Главная | Обратная связь

Зміст і структура психологічної готовності керівників до управління

Психологічна готовність керівника до управління

Зміст і структура психологічної готовності керівників до управління

Характеристика основних компонентів психологічної готовності

Зміст і структура психологічної готовності керівників до управління

Ефективність виконання будь-якого виду діяльності значною мірою залежить від сформованості у особистості певних психо­логічних якостей, до яких, зокрема, належить і психологічна го­товність.

У сучасній психології психологічна готовність розглядається як істотна передумова будь-якої цілеспрямованої діяльності, її регуляції, стійкості та ефективності. Існує два основних підходи до визначення змісту та структури психологічної готовності: функціональний та особистісний.

В межах функціонального підходу психологічна готовність трак­тується як певний стан психічних функцій, який забезпечує висо­кий рівень досягнень при виконанні того чи іншого виду діяль­ності. Цей стан близький до феномену, який О. О. Ухтомський назвав «оперативним спокоєм» [20]. Такої точки зору дотри­муються Я. Д. Левітов, А. Ц. Пуні («передстартовий стан») [11; 16], Ф. Ю. Генов («мобілізаційна готовність») [3], В. С. Нерсесян і В. М. Пушкін («пильність») [17], Є. П. Ільїн («оптимальний ро­бочий стан і стан спокою») [6] та ін.

З точки зору особистісного підходу психологічну готовність розглядають як результат підготовки (підготовленості) до пев­ної діяльності. Відповідно до цього підходу, готовність розуміє­ться як стійке, багатоаспектне та ієрархієзоване утворення осо­бистості, яке включає ряд компонентів (мотиваційний, когнітивний, операційний тощо), адекватних вимогам, змісту та умовам діяльності, які в своїй сукупності дозволяють суб'єкту більш або менш успішно здійснювати діяльність. Цей підхід відображений у роботах К. М. Дурай-Новакової [4], М. І. Дьяченко, Л. А. Канди-бович [5], В. О. Моляко [13], В. А. Сластеніна [18], А. А. Смирно-ва [19] та ін.

Слід зазначити, що в межах особистісного підходу існує роз­поділ психологічної готовності на довготривалу та ситуа­тивну [4; 5]. Довготривала готовність є стійким комплексом

особистісних, професійно важливих якостей, необхідних для успішної діяльності в багатьох ситуаціях. Дана система існує по­стійно, є провідною передумовою регуляції діяльності в цілому. Ситуативна готовність є активно-дієвим станом особистості, функціональною структурою, яка виникає в тісному зв'язку із структурою зовнішньої взаємодії (конкретною ситуацією і зав­даннями, які потрібно розв'язати). При цьому зазначається, що категорія психологічної готовності є одночасно категорією тео­рії особистості (як довготривала готовність) і теорії діяльності (як ситуативна готовність).

Разом з тим представники другого напряму [4; 5] вказують на глибокий зв'язок функціонального стану готовності та готов­ності як стійкої характеристики особистості. Стверджується, на­приклад, що стан готовності — це тимчасова готовність, а підго­товленість особистості — довготривала готовність. Крім того, підкреслюється, що ці два види готовності знаходяться в тісно­му зв'язку між собою.

Психологи досліджували особливості психологічної готов­ності особистості до виконання різних видів діяльності: навчаль­ної, трудової, педагогічної, спортивної, військової тощо [3; 4; 13; 15; 16; 17; 19]. Вони показали, що така готовність, окрім загаль­них структурних компонентів, характеризується й наявністю специ­фічних компонентів, які відображають особливості того чи того виду діяльності.

Здійснення ефективного управління закладами середньої освіти передбачає також наявність у керівників психологічної готовності до виконання управлінської діяльності, яка характе­ризується своїм змістом та структурою.

 

Аналіз літературних джерел та управлінської діяльності керів­ників освітніх організацій дали можливість визначити ряд теоретико-методологічних підходів до аналізу означеної проблеми:

1. Дослідження психологічної готовності керівників освітніх організацій до управління доцільно здійснювати в межах осо­бистісного підходу по розуміння сутності психологічної готов­ності. Таку готовність слід розглядати як результат спеціальної цілеспрямованої підготовки керівників.

2. Психологічну готовність керівників освітніх організацій до управління необхідно розуміти як довготривалу готовність, яка визначає успішність здійснення управління освітніми організа­ціями в цілому.

3. Довготривала психологічна готовність керівників освітніх організацій до управління може виступати як основа для виник­нення ситуативної готовності (в кожній конкретній управ­лінській ситуації, з якою зустрічається керівник).

Проведене автором спеціальне дослідження показало, що психологічна готовність керівників освітніх організацій до управ­ління — це комплекс мотивів, знань, умінь та навичок, осо­бистісних якостей, які забезпечують успішну взаємодію керівни­ків з учасниками управлінського процесу та ефективність управ­ління в цілому. За своєю структурою (див. рис. 3.1) вона являє со­бою складне, багатоаспектне особистісне утворення, яке вклю­чає функціонально пов'язані між собою та взаємообумовлені такі компоненти: а) мотиваційний; б) когнітивний; в) опе­раційний; г) особистісний.

Аналізуючи безпосередньо зміст психологічної готовності до управління, слід, на наш погляд, зазначити кілька загальних теоретичних положень.

По-перше, за своєю сутністю та структурою психологічна готовність керівників освітніх організацій до управління вклю­чає складові компоненти, які тісно пов'язані з основними структурними елементами управлінського процесу, тобто вона є до певної міри «віддзеркалюванням» цього процесу та «транс­формацією» його в основні показники психічної активності керівника (мотиви, знання, уміння, навички та особистісні

якості).

По-друге, така готовність є не просто механічним «віддзеркалю­ванням» управлінського процесу, а тісно пов'язана, на наш по­гляд, з образом «Я», «Я-концепцією» керівника — сукупністю його уявлень про себе, установок на себе.

Особливо важливим в контексті нашої проблеми, як нам здається, відіграє співвідношення між реальним «Я» (тим, яким керівник видається собі в дійсності, яким він бачить себе в да­ний момент) і ідеальним «Я» ( яким він поставив собі за мету бути, те, до чого він прагне). Ідеальне «Я» є орієнтиром для особистісного і професійного зростання керівника та його самовдосконалення, яке включає три основні взаємопов'язані компоненти: самопізнання, самоконтроль і саморегуляцію, само­розвиток [2]. Виходячи з цього, в структурі психологічної готов­ності до управління в кожному із основних компонентів представлені дві групи утворень: а) пов'язані з власне «реальним» управлінським процесом; б) пов'язані з самовдосконаленням

керівника,і, відповідно, з можливим удосконаленням управлінськогопроцесу в майбутньому.

По-третє, в кожному із компонентів психологічної готовності особистості до управління представлені якості, які належать ЯК до першого рівня аналізу управління (планування, організація і .і контроль діяльності освітніх закладів), так і до другого рівня аналізууправління (прийняття управлінського рішення, вплив людей, врахування потреб, мотивів, інтересів працівників, спілкування, попередження конфліктів тощо), тобто управління, і, відповідно, психологічна готовність до управління, розгля­даються як цілісні структури, в єдності всіх елементів.

Разом з тим, враховуючи специфіку дослідження (його психо­логічну спрямованість), в роботі поняття «психологічна готов­ність керівників освітніх організацій до управління» буде вико­ристовуватись у двох значеннях: а) широкому (коли мова йтиме про готовність керівників до здійснення управління освітніми організаціями в цілому, тобто їх здатність забезпечувати реалізацію як першого, так і другого рівнів управління); б) вузькому (коли акцентуватиметься увага на готовності керівників забез­печувати власне психологічний аспект управління освітніми організаціями).

По-четверте, враховуючи особливості управління в системі середньої освіти, порівняно з управлінням в інших соціальних сферах, особливе місце серед якостей, які стосуються другого рівня, буде надаватись психологічним утворенням, пов'язаним з гуманістичною спрямованістю управління [7; 8]. Слід зазначи­ти, що такі утворення «пронизують» всі компоненти структури психологічної готовності до управління (мотиваційний, когнітивний, операційний, особистісний) і представлені в них відповідними елементами.

По-п'яте, необхідно розрізняти загальну та спеціальну психо­логічну готовність керівників освітніх організацій до управління.

Загальна психологічна готовність до управління — це комп­лекс психологічних характеристик, які необхідні керівникові для успішного здійснення управління в цілому. Спеціальна психо­логічна готовність до управління — це психологічні характерис­тики, які забезпечують успішність здійснення керівником окре­мих складових управління (забезпечення гуманізації управ­ління, здійснення управлінського спілкування, попередження та розв'язання конфліктів, забезпечення психічного здоров'я особистості тощо). Як показує досвід, загальна психологічна го­товність керівників освітніх організацій до управління є першо­основою для здійснення ефективного управління, на яку ніби «нанизуються» різного виду спеціальні види психологічні готов­ності.

Результати спеціальних досліджень, проведених автором за допомогою різних психологічних методів (спостереження, опи­тування, експертів, аналіз документів), дали можливість вияви­ти зміст та структуру кожного із компонентів психологічної го­товності.