 |
|
ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ ЕЛЕМЕНТАМИ
16. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:
- матеріальні витрати
- витрати на оплату праці
- відрахування на соціальні заходи
- амортизація
- інші операційні витрати.
Це групування є єдиним для всієї промисловості.
17. До складу елемента "Матеріальні витрати" включаються витрати на:
1) сировину й матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства при виготовленні продукції (робіт, послуг) або для господарських потреб, технічних цілей та сприяння у виробничому процесі;
2) купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, які використані в операційній діяльності підприємства;
3) придбане у сторонніх підприємств і організацій будь-яке паливо та енергію всіх видів, які використані на технологічні та інші операційні цілі, в тому числі на експлуатацію транспортних засобів, опалення та освітлення приміщень, на вироблення з палива тепло- та електроенергії, що спожиті в операційній діяльності підприємства.
Витрати на власне виробництво електричної та інших видів енергії, а також на трансформацію та передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються до відповідних елементів витрат;
4) тару її тарні матеріали, що використані в операційній діяльності підприємства;
5) будівельні матеріали, які використані як основні та допоміжні матеріали в операційній діяльності підприємства;
6) запасні частини, які використані для ремонту основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та малоцінних і швидкозношуваних предметів підприємства;
7) інші матеріальні витрати, які відображають вартість виконаних для підприємства робіт і послуг виробничого та невиробничого характеру (здійснення окремих операцій з виробництва продукції; обробки сировини й матеріалів; проведення іспитів з випробування сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві; транспортні послуги, які є складовою технологічного процесу виробництва тощо);
8) витрати на малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП), що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, в операційній діяльності підприємства, зокрема: інструмент, господарський інвентар, спеціальне оснащення; спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко і лікувально-профілактичне харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту у випадках невидачі їх адміністрацією.
18. Не включається до матеріальних витрат вартість купованих матеріальних цінностей, в тому числі палива та енергії, які реалізуються без додаткової обробки на даному підприємстві.
19. Придбані (отримані) або вироблені матеріальні цінності відповідно до П(С)БО 9 "Запаси" зараховуються на баланс підприємства за їх первинною вартістю.
20. Первинною вартістю матеріальних цінностей, придбаних за плату, є їх собівартість, яка складається з таких фактичних витрат:
1)сум (включаючи націнки, надбавки), що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків;
2) сум ввізного мита;
3) сум непрямих податків у зв'язку з придбанням матеріальних цінностей, які не відшкодовуються підприємству:
- якщо підприємство незареєстроване як платник податку на додану вартість, суми податку на додану вартість, сплачені у складі ціни придбаних матеріальних цінностей, включаються до вартості матеріальних цінностей;
- єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України при ввезенні матеріальних цінностей тощо;
4) транспортно-заготівельних витрат (затрат на заготівлю матеріальних цінностей, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування матеріальних цінностей усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування матеріальних цінностей). До транспортно-заготівельних витрат також відносяться:
- витрати на утримання спеціальних заготівельних контор і складів, створених у місцях заготівель;
- витрати на відрядження, пов'язані з безпосередньою заготівлею матеріальних цінностей та доставкою їх на склади підприємства з місць заготівель (відряджувальні витрати водіїв та вантажників даного підприємства з доставки вантажів від постачальників з інших міст).
До транспортно-заготівельних витрат не належать витрати на відрядження, пов'язані з погодженням технічних умов на постачання матеріалів та з оформленням договорів. Останні витрати включаються до складу адміністративних витрат;
- витрати на протипожежну й сторожову охорону при транспортуванні матеріальних цінностей.
Транспортно-заготівельні витрати включаються до собівартості придбаних матеріальних цінностей або загальною сумою відображаються на окремому субрахунку рахунків обліку матеріальних цінностей. Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку матеріальних цінностей, щомісячно розподіляється між сумою залишку на кінець звітного місяця і сумою матеріальних цінностей, які вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.
Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до матеріальних цінностей, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості матеріальних цінностей, що вибули, з відображенням її на тих самих рахунках обліку, у кореспонденції з якими відображено вибуття цих матеріальних цінностей.
Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат за звітний місяць на суму залишку матеріальних цінностей на початок місяця і матеріальних цінностей, що надійшли за звітний місяць;
5) інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням матеріальних цінностей і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать:
- витрати на здійснення окремих операцій з обробки сировини й матеріалів, проведення випробувань сировини й матеріалів, які використовуються у виробництві;
- втрати і нестачі матеріальних цінностей в межах норм природного убутку тощо.
21. Первинною вартістю матеріальних цінностей, що виготовляються власними силами підприємства, визнається їх виробнича собівартість.
22. Первинною вартістю матеріальних цінностей, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість(справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін активу, або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами).
23. Первинною вартістю матеріальних цінностей, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.
24. Первинна вартість одиниці матеріальних цінностей, придбаних у результаті обміну на подібні матеріальні цінності, дорівнює балансовій вартості переданих матеріальних цінностей.
Подібними визнаються такі матеріальні цінності, які мають однакове призначення (виконують подібну функцію в такому ж виді діяльності) і мають однакову справедливу вартість. При цьому матеріальні цінності, що обмінюються, можуть мати однакову справедливу вартість, але різну балансову вартість. Якщо балансова вартість переданих матеріальних цінностей перевищує їх справедливу вартість, то первинною вартістю отриманих матеріальних цінностей є їх справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю переданих матеріальних цінностей включається до складу витрат звітного періоду.
25. Первинною вартістю матеріальних цінностей, придбаних в обмін на неподібні матеріальні цінності, визнається справедлива вартість отриманих матеріальних цінностей.
26. Не включаються до первинної вартості матеріальних цінностей, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (установлені):
- понаднормові втрати і нестачі матеріальних цінностей;
- відсотки за користування позиками;
- витрати на збут;
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою матеріальних цінностей та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.
27. До вартості придбаних матеріальних цінностей включаються також витрати підприємства напридбання пакувальних матеріалів і тари (крім дерев'яної та картонної), одержаної від постачальників матеріальних цінностей (за винятком вартості тари за ціною її можливого використання у тих випадках, коли ціни на тару встановлюються окремо понад ціни на матеріальні цінності).
У разі включення вартості тари, прийнятої від постачальника разом з матеріальними цінностями, до ціни матеріалів, із загальної суми витрат на їх придбання вираховується вартість тари за ціною можливого використання чи реалізації з урахуванням витрат на придбання матеріалів для її ремонту.
28. При відпуску матеріальних цінностей у виробництво оцінка їх здійснюється за одним з таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці матеріальних цінностей;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО);
- нормативних затрат.
Метод оцінки матеріальних цінностей при їх відпуску у виробництво підприємство вибирає самостійно (з урахуванням особливостей, викладених у самих методах).
При цьому для всіх одиниць бухгалтерського обліку матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один з наведених методів.
29. Матеріальні цінності, які відпускаються, та послуги, що виконуються для спеціальних замовлень і проектів, а також матеріали, які не замінюють одне одного, оцінюютьсяза методом ідентифікованої собівартості. Цей метод передбачає ведення обліку фактичної собівартості по кожній конкретній одиниці матеріальних цінностей.
Але можливість застосування цього методу на практиці обмежена з причини різноманітності номенклатури і великої кількості однакових матеріальних цінностей.
30. Оцінка за методом середньозваженої собівартості проводиться по кожній одиниці матеріальних цінностей діленням сумарної вартості залишку таких матеріалів на початок звітного місяця і вартості матеріальних цінностей, які надійшли у звітному місяці, на сумарну кількість матеріалів на початок звітного місяця і одержаних у звітному місяці.
31. Оцінка за методом собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО) базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються у тій послідовності, у якій вони надходили на підприємство (відображені у бухгалтерському обліку), тобто матеріали, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження матеріалів.
32. Оцінка за методом собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО) базується на припущенні, що матеріальні цінності використовуються у послідовності, що є протилежною їх надходженню на підприємство (зарахуванню у бухгалтерському обліку), тобто матеріальні цінності, які першими відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження матеріалів.
33. Оцінки за методом нормативних затрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством, з урахуванням нормальних рівнів використання матеріальних цінностей, праці, виробничих потужностей і діючих цін.
Нормальна виробнича потужність - це очікуваний середній обсяг діяльності, що може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.
Можна застосовувати фактичний рівень виробництва, якщо він наближається до нормальної потужності.
Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми витрат і ціни повинні регулярно у нормативній базі перевірятися і переглядатися. Оцінка матеріалів за нормативною собівартістю здійснюється у разі стабільності цін на ці матеріали.
Цей метод найбільш застосовуваний на підприємствах обробних галузей промисловості (машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які здійснюють масове і серійне виробництво різноманітної і складної продукції з великою кількістю деталей та вузлів.
Метод нормативних затрат сприяє використанню досягнень науково-технічного прогресу, упровадженню прогресивних норм витрат, здійсненню діючого контролю за рівнем витрат на виробництво, виявленню резервів зниження собівартості продукції, оперативному керівництву виробництвом.
Слід зазначити, що при застосуванні методу нормативних затрат можуть виникнути наднормативні витрати. В такому випадку згідно з нормами П(С)БО 16 їх треба списувати не на виробничу собівартість виробленої продукції (робіт, послуг), а на собівартість реалізованої продукції.
34. Облік малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), здійснюється у відповідності з нормами П(С)БО 9 у тому ж порядку, що й облік усіх інших матеріальних цінностей: зарахування на баланс підприємства придбаних (отриманих) або вироблених МШП здійснюється за первинною вартістю, а відпуск їх в експлуатацію - за оцінкою відпуску у виробництво.
Первинна оцінка придбаних (отриманих) або вироблених матеріальних цінностей та методи оцінки їх при відпуску у виробництво викладені у пунктах 20 - 33 цих Методичних рекомендацій.
35. З витрат на матеріальні цінності, що включаються до собівартості продукції, вираховується вартістьзворотних відходів.
Зворотні відходи - це залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних цінностей, що утворилися в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), втратили повністю або частково споживчі властивості початкового матеріалу (хімічні та фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.
36. До зворотних відходів не належать:
- залишки матеріальних цінностей, які відповідно до встановленої технології передаються до інших цехів, підрозділів як повноцінний матеріал для виробництва інших видів продукції (робіт, послуг);
- попутна продукція, що одержується одночасно з цільовим (основним) продуктом в єдиному технологічному процесі.
37. До складу елемента "Витрати на оплату праці" включаються:
- заробітна плата за окладами й тарифами;
- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;
- премії та заохочення;
- матеріальна допомога;
- компенсаційні виплати;
- оплата відпусток та іншого невідпрацьованого часу;
- інші витрати на оплату праці.
38. Виплати здійснюються фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з підприємством (працівникам), тобто працюючим на підставі трудового договору.
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену такою угодою, з підпорядкуванням внутрішньому розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівнику заробітну плату й забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором чи домовленістю сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення й організації праці, умови розірвання контракту (в тому числі й достроково) можуть установлюватися за домовленістю сторін. Сфера застосування контракту визначається законодавством.
39. Всі використовувані підприємством виплати з оплати праці відображаються в Положенні про оплату праці, яке є частиноюколективного договору, який укладається між власником або уповноваженим ним органом (особою) з однієї сторони і профспілковим чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, Генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Наявність колективного договору на підприємстві передбачена законодавством і є важливою умовою як для обов'язковості його укладення, так і для податкового обліку стосовно витрат на охорону праці, відпусток тощо.
40. Відповідно до статті 2 Закону України від 24.03.95 р. N 108/95-ВР "Про оплату праці", із змінами та доповненнями (далі - Закон "Про оплату праці"), витрати на оплату праці складаються з основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.
41. До витрат на виплату основної заробітної плати належать:
1) заробітна плата, нарахована за виконану роботу (відпрацьований час) відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців, незалежно від форм і систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;
2) вартість продукції, що видається в порядку натуральної оплати працівникам згідно з діючим законодавством.
Законом України "Про оплату праці" (ст. 23) передбачена можливість часткової виплати заробітної плати натурою за таких умов:
- можливість натуроплати повинна бути передбачена колективним договором (не домовленістю сторін, яка може носити індивідуальний характер, а саме колективним договором);
- виплати натурою повинні носити частковий характер;
- вартість натуроплати повинна бути еквівалентна оплаті праці в грошовому виразі;
- оплата праці в натуральній формі може здійснюватись лише тими товарами, які не заборонені Кабінетом Міністрів України (далі - КМУ) в якості натуроплати.
42. До витрат на виплату додаткової заробітної плати належать:
- надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством;
- премії та заохочення робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати;
- гарантійні та компенсаційні виплати;
- оплата відпусток;
- оплата іншого невідпрацьованого часу;
- інші витрати на оплату праці.
43. Надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених діючим законодавством:
1) кваліфікованим робітникам, зайнятим на особливо відповідальних роботах, за високу кваліфікаційну майстерність;
2) за класність водіям автомобілів, робітникам локомотивних бригад, трактористам-машиністам, робітникам провідних професій та іншим категоріям працівників тих галузей економіки, в яких введено такі надбавки, та доплати за звання майстра і класи кваліфікації;
3) бригадирам із числа робітників, не звільненим від основної роботи, за керівництво бригадами;
4) керівникам, спеціалістам, службовцям за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливих завдань на строк їх виконання;
5) за суміщення професій (посад), розширення зон обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт;
6) доплати до середнього заробітку у випадках, передбачених законодавством;
7) за роботу у важких, шкідливих, особливо шкідливих умовах; за роботу у багатозмінному та безперервному режимі виробництва (включаючи доплати за роботу у вихідні дні, що є робочими днями за графіком), у нічний час;
8) працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах, за нормативний час пересування їх у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад;
9) інші надбавки та доплати, передбачені законодавством;
10) оплата праці кваліфікованих робітників, керівників, спеціалістів підприємств, залучених без звільнення від основної роботи для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників, для керівництва виробничою практикою студентів, для навчання учнів загальноосвітніх шкіл.
Мінімальні розміри доплат та надбавок міжгалузевого характеру установлені Кодексом законів про працю України від 10.12.71 р., із змінами та доповненнями (далі - КЗпП), і носять обов'язковий характер.
Ряд аналогічних виплат для підприємств і організацій (крім установ і організацій бюджетної сфери) передбачено додатком 2 до Генеральної угоди від 06.09.99 р. між Кабінетом Міністрів України і Конфедерацією роботодавців України та профспілковими об'єднаннями України на 1999 - 2000 р. Положення Угоди діють безпосередньо і поширюються на всіх суб'єктів незалежно від форм власності й господарювання. Ці положення є обов'язковими для застосування при укладанні колективних договорів як мінімальні гарантії.
В колективному договорі підприємство може установлювати підвищені розміри надбавок та доплат, але якщо такі виплати перевищують розміри, установлені КЗпП чи Генеральною угодою, різниця відноситься до наднормативних виробничих витрат.
44. Премії та заохочення робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, у тому числі:
1) за виконання і перевиконання виробничих завдань;
2) за виконання акордних завдань у встановлений строк;
3)за підвищення продуктивності праці, виробітку;
4)за поліпшення кінцевих результатів господарської діяльності бригади, дільниці, цеху;
5) за економію сировини, матеріалів, інструментів та інших матеріальних цінностей;
6)за зменшення простоїв устаткування та за інші якісні показники в роботі підприємства, а також окремі премії, нараховані робітникам із преміального фонду майстра тощо;
7) винагороди (процентні надбавки) за вислугу років, стаж роботи (надбавки за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), передбачені діючим законодавством.
Підприємства, які за діючим законодавством виплачують винагороду за вислугу років, можуть створювати резерв на її виплату, включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування;
8)матеріальна допомога;
9) процентні або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу);
10) одноразові заохочення (наприклад, окремих працівників за виконання особливо важливих виробничих завдань).
45. Гарантійні та компенсаційні виплати:
1) оплата за працю у вихідні та святкові (неробочі) дні, у понадурочний час за розцінками, встановленими законодавчими актами;
2) суми відшкодування втраченого заробітку внаслідок тимчасової втрати працездатності до фактичного заробітку у випадках, коли працівник продовжує працювати на підприємстві;
3) виплати різниці в окладах працівникам, працевлаштованим з інших підприємств із збереженням протягом деякого часу (відповідно до законодавства) розміру посадового окладу за попереднім місцем роботи, а також при тимчасовому заступництві;
4) оплата працівникам днів відпочинку, що надаються їм у зв'язку із роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумковому обліку робочого часу та в інших випадках, передбачених законодавством;
5) суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників у межах, передбачених Законом України "Про оплату праці" (ст. 33), Законом України від 25.04.97 р. N 234/97-ВР "Про індексацію грошових доходів населення", постановою КМУ від 07.05.98 р. N 663 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів громадян", Постановою Верховної Ради України від 03.12.98 р. N 292-XIV "Про індексацію грошових доходів населення" та постановою КМУ від 21.12.98 р. N 2034 "Про індексацію грошових доходів громадян". Згідно з вищезазначеним Порядком до витрат виробництва може бути включена лише та частина суми індексації, яка нараховується на виплати, що відносяться до витрат на виробництво;
6) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Компенсація здійснюється згідно із Законом України "Про оплату праці" (ст. 34) та Законом України від 19.10.2000 р. N 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Компенсація здійснюється в разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівнику за період роботи починаючи з дня набрання чинності Закону N 2050-III;
7) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи у випадках, передбачених законодавством;
8) вартість безкоштовно наданих працівникам окремих галузей економіки (відповідно до законодавства) комунальних послуг, продуктів харчування; витрати на оплату житла, безкоштовно наданого працівникам підприємств відповідно до законодавства (суми грошових компенсацій за ненадання безкоштовно житла, комунальних послуг та інше);
9) вартість безкоштовно наданих предметів (включаючи формений одяг, обмундирування), що залишаються в особистому постійному користуванні, або сума пільг у зв'язку з продажем їх за зниженими цінами відповідно до переліку та норм, встановлених чинними нормативно-правовими актами (крім вартості виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила та інших миючих засобів, знешкоджувальних засобів, молока і лікувально-профілактичного харчування або відшкодування витрат працівникам за придбання ними спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту у разі невидачі їх адміністрацією);
10) виплата різниці між заробітками при переведенні на нижчеоплачувану роботу відповідно до законодавства.
46. Оплата відпусток:
1) оплата щорічних основних і додаткових відпусток відповідно до Закону України від 15.11.96 р. N 504/96-ВР "Про відпустки" та КЗпП, грошових компенсацій за невикористану відпустку.
Якщо на підприємстві створюється резерв для забезпечення виплат відпусток, то до витрат виробництва (обігу) включаються щомісячні відрахування на створення такого резерву, включаючи обов'язкові відрахування на збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, обов'язкове соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, індивідуальне страхування. Сума забезпечення визначається щомісячно як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці;
2) оплата навчальних відпусток, наданих працівникам, які навчаються у вечірніх та заочних вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, аспірантурах, а також навчаються без відриву від виробництва у вечірніх, заочних загальноосвітніх школах.
47. Оплата іншого невідпрацьованого часу:
1)оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу підліткам;
2) оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час відповідно до законодавства;
3) суми заробітної плати за основним місцем роботи робітникам, керівникам і спеціалістам підприємств за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
4) оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові.
48. Інші витрати на оплату праці:
1) оплата праці працівників, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання робіт згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду, за умови, що розрахунки з працівниками за виконану роботу проводяться безпосередньо цим підприємством. Розмір коштів, спрямованих на оплату праці цих працівників, визначається виходячи з кошторису на виконання робіт (послуг) за договором і платіжних документів.
Оплата працівникам, які не перебувають у штаті підприємства, за виконання разових робіт (ремонт інвентарю, побілка і фарбування, роботи з експертизи тощо);
2) суми, нараховані за виконану роботу особам, залученим для роботи на підприємстві згідно зі спеціальними договорами з державними організаціями (на надання робочої сили), які видані безпосередньо цим особам;
3) оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних та професійно-технічних навчальних закладів, які працюють на підприємствах у складі студентських загонів;
4) оплата праці студентів вищих навчальних закладів і учнів середніх спеціальних та професійно-технічних учбових закладів, що проходять виробничу практику на підприємстві, а також оплата праці учнів загальноосвітніх шкіл у період професійної орієнтації, які залучені на тимчасову роботу до посильної праці на період канікул.
Якщо працівники, зазначені у даному пункті, виконують ті ж роботи, що й основні виробничі робітники, зайняті виробництвом продукції, то нарахована їм заробітна плата за виконану роботу (відпрацьований час) також може бути віднесена до основної заробітної плати.
49. До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені зазначеними актами норми. Зазначені виплати відносяться до наднормативних виробничих витрат.
50. До складу елемента "Відрахування на соціальні заходи" включаються:
- відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування;
- відрахування на обов'язкове соціальне страхування;
- відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття);
- відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства;
- відрахування на інші соціальні заходи.
51. Відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за ставками та у порядку, встановленому Законом України від 26.06.97 р. N 400/97-ВР "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (із змінами та доповненнями).
52. Платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
1) суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників;
2) філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, зазначених у підпункті 1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник збору, територіальної громади.
53. Об'єктом оподаткування для нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є:
1) для платників збору, визначених пунктом 52 цих Методичних рекомендацій, - фактичні витрати на оплату праці працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (крім сум виплат, що не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків відповідно до пункту 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 р. N 13-92 "Про прибутковий податок з громадян", із змінами та доповненнями), а також винагороди, що виплачуються громадянам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру. Ставка збору - 32 відсотки від об'єкта оподаткування;
2) для платників збору, визначених пунктом 52 цих Методичних рекомендацій, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів, льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених у відповідності із статтею 53 Закону України від 05.11.91 р. N 1788-XII "Про пенсійне забезпечення", із змінами та доповненнями (далі - Закон "Про пенсійне забезпечення"), у частині, що перевищує розміри пенсій за вислугу років, обчислені відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ставка збору - 100 відсотків від об'єкта оподаткування;
3)для платників збору, визначених пунктом 52 цих Методичних рекомендацій, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Ставка збору - 100 відсотків від об'єкта оподаткування;
4) для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 32 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників такого підприємства;
5) для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість працюючих інвалідів більше 50 відсотків усіх працюючих, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для всіх працюючих цих підприємств.
54. Відрахування на обов'язкове соціальне страхування здійснюється відповідно до Закону України від 26.06.97 р. N 402/97-ВР "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" (із змінами та доповненнями).
55. Платниками збору на обов'язкове соціальне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, визначені пунктом 52 цих Методичних рекомендацій.
56. Збір на обов'язкове соціальне страхування нараховується на фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ставка збору - 4 відсотки від об'єкта оподаткування.
57. Для підприємств, установ і організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається окремо за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для працюючих інвалідів та за ставкою 4 відсотки від об'єкта оподаткування для інших працівників таких підприємств.
58. Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, де кількість працюючих інвалідів більше 50 відсотків усіх працюючих, збір на обов'язкове соціальне страхування визначається за ставкою 1 відсоток від об'єкта оподаткування для всіх працюючих цих підприємств.
59. Відрахування на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття здійснюється у відповідності з Законом України від 02.03.2000 р. N 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття".
Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю.
60. Розміри страхових внесків на випадок безробіття щорічно за поданням Кабінету Міністрів України установлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців та застрахованих осіб одночасно із затвердженням Державного бюджету України на поточний рік.
Розміри страхових внесків на випадок безробіття установлюються на календарний рік:
для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян;
для найманих працівників - у відсотках до сум оплати праці, які включають основну і додаткову заробітну плату, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.
61. Страхові внески на індивідуальне страхування та на інші соціальні заходиперсоналу підприємства установлюються відповідними законами України з кожного окремого виду страхування.
62. Розміри внесків на обов'язкове державне соціальне страхування залежно від його виду щорічно установлюються Верховною Радою України відповідно для роботодавців і застрахованих осіб з кожного виду страхування на календарний рік у відсотках одночасно із затвердженням Державного бюджету України, якщо інше не передбачено законами України з окремих видів обов'язкового державного соціального страхування.
63. До елемента "Амортизація" включається сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів.
Амортизація - систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
64. Основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва, або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік). Одиницею обліку основних засобів та інших необоротних матеріальних активів є інвентарний об'єкт - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно.
Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися як окремий об'єкт основних засобів.
65. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" для здійснення бухгалтерського обліку основнізасоби згруповані в 9 класифікаційних груп:
- земельні ділянки;
- капітальні витрати на поліпшення земель;
- будинки, споруди, передавальні пристрої;
- машини та обладнання;
- транспортні засоби;
- інструменти, прилади, інвентар (меблі);
- робоча та продуктивна худоба;
- багаторічні насадження;
- інші основні засоби.
Група основних засобів - сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням та умовами використання необоротних матеріальних активів.
Об'єкт основних засобів визнається активом, якщо є імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.
66. Придбані (створені) основні засоби та інші необоротні матеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первинною вартістю.
Первинна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених на придбання (створення) необоротних активів.
Щодо основних засобів-справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснено обмін активу або сплата зобов'язання у результаті операції між поінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.
Первинна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:
- суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
- реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;
- суми ввізного мита;
- суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству);
- витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
- витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобів;
- інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.
67. Первинна вартість безоплатно отриманих основних засобів, з урахуванням витрат, наведених у пункті 66 цих Методичних рекомендацій, дорівнює їх справедливій вартості на дату отримання.
68. Первинною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.
69. Первинна вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів може змінюватись (збільшуватися, зменшуватися) у зв'язку з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), його частковою ліквідацією та переоцінкою.
70. Переоцінена вартість - вартість необоротних активів після їх переоцінки. Переоцінка проводиться, якщо залишкова вартість об'єкта основних засобів та інших необоротних матеріальних активів значно (більше ніж на 10 відсотків) відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.
71. Основні засоби (крім землі) є об'єктом амортизації.
Вартість, що амортизується - первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.
Вартість об'єкта основних засобів, що амортизується, не може перевищувати його первинну (переоцінену) вартість, - вона може бути меншою або дорівнювати їй.
Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання об'єкта, що встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації.
Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).
При визначенні строку корисного використання об'єкта необхідно ураховувати:
- очікувану потужність або продуктивність;
- очікуваний фізичний (умови та інтенсивність експлуатації) і моральний знос (у результаті технічного прогресу або зміни попиту на продукцію, що виготовляється на конкретному об'єкті основних засобів).
До об'єктів, що найбільше зазнають морального зносу (у зв'язку з чим збільшуються витрати на їх відновлення), застосовуються прискорені методи амортизації. Наприклад, персональні комп'ютери, верстати з числовим програмним керуванням тощо;
- правові або подібні обмеження щодо строків використання об'єкта.
У разі зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів строк корисного використання його переглядається.
72. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 рекомендованонарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:
1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.
При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.
Перевагами прямолінійного методу є, передусім, простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується.
Прямолінійний метод зручно використовувати для нарахування амортизації на такі об'єкти основних засобів, як нерухомість.
Недоліки цього методу полягають в тому, що при його застосуванні не враховується моральний знос об'єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні роки експлуатації основних засобів в порівнянні з першими;
2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річної норми амортизації.
Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первинну вартість.
де n - кількість років корисної експлуатації.
Метод зменшення залишкової вартості засновується на тому, що новий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обгрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у випадку, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості;
3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первинної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів;
4) кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнту. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.
Сума чисел років - це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 4, сума чисел років дорівнює: 1 + 2 + 3 + 4 = 10).
Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості - є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш принадливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їх утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;
5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.
Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням основних засобів.
Виробничий метод нарахування амортизації доцільно застосовувати у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно. Наприклад: на підприємствах автомобільного транспорту, в гірничодобувних галузях тощо.
У гірничодобувних галузях при амортизації витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, загальний розрахунковий обсяг продукції (видобутку корисних копалин на відповідному родовищі) у натуральних величинахО(з) визначається за формулою:
| Зг х (1 - u) | ||
| О(з) | = | -------------, |
| 1 - p |
де Зг - геологічні запаси корисних копалин, затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин (ДКЗ України);
u - коефіцієнт втрати корисних копалин у процесі видобутку;
p - коефіцієнт видобутку некондиційних руд і пустих порід (для нафти і газу цей коефіцієнт дорівнює нулю).
Коефіцієнти "u" і "p" визначаються для кожного родовища і повинні бути науково обгрунтованими. Наукове обгрунтування коефіцієнтів проводиться у проекті на розробку родовища чи під час затвердження ДКЗ України.
Загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин дорівнює фактично промисловим (для нафти і газу - початковим видобувним) запасам родовища, обгрунтованим у проекті на його розробку чи під час затвердження запасів ДКЗ України.
Для родовищ, частково розроблених, загальний розрахунковий обсяг видобутку корисних копалин визначається на рівні залишкових запасів родовищ.
73. При розробці декількох видів корисних копалин на одному родовищі одним користувачем надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується тільки на основний вид корисних копалин.
У разі розробки декількох видів корисних копалин на одному родовищі різними користувачами надр загальний розрахунковий обсяг видобутку розраховується для кожного користувача надр на його основну корисну копалину.
74. Облік витрат, пов'язаних з видобутком корисних копалин, ведеться по кожному окремому родовищу (кар'єру, шахті, свердловині).
75. Місячна сума амортизації об'єкта при застосуванні методів зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, прямолінійного та кумулятивного визначається діленням річної суми амортизації на 12.
На підприємствах з сезонним характером виробництва річна сума амортизації нараховується протягом періоду роботи підприємства у звітному році.
76. Первинна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первинно очікуваних від використання об'єкта. Первинна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.
77. Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первинно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.
78. Якщо об'єкт основних засобів та інших необоротних матеріальних активів знаходиться воперативній оренді, то у орендаря він обліковується на забалансовому рахунку. Амортизація нараховується за таким об'єктом орендодавцем.
Затрати орендаря на поліпшення об'єкта оперативної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первинно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів і підлягають амортизації.
79. Амортизація об'єктафінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу.
Періодом очікуваного використання об'єкта фінансової оренди є строк корисного використання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив до орендаря) або коротший з двох періодів - строк оренди або строк корисного використання об'єкта фінансової оренди (якщо перехід права власності на об'єкт фінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено).
Затрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первинно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об'єкта фінансової оренди і підлягають амортизації.
80. Метод амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу одержання економічних вигод від його використання.
У разі зміни передбаченого способу одержання економічних вигод від використання об'єкта метод амортизації переглядається.
Нарахування амортизації проводиться щомісяця незалежно від фінансових результатів підприємства.
Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з місяця вибуття об'єкта основних засобів.
81. Підприємства можуть також застосовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбаченіподатковим законодавством (податкові методи):
- метод зменшення залишкової вартості.
Відповідно до п. 8.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 р. N 283/97-ВР (із змінами та доповненнями) суми амортизаційних відрахувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації, які визначені п. 8.6 цього Закону, у відсотках до балансової вартості груп основних засобів на початок звітного періоду в такому розмірі: