Главная | Обратная связь

Визначення і функції інноваційного менеджменту

Особливістю інновацій є те, що їх користь, зазвичай, сприймається не усіма і не відразу. Якщо вищий рівень менеджменту приймає рішення відносно інновації, то першочерговою задачею повинно бути стимулювання її позитивного сприйняття усіма членами організації. Звичайна практика впровадження системних нововведень, коли спочатку розробляється стратегія перетворень, потім здійснюються самі перетворення і тільки після цього навчають персонал новим методам роботи, є неефективною. Це зумовлено тим, що така практика передбачає одночасне розуміння доцільності змін усіма членами організації. У дійсності така ситуація далека від досконалості. Значна кількість менеджерів і рядових робітників бачать у новаціях тільки додаткові турботи для себе, тому керівництву не треба розраховувати на їх добровільну допомогу і активну участь у нововведеннях. З цієї причини виникає необхідність цілеспрямованого управління інноваційною діяльністю підприємства, яке б передбачало не тільки організацію впровадження нової ідеї під тиском керівництва, але й зміщення акцентів у системі стимулів персоналу в бік проявлення ініціативи, участі у перетвореннях, обговоренні проблем, що виникають у процесі впровадження новації.

При цьому треба враховувати, що користь від інновації сприймається керівництвом організації і її рядовими членами по-різному. Завдяки стратегічному мисленню керівництва, воно у змозі всебічно оцінювати наслідки інновації, прогнозуючи у підсумку її здатність зміцнювати конкурентні позиції. Одночасно значна частина тих, кого безпосередньо торкаються зміни, хотіла б відчути переваги роботи по-новому вже сьогодні, не чекаючи, доки інновація дасть віддачу. Тому система стимулів інноваційних процесів повинна враховувати розглянуті особливості персоналу організації. Наприклад, активно сприяють реалізації нововведення стимули, орієнтовані на дотримання запланованих строків впровадження. Ці стимули мають велику силу для виконавців, які опановують нові виді діяльності. У противагу цьому менеджмент середнього і вищого рівнів повинен орієнтуватися на кінцеві результати. І найбільш ефективним у цьому випадку буде його стимулювання через систему участі у прибутках.

Завдяки диференційованому підходу до стимулювання різних категорій робітників, дієвість стимулів підвищується, що сприяє формуванню інноваційного типу мислення персоналу організації. Це дає можливість зняти проблему опору організаційним змінам і підвищує імовірність освоєння новації у заплановані строки.

Інноваційний менеджмент - це сукупність методів і форм управління інноваційним процесом, а також зайнятими цією діяльністю організаційними структурами та їх персоналом. Як і для будь-якої іншої області менеджменту, для інноваційного менеджменту необхідно вміти чітко поставити мету і обрати стратегію

Інноваційний менеджмент націлений, головним чином, на ефективне управління процесом розробки, впровадження, виробництва і комерціалізацію інновації, при цьому важливим моментом є синхронізація функціональних підсистем, удосконалення координаційних дій операційної системи виробництва, управління персоналом і здійснення контролю над інноваційним процесом.

До функцій, які відображують зміст інноваційної діяльності, відносяться:

• прогнозування;
• формування інноваційних цілей;
• планування;
• координація;
• організація;
• стимулювання (активізація);
• контроль.

Кожна з перелічених функцій спрямована на вирішення специфічних завдань.

Прогнозування. Функція прогнозування в інноваційному менеджменті спрямована на розробку прогнозів науково-технічного розвитку на перспективу. Під прогнозом треба розуміти науково обґрунтовані положення про можливі зміни техніко-економічного, технологічного, соціального стану об’єкту управління в цілому і його окремих частин. Особливістю прогнозування інновацій є альтернативність і багатоваріантність напрямів створення інновацій. Альтернативність означає можливість вибору одного рішення з набору взаємовиключних можливих рішень. Для розробки прогнозу майбутнього стану об’єкту необхідні наукові дослідження закономірностей і тенденцій розвитку суспільства, науково-технічного прогресу, соціальних потреб, технічних можливостей галузі, підприємства та його економічної діяльності.

Основним завданням прогнозування є пошук найбільш ефективних шляхів розвитку досліджуваного об’єкту на основі всебічного ретроспективного аналізу і вивчення тенденцій його змін. Прогноз забезпечує вирішення наступних задач:

• визначення можливих цілей і пріоритетних напрямів розвитку об’єкту, що прогнозується;
• оцінка економічних наслідків реалізації кожного з можливих варіантів розвитку об’єкту прогнозу;
• визначення заходів, необхідних для забезпечення впровадження одного з варіантів прогнозу;
• оцінка необхідних ресурсів для здійснення заходів з розвитку об’єкту.

 

Формування інноваційних цілей. Процес формування інноваційних цілей є однією з важливих процедур інноваційного менеджменту і складових усіх планових розрахунків в інноваційній сфері.

Інноваційні цілі пов’язані з місією фірми, стратегіями, життєвим циклом інновації і організації в цілому і є орієнтиром інноваційної діяльності на задані періоди.

В організаціях (підприємствах, компаніях) розробляється «дерево цілей», в якому інноваційні цілі містять певний ієрархічний рівень. Дерево цілей являє собою впорядковану ієрархію цілей, які відображають їх внутрішні взаємозв’язки і підпорядкованість. Основний зміст дерева цілей полягає у способі переходу від основної цілі до сукупності невеликих підцілей. Дерево цілей має кілька рівнів, їх кількість визначається конкретними умовами, складністю об’єкту, ресурсними можливостями і т.д.

На кожному рівні дерева цілей комплекс підцілей повинен бути достатнім для досягнення вищого рівня цілей.

Дерево цілей будується до рівня, на якому можна визначити відповідального виконавця і почати формування заходів програми досягнення цілей.

Цілі інновацій повинні бути конкретно сформульованими і вимірюваними. За змістом вони можуть мати науковий, технічний, економічний, соціальний, політичний характер і повинні бути орієнтовані на вирішення виробничих, кадрових, соціальних, екологічних, технічних задач розвитку організації.

Планування як функція інноваційного менеджменту полягає в обґрунтуванні основних напрямів інноваційної діяльності у відповідності до розроблених прогнозів і цілей розвитку, можливостей ресурсного забезпечення, інноваційного потенціалу організації, попиту на ринку. Функція планування охоплює весь комплекс заходів як з розробки планових завдань в інноваційному процесі, так і з впровадження їх на практиці.

У процесі розробки планів забезпечується деталізація цілей інноваційної діяльності, доведення їх до окремих структурних підрозділів та виконавців, визначення складу необхідних ресурсів, узгодження черговості і термінів реалізації проектів, програм і окремих робіт, установлених на певний період.

Координація. Функція координації в інноваційному менеджменті означає узгодження діяльності всіх ланок системи управління, апарату науково-дослідних підрозділів і окремих спеціалістів. Координація у складних соціоекономічних системах має суперечливі тенденції: з одного боку системі необхідна свобода вибору поведінки, а з іншого - необхідно використати управлінські дії, щоб досягти поставлених цілей.

Організація. Сутність цієї функції в інноваційному менеджменті полягає в забезпеченні виконання планових завдань і об’єднанні людей, які спільно реалізують інноваційні плани, програми, проекти на основі відповідних правил і процедур. До останніх відноситься створення органів управління, відповідної організаційної структури управління, встановлення взаємозв’язків між підрозділами, розподілення інформації у підсистемах менеджменту.

Функція організації забезпечує раціональне поєднання у просторі і часі всіх елементів інноваційного процесу.

Стимулювання. Функція стимулювання в інноваційному менеджменті проявляється у створенні умов зацікавленості робітників у результатах своєї роботи по створенню і реалізації інновацій.

Стимулювання передбачає створення системи моральної і матеріальної зацікавленості для співробітників у підвищенні професійного рівня, просування по службі, покращення морального клімату, що дає можливість підвищити продуктивність як індивідуальної, так і колективної праці.

Контроль. Функція контролю - одна з найважливіших функцій інноваційного менеджменту. Вона складається з перевірки організації інноваційного процесу, плану виконання створення новинок, реалізації інновацій.

До задач інноваційного контролю відносяться:

· збір та систематизація інформації про стан інноваційної діяльності і її результати;

· оцінка отриманих результатів діяльності;

· аналіз причин відхилень і факторів, які спрямовані на досягнення намічених цілей розвитку і подолання відхилень.

 

Контроль виконує також функцію зворотного зв’язку у процесі управління інноваціями. Наявність зворотного зв’язку є обов’язковою умовою завершеності системи управління.