 |
|
Профілактика девіантної поведінки учнів молодших класів
Обґрунтування подолання антигромадських проявів у поведінці дітей вимагає теоретичного і методичного аналізу профілактики правопорушень неповнолітніх як соціального явища.
Педагогічна профілактика містить в собі деякі аспекти соціальної профілактики: загальносоціальної, спеціальної, індивідуальної.
Види профілактики:
1) моральна;
2) правова.
Функції профілактики:
1) діагностична виявлення причин відхилень у поведінці;
2) реабілітуюча (спрямована на подолання негативних проявів у поведінці);
3) координуюча (координація зусиль всіх соціальних інститутів виховання);
4) прогностична (передбачення можливих негативних явищ у поведінці неповнолітніх).
Виховний зміст педагогічної профілактики правопорушень виходить із мети - формування соціальної відповідальності особистості [10, с. 108].
Дослідження педагогічної діяльності з попередження правопорушень в теорії і практиці дає можливість виділити 2 рівні:
1) організаційно-структурний;
2) психолого-педагогічний: (психолого-педагогічні семінари, консиліуми: вчителів, класних керівників, працівників позашкільних установ, шкільних соціологічних служб, батьківські семінари; застосування активних методів роботи).
На організаційно-структурному рівні розробляються нормативні акти і методичні матеріали про взаємодію школи, органів і служб у справах неповнолітніх, батьків, державних і громадських організацій.
Система робот и з профілактики девіантної поведінки включає:
1) Особливості сучасного виховного процесу з учнями.
Виховання має здійснюватися на гуманістичній основі. Головним тут є олюднювання відносин у загальному виховному процесі. Таке виховання передбачає співробітництво вчителів і учнів. Увага акцентується на навчанні за інтересами і бажаннями. Важливо створити поле упорядкованої свободи. Допомогти в освоєнні самовиховання. Найголовнішим тут є захист дитини, створення умов для вільного розвитку духовних і фізичних сил.
У навчально-виховному процесі має широко використовуватись народна педагогіка, етнопедагогіка є основою виховання. Виховання має виходити з необхідності розвитку у дітей якостей, які допоможуть їм реалізувати себе як частину суспільства, індивідуальними засобами самореалізацію.
Тому важливим блоком виховної роботи є сформування здатності до культурної самореалізації, самоорганізації, самореабілітації. Це і є головні напрями роботи вчителя.
В гуманістичній педагогіці ідея саморозвитку, самовиховання - провідна.
Діяльність, спілкування і спосіб життя дитини є тими сферами і засобами, через які вчитель здійснює виховний процес. Фундаментом роботи з дитиною є позиція захисту, передусім здоров'я. Важковиховуваних практично здорових немає.
У сфері діяльності педагога з важковиховуваними повинна домінувати проблема духовності — добра, людяності, милосердя, справедливості.
Працюючи з проблемними учнями, варто дотримуватися 3-х обов’язкових установок, які рекомендують психологи:
- - включати дитину в значущу для неї діяльність;
- демонструвати наслідки вчинку для оцінки референтною (значущою) товариською групою;
- враховувати мотиви життєвої активності учня (до чого він прагне, проявляючи себе певним чином).
Щодо цих дітей поради:
1. Діти вчаться жити у життя.
2. Якщо учня постійно критикують, він вчиться ненавидіти.
3. Якщо дитина живе в атмосфері ворожості, вона вчиться агресивності.
4. Якщо дитину висміюють, вона стає замкнутою.
5. Якщо дитині нестійко докоряти, вона вчиться жити з почуттям провини.
6. Якщо дитина зростає в терпимості, вона вчиться розуміти інших.
7. Якщо дитину підбадьорювати, вона вчиться вірити в себе.
8. Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
9. Якщо дитина зростає в чесності, вона вчиться бути справедливою.
10. Якщо дитина живе в безпеці, вона вчиться вірити в людей.
11. Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
12. Якщо дитина живе в доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.
2) Використання можливостей педагогічної діагностики у профілактичній роботі.
Провідна функція профілактичної роботи – це діагностична спрямованість, без якої неможлива грамотна корекційна робота.
- вивчення криміногенної статистики;
- виявлення деформованих сфер способу життя молоді;
- вплив мікросередовшца;
- врахування психічних станів;
- знання соціального паспорту школи (дані про населення мікрорайону; наявність соціальної інфраструктури; відомості про суб'єкти асоціального впливу на дітей; наявність суб'єктів виховного впливу на дітей; наявність суб'єктів виховного впливу на неповнолітніх; участь владних структур у вирішення проблеми профілактики правопорушень) [10, с. 109].
Отже, діагностика спочатку йде на рівні мікрорайону школи, далі на рівні школи, потім на рівні сім’ї.
3) Подолання неуспішності учнів як засіб профілактики (диференціація навчання, класи педагогічної підтримки, індивідуальний підхід).
4) Профілактична робота з колективом класу (створення здорового морально-психологічного клімату, вияв конфліктних ситуацій у системі «учень-учень», «учень –вчитель», «учень – батьки», «батьки – вчителі»).
Алгоритм роботи з колективом класу зручно будувати за такою схемою:
1. Анкетування учнів на плани: «Наш клас», «Ми і наші вчителі», анкетування учнів з відхиленням у поведінці на тему: «Важкий учень».
Мета вивчення:
- стосунків учнів між собою, з учителями, батьками; громадські думки, настроїв, та традицій класного колективу;
- ступеню впливу на учнів неформальних лідерів та мікрогруп;
- ступеню впливу на учнів формального активу.
2. Вивчення індивідуальних особливостей важких дітей. Класні збори «Морально-психологічний клімат в колективі та шляхи його оздоровлення».
3. Збори з батьками, вчителями «Наші стосунки та їх вплив на успішність і поведінку;
4. Засідання активу класу.
5. Здійснення активних форм роботи.
6. Проведення індивідуальної профілактичної роботи.
7. Створення програм «Психічне здоров'я», «Спілкування», «Фізичне здоров'я», «Самовдосконалення».
8. Розробка правил, пам'яток «Себе перебороти»
д) Особливості педагогічного керівництва в роботі з важковиховуваними учнями.
1. Включення їх в діяльність, що забезпечує розширення і розвиток відповідальності;
2. Стимулювання самовдосконалення особистості;
3. Розширення морально-духовного змісту педагогічної аргументації норм і правил стосунків, вимог в колективній діяльності.
с) Взаємодія з батьками:
1. Добір відомостей про емоційний мікроклімат в сім'ї («Ти і твої батьки», «Ми і наші діти»).
2. Визначення рівня взаємостосунків «Ми і наші вчителі».
3. Проведення батьківських зборів «Вплив емоційного фону сім'ї на стан навчання і поведінки дітей».
4. Проведення спільних зборів батьків і вчителів.
5. Індивідуальні, масові і групові форми роботи з батьками [10, с. 112].
Для профілактики девіантної поведінки учнів молодших класів також доцільно використовувати:
- уроки Добра і Краси, матеріалом для яких є уривки з книжок, приклади з життя;
- подорожі до країни Милосердя;
- психотехнології (гімнастика почуттів, енергетичні вправи «Жива вода», «Серце на долоні», «Тепло рук друга»);
- ігрові технології «Квітка доброти», «Дзвіночки совісті»;
- ситуації морального вибору (порівняльні, оцінювальні, проблемні);
- проективні діагностичні методики (малюнки «Моя сім’я», «Добро»);
- театралізовані вправи «Прихід у гості», «Відвідини хворого», «Вітання з днем народження» та ін.
- програвання певних ситуацій. Читання і обговорення художніх творів, ситуацій із життя дітей («Через дзеркало», «Ранкові привітання», «Втіш малюка» тощо);
- вправи, спрямовані на регуляцію мовного дихання – «Загаси свічку»; на регуляцію інтонації – «Скажи по-різному»; на удосконалення дикції; на стримування своїх бажань;
- слухання заспокійливої музики, що використовується для релаксації (розслаблення);
- бесіди («У Країні ображених речей», «У Країні Ввічливості і чистоти» тощо);
- спілкування з малюками, що сприяє вихованню чуйності і доброзичливості;
- читання і обговорення літературних творів (віршів, оповідань, казок), які дозволяють впливати на свідомість, почуття і волю дітей [35, с. 29].
Утвердженню у свідомості дитини гуманістичних почуттів сприяє участь дитини у груповій взаємодії. Вживаючись у групу однолітків, дитина вчиться узгоджувати свої цілі, інтереси з цілями та інтересами класу, поступатися «своїм» заради «колективного»; переживати, відповідати не тільки за себе, а й за товаришів [7, с. 13].
Отже, активними методами впливу в роботі з важковиховуваними є:
1. Педагогічна психотерапія (автор М.І. Буянов) (індивідуальні, масові, групові) аутогенне тренування, навіювання.
2. Ігровий метод (ділові, особистісно-рольові);
3. Педагогічний консиліум.