Главная | Обратная связь

Оцінка економічної ефективності інвестиційних проектів

Питання оцінки ефективності при плануванні проектів розглядається на різних етапах. Відповідно розрізняються й способи оцінки ефективності, які використовуються на окремих етапах планування:

• на етапі проведення відбору проектів, коли відомі не всі умови підприємницької діяльності, економічна ефективність здійснюється за спрощеною схемою;
• на вирішальній стадії виконання проекту оцінка ефективності здійснюється за допомогою глобальних моделей, які дозволяють урахувати всі умови фінансування.

У системі управління інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних (інноваційних) проектів уявляє собою один з найбільш відповідальних етапів. Від того, наскільки об’єктивно та всебічно проведена ця оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання і т.д.

Для оцінки ефективності проектів з метою відбору найбільш ефективного на практиці використовуються наступні показники:

• чистий приведений доход;
• індекс доходності;
• індекс рентабельності;
• період окупності;
• внутрішня ставка доходності.

 

В залежності від методу врахування фактору часу у здійсненні інвестиційних витрат і отриманні зворотного інвестиційного потоку всі розглянуті показники розподіляються на дві основні групи - дисконтні і статичні (бухгалтерські).

Показники оцінки ефективності інвестиційних проектів, засновані на дисконтних методах розрахунку передбачають обов’язкове дисконтування інвестиційних витрат і доходів за окремими інтервалами періоду, що розглядається. У той же час показники оцінки, засновані на статичних (бухгалтерських) методах розрахунку, передбачають використання у розрахунках бухгалтерських даних про інвестиційні витрати і доходи без дисконтування їх у часі.

На практиці показники ефективності проектів, засновані на використанні дисконтних методів розрахунку, є переважаючими. Вони розраховуються за усіма крупними проектами, реалізація яких носить довгостроковий характер. Показники, засновані на використанні статичних методів, застосовуються для оцінки ефективності короткострокових проектів.

Розглянемо методику розрахунку та умови використання показників ефективності інвестиційних проектів.

1. Чистий приведений доход (або чистий дисконтований доход) дозволяє отримати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистим приведеним доходом треба розуміти різницю між сумарними приведеними доходами і витратами. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою

 

 

де - чистий приведений доход за інвестиційним проектом; - сумарні приведені доходи; - сумарні приведені витрати.

Сумарні приведені доходи і витрати визначаються відповідно за формулами

де - грошевий потік доходів; - грошевий потік витрат (включає операційні витрати, витрати на придбання активів, відсотки за кредитами, податки); і - дисконтна ставка, виражена десятковим дробом (прийнятна для інвестора норма доходу); n - число інтервалів здійснення інвестиційних витрат.

Показник «чистий приведений доход» може бути використаний на першій стадії відбору проектів. Проект, за яким чистий приведений доход є від’ємною величиною або дорівнює нулю, повинен бути відхиленим, тому що він не принесе додаткового доходу на вкладений капітал. Проекти з додатним значенням даного показника дозволяють збільшувати вкладений капітал. Порівняльна оцінка взаємовиключних проектів за цим показником може дати об’єктивний результат тільки при порівняльних вихідних даних.

При розрахунку чистого приведеного доходу прийнятна для інвестора дисконтна ставка (норма доходу) обирається достатньою для того, щоб:

• по-перше, компенсувати відмову від використання коштів, які є, на споживання в мінімальному прийнятному для нього розмірі;
• по-друге, компенсувати знецінення грошових коштів у зв’язку з інфляцією, яка має відбутися;
• по-третє, гарантувати відшкодування можливих втрат у зв’язку з настанням інвестиційних ризиків.

На практиці при аналізі ефективності інвестицій у США застосовують три варіанти прийнятної для інвестора норми доходу:

- середню вартість капіталу (середні виплати за різними видами зайнятого капіталу:

звичайними та привілейованими акціями, відсотковими ставками за кредит і т.д.);

- ставки за довгостроковим кредитом;

- суб’єктивні оцінки, засновані на досвіді корпорації.

Визначення рівню норми доходу є ключовим питанням у теорії і практиці розрахунку економічної ефективності проекту.

2. Індекс (коефіцієнт) доходності також дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з передбаченим грошовим потоком за проектом і розраховується за формулою

Розглядаючи показник «індекс (коефіцієнт) доходності», треба звернути увагу на те, що він базується на тих же вихідних передумовах, що й показник «чистого приведеного доходу». Однак, на відміну від чистого приведеного доходу, індекс доходності є відносним показником, який характеризує не абсолютний розмір чистого грошового потоку, а його рівень по відношенню до інвестиційних витрат. Ця перевага індексу доходності дозволяє використовувати його у процесі порівняльної оцінки ефективності проектів, що розрізняються за своїми розмірами інвестиційних витрат. В умовах обмежених інвестиційних ресурсів індекс доходності дає можливість здійснити відбір таких проектів, які забезпечать максимальну віддачу капіталу, що інвестується.

Крім того, індекс доходності може бути використаний і для відсіву неефективних проектів на попередній стадії їх розгляду. Якщо значення індексу доходності менше або дорівнює одиниці, проект повинен бути відкинутий у зв’язку з тим, що він не принесе доходу на капітал, який інвестується. Іншими словами, для реалізації можуть бути прийняті проекти тільки зі значенням індексу доходності вище одиниці. У взаємовиключних проектах за цим критерієм обирається той, у якому індекс доходності, за наявності інших рівних умов, є найвищим.

3. Індекс (коефіцієнт) рентабельності у процесі оцінки ефективності проекту може відігравати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє інвестору у повній мірі оцінити весь зворотний потік за проектом (значну частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) і не дозволяє порівняти показники, що аналізуються, у часі. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою

де ІР - індекс рентабельності; ЧПП - сума чистого приведеного прибутку за період експлуатації проекту.

Показник «індекс рентабельності» дозволяє вичленити у сукупному грошовому потоці важливішу його складову - суму інвестиційного прибутку. Крім того, він дозволяє здійснити порівняльну оцінку рівню рентабельності інвестиційної діяльності. Результати порівняння дозволяють визначити: чи дає можливість реалізація проекту підвищити загальний рівень ефективності діяльності підприємства у наступному періоді, чи знизить його, що також є одним з критеріїв прийняття інвестиційного рішення.

4. Період окупності це час, необхідний для отримання від інвестиційного проекту грошових доходів, які дорівнюють початковій інвестиційній сумі. Даний показник визначає термін, впродовж якого інвестиції будуть «заморожені», тому що реальний доход від інвестиційного проекту почне поступати тільки тоді, коли закінчиться термін окупності.

Виходячи з визначення, період окупності розраховується шляхом рішення наступного рівняння відносно змінної t

(4.1)

На практиці період окупності, що дисконтується, визначається на основі аналізу динаміки чистого приведеного доходу.

На етапі проведення техніко-економічного обґрунтування проекту, коли ще невідомі розподілення грошових потоків у часі, користуються спрощеною формулою

де ( ) - середньорічні сумарні приведені доходи.

Дана формула дозволяє відносно грубо оцінити період окупності проекту.

Інтерпретувати показник «період окупності» з позицій будь-яких єдиних нормативних вимог не є можливим. Чим він нижче, тим ефективніше проект. І у цій якості його можна рекомендувати для порівняльної оцінки альтернативних проектів. Однак треба зауважити, що даний показник (якщо його розглядати ізольовано) може викривити результати порівняння ефективності проектів, бо він не розкриває розміру чистого приведеного доходу за межами періоду окупності. Крім того, період окупності не чуттєвий до розміру проекту, що є також недоліком даного показника. Таким чином, період окупності може розглядатися як допоміжний показник, який дозволяє у доступній формі оцінити ефективність інвестицій.

В якості допоміжного даний показник часто використовують комерційні банки та адміністрації при наданні податкових і кредитних пільг інвесторам для залучення капіталу в країну або регіон. Пільги надаються на період окупності інноваційного проекту.

Період окупності оцінюють стосовно до проектів, що фінансуються за рахунок довгострокових зобов’язань. У цьому випадку період окупності повинен бути коротше періоду користування позиковими коштами.

Даний показник може бути використаний на стадії відбору проектів (у цьому випадку проекти з більш високим періодом окупності при однаковості інших показників буде відкидатися).

Звичайно на підприємстві встановлюється максимально припустимий період окупності, що дозволяє відхилити інвестиційні проекти, період окупності яких перевищує цей максимум.

5. Внутрішня ставка доходності (ВСД) є найбільш складним показником оцінки ефективності проектів. Внутрішня ставка доходності проекту являє собою ставку дисконтування, яка урівнює сумарні приведені доходи і сумарні приведені витрати і тому забезпечує нульове значення чистого приведеного доходу. Оцінка інвестиційних проектів за допомогою ВСД заснована на визначенні максимальної величини ставки дисконтування, при якій проекти залишаться безвитратними.

Розрахунок ВСД здійснюється шляхом рішення рівняння (4.1) відносно перемінної i (дисконтної ставки). Рішення даного рівняння відносно i можливо тільки методом послідовних наближень, тобто шляхом підбору дисконтної ставки.

За своєю економічною природою прийнятна для інвестора норма доходу і внутрішня ставка доходності за проектом є поняттями ідентичними. Але в першому випадку норма доходу привноситься зовні, виходячи із розуміння інвестором прийнятного рівня доходу на капітал. У другому варіанті норма доходу формується на основі співвідношення доходів і витрат, які складаються об’єктивно.

Показник внутрішньої ставки доходності прийнятний для порівняльної оцінки різних проектів. Наприклад, при порівнянні з коефіцієнтом рентабельності власного капіталу і рівня доходності за альтернативними видами інвестування (депозитними вкладами, державними облігаціями, акціями і облігаціями корпорацій). На підприємстві може бути встановлений в якості цільового нормативу показник «мінімальна внутрішня ставка доходності», і проекти з недостатньо високим його значенням будуть автоматично відхилятися як неефективні.

Усі розглянуті показники оцінки ефективності проектів знаходяться між собою у тісному взаємозв’язку і дозволяють оцінити ефективність проекту з різних позицій. Тому при оцінці ефективності і відборі проектів їх використовують у комплексі. Однак основними показниками ефективності при відборі інвестиційних проектів є чистий приведений дохід і внутрішня ставка доходності.