Здавалка
Главная | Обратная связь

Місяць Душ чистилищних



О. Стефан Досенбах, Т.І.

Релігійне видавництво "Добра книжка"

Львів - 2006

За дозволом Церковної влади Переклад з польської Любомири ПАНЬКІВ

© Любомира Паньків, український пер., 2003 © Релігійне видавництво "Добра книжка"

 

ЗМІСТ

Вступ. 2

День I Сопричастя Святих "Вірю у сопричастя Святих". 3

День II Свята Церква навчає про існування чистилища. 5

День III Святе Письмо повчає про існування чистилища. 6

День IV Традиція навчає про існування чистилища. 8

День V Розум і чистилище. 10

День VI Причина терпінь у чистилищі 11

День VII Величина терпінь у чистилищі 13

День VIII Втрата можливості оглядати Бога у чистилищі 14

День IX Терпіння почуттів у чистилищі 16

День X Мука докорів сумління в чистилищі 17

День XI Як довго тривають муки чистилища. 19

День XII Недоля душ у чистилищі 20

День XIII Можемо допомагати душам у чистилищі 22

День XIV Воля Божа - щоб ми допомагали душам померлих. 23

День XV Радість у небі з приводу визволення душ із чистилища. 24

День XVI Допомога душам померлих — прояв нашої любові 26

День XVII Допомагати душам у чистилищі — обов'язок справедливості 27

День XVIII Що найбільше спонукає нас допомагати душам у чистилищі?. 28

День XIX Допомагати душам у чистилищі — корисно для нас самих. 29

День XX Яка велика вартість набоженства за душі померлих. 31

Молитва. 31

Приклад. 32

День XXI Набоженство за душі померлих — засіб для власного освячення. 32

Молитва. 33

Приклад. 33

День XXII Вдячність душ у чистилищі своїм доброчинцям.. 33

Молитва. 34

Приклад. 34

День XXIII Велика заслуга набоженства за душі у чистилищі 34

Молитва. 35

Приклад. 35

День XXIV Що потрібно, аби допомогти душам у чистилищі?. 36

Молитва. 36

Приклад. 37

День XXV Способи допомоги душам у чистилищі 37

1. Молитва. 37

Молитва. 38

Приклад. 38

День XXVI Способи допомоги душам у чистилищі 38

2. Служба Божа. 38

День XXVII Способи допомоги душам у чистилищі 40

3. Відпусти. 40

День XXVIII Способи допомоги душам у чистилищі 41

4. Милостиня. 41

День XXIX Способи допомоги душам в чистилищі 43

5. Піст та умертвлення. 43

День XXX Поширення цього набоженства. 44

Додаток до набоженства за душі померлих. 45

Покаянна молитва. Псалом 51 (50) 45

Псалом 130 (129) 46

Літанія за душі померлих вірних. 46

Молимося: 47

Молитва за душі в чистилищі 47

Молитва до п'яти Ран Господа нашого Ісуса Христа за душі, терплячі у чистилищі 48

Хресна Дорога за душі, терплячі у чистилищі 49

Молитва перед початком Хресної Дороги. 50

Стація І Ісуса Христа засуджують на смерть. 50

Стація II Ісус Христос бере Хрест на плечі 50

Стація ІІІ Ісус падає під Хрестом.. 50

Стація IV Ісус зустрічає Свою Пресвяту Матір. 51

Стація V Симон Киринейчик допомагає Ісусові у двиганні Хреста. 51

Стація VI Вероніка витирає Лице Ісуса. 51

Стація VII Ісус удруге падає під тягарем Хреста. 51

Стація VIII Ісус утішає плачучих жінок. 52

Стація IX Ісус Христос утретє падає під Хрестом.. 52

Стація X З Ісуса Хреста знімають одіж і напувають жовчю.. 52

Стація XI Ісуса Христа прибивають до Хреста. 52

Стація XII Ісус Христос умирає на Хресті 53

Стація XIII Тіло Ісуса Христа зняте з Хреста і спочиває на руках Пресвятої Матері 53

Стація XIV Тіло Ісуса Христа поклали до гробу. 53

Молитва після закінчення Хресної Дороги. 53

Молитва до душ у чистилищі св. Альфонса Лігуорі 53

Таїнство Покаяння і Пресвята Євхаристія. 54

ЗМІСТ. 57

 

Вступ

Одним з наймиліших для людського серця набоженств є, без сумніву, набоженство за терплячі душі в чистилищі. До нього спонукають нас ті причини, що це душі Божих дітей, які були з'єднані з нами багатьма вузами любові, поки жили на землі. Вони з'єднані з нами ще й досі. Стан їхній жалюгідний через повну неможливість надолужити Божій справедливості не інакше, як через терпіння. Ми ж, зі свого боку, легко можемо надати їм необхідну допомогу. Ті ж причини спонукали мене до написання цієї книжечки.

Нехай заохочує вона до посилення набоженства за душі померлих в серцях багатьох вірних, спонукає нас до діяння на хвалу Божу, для спасіння тих душ і для власної користі: "Про в'язнів пам'ятайте, немов би ви самі були в кайданах" (Євр. 13, 3), начеб ви самі були в такому сумному становищі. Вони нас випередили, ми підемо за ними. Чи може хтось з нас похвалитися, що у хвилині смерті йому нічого не залишиться на відпокутування за легкі провини, ані дочасна кара для відкуплення? І чи взагалі знайдеться хтось, хто не боїться чистилища, менш чи більш тяжкого? Довга мука чистилища є, можливо, для багатьох людей найкращою долею, якої вони могли сподіватися.

Тому "пам'ятайте про в'язнів, немов би ви самі були в кайданах". Чинім для них тепер те, чого б ми самі бажали для себе від інших.

Чи хотіли б ми, щоб про нас забули, і ніхто б не мав жодного співчуття до наших терпінь? То ж будьмо благородними та жертовними до душ, які терплять у чистилищі, настільки, наскільки самі прагнемо отримати колись те благородство від інших. "Якою-бо мірою ви міряєте, такою й вам відміряють" (Лк. б, 38). "Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя" (Мт. 5, 7).

Приклади, які тут додаю, взято з праць побожних письменників. Відкидати багато чого з них лише тому, що вони є незвичними й викликають подив, - було б необгрунтовано. Подібно, як і заперечувати те, що померлі з'являються нам. Посилаюся на Святе Письмо і на правдиві свідчення. Наскільки легковірно вважати за. правду різні подібного типу оповіді, настільки, певно, було б зухвальством легковажно відкидати все це. Зрештою, ті оповіді вимагають лише такої віри, на яку взагалі заслуговує людська правдомовність.

Нехай кожен, хто, прочитавши це видання й почерпнувши з нього щось корисне для себе й для інших, хоч один раз відмовить "Отче наш" за тих, хто цю книжечку написав, чи ще за живих, чи вже терплячих у вогні чистилища.

День I
Сопричастя Святих "Вірю у сопричастя Святих"

(Апостольський Устав)

Перш, ніж почнемо щоденне розважання, станьмо в присутності Господа Бога і просімо Його, аби Він просвітив наш розум та скерував нашу волю до доброго, щоб ми якнайбільше скористали з того розважання.

1. Сопричастя Святих. Перед тим, як Господь наш Ісус Христос залишив цей світ, Він заснував Святу Церкву, щоб через неї усі люди могли користати з плодів Його Відкуплення. І хто не захоче, аби Ісус Христос поставив його на рівні з поганами та митарями (Мт. 18, 17), той повинен бути членом тієї Церкви і ввійти до єдиної кошари Божого Пастиря.

Дверима до неї є Святий Хрест, яким не тільки зовнішньо але й внутрішньо з'єднуємося з тілом Церкви, з її душею, над усе, стаємо дітьми й живими членами одного Містичного Тіла, головою якого є Ісус Христос; залишаємося ними так довго, аж поки не втратимо через смертельний гріх тієї ласки, яку уділив нам Святий Хрест. Звідси випливає, що це з'єднання сягає поза наше життя; смерть не тільки не знищує його, але й вдосконалює, і то тим більше, чим більше ми злучені з Ісусом Христом. Тому в майбутньому житті є стільки живих членів Церкви, скільки християн в освячувальній ласці зійшло з цього світу. Повсякденні гріхи не зменшують освячувальної ласки і не виключають можливості осягнути небо, але, як і невідпокутувані дочасні кари за відпущені вже гріхи - не можуть відразу дістатися до неба, бо "не ввійде до нього ніщо нечисте" (Одкр. 21, 27).

Ті вірні, які вже перейшли до позагробового життя, знаходяться у двох станах: одні вже в небі, а інші ще не можуть ввійти до неба, і тому перебувають у чистилищі.

Наша Церква об'єднує в собі Церкву воюючу, Церкву терплячу і Церкву тріумфуючу, тому й душі у чистилищі належать до цього об'єднання, що охоплює і це, і майбутнє життя. Про останнє говоримо словами "вірю у сопричастя Святих", а це означає, що одні беруть участь у духовних добрах інших.

Які ж тоді ми щасливі, що належимо до членів Католицької Церкви! Якою чудовою, корисною і втішаючою є злука з Ісусом Хистом і всіма Святими. Яку, подиву гідну картину зображає нам та незліченна осідлість душ зі своїми трьома дільницями, що знаходяться між собою в установленому зв'язку. Воююча Церква одну свою руку простягає терплячому, а другою підхоплює руку Церкви тріумфуючої. Подячні моління, благальні, благодарення, поміч, віра, надія і любов постійно перепливають від одних до інших як животворний струмок.

Ніхто тут не залишений сам на сам. Немов металеві пластинки, з'єднані в одному магніті, так і ті душі взаємно користають як з своїх, так і чужих сил1 . Хто до цієї спільноти належить, направді, не є вбогим, хоч би в очах світу виглядав найубогішим і найнижчим. Їхній скарб -це багатство заслуг Ісуса Христа і Святих, а шляхетність - це гідність Самого Богочоловіка, який прийняв їх як живих членів Своєї Церкви.

2. День заупокійний. Церква знає, що країна померлих - то земля забуття (Див. Пс. 88, 13), що про померлих згадують рідко, найчастіше безплідно, і так коротко, що це прирівнюється до забуття. А щоб зарадити ньому великому злу, Церква, як добра Мати, щодня при престолах пам'тає про тих, які померли, поєднані з Нею. Цим Вона не обмежується, бо, для особливої користі своїх дітей у чистилищі установила окрему урочистість: День заупокійний. І справді, завжди, особливо з нагоди цього свята, Церква звертається до нас, просить і з усією сердечністю материнської любові благає, щоб ми подали руку допомоги нашим братам та сестрам, які нас випередили і ще перебувають в огні чистилища. О, як гаряче прагнуть і чекають на це свято душі, що вже віддавна сподіваються нашої допомоги. О, якби ми могли побачити, як з глибини чистилища, в променях слави, душа возноситься до неба, якби ми могли побачити її, блиском осяяне лице, її ангельську красу, ми, напевно, посвятили би все, навіть те, що найцінніше, найбільш миле нашому серцю, лиш би тільки усвідомити собі, що ми теж спричинилися до цієї радості.

Отже, жертвуй Найвищому Судді через молитви Святих всі благодарення, які сьогодні по цілому світу складають за душі померлих і те, що ти сам постановив виконувати у цьому місяці. В ці дні відвідай цвинтар. Гарний то християнський звичай, що утотожнюється з вірою про сопричастя Святих. Якщо ти не сповідався в день Усіх Святих, то зроби це сьогодні і прийми святе Причастя за душі померлих. Бо якщо хто прагне, щоб Господь Бог вислухав його молитву, мусить стати перед Ним з чистим серцем.

Усі Святі, моліться до Бога з нами і за душі, терплячі у чистилищі!

Молитва

Просимо Тебе, Господи, про постійну допомогу всіх Святих Твоїх, щоб ми, шануючи їхні заслуги, відчували теж їхню опіку. Зішли нам мир і відверни від Твоєї Церкви все зло її неприятелів, поведи правдивою дорогою відкуплення кари, вчинків і бажань наших і всіх слуг Твоїх. Доброчинцям нашим відплати добрами вічними, а душам усіх вірних, які померли, уділи вічний упокій. Через Христа Господа нашого. Амінь.

П'ять "Отче наш", п'ять "Богородице Діво" і акти зітхання: <a name=”zith”>"Отче Предвічний, через Найдорожчу Кров Твого Улюбленого Сина, Ісуса Христа, змилосердися над ними!" і "Вічний упокій дай їм, Господи, а світло вічне нехай їм світить. Нехай спочивають у спокої. Амінь."</a>

Приклад

Паломник із Витанії, що повертався з Палестини, зустрів дорогою побожного пустельника, який запитав паломника, чи знає він Одилія, абата в Клюгні. "Так, -відповів той, - але хотів би я знати, чому запитуєш мене про нього?" Тоді пустельник пояснив, що знає про абата Одилія з чисельних з'явлень, які свідчать про те, як багато душ з чистилища він визволяє своїми добрими вчинками і молитвами, котрі сам за них відмовляє і радить відмовляти братам-монахам.

Пустельник постійно просив паломника, як той буде в монастирі, в Клюгні, повідомити про це монахів і заохотити їх ще ревніше сповняти добрі вчинки за душі у чистилищі. Почувши про це, абат Одиліо теж перейнявся ще більшим співчуттям до душ померлих і почав думати, як можна постійно допомагати їм.

Тоді розіслав по всіх монастирях своєї Конгрегації побажання, щоб, відповідно до приписів Церкви, святкувати 1-ого листопада Всіх Святих, а наступного дня вшановувати пам'ять усіх померлих вірних, жертвувати за них молитви і милостині, особливо Службу Божу.

(Життя св. Одилія в зап. св. Петра Дам'яна)

Це побажання Церква пізніше утвердила і поширила на все християнство.

День II
Свята Церква навчає про існування чистилища

"Вірю, що є чистилище" (Собор Тридентський, 25 сес.)

Є правдою віри і наукою Католицької Церкви те, що "існує чистилище, і душам, які там затримані, можна допомогти молитвами вірних, а особливо милою для Бога жертвою Святої Літургії". (Тридентський Собор, 25 сесія) 1. Бог є найсвятішим і безконечно справедливим. У Його Особі не може бути найменшої недосконалості. Сам Господь говорить: "За кожне пусте слово, яке скажуть люди, - дадуть відповідь Судного дня за нього" (Мт. 11, 26), і "обшукаю Єрусалим зі світлом" (Соф. 1, 12). Це означає, що Бог змушений переглядати добрі вчинки людини, які уподібнюють її до душ святого Єрусалиму, і судити навіть справедливість. І якщо потім душа відходить з цього світу в освячуючій ласці, але ще не зовсім очищеною, навіть з дрібних провин, чи обтяжена невідпокутуваними дочасними карами за відпущені вже гріхи, то Божа Справедливість піддасть її дії вогню, подібно, як золотих справ майстер випалює зі золота чи срібла різні домішки.

Аж тоді, коли душа цілком очиститься від найменшої плямки, Господь Бог може допустити її до щастя оглядати Його в небі лицем в лице.

Так, о Боже, вірю в існування чистилища, бо так правди віри подає мені католицька Церква.

2. Господь Бог - безконечно люблячий і милосердний. В силу Своєї святості і, аби надолужити Своїй справедливості, вкладає Своє милосердя в наші руки. За наукою святої католицької Церкви, можемо вагомо допомогти душам, які терплять у чистилищі. Яке ж це милосердя, Господи, що спроможні на землі сплачувати те, що душі винні Божій справедливості. Чи можна добровільно не відповісти на такі милосердні Божі наміри? Чи для відкуплення душ не буду якнайкраще вживати ті способи, які Господь вклав у мої руки?

Охоплює подив, коли в Святому Письмі читаємо про те, як люди домагалися золотого тельця, і "Арон сказав до них: "Повиймайте золоті ковтки, що у вухах жінок ваших, синів та дочок ваших, та й принесіть до мене". І повиймали люди золоті ковтки, що були в них у вухах, і поприносили до Арона. Позбирав він їх з їхніх рук, розтопив у формі та й зробив з них вилитого бичка" (Вих. 32, 2-4). А нам тут розходиться не про огидного тельця, а про безсмертні душі, які тісно поєднані з Богом і з нами. Душі, які на землі щиро нас любили - а в цьому - ми пересвідчувалися через різні жертви - доглядали нас, опікувалися нами. Розходиться про те, щоб ми наймиліші для нас душі визволили з чистилища, де вони перебувають в невимовних терпіннях, і привели їх до Бога. Цього вони щиро прагнуть. Адже ніхто не вимагає від нас, в тому наміренні, жодних наших дорогих клейнодів, але заплати, яка так мало нам коштує: молитви, посту, милостині, отримання відпусту, прийняття св. Причастя, жертви Святої Літургії, тобто якогось милосердного вчинку, щодо душі або тіла, виконаного в стані освячуючої ласки і в доброму намірі, - все може бути викупом. Хіба не принесемо охоче жертви для такої шляхетної і прекрасної мети? І яким милим та потішаючим є те преконання, що ми причинилися до цього!

Застановися над тим, чи не міг би сьогодні вчинити героїчного акту за душі померлих. Полягає він у тому, що просимо Господа Бога, аби зволив прийняти за душі померлих всі плоди надолуження, як наших добрих вчинків, так і тих, що будуть пожертвувані за нас після нашої смерті. Через те, що жертвуємо плоди відкуплення, які належать тільки до нас, нам нічого не перешкоджає молитися за себе або за інших в той час, як священик відправляє Службу Божу в наміренні інших людей. Якщо приносимо в жертві плоди відкуплення, нам залишається плід заслуги, прохання і т.д.

Вже Папа Бенедикт XIII говорив, що багато вірних різних станів зробили цей акт. Не бійся, що можеш на цьому щось втратити. Нічого не втрачає той, хто щедрий для Бога і тих, кого любить Бог.

Хоч цей героїчний акт інколи називають обітницею, він нікого не зобов'язує. І це не буде гріхом.







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.