Главная | Обратная связь

Жанрові особливості масової культури в Україні.

У галузі кінематографу безперечну першість тримає США з Голівудом. Частка американської продукції на європейському ринку зросла з 56 відсотків 1987 року до 90 – 1996 рр. Місцеві кіновиробники виявилися практично приреченими на вимирання, у зв'язку з чим 1998 року в Канаді було організовано Міжнародний саміт із питань культурної політики з участю міністрів культури 19 країн світу, у тому числі й України. Учасники саміту не лише обмінювалися досвідом протекціонізму в кіноіндустрії, а й виробляли стратегію боротьби проти "голлівудизації" усієї планети. Звання "передовика" протекціонізму в кіноіндустрії належить Франції: частка вітчизняних фільмів у прокаті становить 40 відсотків і стільки ж припадає на продукцію неєвропейського виробництва. У Франції створено складну систему фінансування національного кіновиробництва. "Кількісно" український кінопрокат перетворився на сегмент російського кіноринку. Проте, спостерігається формування кіносмаків української молоді.

На телебаченні найсимптоматичнішим явищем є очевидна «мода» на ТВ-ШОУ. У більшості, шоу є іноземним продуктом, купленим та дещо адаптованим до реалій українського сьогодення. Специфічними є т.зв. reality show, яке психологічно будується на "вживанні в роль". «Гра стає життям, а життя стає грою» (Ортеґа-і-Гассет).

В пострадянському медіа-просторі з’явилися телесеріали. Перші "великоформатні" серіали сприймалися пересічним глядачем як сенсація, після чого популярність іноземних серіалів знизилась. У 2000-і роки, пересічному українському глядачеві важко зрозуміти, "чий" серіал показують: російський чи український: знімають, київські і московські актори, говорять російською. Виникає враження спільного простору, спільного життя, подібного до СРСР. Телесеріали, що їх демонструють українському глядачу, можна умовно поділити на кілька видів: а) "родинні", зроблені за латиноамериканським лекалом; б) "кримінальні"; в) комедійні; г) зняті за мотивами творів художньої літератури.

Масова література. В Україні частка від загальної кількості книг, що видається, є невеликою порівняно з іншими країнами (34% в Україні, у Польщі - 42%, у Великій Британії - 63%). Українці в транспорті, перед сном, в чергах чи в якихось схожих випадках читають книги, які в світі називають "споживацькі", тільки надруковані в Росії відповідно російською мовою. Часто Україна втрачає можливість формувати смаки, саму масову свідомість своїх громадян.

Своєрідно проявляються тенденції глобалізації та масовізації в галузі преси. Якісна преса (якісні медіа, Quality Press) дає неупереджене, збалансоване, всебічне, максимально вичерпне і точне висвітлення подій та фактів за допомогою текстових (мультимедійних) матеріалів у поєднанні інформаційних та аналітичних жанрів. Для якісних медіа властиве стримане оформлення, дотримання загальноприйнятих у суспільстві та журналістському середовищі етичних норм і почуття суспільної відповідальності, що викликає особливу довіру аудиторії і дозволяє використовувати матеріали цих медіа для підготовки та прийняття важливих рішень у царині громадсько-політичного життя.

До категорії елітних якісних газет відносять видання: "Times" (Великобританія), "Corriere della Sera"(Італія), "Асахі Шімбун" (Японія), "Frankfurter Allgemeine Zeitung" (ФРН), "Neue Zuricher Zeitung" (Швейцарія), "New York Times" (США), "Le Monde" (Франція) та ін.

Аудиторія якісних медіа – інтелектуально орієнтована, більш освічена, менш численна, ніж популярних ЗМІ. Характер масової преси, також популярних теле- та радіопередач визначається комерційним інтересом. Масова преса дозволяє середньостатистичним людям бути людьми з усіма їх недоліками – надмірною цікавістю, схильністю до пліток.

Інтернет дає необмежені можливості друкування будь-яких матеріалів, від новин і анекдотів аж до передруку повністю великих статей з більш поважних видань. Одні й ті самі тексти можна прочитати в різних виданнях, надрукованих в різних регіонах України. Вимоги до якості таких видань наближаються до нуля, що відповідним чином впливає на смаки та погляди читачів.

Реклама – продукт і виразник "масової культури" у всіх її жанрах. Для представленя особливих якостей товарів реклама часто використовує засоби і технологію "масової культури": популярні пісні, традиційні образи мультиплікаційних фільмів, що стали міфологічними, постаті героїв масової культури. "Ділова мова реклами — це мова, на якій говорить простий, неосвічений люд". "Покупців треба ловити, як ловлять рибу на гачок: гачок не повинен бути помітний" (Клод Гопкінс).

За допомогою реклами масова культура перетворилася на величезну індустрію, яка прагне витіснити справжнє мистецтво. Масова культура створює сучасну міфологію, реклама імплантує ці міфи в масову свідомість. Реклама — необхідна умова існування масової культури, спосіб її розповсюдження. Масова культура робить рекламу більш ефективною. Елементом української реклами став український "колорит", який здебільшого зводиться до "малоросієзації".

Комерціалізація мистецтва і, зокрема, живопису, спричинила істотне збільшення попиту на картини, здебільшого, з метою декорування інтер’єрів, аби створити враження фешенебельності, втім, не можна не враховувати і простого прагнення краси. Тому є численні магазини, які торгують картинами. Але збільшення кількості творів, що продаються, не йде паралельно з підвищенням художньої якості. Кітчевий живопис – своєрідна живописна "попса". Картини художників, які продаються в галереях, є надзвичайно дорогими навіть для середнього класу, що тяжіє до заможності.

Рімейк — новіша версія або інтерпретація раніше виданого твору (фільму, пісні, будь-якої музичної композиції або драматургічної роботи). Фільм-рімейк знятий за мотивами іншого фільму, в якому вся знімальна група і актори зазвичай абсолютно різні.

Рімейк в музиці називають наново записані версії композицій, що вже видавалися. Якщо ж в новій версії використовуються фрагменти старої, то це називається реміксом. Рімейків багато в творчості виконавців популярної .

В реаліях пострадянського культурного простору тяжіння до рімейкового характера творчості почасти можна пояснити ще й ностальгією за колишніми.

Глобалізація в культурній сфері проявляється уніфікацію культурного продукту. Внаслідок відчутних економічних і політичних, Україна не володіла контролем над виробництвом власного масового культурного продукту та його поширенням, поступившись західним та російським виробникам. Важлива стратегічна державна політика у сфері культури.

Рекомендована література:

1. Кушнарьова М. Б. Основні тенденції розвитку масової культури в сучасній Україні в контексті глобалізації / М.Б. Кушнарьова.

2. Ґрінберґ Клемент. Авангард і кітч / Клемент Ґрінберг // Арт Журнал [Електронний ресурс] // Режим доступу до джерела: http://www.azh.com.ua/lib/avangard-i-kitch.

3. Гриценко О.Нариси української популярної культури / О. Гриценко. – К.: УЦКД, 1998. – 760 с