Здавалка
Главная | Обратная связь

Основні поняття управлінського документознавства



Кулешов С.Г.

Управлінське документознавство: Навчальний посібник. – К.:

ДАКККіМ, 2003. – 57 с.

 

 

У навчальному посібнику викладено зміст основних тем курсу "Управлінське документознавство". Дана характеристика періодам розвитку управлінського документознавства як наукової дисципліни, її теоретичним основам та понятійному апарату. Розглянуто існуючі класифікації управлінських документів, типологічну схему управлінської документації, головні напрями уніфікації та стандартизації створення текстів і оформлення управлінських документів. Висвітлено окремі аспекти організації управління документацією за кордоном.

Посібник призначений для студентів вищих навчальних закладів, які навчаються за спеціальністю "Документознавство та інформаційна діяльність".

 

Рецензенти: Христова Н.М., кандидат історичних наук заступник директора з наукової роботи Українського державного науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства;

 

Співак А.Є., кандидат економічних наук, старший науковий співробітник, зав. відділу Державного науково-дослідного інституту інформатизації та моделювання економіки.

Допущено Міністерством культури і мистецтв України як навчальний посібник для вищих навчальних закладів культури і мистецтв України ІІІ ІV рівнів акредитації (наказ №330 від 05.06.2003р.)

 

ISBN 966-7435-84-9

© С.Г.Кулешов, 2003

© Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2003

 

Навчальне видання

 

 

Кулешов Сергій Георгійович

 

 

УПРАВЛІНСЬКЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО

 

Навчальний посібник

 

 

Відповідальний за випуск Т.Б Борисова

Редактори: Т.Б Борисова;

Н.М. Ревенок

Комп’ютерна верстка: О.О. Бушменко

Т.В. Кравченко

 

 

Підп. до друку 2.07.2003. Формат 60x84. Папір др. апарат. Друк офсетний. Облік.-вид. арк. 3.875. Зам. 130. Тираж 500

Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв 01015, Київ, вул. Січневого повстання, 21

 

1. УПРАВЛІНСЬКЕ ДОКУМЕНТОЗНАВСТВО

ЯК НАУКОВА ДИСЦИПЛІНА

1.1. Управлінська інформація та її потоки

Управління слід розглядати як сукупність дій керуючого об'єкта, спрямованих на створення оптимальних умов функціонування керованого об'єкта відповідно до його завдань. В державі існує чітка диференціація керуючих і керованих соціальних об'єктів залежно від функцій та завдань, які вони виконують. Процеси управління в сучасному соціумі с дуже складними, оскільки, з одного боку, потребують забезпечення функціонування різних сфер його діяльності (виробнича, політична, торговельна, оборонна, наукова, культуротворча тощо), а з іншого – на це функціонування впливає значна кількість чинників, що постійно зумовлюють коригування змісту та спрямування процесів управління. Керування соціальними процесами реалізується за допомогою управлінської інформації - інформації, що відбиває зміст дій управління. В результаті відбувається спрямування потоків управлінської інформації від об'єктів вищого рівня до об'єктів нижчого рівня.

За ступенем поширення ці низхідні потоки можуть бути загально­державними чи територіальними (наприклад, закони України, укази Президента України чи постанови Кабінету Міністрів України мають загальнодержавне поширення, а розпорядження голови міської ради – тільки у межах міста). У низхідних потоках управлінської інформації можна виділити частину інформації, призначену для всіх суб'єктів господарювання (наприклад, постанови Державного комітету статистики чи Міністерства фінансів України) або орієнтовану на таких, що функціонують у певній галузі чи сфері діяльності (рішення колегії Міністерства культури і мистецтв України). Існує регламентація створення та розповсюдження управлінської інформації в державі, зафіксована в нормативних документах, наприклад, порядок розроблення та прийняття законів України і правозастосовної діяльності чи підготовки, подання та розгляду проектів постанов і розпоряджень та інших документів загальнодержавного значення Кабінетом Міністрів України. Зокрема, такими документами є Тимчасовий регламент Кабінету Міністрів України (затверджений постановою Кабінету Міністрів від 5 червня 2000 р. №915) чи Методичні матеріали щодо підготовки електронних копій документів суб'єктами права законодавчої ініціативи.

З

 

 

Соціальні об'єкти низового рівня отримують досить значний обсяг низхідної управлінської інформації, яка структурується як за рівнями масштабу дії (інформація центральних органів державної влади, місцевих органів влади - наприклад, обласної чи районної державної адміністрації), так і за тематичною належністю (за основною діяльністю - виробничою, науковою чи навчальною, або ж тією, що стосується функціонування юридичної особи - питання фінансового, звітно-статистичного, матеріально-технічного забезпечення тощо). Значна частина низхідної управлінської інформації регламентує не тільки функціонування соціальних об'єктів низового рівня, а й процеси створення та передавання цими об'єктами інформації до об'єктів вищого рівня.

Державне управління неможливе без зворотного зв'язку з керованими соціальними об'єктами, який здійснюється шляхом організації висхідних потоків інформації, що відбивають зміст діяльності цих об'єктів відповідно до їх завдань та повноважень. Ця інформація містить показники управління у межах самого соціального об'єкта, свідчить про його ефективність. Відбиваючи таким чином зміст дій управління, вона також є управлінською. Як база для оцінювання діяльності соціальних об'єктів, водночас ця інформація показує, наскільки ефективним є управління з боку вищих ланок, якого воно потребує коригування чи оновлення. У свою чергу рівень керування вищих органів влади всіма низовими інфраструктурними ланками у державі також залежить від якості організації управління в Цих органах.

Оскільки обіг управлінської інформації у всій державній інфраструктурі здійснюється виключно за допомогою управлінських документів (закону, укази, постанови, розпорядження, накази тощо), то цілком логічним є те, що проблеми створення та функціонування цієї документованої інформації має опрацьовувати управлінське документознавство. Однак, на сьогодні ці проблеми більшою мірою є прерогативою дисциплін, пов'язаних з організацією державного управління. А управлінське документознавство, виходячи з історії його розвитку і сучасного стану як наукової дисципліни, досліджує проблеми документування управлінської інформації та її функціонування у документованій формі саме у межах органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, іншого суб'єкта господарювання, об'єднання громадян. Ці соціальні об'єкти будемо далі узагальнено називати установою.

 

 

 

 

1.2. Основні періоди розвитку управлінського документознавства як наукової дисципліни

Теоретичні основи управлінського документознавства розроблялися фактично впродовж останнього півстоліття. Процес розвитку управлінського документознавства можна поділити на такі періоди;

Початок формування теоретичних основ документознавства у працях К.Г.Мітяєва. Документознавство як окремий науковий напрямок дослідження, виникло у межах радянського архівознавства, а історично цей напрямок був пов'язаний з працями ХІХ-І пол. XX ст., присвяченими проблемам організації діловодства. У 1940-х рр. в Московському державному історико-архівному інституті (МДІАІ) К.Г.Мітяєвим викладався навчальний курс "Теорія і практика архівної справи", розділом якого було "Загальне документознавство". Проблемну орієнтацію розділу цей вчений визначив як "вивчення історії документальних матеріалів й норм, що відносяться до них", а у змісті розділу виклав історію діловодства та характеристику видів документації різних історичних періодів. У подальшому історичний аспект дослідження документів хоча і залишається, але значно поступається вивченню самої технології діловодства, яке, за словами К.Г.Мітяєва, все більше стали розуміти як історично утворені системи документування та документаційного забезпечення окремих видів діяльності державних та громадських інститутів. Поступово дослідження документів та систем документування, розпочате в архівознавчому аспекті, стало виокремлюватися в самостійну наукову дисципліну з назвою "документознавство". Опрацювання проблем створення та функціонування документів надало цій дисципліні якісно іншого спрямування, порівняно з галузями знань, де документи вивчалися як документальні пам'ятки. Отже документи стали аналізуватися як об'єкти оперативної дії відповідно до їхньої основної соціальної функції, заради виконання якої були створені. К.Г.Мітяєв вважав, що стимулом розвитку документознавства стала розпочата з 1960 р. підготовка в МДІАІ організаторів державного діловодства, яким з 1963 р. читався курс "Загальне документознавство". Актуалізацію документознавства цей вчений пов'язував також з розробленням та реалізацією з 1965 р. Єдиної державної системи діловодства. Найбільше значення для формування документознавства як наукової дисципліни мала публікація в 1964 р. у "Вопросах архивоведения" статті К.Г.Мітяєва "Документознавство, його завдання і перспективи розвитку". Цей

дослідник визначає документознавство як наукову дисципліну, що вивчає в історичному розвитку способи, окремі акти і системи документування явищ об'єктивної дійсності і створені в результаті документування окремі документи, їхні комплекси та системи.

Офіційне оформлення документознавства як наукової дисципліни. У 1966 р. в Москві було засновано Всесоюзний (тепер - Всеросійський) науково-дослідний інститут документознавства та архівної справи (ВНД1ДАС. рос. абрев. - ВНИИДАД) - провідну наукову установу в СРСР у галузі документознавства. 1969 р. відбулося юридичне оформлення документознавства як наукової спеціальності. У 1980-х рр. воно входило до блоку спеціальностей "Інформація та інформаційні системи" разом з архівознавством та документалістикою. З 1970-х рр. в СРСР документознавство вважалося також спеціальною історичною дисципліною.

Розвиток теорії документознавства у працях вчених ВНДІДАСу та МДІАІ. Впродовж 1970-1980-х рр. фахівцями двох зазначених провідних наукових інституцій здійснювалися фундаментальні концептуальні та прикладні дослідження у галузі документознавства. Головна увага в них приділяється управлінській документації (серед її класів - організаційно-розпорядча, планова, звітно-статистична, фінансова, банківська тощо), а саме - створенню та функціонуванню її уніфікованих систем, розробленню уніфікованих форм документів, регулюванню процесів документообігу, організації підготовки, опрацювання, зберігання управлінських документів в установі, користуванню ними. Основною сферою практичної о впровадження результатів досліджень вважається діловодство (як з пальне, так і спеціальне). Найбільший вклад у розвиток документознавства зробили такі відомі вчені, як. А М.Сокова, В.Д.Банасюкевич. Г.В.Кузнецова, М.П.Ілюшенко.

Зміна поглядів на зміст та структуру документознавства. Існування двох концепцій документознавства. Наприкінці 1980-х - на початку 1990-х рр. в бібліографознавстві, бібліотекознавстві та певною мірою інформатиці формується нове розуміння дисципліни "Документознавство". Ця концепція грунтується на більш широкому трактуванні поняття "документ" порівняно з традиційним (тобто включає не тільки управлінські документи як елементи документації, а й публікації), внаслідок чого відбиває більш загальні підходи до аналізу його характеристик. Тобто реально існує значна сукупність знань, які можуть вважатися загальними для всіх наук, що вивчають

 

документ (науки документально-комунікаційного циклу). Ці знання пов'язані з характеристиками зовнішньої форми, змісту, функцій документа, проблемами його класифікації (типології), закономірностями історичного розвитку й функціонування, а також універсальними технологіями роботи з документами. Цю сукупність знань можна назвати загальним документознавством. Дослідження у цій сфері спрямовані на опрацювання питань теорії документа, вивчення закономірностей генезису та еволюції документа, загальних для всіх наук з проблем створення документів, їхнього функціонування, роботи з ними. Поряд із загальним існує спеціальне документознавство Його єдиним конституйованим представником на сьогодні є традиційне документознавство (проблематику якого на сьогодні розробляють науково-дослідні інститути документознавства та архівної справи в Російській Федерації, Білорусі, Україні), і яке, зважаючи на характер дослідницької проблематики, слід назвати управлінським. Можливе виокремлення й інших напрямів спеціального документознавства, що досліджують різні види документів, типи документації чи характеристики документа, наприклад, картографічне, кійофотофонодокументознавство, науково-технічне тощо. Серед розділів, з яких структурно складається як загальне документознавство, так і кожен з напрямів спеціального, зокрема і управлінське, є "Основні етапи розвитку документа", "Функції документа", "Концепції документа", "Типологія документа", "Проблеми створення, зберігання і функціонування документа" тощо, зміст яких відповідає специфіці об'єкта дослідження (тобто певною виду документа, його характеристик чи сукупностей документів).

 

1.3. Теоретичні основи управлінського документознавства

Основні поняття управлінського документознавства

Як і кожна наукова дисципліна, управлінське документознавство оперує комплексом понять, що складають його терміносистему. Вони позначають об'єкти, процеси та явища, що досліджуються ним. Як вже зазначалося, управлінське документознавство зосереджує увагу на створенні та обігу в установі документів, що містять управлінську інформацію. Процес створення документів називається документуванням. Звідси документування управлінської інформації (в установі) - це створення службових документів, змістом яких є управлінська інформація.

 

А службовим документом, як правило, називають документ, який установа створила або отримала в процесі діяльності. Однак, серед отриманих документів слід вважати службовими тільки ті, що були в цій установі зареєстровані. Відповідно до загально-документознавчого поділу документів як засобів комунікації, службові документи, по-перше, на відміну від зовнішньо-обігових є внутрішньо-обіговими документами, тобто такими, що створюються і функціонують тільки в установі (навіть у разі пересилання документа, наприклад листа, однією установою іншій). По-друге, вони відносяться також до неопублікованих документів, тобто документів, що на відміну від опублікованих, не є виданнями чи їхніми частинами.

Службові документи належать до певного жанру чи номіналу. Жанри - це функціональні та структурно-композиційні ознаки певного твору літератури чи мистецтва (звіт про науково-дослідну роботу, монографія, хронікально-документальний фільм тощо). Номінальну характеристику мають, як правило, документи управлінські. Номінал управлінського документа - це функціональні та структурно-композиційні ознаки певного виду документованої управлінської інформації (наказ, акт, протокол тощо).

У результаті діяльності установи в ній нагромаджується певна сукупність службових документів. Сукупність службових документів, об'єднаних за ознакою належності до певної галузі, сфери, напряму діяльності, установи чи її підрозділу називається документацією. Звідси словосполучення - "управлінська документація", "будівельна документація", "документація такої-то установи", "документація такого-то підрозділу (відділу, лабораторії, сектора)".

Втім, документація установи - це загальна назва сукупності всіх її службових документів. В результаті упорядкування та формування службових документів у справи в підрозділах установи організується її документаційний фонд. Цей термін можна визначити як фонд службових документів, який установа нагромадиш внаслідок діяльності, і склад та процес формування якого визначають нормативні документи. Склад та процес формування документаційного фонду в установі визначають такі нормативні документи: інструкція з діловодства, номенклатура справ, перелік документів зі строками зберігання. Це вже поняття іншої галузі знань – діловодства.

Більша частина або навіть весь документаційний фонд установи складає її управлінська документація, тобто система документації,

 

 

що забезпечує виконання функції управління. Під системою документації розуміють сукупність взаємопов’язаних службових документів, що застосовується у певній сфері діяльності чи галузі. У свою чергу управлінська документація установи складається зі службових документів, що належать до різних класів управлінської документації - організаційно-розпорядчих, первннно-облікових, фінансових, планових, банківських, звітно-облікових тощо Особливу увагу управлінське документознавство приділяє організаційно-розпорядчій документації, що є підсистемою управлінської документації, яка забезпечує виконання організаційної та розпорядчої функцій управління.

Виконання документами, що належать до управлінської документації, функції управління, забезпечується їхньою юридичною силою. її можна і рак тукати як надану чинним законодавством властивість службового документа бути підставою для вирішення правових питань, здійснювати правове регулювання та/чи управлінські функції (організаційні, розпорядчі, планування тощо). Законами та підзаконннми актами встановлюється склад ознак, за яких документ набуває юридичної сили, зокрема наявність у ньому певних реквізитів - підпису, відбитку печатки, елементів бланка тощо.

В Україні останнім часом набуває поширення закордонний термін "управління документацією", який можна визначити як комплекс заходів, спрямованих на реалізацію процесів створення та функціонування службових документів.

Значна частина термінів управлінського документознавства, що пов'язана з класифікуванням, уніфікацією та стандартизацією документів, наведена у наступних частинах посібника.

Всі вищезазначені терміни та їх визначення входять також у термінологію діловодства, що є сферою практичного застосування результатів досліджень у галузі управлінського документознавства. Тому вони включені до змісту проекту Державного стандарту України "Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення", що розроблений на заміну ДСТУ 2732-94 з аналогічною назвою.

 

1.3.2. Об'єкт і предмет управлінського документознавства

Кожна наукова дисципліна мас специфічні, притаманні тільки їй предмет та завдання і відповідно до них - напрями наукових досліджень. Саме їх зміст відрізняє цю дисципліну від інших галузей науками знань. Часто наукова дисципліна має й особливі об'єкт (чи

 

об'єкти) та методи дослідження. Однак, на сьогодні, внаслідок інтеграції та диференціації наук, їх дослідницькі методи або співпадають, або споріднені. Однакові об'єкти дослідження (природного чи штучного походження, різні процеси, явища тощо) можуть досліджуватись різними науками, науковими дисциплінами, галузями наукових знань, але предмет їх дослідження (тобто характеристики цих об'єктів, процеси їхньої актуалізації, функціонування тощо) завжди буде іншим, і це зумовлює відмінність завдань досліджень цих об'єктів. Наприклад, архівний документ досліджується різними дисциплінами - палеографією, сфрагістикою, філігранологією, архівознавством, археографією тощо, однак кожна з них мас свій напрям його вивчення, опрацьовуючи якусь окрему характеристику чи процеси, пов'язані з функціонуванням документа (текст, відбитки печаток, водяні знаки, процеси зберігання та функціонування документа, що перестав виконувати свою основну функцію, процеси опублікування його інформації тощо).

Об'єкт управлінського документознавства має складну структуру. Його центральною ланкою є управлінська документація. Власне похідними від центральної ланки є й інші складові об'єкта - сфера створення управлінської документації та сфера функціонування управлінської документації. Втім, безперечно, такий об'єкт досліджують й інші галузі знань. Наприклад, безпосередньо управлінську документацію та процеси її створення й обігу може вивчати така дисципліна, як "Інформаційний менеджмент", що розглядає різні аспекти функціонування управлінської інформації в установі. Подібний об'єкт має також й документна лінгвістика, яка до складу своїх завдань включає дослідження мовностилістичних аспектів підготовки та побутування документів у сфері ділового спілкування ( гак звані "ділове мовлення" чи "ділова мова").

Предметом управлінського документознавства є дослідження еволюції і сучасного змісту характеристик управлінської документації, процесів створення цієї документації та її функціонування у динамічному стані. Тут слід пояснити, що до складу таких характеристик входять зовнішні та інформаційні характеристики управлінських документів, їхні класифікаційні (типологічні) ознаки, властивості, якості, характеристики їх ролі не тільки в установі, айв державі та суспільстві у цілому. Управлінське документознавство вивчає обіг в установі управлінських документів тільки як динамічних об'єктів, тобто у

 

у тому оперативному стані, коли вони виконують функцію, заради реалізації якої були створені. Функціонування управлінських документів вже у статичному стані, тобто вже як архівних (тих, що зберігаються або підлягають зберіганню в архіві через їхню культурну чи практичну цінність для держави, суспільства, особи), аналізує архівознавство. Втім, дослідження життєвого циклу управлінського документа є спільним науковим напрямком цих двох дисциплін, оскільки часто, перебуваючи на зберіганні в архівному підрозділі установи, документ продовжує виконувати деякі функції свого оперативного стану.

 

1.3.3 Завдання управлінського документознавства.

Головні напрями наукових досліджень

Основними завданнями управлінського документознавства як наукової дисципліни є:

- визначення ролі та місця управлінської документації в суспільстві;

- формування державної політики у сфері створення та функціонування управлінської документації;

- уніфікація термінології управлінського документознавства;

- оптимізація процесів створення та функціонування управлінської документації, їхня уніфікація та стандартизація, створення уніфікованих форм документів та уніфікованих систем документації;

- розроблення та удосконалення класифікаційної схеми управлінської документації;

- вирішення проблем створення та обігу електронної управлінської документації в установі;

- узгодження теоретичних засад управлінського документознавства із загальносвітовими нормами управління документацією, зокрема міжнародними стандартами у цій сфері.

- Серед головних напрямів наукових досліджень можна виділити такі їх групи: теоретико-фундаментальні, теоретико-прикладні, історичні, науково-технологічні. Коротко охарактеризуємо їх зміст.

Теоретико-фундаментальні:

- дослідження управлінської документації як інформаційного ресурсу суспільства, явища культури та елемента соціальної пам'яті;

- виявлення впливу управлінської документації на зміст та наслідки управлінських цій у суспільстві;

- 11

- вивчення соціально-правових аспектів створення управлінської документації та доступу до її інформації;

- аналіз співвідношення та перспектив розвитку традиційної та електронної управлінської документації (їхніх систем, потоків,

- комунікацій);

- виявлення закономірностей розвитку управлінської документації.

Теоретико-прикладні дослідження:

- дослідження сутності управлінського документа (як елемента управлінської документації);

- вивчення функцііі управлінської документації;

- вирішення класифікаційних (типологічних) проблем управлінської

- документації;

- дослідження властивостей управлінських документів та їхньої документної інформації;

- побудова уніфікованих моделей документів та їхніх систем, у тому числі електронних;

- вирішення понятійно-термінологічних питань. Історичні дослідження:

Історичні дослідження:

- дослідження генезису управлінського документа;

- аналіз еволюції характеристик змісту і форми управлінських документів;

- визначення змісту процесів формування і розвитку видів і типів (класів) управлінських документів га управлінської документації, виявлення закономірностей в цих процесах;

- вивчення історичних умов створення та функціонування управлінської документації.

Науково-технологічні дослідження:

- вироблення раціональних наукових методик створення управлінських документів;

- розроблення методик роботи з управлінською документацією, вивчення життєвого циклу управлінського документа;

- підготовка методик впровадження уніфікованих форм управлінських документів та уніфікованих систем управлінської документації;

- розв'язання практичних проблем створення електронних управлінських документів(комплекс технічного, технологічного, програмного, лінгвістичного забезпечення у зв’язку з традиційною

- 12

- технологією діловодства) і вирішення питань, пов'язаних з подальшим користуванням документами у їхньому динамічному стані;

- впровадження класифікаційних схем управлінських документів. Безперечно, що це тільки головні напрями досліджень, кожен з яких може бути деталізованим. Зокрема, зараз все більше актуалізується необхідність вирішення дослідницьких проблем електронної управлінської документації, що повністю співпадають із загальними проблемами підготовки та функціонування електронних документів (ЕД) в установі, Серед них можна відзначити:

- уніфікація, стандартизація та регламентація процесів створення, реєстрації, обігу (включаючи питання контролю за виконанням, оперативного використання інформації тощо), зберігання ЕД;

- виявлення закономірностей, пов'язаних з електронним документостворенням та обігом ЕД;

- дослідження потоків, життєвого циклу ЕД різних видів та у різних сферах (адміністративне управління, наука, виробництво тощо);

- уточнення та перегляд строків зберігання ЕД, обгрунтування їх для тих видів, що виникли в умовах нових економічних відносин;

- вирішення проблем організації автоматизованих інформаційно-пошукових систем, збереженості ЕД, пошуку, захисту їхньої інформації та доступу до неї;

- розроблення правових питань, пов'язаних із створенням, обігом та юридичною силою ЕД;

- розв'язання понятійно-термінологічних питань ЕД, пов'язаних з визначенням сутності ЕД, їхньою ідентифікацією, оригінальністю, повторюваністю інформації (зокрема, поняття "оригінал електронного документа" чи "копія електронного документа");

- дослідження ЕД як історичного джерела.

Слід зауважити, що ряд питань загальної проблематики ЕД має бути вирішеним після прийняття законів України "Про електронний цифровий підпис" та "Про електронні документи та електронний документообіг".

Дослідження у галузі управлінського документознавства значною мірою споріднені з науковою проблематикою, що реалізується за кордоном у сфері управління документацією (див. Розділ4 Управління документацією за кордоном). Вище відзначалося про поширення в Україні терміна "управління документацією". Слід зазначити, що у

нашій країні (як, до речі, і в Російській Федерації) його вважають відповідником терміна "діловодство". Однак, управління документацією

(УД) є значно ширшим за обсягом поняттям, оскільки охоплює сферу створення та обігу всіх службових документів в установі, у тому числі бухгалтерських, господарських, статистичних, з економічного розвитку (проекти, бізнес-плани) тощо. В Україні, як правило, процеси підготовки документів у так званому загальному діловодстві обмежуються організаційно-розпорядчими документами. Що ж стосується роботи з документами (функціонування документів) в установі, то у цій частині УД та діловодство значною мірою подібні, хоча й тут існують свої особливості, пов'язані з відмінностями його організації, встановленої ще за радянських часів (зокрема, це стосується організації процесів документообігу, контролю за виконанням документів, їхньої реєстрації тощо). З іншого боку, діловодні процеси за кордоном також розглядаються як головна складова УД.

Відзначимо, що в Україні (хоча наукових досліджень з УД ще не розпочато) існує ряд вітчизняних стандартів, розроблених як аналоги міжнародних, що певною мірою пов'язані з цією сферою, зокрема з електронного документостворення та документообігу. У найближчі роки мас бути розроблений також український відповідник ICO 15489-2001 "Інформація та документація. Управління документацією" (ISO 15489-2001. "Information and documentation. Records management") (див. n. 4.2 ). Його підготовка є нагальною, виходячи з орієнтації сучасного управління в установі на дотримання загальносвітових вимог до управління економікою (зокрема, відповідно до ICO 9001), на засадах інформаційного менеджменту (управління інформацією в установі), складником якого є документаційний менеджмент. Цей стандарт, прийнятий в Україні як національний, у формулюваннях норм може деталізувати вимоги наміченого до розроблення проекту Закону України "Пpo діловодство".

 

1.3.4. Зв'язки з іншими галузями знань

Найперше слід відзначити зв'язок управлінського документознавства та архівознавства, який вбачається у спільності об'єкта дослідження, причому у тих його частинах, що стосуються теорії документа і сфери практичної роботи з документами. Відповідно для документознавства такою сферою є діловодство, а для архівознавства - архівна справа. Ці практичні сфери є взаємозумовленими на підставі наступності,

уніфікації та безперервності в організації та описуванні документів від їх створення в діловодстві до зберігання в архіві.

Теорія управлінського документа не може не спиратися на розробки загального документознавства,оскільки фактично всі їхні основні завдання у цьому дослідницькому напрямі тотожні і різниця полягає тільки у більш широкому спектрі об'єктів дослідження в загальному документознавстві. Управлінське документознавство, як найбільш розроблений з таких напрямів, зосереджує увагу на класифікації управлінських документів, вивченні моделей їхніх характеристик, змісту та зовнішньої форми, у тому числі, при створенні електронних документів чи конвертації документної інформації паперових документів в електронну форму, на функціях управлінських документів у цілому чи номінально-видовому розрізах та окремих характеристиках документної інформації. І хоча управлінські документи при переході від динамічного до статичного стану зазнають функціональних змін, однак всі досліджувані управлінським документознавством характеристики документа враховуються архівознавством в плані вивчення документа як історичного джерела чи для задоволення інших запитів суспільства в ретроспективній інформації. З іншого боку, теорія управлінського документа, орієнтуючись на сферу практичного застосування своїх результатів (діловодство), розробляє вимоги до змісту та зовнішньої форми різних видів (номіналів) документів, тобто оптимальні характеристики таких документів, використовуючи засоби уніфікації та стандартизації. Саме у цьому аспекті досить виразно проявляються зв'язки документознавства з мовознавствомабо з тим конкретним його напрямом, що отримав назву "документна лінгвістика".Оптимальне конструювання тексту, застосування мовних кліше в управлінських документах дозволяє досягти високого ефекту у виконанні ними їхньої основної соціальної функції.

З іншого боку, застосування засобів ділового мовлення не може бути достатнім для виконання такої функції, оскільки тут незаперечною є потреба у вивченні самої схеми управління, змісту управлінських зв'язків, і, як вже відзначалося раніше, впливу управлінської дії об'єкта, що керує, на керований об'єкт. Тобто, у даному разі можна констатувати зв'язки управлінського документознавства з теорією управління в суспільстві або теорією і практикою менеджменту.

Однак, розроблення уніфікованих документів та їхніх систем базується не тільки на теорії управління соціальними процесами. Тут

 

 

враховуються також аспекти розгляду документа з юридичної точки зору. Раніше вже відзначалося, що управлінський документ - це документ, в результаті оформлення якого йому надається юридична сила. Дія документа як правового акта чи юридичної основи для здійснення управлінських процесів зумовлена наявністю певних реквізитів (елементів бланка, підпису, відбитку печатки, резолюції тощо). їхня фіксація є не тільки вираженням характеристик документа з юридичною силою, а й, водночас, має відповідні правові підстави, що обумовлені законодавчими актами. Підготовка такої правової бази, реалізація безпосередньо різних норм оформлення документів, їхнього обігу та користування ними визначає зміст зв'язків управлінського документознавства з юридичною наукою, тобто правознавством.

Розроблення уніфікованих систем документації, уніфікованих форм документів (як одного з головних напрямів досліджень з теорії управлінського документа) оптимізує процеси створення, опрацювання, зберігання таких документів та використання їхньої інформації в службах діловодства. Однак, вплив результатів роботи у цьому напрямі не обмежується сферою діловодства. У подальшому це позитивно позначається на проведенні експертизи цінності документів для передавання їх на постійне зберігання, де, як відзначалося раніше, чітко проявляються зв'язки управлінського документознавства як з архівознавством, так і з історичним джерелознавством. Тобто уніфікований документ, реквізити якого раціонально оформлені, зорієнтований не тільки на високоефективне його опрацювання, зберігання та користування ним в архівах, зокрема, при реалізації автоматизованих систем, а також й на раціональне використання його інформації як історичного джерела.

Безперечно, уніфікація і стандартизація не є єдиними чинниками, котрі сприяють підвищенню якості роботи з управлінськими документами. Технологія діловодства є тією галуззю практичних знань, на яку орієнтована значна частина досліджень управлінського документознавства. Регламентація та раціоналізація процесів і операцій роботи з документами в службах діловодства є одним з провідних завдань управлінського документознавства. Удосконалення підготовки та обігу організаційно-розпорядчих документів в умовах окремої установи, їх групи чи в масштабах галузі й держави у цілому, впливають на їхню діяльність, забезпечуючи виконання цими документами їхньої основної соціальної функції. Відповідно, таке документаційне

забезпечення управління повинно мати обгрунтування з точки зору теорії управління і наявності правових норм для відповідного керування у масштабах установи, галузі чи держави.

Оскільки процес управління документацією розглядається в контексті інформаційного менеджменту, то управлінське документо-знавство пов'язано не тільки з теорією менеджменту, а й з інформаційною наукою.У межах цього напряму реалізуються зв'язки документознавства з психологічнимиаспектами сприйняття документної інформації. Технологія інформатикизастосовується при розробленні та використанні автоматизованих систем діловодства (так зване "електронне діловодство"), під час вирішення зазначених вище проблем створення та обігу в установі електронних управлінських документів.

Інформаційна природа діловодних процесів зумовлює зв'язок управлінського документознавства не тільки з інформаційним менеджментом, а й у цілому з теорією комунікацій,яка також є частиною інформаційної науки. Однак, якщо змісту і характеру інформаційних зв'язків в установі документознавство приділяє досить значну увагу, то характер інформаційних потреб і сама особа споживача інформації в процесах управління документацією поки досліджені значно менше. У комплексі проблем інформаційного забезпечення управління актуальним є також вивчення потоків управлінської інформації, інформаційних ресурсів установи, форм і методів інформаційного забезпечення керівників.

Окремим і досить значним розділом управлінського документо­знавства є напрям, який досліджує історію управлінських документів, процесів їхнього створення, формування систем документації та їхнє функціонування. Такий напрям отримав назву історичного документо­знавства. У цьому контексті управлінське документознавство пов'язане з історією діловодства.Для управлінського документознавства історія державних установ є тією галуззю знань, що дає можливість зрозуміти зміст умов створення і функціонування документів, ясніше усвідомити характер завдань, які вони виконували, а також чим були зумовлені характеристики їхнього змісту та форми. Сама ж історія державних установ є відгалуженням історії держави і права, що ще раз засвідчує зв'язки управлінського документознавства з правознавством.З іншого боку, такий зв'язок проглядається також під час дослідження історичних управлінських документів як пам'яток юридичних

 

відносин минулого. Дослідження управлінських документів різних історичних періодів як документальних пам'яток засвідчують зв'язки управлінського документознавства з комплексом спеціальних історичних дисциплін. Серед них слід назвати історичне джерелознавство, дипломатику (а також і неодипломатику), палеографію, сфрагістику та інші дисципліни джерелознавчого циклу.

 

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Про внесення змін до Закону України "Про Національний архівний фонд і архівні установи": Закон України від 13 грудня 2001 року №2888-111 //Архіви України. - 2002. - №1-3. - С.3-23.

2. Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення: ДСТУ 2732-94. - К.: Держстандарт України, 1994. - 33 с.

3. Архівістика: Термінологічний словник / Авт.-упор.: К.Є.Новохатський, К.Т.Селіверстова та ін. - К., 1998. - 106 с.

4. Кулешов С.Г. Докуменгознавство: Історія. Теоретичні основи / УДНД1АСД, ДАКККіМ.'- К., 2000. - С.99-125.

Додаткова

1. Банасюкевич В.Д., Сокова АН. Вопросы формирования теории документоведения //Развитие советского документоведения (1917-1981): Сб.пауч.тр.-М.: ВНИИДАД, 1983. - С.5-27.

2. Кулешов С.Г. Історичне документознавство: зміст та основні завдання наукового напряму (до постановки проблеми) // Архіви України. - 1998. -№1-6. -С.9-18.

3. Мингалёв ВС. Общие закономерности и тенденции документа-образования в социально-экономических системах управления (проблемы изучения): Учеб. пособие / МГИАИ - М, 1983. - 83 с.

4. Митяев К.Г. Документоведение, его задачи и перспективы развития // Вопр. архивоведения. - 1964. - №2. - С.27-37.

5. Сокова А.Н. Документоведение как научная дисциплина: объект, предмет, основные задачи // Документирование управленческой деятельности: Сб.науч.тр. - М.: ВНИИДАД, 1986. - С.5-30.

Сокова А.Н. Принцип историзма в документоведении //Сов. архивы. - 1981,-№4.-С.25-31.

Питання для самоконтролю знань

1. Основні етани розвитку управлінського документознавства.

2. Об'єкт і предмет управлінського документознавства.

3. Основні поняття управлінського документознавства: "службовий документ", "документація", "документаційний фонд установи", "система документації", "управлінська документація", "організаційно-розпорядча документація", "юридична сила документа", "управління документацією".

4. Завдання управлінського документознавства.

5. Основні наукові напрями управлінського документознавства.

6. Основні проблеми створення та обігу електронної управлінської документації.

7. Зв'язок управлінською документознавства з іншими галузями знань.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.