На формування базових стратегій конкурентоспроможності підприємств
Економіка України розвивається під впливом економічних перетворень, які покликані забезпечити перехід до ринку. Наслідки економічних реформ на сучасному етапі неоднозначні. Соціально-економічна криза у країні набрала затяжного характеру з таких причин: Таблиця ІЗ Основні характеристики стратегій бізнесу
Таблиця 14 Ризик використання конкурентних стратегій бізнесу [ЗО]
• ринкові механізми в багатьох галузях економіки перебувають • масштаби і глибина кризи досягли такого рівня, що ситуацію в • подолання кризових явищ потребує не просто ефективних, а ін Як бачимо, народногосподарський комплекс України функціонує у складній економічній ситуації. Кризові явища в економіці позначаються на розвитку промисловості. Погіршення технічного і технологічного стану виробництва, криза платежів, пасивна інвестиційна діяльність, втрата традиційних ринків збуту через її неконкурентоспроможність, повільна структурна перебудова — усе це призводить до простоювання великої кількості підприємств і виробництв. А це, у свою чергу, негативно позначається на розвитку конкуренції в Україні. Водночас спостерігається наплив на український ринок імпортних товарів, які успішно витісняють вітчизняні. Останніми роками частка імпортних товарів народного споживання збільшилась з 18,5 до 53,2 % [83], що пояснюється насамперед низькою конкурентоспроможністю вітчизняної продукції. Низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції є дуже небезпечним фактором погіршення економічної безпеки країни. Як інтегральний показник розвитку країни та її економічної могутності конкурентоспроможність є водночас умовою повноцінного та ефективного входження у світову економічну систему. До найважливіших факторів, які визначають конкурентоспроможність економіки країни, належать: • внутрішній макроекономічний потенціал; • рівень участі в міжнародній торгівлі та потоці інвестицій; • ступінь впливу державної політики на створення конкурентно • якість і ефективність фінансової системи; • стан інфраструктури; • рівень управління (з позицій нововведень, прибутковості та • науково-технічний потенціал (з точки зору успішності фунда • стан і кваліфікація трудових ресурсів. У цілому конкурентоспроможність економіки країни можна визначити як результат взаємодії та взаємозв'язку перелічених факторів і особливостей розвитку й функціонування національної економіки та її господарських суб'єктів (підприємств). Сприятливі умови в національній економіці створюються виключно за рахунок забезпечення стійкого функціонування і конкурентоспроможності первинної ланки виробничої сфери— підприємства. У ринкових умовах можуть зростати лише конкурентоспроможні підприємства. Результати аналізу економічного стану національної економіки не дають повного уявлення про конкурентоспроможність окремих підприємств; їх недостатньо для визначення її рівня та формування базової стратегії забезпечення конкурентоспроможності. Базова стратегія конкурентоспроможності є необхідною для ефективного використання можливостей і сильних сторін діяльності підприємства з урахуванням його позиції в галузі. Відповідно до класифікації підприємств визначають базові стратегії забезпечення їх конкурентоспроможності. У табл. 15 наведено можливі базові стратегії конкурентоспроможності підприємств, які становлять інтерес в умовах розбудови ринкових відносин. Таблиця 15 Базові стратегії конкурентоспроможності підприємств
Закінчення табл. 15
Різним групам підприємств властиві різні види конкурентних стратегій. Ці стратегії, у свою чергу, мають певні можливості реалізації. Так, для великих технологічно орієнтованих компаній довгострокове підвищення конкурентоспроможності пов'язане насамперед зі зміною виробничого апарату. Для підприємств з високим науково-виробничим потенціалом стратегічні рішення передбачають розробку нового виду продукції та її виведення на ринок. Для фірм, які спрямовують свою діяльність на задоволення першочергових потреб населення, найважливішим є раціональна поведінка на ринку свого продукту. Існує кілька підходів до формування стратегії підприємства. Різні автори по-різному підходять до питання виокремлення етапів, ступеня деталізації процесу. Наприклад, У. Кінг [19] вважає, що стратегія підприємства має три стадії: на першій підприємство прагне досягти поставленої мети за допомогою наявних продуктів і ринків, намагаючись зберегти існуючу репутацію; на другій підприємство приділяє більше уваги новим ринкам, намагаючись скласти більш вигідне уявлення про себе; на третій підприємство розроблює нові продукти для існуючих ринків, намагаючись значно поліпшити свою репутацію. Ф. Котлер [20] визначає таку послідовність етапів розробки стратегії, яка спирається на програмну заяву фірми, викладення допоміжних цілей і завдань, "здоровий" господарський портфель (набір напрямків діяльності) і стратегії зростання (рис. 20). І. Ансофф [3] вирізняє такі шляхи розробки стратегії підприємства: аналіз перспектив підприємства; аналіз позицій у конкурентній боротьбі; вибір стратегії. Проте розглянуті підходи до розробки стратегії підприємства для сучасного етапу розвитку ринкових відносин є неповними. Доцільно використовувати етапи формування стратегії підприємства, наведені в табл. 16. ©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.
|