Тема 1. Зміст дисципліни. Основні поняття: сутність теорії інноватики (2 год).Стр 1 из 15Следующая ⇒
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ» Факультет економіки та менеджменту Кафедра економіки, обліку та аудиту «ЗАТВЕРДЖУЮ» Проректор з навчально-методичної роботи
____________О.Є. Бавико «___»______________ 2015 р.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ ДИСЦИПЛІНИ Інноваційний розвиток підприємства для спеціальностей: 8.03050401 «Економіка підприємства», 803050701 «Маркетинг», 8.03050801 «Фінанси і кредит», 8.03050901 «Облік і аудит» Київ – 2015 рік Конспект лекцій дисципліни «Інноваційний розвиток підприємства» для студентів спеціальностей: 8.03050401 «Економіка підприємства», 8.03050701 «Маркетинг», 8.03050801 «Фінанси і кредит», 8.03050901 «Облік і аудит», денної та заочної форми навчання. – ПВНЗ «Європейський університет», 2015. – 8 с.
Розробники: Л.А. Кургузенкова, кандидат економічних наук.
Конспект лекцій затверджено на засіданні кафедри економіки, обліку і аудиту Протокол № 1 від 27 серпня 2015 року.
Завідувач кафедри менеджменту д.е.н., професор О.В. Гривківська
Схвалено методичною радою ПВНЗ «Європейський університет» Протокол № 1 від «30» серпня 2015 року. Голова методичної ради _____________
ЗМІСТ Тема 1. Зміст дисципліни. Основні поняття: сутність теорії інноватики……………………………………………………………………………. 4 Тема 2. Становлення теорії інноваційного розвитку та її сучасні концепції……………………………………………………………………………….15 Тема 3. Науково-технічний прогрес - основа інноваційної діяльності……………………………………………………………………………..20 Тема 4. Класифікація інновацій та їх особливостей ………………………31 Тема 5. Організаційні, методологічні та економічні питання інноваційної діяльності…………………………………………………………………………….40 Тема6. Державне регулювання інноваційної діяльності………………...44 Тема 7. Підприємство як основний суб'єкт реалізації нововведень…….49 Тема 8. Структура та зміст інноваційної діяльності підприємства …….59 Тема 9. Інноваційний потенціал організації та його оцінка ……………65 Тема 10. Стратегії інноваційного розвитку підприємства……………….73 Тема 11. Методи організації забезпечення інноваційних процесів на підприємстві ……………………………………………………………………….77 Тема 12. Організаційні форми, які забезпечують розвиток інноваційних процесів …………………………………………………………………………….82 Тема 13. Оцінка ефективності інновацій………………………………….84 Тема 14. Управління інноваційним розвитком підприємства ………….89 Тема 15. Система мотивації інноваційної діяльності в організації……..91 Тема 16. Бізнес-моделі інноваційного розвитку підприємства ………..98
Тема 1. Зміст дисципліни. Основні поняття: сутність теорії інноватики (2 год). План Визначення інноватики як науки. Сутність понять "інновація", "нововведення", "новація". Життєвий цикл інновацій. Інноваційна діяльність. Інноваційна інфраструктура. Поняття "технологія". Технологічні уклади.
У наш час результати інноваційної діяльності, ініційованої прискоренням темпів науково-технічного прогресу (НТП), істотно позначаються на усих аспектах розвитку людського суспільства, змінюють саме середовище життя і діяльності людини, способи забезпечення його існування і розвитку. Схема такої взаємодії наведена на рис. 1.1 [17, 18, 7].
Рисунок 1.1 – Схема впливу інноваційної діяльності на різні сторони життєдіяльності суспільства Поняття інновації, інноваційної діяльності, інноваційного процесу
З погляду конкретних підприємств інноваційну діяльність необхідно розглядати як один із основних засобів їхньої адаптації до постійних змін умов зовнішнього середовища. Так, інноваційна діяльність – це вид діяльності суб’єктів господарювання, спрямований на появу нових або удосконалених рішень, оформлених в інноваціях [22]. Специфіка інноваційної діяльності пов’язана з довгостроковим характером отримання результатів, підвищеним ризиком, непередбачуваністю результатів, потенційно високими прибутками [24]. Крім того, інноваційна діяльність означає відмову від укорінених схем організації, вона не може покладатися ні на одну з форм стандартизації [23]. Інноваційний процес розглядається з різних позицій та з різним ступенем деталізації [21]. По-перше, як паралельно-послідовне здійснення науково-дослідної, науково-технічної, виробничої діяльності та маркетингу. По-друге, як етапи життєвого циклу нововведення і інновації від виникнення ідеї до її розроблення та поширення. По-третє, як процес інвестування і фінансування розроблення та поширення нового виду продукту чи послуги. Тобто інноваційний процес означає процес створення, впровадження і поширення інновацій. Основною сутністю інновації і інноваційної діяльності є зміни, які розглядаються як джерело доходу. З позицій лінгвістики інновація визначається як нововведення, новизна, новина (відчувається наявність результату); як зміна, оновлення, відновлення (відчувається наявність процесу). Філософське тлумачення зводиться до акцентування уваги на нових знаннях і вирішенні протиріч. Психологи, перш за все, розглядають конфлікти, способи їх вирішення та синергетичні ефекти, яких досягають команди інноваторів. У технічних науках увага приділяється технологічній проблемі змін принципово нових технологій. В економіці фіксується не тільки процес впровадження, але й широкомасштабне рентабельне використання нововведення. Існуючі визначення інновації як економічної категорії можна систематизувати таким чином [21]: - як процес (Б. Твісс, Т. Брайан, В. Раппопорт, Б. Санто, С. Валдайцев та ін.); - як систему (М.Лапін, Й. Шумпетер); - як зміну (Ф. Валента, Ю. Яковець, Л. Водачек та ін.); - як результат (А. Левінсон, С. Бешелєв, Ф. Гурвич, Р. Фатхутдінов, Е. Уткін та ін.). Основні трактування сутності поняття “інновації” наведені в додатку А. Аналіз існуючих визначень поняття “інновація” дозволяє зробити деякі висновки про необхідність відповідності їх встановленим вимогам [2, 3]: - спрямованість інновацій на досягнення економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або інших видів ефекту, що, в свою чергу, підвищує ефективність функціонування підприємства, яке їх впроваджує; - охоплення всіх сфер діяльності підприємства (організаційно-технічної, економічної, виробничої, соціальної, технологічної, екологічної і т.д.); - спрямованість на створення конкурентоспроможних товарів і послуг, які б задовольняли потреби споживачів. Таким чином, по-перше, доцільніше було б не ототожнювати поняття нововведень та інновацій. Так, вкласти інвестиції в розроблення нововведення – це лише половина справи. Головне – впровадити нововведення, перетворити його на інновацію, тобто завершити інноваційну діяльність, отримати позитивний результат і продовжити дифузію інновацій. Для розроблення нововведення потрібно проводити маркетингові дослідження, НДДКР, організаційно-технологічну підготовку виробництва, виробництво й оформити результати [30]. Крім того, нововведення – це предмет інновації. Також нововведення і інновації мають різні життєві цикли. Так, нововведення охоплюють розроблення, проектування, виготовлення, використання, устаріння; інновації – це зародження, дифузія, рутинізація. По-друге, неправомірно відносити до самої трактовки поняття “інновація” етапи її появи. Це більше стосується інноваційної діяльності, результатом якої можуть бути нововведення або інновації. Таким чином, інновація – це кінцевий результат нововведень, спрямований на досягнення відповідного ефекту та створення нових або удосконалених конкурентоспроможних товарів (послуг, технологій і т.д.), що задовольняють потреби споживачів, може охоплювати всі сфери діяльності підприємства і сприяє розвитку та підвищенню його ефективності [2]. Класифікація інновацій
Інновації класифікують за такими ознаками [3] : 1) за сферами діяльності (характеру застосування): технологічні, виробничі, економічні, торгові (збутові), соціальні, управлінські; 2) за технологічними параметрами: продуктові (нові продукти), процесні (нові технології, методи керування, організаційні форми і т. п.); 3) залежно від глибини змін, що вносяться: радикальні (піонерні), ординарні (винаходи, нові рішення), що поліпшують чи модифікують (модернізації); 4) за ступенем новизни: нові для підприємства, нові для галузі, нові для країни, нові для світового ринку; 5) за адресатом інновацій: для виробника, для споживача, для суспільства в цілому; 6) за механізмом здійснення: одиничні, дифузійні, завершені, незавершені, успішні, неуспішні; 7) за відношенням до попереднього стану процесу: ті, що заміняють; ті, що відміняють; ті, що відкривають; ретроінновації; 8) за обсягом: точкові, системні, стратегічні; 9) за ступенем інтенсивності: “бум”, рівномірні, слабкі, масові; 10) за рівнем управління: народногосподарські, галузеві, територіальні, первинної ланки управління.
Етапи виникнення інновації
На основі вищевикладеного подано комплексну схему появи інновацій (рис. 1.2), яка характеризує процес створення радикальної або революційної інновації [22].
Типи шляхів економічного розвитку
У загальному випадку виділяють два типи ринкових стратегій функціонування суб'єкта господарювання [32]: 1) стабілізаційні – збереження досягнутого рівня виробництва, частки ринку і т.п.; 2) розвиваючі – розширення виробництва, частки ринку, збільшення прибутку і т. п. Однак, як показує практика, перші можуть принести тимчасовий успіх і не можуть забезпечити тривале виживання підприємств на ринку відповідно до їх місії і прийнятої мотивацією бізнесу.
Рисунок 1.2 – Схема виникнення інновації [22]
Загалом, розвиток суб'єктів господарської діяльності й економіки країни в цілому може бути забезпечено різними шляхами. Розглянемо їх. Екстенсивний, який передбачає розширення обсягів виробництва і збуту продукції. Відбувається в умовах ненасиченого ринку за відсутності гострої конкуренції, в умовах відносної стабільності середовища господарювання. Пов¢язаний зі зростаючими витратами ресурсів. Таким чином, за умов екстенсивного типу економічне зростання досягається шляхом кількісного приросту всіх елементів продуктивних сил, факторів виробництва і незмінного рівня технічної основи виробництва. До екстенсивних факторів економічного зростання відносять: - зростання обсягів інвестицій при збереженні існуючого рівня технології; - зростання кількості зайнятих робітників; - зростання обсягів споживаної сировини, матеріалів, палива та інших елементів обігового капіталу [3]. Такий шлях економічного розвитку призводить до технічного застою, при якому кількісне зростання випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом і в результаті має затратний характер. У наш час у більшості регіонів світу даний підхід практично вичерпав себе внаслідок того, що наявні ринки вже заповнені товарами. Інтенсивний науково-технічний, який передбачає використання досягнень науки і техніки для удосконалення конструкцій і технологій виробництва традиційних (модернізованих) продуктів з метою зниження собівартості їх виробництва, підвищення якості, а в підсумку - підвищення конкурентноспроможності. Перехід на даний шлях розвитку відбувається в міру насичення ринків, вичерпання дефіцитних ресурсів, зростання конкуренції товаровиробників. Таким чином, за умов інтенсивного типу економічне зростання досягається шляхом якісного вдосконалення усієї системи продуктивних сил, насамперед речових і особистих факторів виробництва для збільшення масштабів випуску продукції. До інтенсивних факторів економічного зростання відносять: - прискорення науково-технічного прогресу (запровадження нової техніки, технологій шляхом оновлення основних фондів і т.д.); - підвищення кваліфікації робітників; - поліпшення використання основних та обігових коштів; - підвищення ефективності господарської діяльності за рахунок кращої її організації [3]. Інноваційний науково-технічний, який передбачає безперервне оновлення асортименту продукції і технологій її виробництва, удосконалення системи управління виробництвом і збутом. Аналіз факторів економічного зростання інтенсивного типу розвитку підтверджує близькість з основними характеристиками інноваційного типу і простежити точну межу між ними дуже важко. Тому інноваційний тип розвитку економіки повинен базуватися на факторах інтенсивного зростання і бути його логічним продовженням (табл. 1.1).
Таблиця 1.1 – Співвідношення факторів економічного зростання для різних типів економічного розвитку [2]
Необхідність коригування традиційних поглядів на напрямки і шляхи інноваційного розвитку вітчизняних підприємств визначається так [14]. 1 В умовах відсутності дефіциту товарів і наявності гострої конкуренції виробників безглуздо випускати продукцію, навіть ефективну у виробництві і технічно досконалу, але яка не відповідає потребам і запитам споживачів, переваг якої ніхто за межами підприємства-виробника не оцінив. 2 Як показує досвід зарубіжних і вітчизняних виробників, спроби шукати шляхи розвитку тільки за рахунок зниження витрат виробництва і просування на ринку традиційної, часто застарілої продукції, є безперспективними і ведуть до значних збитків чи банкрутства. 3 Прискорення темпів НТП приводить до швидкого оновлення асортименту продукції, все більшої індивідуалізації запитів споживачів, урізноманітнювання ринків за своєю структурою (персональні комп'ютери, периферійні пристрої і програмне забезпечення до них, електропобутові вироби, бритви, зубні щітки, пральні порошки і т. п. ). 4 Зниження цін з метою підвищення конкурентноспроможності (особливо застосування агресивних цінових стратегій) здатне підштовхнути конкурентів до різких відповідних заходів, на які адекватної відповіді може і не бути (наприклад, ситуація з експортом металу в США, коли товаровиробників України і Росії "підвели" під антидемпінгове законодавство). 5 Процеси ринкової трансформації економіки, що проходять в Україні, викликають різкі зміни потреб і запитів споживачів, спостерігається різке зростання диференціації запитів, яке викликане розшаруванням споживачів за рівнем доходів. А це, у свою чергу, приводить до зростання спеціалізації і зниження серійності виробництва багатьох товарів. 6 Спостерігаються різкі зміни пропорцій між витратами на виробництво продукції і витратами на її збут на користь останніх, і ця тенденція підсилюється. 7 Підприємницькі структури розвинутих в економічному від-ношенні країн усе більшою мірою переходять на інноваційний шлях розвитку, частка інновацій (нових технологій, нових продуктів, способів їхньої реалізації, організації їхнього виробництва і збуту) у загальному обсязі отримуваного прибутку неухильно зростає. 8 Зростаючий ступінь відкритості економіки України і зростання інтеграційних процесів у світовій економіці, а також викликане цим зростання конкуренції з боку зарубіжних товаровиробників, ставлять вітчизняні підприємства перед необхідністю адаптації своєї діяльності відповідно до умов господарювання, які докорінно змінилися і продовжують змінюватися. У цих умовах одним із основних складових тривалого виживання і розвитку вітчизняних суб'єктів підприємницької (господарської) діяльності стає здатність запропонувати, розробити, виготовити, вивести на ринок і просувати на ньому товари з новими споживчими якостями, товари, орієнтовані на задоволення існуючих потреб, але новими нетрадиційними способами, або ж товари, що призначені для задоволення нових (у тому числі принципово нових) потреб (у ряді випадків ці потреби цілеспрямовано формують). В ідеалі це повинні бути не просто товари, а комплекси (товари з підкріпленням за Ф.Котлером [19]), які містять: товар, передпродажний і післяпродажний сервіс, консультації і навчання споживача (в основному для технічно складних чи принципово нових виробів), гарантії заміни товару чи навіть повернення товару виробнику (продавцю), якщо він не сподобався споживачу, і багато чого іншого. Інноваційний розвиток – це процес господарювання, що спирається на безупинні пошук і використання нових способів і сфер реалізації потенціалу підприємства у змінних умовах зовнішнього середовища у рамках обраної місії та прийнятої мотивації діяльності і пов¢язаний з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту [8]. Процес інноваційного розвитку необхідно, насамперед, розглядати з позицій конкретного суб'єкта господарської діяльності, тобто з позицій конкретного підприємства, що здійснює господарську діяльність (виробничо-збутову діяльність) у взаємодії з постачальниками вихідної сировини і матеріалів, конкурентами, торговими і збутовими посередниками, споживачами і т. п., у конкретних економічних, політичних, екологічних, правових та інших умовах. При цьому така взаємодія має ймовірний характер і не піддається однозначній оцінці.
©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|