Здавалка
Главная | Обратная связь

Витрати на відрядження фізичних осіб.



У відрядження направляються тільки робітники, які перебувають у трудових відносинах з даним підприємством, а також ті, що працюють на підприємствах по сумісництву на основі трудових договорів, крім фізичних осіб, що працюють на підприємстві на основі договорів цивільно-правового характеру.

 

Разом з тим дозволені відрядження фізичним особам, з якими підприємство не має трудових відносин, але які включені до складу керівних органів підприємства (голова або члени правління, наглядової ради тощо).

 

Відрядженням вважається службова поїздка, якщо вона здійснюється в інший населений пункт. Поїздка робітника усередині населеного пункту, де розташоване підприємство (так зване "внутрішнє відрядження"), до службового відрядження не відноситься.

 

Обов'язковою умовою направлення робітника у відрядження є розпорядження керівника підприємства, яке є одним з підтверджуючих документів.

 

Основним документом, згідно з яким здійснюється відрядження робітника, є посвідчення про відрядження, форма якого затверджена наказом Державної податкової адміністрації України (далі - ДПАУ) від 28.07.97 р. N 260, і починаючи з 25.08.97 р. використання посвідчень про відрядження інших зразків є неправомірним.

 

У наказі і у посвідченні про відрядження необхідно вказувати дати початку і закінчення відрядження, населений пункт, назву підприємства (організації, установи), де буде виконуватися службове доручення.

 

Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, що затверджена наказом Мінфіну України від 13 березня 1998 р. N 59 (в редакції наказу Мінфіну України від 10 червня 1999 р. N 146) і зареєстрована Мін'юстом України від 29 червня 1999 р. N 418/3711 (пп. 1.1 частина I та пп. 1.1 частина II), встановлені максимальні строки службових відряджень: 30 днів - для відряджень у межах України і 60 днів - для відряджень за кордон.

 

Разом з тим цією Інструкцією передбачені випадки, коли загальна кількість днів находження у відрядженні перебільшує встановлені обмеження (пп. 1.9 частина I та пп. 1.17 частина II).

 

Кожне службове відрядження має бути зареєстроване у журналі реєстрації відряджень (реєстрація як на вибуття у відрядження, так і прибуття з нього), але реєстрація прибулих у відрядження на підприємство робітників інших підприємств діючим законодавством не передбачена.

 

107. Витрати на службові відрядження компенсуються у межах фактичних витрат особи, яка відряджена: на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (виїзд), обов'язкового страхування, витрат на усний чи письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

 

У відповідності з листом Мінфіну України N 16-102-56/11-2563 від 27.04.2000 року підтверджуючим документом щодо відшкодування витрат за найм житлового приміщення є документ, у якому вказано прізвище робітника, направленого у відрядження, строк і вартість проживання.

 

Зазначені витрати приймаються до авансового звіту лише за наявності оригіналів підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо.

 







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.