 |
|
Результати проведеного дослідження
| № п/п | Ініціали | Вік | Бал за методикою агресивності | Тварина що вибирається | Тварина що відкидається |
| Веслов Д. | 9 | 4 | Вибір допомоги - | Естетичний вибір - | |
| Вовків О. | 10 | 9 | Естетичний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Дєєва Д. | 10 | 3 | Вибір допомоги+ | Агресивний - | |
| Домрачев Д. | 9 | 8 | Автономний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Егорова О. | 9 | 9 | Автономний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Еклашев І. | 9 | 7 | Автономний вибір + | Автономний вибір - | |
| Іванов Д. | 10 | 6 | Автономний вибір + | Агресивний - | |
| Інгачева Г. | 9 | 6 | Естетичний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Коробкова Г | 10 | 7 | Вибір допомоги + | Естетичний вибір - | |
| Кравец Д. | 10 | 4 | Естетичний вибір + | Агресивний - | |
| Кукліна І. | 10 | 8 | Агресивний + | Вибір допомоги - | |
| Молчанова Г | 10 | 10 | Естетичний вибір + | Агресивний - | |
| Опальов Д. | 10 | 9 | Автономний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Павлов О. | 10 | 6 | Естетичний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Речкина Н. | 10 | 7 | Автономний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Сержан Н. | 9 | 9 | Вибір допомоги + | Естетичний вибір - | |
| Ушакова О. | 9 | 6 | Автономний вибір - | Агресивний - | |
| Вертівшись В. | 10 | 4 | Автономний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Дзиґа А. | 9 | 7 | Автономний вибір + | Агресивний - | |
| Чернобокова Г. | 10 | 10 | Автономний вибір + | Естетичний вибір - | |
| Шмельков О. | 10 | 4 | Автономний вибір + | Агресивний - |
Негативний вибір тварини є кращим індикатором психологічних особливостей дітей, і з’ясувалося що діти які відкидали тварин за естетичні причини, через їхній зовнішній вигляд чи харчові звички були більш агресивні і більше схильні до депресії, ніж ті що відкидали тварин через їхню агресивність. Дійсно, діти що відкидали тварин за їх естетичний вигляд, мають дещо вищий бал агресивності, ніж інші учні (хоча ніхто з них не вийшов за межі «середньої агресивності»). 5 дітей мають низький рівень агресивності, 11 дітей мають середній рівень агресивності, 5 дітей мають високий рівень агресивності. Високий рівень агресивності має Чернобокова Г. і Молчанова Г., Сержан Н., Вовків О., Егорова О.,
Отже, виявивши за допомогою методик певні негативні моменти поведінки окремих учнів, основне завдання допомогти їм змінити свою поведінку і ставлення до оточуючих.
Висновок
Сьогодні в умовах величезних змін в соціальному, економічному і політичному житті України повстала проблема радикальної перебудови в сфері виховання, мета якого – формувати людину, давати прогрес людському суспільству. У складному процесі формування всебічно розвиненої особистості чільне місце належить вихованню «важких дітей».
Виховання «важких дітей» - виховна діяльність школи і сім'ї, що має на меті формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участь у практичній діяльності.
Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття) головною метою виховання «важких дітей» визначає: набуття молодим поколінням соціального досвіду; успадкування духовних надбань українського народу; формування розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової і екологічної культури.
Недоліки шкільного виховання і значне скорочення кількості позашкільних закладів призводять до збільшення кількості дітей, чия поведінка виходить за межі моральних норм. Кількість правопорушень, здійснених дітьми, є закономірним наслідком процесу соціальної деградації особистості.
«Дитинство – найважливіший період людського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє блискуче, самобутне, неповторне життя. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що ввійшло в його розум і серце з оточуючого світу, - від цього в визначний степені залежить, якої людиною стане сьогоднішній малюк» - В.О. Сухомлинський.
Проблема важковиховуваності — це насамперед проблема ставлення до особистості з певними відхиленнями в поведінці з боку оточуючих. Саме тому коригування і важковиховуваних учнів у колективі і через колектив відбувається як позитивне впровадження системи гуманних стосунків такого учня з оточуючими його людьми і водночас як процес духовного становлення всіх особистостей, що беруть участь у цьому процесі.
Позицію важковиховуваного учня, що, як правило, не збігається з позицією педагогічно керованих учнів, слід делікатно коригувати. Педагог використовує ситуацію, що стихійно створюється в учнівському колективі, або будує її з урахуванням своїх знань і досвіду. Методом створення ситуацій модулюються певні умови, за яких учневі необхідно розкрити свої погляди, вчинки, беручи до уваги громадську думку, норму та правила поведінки в школі, суспільні іі національні традиції тощо.
Надаючи важковиховуваному учневі допомогу, ставлячи його у відповідні до його потреб та інтересів, здібностей і психологічних якостей проблемні ситуації, педагог стимулює прояв таких привабливих соціально-психологічних рис, як адекватна самооцінка, відповідальність, гуманність, активність. Саме педагог при роботі з однолітками, дорослими навчає орієнтуватись в складних ситуаціях, допомагає дотримуватись соціально бажаної поведінки.
Провівши дослідне експериментальне дослідження, ми побачили, що для досліджуваної групи дітей характерними є певні відхилення в поведінці.
Отже, одним з провідних завдань є допомогти особистості усвідомити моральну норму внутрішньо, без офіційного тиску, прийняти її і відповідно до загальних вимог норми діяти у конкретних обставинах. Спрямувати роботу так, щоб індивід, який внутрішньо прийняв і реалізує моральну норму, став прикладом для інших індивідів, а його поведінка стала взірцем для їхньої поведінки.
Список використаних джерел:
1. Бардінова В.Д., Бойко А.М., Борщ Ж.В., Дем'яненко Н.М., Кравченко Л. М. Педагогіка. - К. : ВІПОЛ, 2004. - 498 с.
2. Белозьорова Л.І. Адиктивна поведінка.М.: 1988. - 112 с.
3. Белоусов С. Дитячі девіації: причини та наслідки. С.-Петерб.: «Луч». 1998. - 210 с.
4. Бельський П.П. Дослідження емоційної сфери неповнолітніх, які у своїй поведінці відхиляються від норми. - М.: 1924. - 156 с.
5. Вишневський О., Дитиноцентризм і системно-ціннісний підхід до змісту виховання // Рідна школа. - 2002. - №5. - С.37-40
6. Волкова Н.П. Педагогіка. - К.: Академія, 2001. - 243 с.
7. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка. - Рівне, 1996. - 237 с.
8. Галузяк В.М., Сметанський М.І., Шахов В.І. Педагогіка. - Вінниця, 2006. - 400 с.
9. Голіцин В.Б. Введення в поняття деліквентної поведінки. - М.: 1985. - 102 с.
10. Дем’янюк Т.Д. Методика виховання в сучасній школі. Навчальний посібник. - Київ, 2000. - 286 с.
11. Дем’янюк Т.Д. Опорні схеми з теорії і методики виховання. - Київ-Рівне 2000. - 75 с.
12. Дем’янюк Т.Д. Теорія виховання (курс лекцій). - Р., 2004. - 154 с.
13. Дем'янюк Т.Д., Кацинська Д.Д.Класний керівник: досвід, проблеми, перспективи. - Рівне, 1997.
14. Зозуляк Р., Котів Н.Важковиховуваність молодших школярів як наслідок сімейних деструкцій // Соціальний педагог. Шкільний світ. - 2009. - № 2. -
С. 38-41.
15. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - Вища школа, 1997. – 176 с.
16. Кацинська Л. Л. Робота з педагогічно занедбаними дітьми. - Рівне, 1997.
17. Колошин В.Ф., Заєць В.І. Вчитель шукає підхід до батьків «важких» учнів (практичні поради молодому вчителю) // Виховна робота в школі. - 2008. -
№ 8. - С. 2-5.
18. Кочетов А.И., Верцинская Н.Н. Работа с трудными детьми. - М: Просвещение, 1986. - 160 с.
19. Максимова Н.Ю. Виховна робота з соціально дезадаптованими школярами. - К. ІЗМН, 1997. - 106 с.
20. Максимова Н.Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч. посіб. - К.: ВПУКУ, 2002. - 308 с.
21. Марущак Н. «Важкі» діти у школі і сім"ї. // Позакласний час. - 2005. - №19. - С. 61.
22. Оржеховська В.М. Профілактика правопорушень серед неповнолітніх. - К., 1996. - 352 с.
23. Оржеховська В. М. Робота класного керівника з важковиховуваними учнями,спрямована на профілактику відхилень у поведінці // Позакласний час. - 2004. - №23. - С.23-27.
24. Ричкова В.В. Дезадаптована поведінка дітей. Діагностика, корекція, психопрофілактика. М.: 2000. - 145 с.
25. Рожкова М.І. Виховання важкої дитини. - М.: ВЛАДОС, 2002.
26. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка, - К.: Рад. школа, К., 1978. -
263 с.
27. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: Т.5 - К., - 483 с.
28. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості // Вибр. твори: в 5 т. – К., 1976 р. – Т.1.
29. Сухомлинський В.О. Сто порад вчителю // Вибр. твори: у 5-ти т.- т. 2 - К., 1976.
30. Ткачова О.О. Робота з педагогічно занедбаними дітьми як один з напрямків роботи класного керівника. // Виховна робота в школі. - 2005. - №3. -
С. 22-27.
31. Ткачова О.О., Возний І. Важкі діти. Як вони сьогодні? // Виховна робота в школі. - 2005. - №2. - С. 26-30.
32. Трудные дети и их проблемы: учебное пособие // Воспитание трудного ребенка: дети с девиантным поведением : Учебно-методическое пособие / ред. М. И. Рожков. - Москва : Владос, 2006. - С. 6-64.
33. Ушинський К.Д. Вибрані педагогічні твори. - К. - Академія - 1949.- 88 с.
34. Хромова О. Л. В.О.Сухомлинський про виховання важких дітей і підлітків. // Психология обучения : Дайджест российской и зарубежной прессы. - 2004. - № 1. - С. 12-20.
35. Яровська О. Як виховати високоморальну особистість. // Родина і школа. – 2000 р. - № 8. - 29 – 32 с.
Додатки:
Додаток 1.
Список дітей 4-А класу:
1. Вертівшись Вадим
2. Веслов Діма
3. Вовків Олександр
4. Дєєва Даша
5. Дзиґа Аліна
6. Домрачев Денис
7. Егорова Ольга
8. Еклашев Ілля
9. Іванов Діма
10. Інгачева Ганна
11. Коробкова Ганна
12. Кравец Діма
13. Кукліна Ірина
14. Молчанова Ганна
15. Опальов Діма
16. Павлов Олексій
17. Речкина Надя
18. Сержан Наташа
19. Ушакова Ольга
20. Чернобокова Ганна
21. Шмельков Олександр
Додаток 2.