Главная | Обратная связь

Місія, основна мета підприємства

Проаналізувавши зовнішнє та внутрішнє середовище, підприєм­ство повинно визначити основні орієнтири своєї діяльності. Процес з'ясування місії та цілей діяльності підприємства складається з трьох послідовних стадій. На першій стадії осмислюють результати аналізу середовища, на другій — розроблюють відповідну місію, на третій — цілі підприємства.

Іноді визначення місії та цілей діяльності підприємства передує аналізу середовища, оскільки саме існування підприємства передба­чає, що у нього є певні цілі, причини появи.

Місія — мета існування підприємства, яка має бути досягнута у плановому періоді. Це комплексна мета, що містить як внутрішні, так і зовнішні орієнтири діяльності. На основі цих орієнтирів визна­чають перспективи, яких має досягти підприємство.

Значення місії [ЗО]:

• це базис, точка опори для всіх планових рішень підприємства;

• створює впевненість, що підприємство дотримується чітких
цілей, які не суперечать одна одній;

• допомагає поєднати зусилля персоналу в обраному напрямку,
об'єднує його дії;

• сприяє розумінню і підтримці серед зовнішніх учасників орга­
нізації, тих, хто заінтересований в її успіху.

Зміст місії.

• опис продуктів (послуг), які пропонує підприємство;

• характеристика ринку — підприємство визначає своїх основ­
них споживачів, клієнтів, користувачів;

• цілі підприємства, виражені в термінах виживання, зростання
та прибутковості;

• технологія — характеристика обладнання, технологічних про­
цесів, інновацій у галузі технології;

• філософія організації — базові погляди і цінності організації,
що є основою для створення системи мотивації;

• внутрішня концепція, у межах якої підприємство описує власні
враження про себе, зазначаючи джерела енергії, основні слабкі
сторони діяльності, ступінь конкурентоспроможності, фактор
виживання;

• зовнішній образ компанії, її імідж, що розкриває економічну і
соціальну відповідальність компанії перед партнерами, спожи­
вачами, суспільством у цілому.

Формування місії є звичайним явищем для високорозвиненого бізнесу. В умовах становлення ринку в Україні формувати місію по­чали новостворені приватні економічні організації, які досягли пев­них успіхів. Визначати місію доцільно невеликим підприємствам. Досить часто місія підприємства формується коротко, у вигляді гас­ла. У такий спосіб виокремлюється основна, найбільш значуща мета діяльності підприємства.

Основні групи людей, інтереси яких впливають на діяльність орга­нізації і відповідно мають бути враховані при визначенні її місії:

• власник підприємства;

• співробітники підприємства;

• споживачі продукції;

• ділові партнери;

• органи місцевого самоврядування, які взаємодіють з підпри­
ємством.

Місія підприємства має відображати інтереси всіх перелічених суб'єктів.

Фактори розробки місії. На думку Ф. Котлера [20], при форму­ванні місії необхідно враховувати такі фактори:

• історію фірми, у процесі якої формувалась філософія фірми;

• стиль поведінки і керівництва власників та управлінського пер­
соналу;

• стан середовища функціонування;

• наявні ресурси фірми;

• особливості та відмінності, притаманні фірмі.

Встановлення цілей підприємства.Якщо місія задає загальні орі­єнтири функціонування підприємства, що відбивають зміст його існування, то конкретний кінцевий стан, до якого прямує підприєм­ство, фіксується у вигляді його цілей.

Мета — конкретний стан окремих характеристик підприємства, які є для нього бажаними і на досягнення яких спрямована його діяльність [5].

Одним з основних завдань стратегічного управління є обгрунту­вання цілей. У сучасній теорії управління вирізняють основні сфе­ри діяльності, у межах яких кожне підприємство визначає власні ос­новні цілі, до яких належать, зокрема, вигідна позиція підприємства на ринку, високий рівень продуктивності, фінансова стабільність, активна інноваційна діяльність, висока кваліфікація персоналу, со­ціальна відповідальність.

Класифікація цілей.Існує багато класифікаційних груп, які визна­чають цілі управління підприємством. Деякі з них поділено за певни­ми ознаками [35]:

• за спрямованістю мети — зовнішні та внутрішні;

• за напрямками діяльності на підприємстві — економічні, тех-
ніко-технологічні, соціальні та екологічні;

• за можливістю повного втілення в життя — "цілі створення"
(матеріального об'єкта чи системи) та "цілі розвитку" (коли
йдеться про процес);

• за охопленням рівнів управління — цілі всього підприємства,
окремих підрозділів, груп або індивідів;

• за часовими характеристиками — коротко-, середньо- та дов­
гострокові;

• за відповідною спрямованістю на види діяльності — страте­
гічні, тактичні, оперативні;

• за впливом на окремі елементи підприємства — виробничі та
управлінські;

• за характером діяльності — функціонування та розвитку;

• за пріоритетами — основні, вторинні та підтримувальні;

• за вимірюваністю — кількісні та якісні.

Розглянемо вимоги, що висуваються до цілей. Цілі мають бути:

• досяжними, реальними (нереальна мета призводить до демо-
тивації працівників і втрати ними орієнтира, що негативно
позначається на діяльності підприємства);

• гнучкими (цілі доцільно встановлювати так, щоб залишалась
можливість для їх коригування відповідно до змін зовнішнього
і внутрішнього середовища підприємства);

• вимірюваними (цілі треба формувати так, щоб їх можна було
кількісно виміряти чи будь-яким іншим способом об'єктивно
визначити, досягнуто мети чи не досягнуто);

• коректними (тобто мета має давати чітке уявлення про напрям
руху організації для її досягнення);

• сумісними (сумісність передбачає, що довгострокові цілі відпо­
відають місії, а короткострокові — довгостроковим. Важливо,
щоб цілі не суперечили одна одній);

• прийнятними для основних суб'єктів впливу, які визначають
діяльність підприємства, і насамперед для тих, кому потрібно
їх досягати.

Напрямки встановлення цілей.Існує кілька основних сфер, в яких підприємства встановлюють свої цілі:

• позиція на ринку;

• доходи підприємства;

• впровадження інновацій;

• робота з клієнтами;

• ефективний менеджмент;

• потреби та добробут співробітників;

• соціальна відповідальність.

Фази та способи встановлення цілей.Правильно організований процес встановлення цілей передбачає чотири фази [5]:

• виявлення і аналіз тенденцій, які спостерігаються в середовищі;

• встановлення цілей для підприємства в цілому;

• побудова ієрархії цілей;

• встановлення індивідуальних цілей.

Встановлені цілі є законом для підприємства, його підрозділів, персоналу. Але з обов'язковості цілей не випливає їх незмінність. Нині поширені два основних способи встановлення цілей.

1. Цілі коригуються кожного разу за умови змін середовища під­
приємства, тобто мають ситуаційний характер.

2. Цілі систематично змінюються. На базі довгострокових цілей
формуються короткострокові. При досягненні короткостро­
кових цілей розроблюються довгострокові з урахуванням змін
середовища. За такого підходу довгострокові цілі не досяга­
ються, оскільки регулярно змінюються.

Ієрархія цілей.На будь-якому великому підприємстві, що має кілька структурних підрозділів і рівнів управління, складається ієрар­хія цілей, що є декомпозицією цілей більш високого рівня в цілі нижчого рівня. З'ясуємо специфіку ієрархічної побудови цілей:

• цілі вищого рівня завжди мають ширший характер і більший
часовий інтервал для досягнення;

• цілі нижчого рівня є своєрідним засобом досягнення цілей ви­
щого рівня.

Отже, ідеться про побудову "дерева цілей" — графічного зобра­ження підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, що демонструє розподіл генеральної мети на підцілі, завдання та окремі дії. Якщо ієрархія цілей побудована правильно, то кожний підрозділ, досяга­ючи своїх цілей, робить внесок у досягнення цілей підприємства в цілому.

Форми прийняття рішеньподіляються на дві великі групи [5]: перша — цілі, що базуються на індивідуальній відповідальності за прийняте рішення, друга — цілі, що базуються на колективній від­повідальності.

Розрізняють такі форми прийняття індивідуального рішення:

• авторитарна (рішення приймає керівник на основі наявної ін­
формації);

• колегіальна (рішення приймає керівник на основі колегіально­
го обговорення);

• партисипативна (рішення приймає керівництво за результата­
ми обговорення варіантів рішення за цілями із залученням спів­
робітників, які виконуватимуть рішення);

• "знизу вгору" (рішення приймає виконавець, який передає його
на узгодження в усі підрозділи підприємства, які залучатимуть­
ся до виконання рішення. Якщо згоду отримано, рішення за­
тверджує керівник).

У разі прийняття колективного рішення за цілями визначають, з одного боку, до яких цілей прямуватиме підприємство, з іншого боку, підприємство бере на себе відповідальність за прийняте рішен­ня. На перший погляд здається, що в цьому разі рішення буде об'єк­тивнішим. Проте й рівень безвідповідальності також вищий.

Правильно прийняте рішення щодо стратегії руху до мети не менш важливе, ніж правильне рішення за цілями.

Тема 7____