Основні напрями науково-прикладної та практичної психології⇐ ПредыдущаяСтр 25 из 25
План
Основні поняття та терміни:ергономіка, інженерна психологія, ергологія, ергономічні властивості, фізичний простір, первинні території, вторинні території, спільні території, сім’я, сімейні типи, управління, управлінська поведінка. 1. Основні завдання, що Психологія праці й психотехніка мають на меті не тільки профорієнтацію, профконсультацію, профвідбір і профнавчання, а й формування комплексного підходу до вивчення й раціоналізації трудової діяльності. З розвитком та ускладненням техніки зростає значення людського фактору на виробництві. Потреба у вивченні властивостей людини стосовно до СЛМ спричинила появу нової галузі знань — інженерної психології. Інженерна психологія обґрунтовує і формулює вимоги й рекомендації щодо конструювання техніки, організації управління технологічними Впровадження й експлуатація нової техніки та технологій висунули нові проблеми, що стало передумовою виникнення і розвитку такої галузі знань, як ергономіка. 2. Використання досягнень ергономіки при проектуванні техніки й умов її функціонування сприяє підвищенню ефективності та якості праці, зручності експлуатації та обслуговування техніки, скороченню термінів її освоєння, поліпшенню умов праці, економії витрат фізичної й нервово-психічної енергії працюючої людини, підтриманню її високої працездатності. Загальні ергономічні вимоги. Найбільш поширені два види класифікаційних ознак. Перший характеризує взаємозв'язок ергономічних вимог з людиною як суб'єктом праці. Ця ознака дає змогу класифікувати ергономічні вимоги на гігієнічні, антропометричні, фізіологічні, психофізіологічні, психологічні та соціально- психологічні. Другий характеризує взаємозв'язок ергономічних вимог із засобами праці, умовами та процесами діяльності людини. Вимоги класифікуються на групи за відношенням до інформаційних моделей, алгоритмів і режимів праці, конструкції робочого місця, засобів, життєзабезпечення тощо. Структура ергономічних вимог визначається можливістю їх практичного застосування і ступенем деталізації. Загальні ергономічні вимоги висуваються до: I. Організації систем «людина—техніка—середовище» II. Організації діяльності людини-оператора III. Організації робочих місць та технічних засобів діяльності IV. Факторів придатності для перебування V. Техніки безпеки праці. Людина має переваги порівняно з машиною щодо: здатності відчувати подразники, котрі мають малий енергетичний рівень; сприймання блоків інформації різної модальності та порівняння їх між собою; розпізнавання сигналів на фоні шуму; нагромадження та збереження протягом значного часу великої кількості інформації; здатності робити висновки за неповної інформації про події, імпровізовано реагувати на них; знаходження та застосування евристичних методів розв'язання практичних завдань; можливостей застосовувати нагромаджений досвід і загальні принципи вирішення конкретних проблем; можливостей виконувати дії в умовах перевантаження. Проте людина гірше виконує такі функції, як: виконання монотонних операцій; Загальні ергономічні вимоги до конструкції робочих місць Загальні ергономічні вимоги до органів управління. Вибір органу управління визначається властивостями параметрів об'єкта або системи управління й залежить від типу впливу який оператор має здійснити на систему, а також тих змін, Загальні ергономічні вимоги до умов зовнішнього середовища на робочому місці операторавиходять із таких установлених рівнів чинників зовнішнього середовища: оптимальних,гранично допустимих, гранично стерпних. Нормуванню відповідно до наведених вище рівнів підлягає такий комплекс умов зовнішнього середовища: 1. Фізичні фактори; 2. Хімічні фактори. 4.Діапазон об'єктів, у розробці та створенні яких бере, участь ергономіка, дуже великий — від простих знарядь праці до космічного корабля. Дедалі ширше використовуються досягнення ергономіки при розробці систем управління повітряним рухом (УПР) літаків. Очевидною є необхідність використання результатів експериментальних досліджень, у тому числі й ергономічних, з метою забезпечення надійності космічних та повітряних польотів. Досягнення ергономіки використовуються в багатьох сферах промисловості. Значна увага приділяється ергономічним розробкам техніки, яка використовується в сільському та лісному господарстві. Розробка ручного інструменту та виробів культурно-побутового призначення, їх ергономічна та естетична оцінка — це напрям, котрий розвивається не менш інтенсивно, ніж нові технології. Предметом ергономічного дослідження може стати й діяльність людини в такому предметно-просторовому середовищі, як кухня. Не менш цікаві ергономічні розробки товарів культурнопобутового призначення —чайника або електропраски, пилососа та іншого обладнання, дитячих іграшок. Тенденції розвитку ергономіки в сучасному світі визначаються науково-технічним поступом, перспективи розвитку якого пов'язують із синтезом культури й технології. Ця Контрольні запитання 1. Що таке ергономіка? 2. Як використовуються ергономічні знання в практичній діяльності? 3. Яке місце посідає людський чинник на виробництві? 4. Що вивчає екологічна психологія? 5. У чому полягають проблеми первинних, вторинних і спільних територій? 6. Як вливають соціальні зміни у суспільстві на сім’ю? 7. Які наслідки розбіжностей у системах ціннісних орієнтацій в сім’ї? 8. Які школи управлінської думки були сформовані на початку ХХ ст.? 9. Які основні вимоги до сучасного керівника?
Список літератури 1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М.: Просвещение, 1986. – 272 с. 2. Годфруа Ж. Что такое психология? В 2 т. – М.: Мир, 1995. – 496 с. 3. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. – Л.: Лениздат, 1987. – 136 с. 4. Загальна психологія: Підручник для студентів вищ. навч. закладів / С.Д. Максименко, В.О. Зайчук, В.В. Клименко, В.О. Соловієнко / За заг. ред. акад. С.Д. Максименка. – К.: Форум, 2000. – 543 с. 5. Загальна психологія: Підручник / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська, 6. З.В. Огороднійчук та ін.. – К.: Каравела, 2009. - 464 с. 7. Климов Е.А. Общая психология. Общеобразовательный курс: Учебн. пособие. – М.: Юнита-Дана, 1999. – 321 с. 8. Немов Р.С. Психологія. – Т. 1. – М.: ВЛАДОС, 1998. – 688 с. 9. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, перероблене та доповнене. – Київ: Центр навчальної літератури, 2004. – 272с. 10.М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. – Вид. 3-тє, випр. – К.: Вища шк., 2004. – 487 с. 11. Немов Р. С. Психология. — М.: Просвещение, 1995. 12. Общая психология. Учебник для студентов пед. ин-тов / Под ред. проф. А.В. Петровского. – М.: Просвещение, 1976. – 479 с. 13. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О.В. Киричука, В.А. Роменця. – К.: Либідь, 1996. – 632 с. 14. Основы психологических знаний: Учебн. пособие / Авт. - сост. Г.В. Щекин. – К.: МАУП, 1999. – 126 с. 15. Основи практичної психології: Підручник / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін. – К.: Либідь, 1999. – 536 с. 16. Петровский А.В., Ярошевский М.Г. Психология: Учебник для студентов высш. пед. учеб. заведений. – 3-е изд., стереотип. – М.: Академия, 2002. – 512 с. 17. Психология: Словарь. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с. 18. Психология: Учеб. пособие для пед. училищ / Под ред. проф. В.А. Крутецкого. – Изд. 2-е, перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1974. - 304 с. 19. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. – К.: Вища шк., 1982. 20. Психологія: Підручник / За ред. Ю.Л. Трофімова.-К: Либідь, 2000. – 558 с. 21. Психология: Учеб. пособ. / Под ред. А.Г. Ковалёва, А.А. Степанова, С.Н. Шабалина. – М.: Просвешение, 1966. – 451 с. 22. Психологія: Навч. посіб. / О.В. Винославська, О.А. Брусенко-Кузнєцов, В.Л. Зливков та ін.; За наук. ред. О.В. Винославської. – Київ: Фірма „ІНКОС”, 2005. – 352 с. 23. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. – М.: Высш. шк., 1973. –368 с.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|