє у процесі сприймання знайомої людини і полягає в тому, що остання, найсвіжіша інформація стає найбільш значущою.
Ефект первинності. Під час оцінювання незнайомої людини роль установки відіграє первинна інформація.
Ефект поблажливості. Реалізується як тенденція високого оцінювання інших людей за шкалою позитивних і низького — за шкалою негативних характеристик.
Контрольні запитання
1. Чим зумовлюється потреба у спілкуванні між людьми?
2. Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?
3. У чому полягає соціальна сутність спілкування?
4. Яка роль у спілкуванні належить невербальній комунікації?
5. У чому виявляється культура невербального спілкування?
6. Що означає комунікативна функція спілкування?
7. У чому полягає суть інтерактивного боку спілкування?
8. Яким є механізм ідентифікації при сприйманні іншої людини?
9. Як відбувається стереотипізація у пізнанні людини людиною?
10. За якими принципами спілкування поділяють на різновиди?
11. Якими є умови ефективності спілкування?
Тема № 44-46 (4 год.)