 |
|
ГРУПУВАННЯ ВИТРАТ ВИРОБНИЧОЇ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ (РОБІТ, ПОСЛУГ) ЗА СТАТТЯМИ КАЛЬКУЛЯЦІЇ
165. Витрати, пов'язані з виробництвом продукції (робіт, послуг), групуються за статтями калькуляції:
- сировина та матеріали;
- купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій;
- паливо й енергія на технологічні цілі;
- зворотні відходи (вираховуються);
- основна заробітна плата;
- додаткова заробітна плата;
- відрахування на соціальне страхування;
- витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
- загальновиробничі витрати;
- втрати від браку;
- інші виробничі витрати;
- попутна продукція (вираховується).
До наведеної вище типової номенклатури статей калькуляції підприємства можуть вносити зміни з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва відповідної галузі і питомої ваги окремих видів витрат у собівартості продукції, а також об'єднувати кілька типових статей калькуляції в одну або виділяти з однієї типової статті кілька статей калькуляції.
Зокрема, для хімічної, металургійної галузей промисловості даний перелік статей калькуляції доповнюється статтями "Попутний видобуток", "Напівфабрикати власного виробництва"; для нафтохімічної, деревообробної галузей промисловості із наведеного вище переліку статей калькуляції не використовується стаття "Попутна продукція".
166. До матеріальних витрат, які є складовою собівартості продукції (робіт, послуг), включається вартість фактично використаних безпосередньо на виробництво певних видів продукції (робіт, послуг) матеріальних цінностей.
Оцінка використаних у виробництві матеріальних цінностей здійснюється у відповідності з П(С)БО 9 "Запаси" за одним з таких методів:
- ідентифікованої собівартості відповідної одиниці матеріальних цінностей;
- середньозваженої собівартості;
- собівартості перших за часом надходження матеріальних цінностей (ФІФО);
- собівартості останніх за часом надходження матеріальних цінностей (ЛІФО);
- нормативних затрат.
Характерні особливості та умови застосування кожного із наведених методів оцінки відпущених у виробництво матеріальних цінностей викладено у пунктах 28 - 33 цих Методичних рекомендацій.
Оцінка придбаних (отриманих) або вироблених матеріальних цінностей здійснюється за первинною вартістю. Первинною вартістю є собівартість матеріальних цінностей (далі по тексту - фактична собівартість), яка складається з фактичних витрат на їх придбання або виготовлення власними силами підприємства.
Оцінку (визнання) первинної вартості матеріальних цінностей викладено у пунктах 20 - 27 цих Методичних рекомендацій.
167. До статті калькуляції "Сировина та матеріали" включається вартість:
- сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, утворюючи її основу, або є необхідними компонентами при виготовленні продукції (робіт, послуг);
- допоміжних матеріалів, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі і для упаковування продукції (якщо пакування відповідно до встановленого технологічного процесу провадиться у процесі виробництва продукції (у виробничих цехах), до здавання її на склад готової продукції);
- малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року),які використовуються в процесі виробництва продукції.
168. Витрати за статтею калькуляції "Сировина та матеріали" включаються безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень за їхньою фактичною собівартістю.
169. Витрати на допоміжні матеріали, що використовуються при виготовленні продукції (робіт, послуг) та для сприяння у виробничому процесі і для упаковування продукції, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції в такому порядку:
а) встановлюються норми витрат цих матеріалів на кожний вид продукції;
б) відповідно до встановлених норм витрат та цін матеріалів установлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до зміни норм витрат матеріалів або цін;
в) фактичні витрати на зазначені матеріали включаються до собівартості окремих видів продукції та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок.
Допускається не встановлювати кошторисні ставки допоміжних матеріалів на одиницю продукції, а відносити на собівартість їх фактичні витрати пропорційно до витрат за нормою.
170. Вартість малоцінних та швидкозношуваних предметів, строк експлуатації яких менший від одного року (або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року), списується на витрати виробництва в момент передавання їх в експлуатацію з подальшою організацією оперативного кількісного обліку за місцями експлуатації та відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.
Знос на такі МШП не нараховується.
Витрати на МШП, віднесення яких безпосередньо до собівартості окремих видів продукції ускладнене, включаються до собівартості продукції пропорційно до кошторисних ставок у порядку, викладеному у пункті 169 цих Методичних рекомендацій.
Повернення з експлуатації на склад малоцінних та швидкозношуваних предметів, придатних для подальшого використання, не зменшує витрат, а визнається іншим операційним доходом і оприбутковується за дебетом рахунку "Малоцінні та швидкозношувані предмети" та кредитом рахунку "Інший операційний дохід".
171. В окремих галузях промисловості стаття калькуляції "Сировина та матеріали" може бути деталізована з урахуванням характеру, структури та організації виробництва.
Зокрема, в машинобудівній, металургійній, суднобудівній, харчовій, окремих виробництвах хімічної та нафтохімічної промисловості можливе виділення в окрему комплексну статтю калькуляціїнапівфабрикатів власного виробництва.
При цьому піднапівфабрикатами власного виробництва розуміють продукти, одержані в окремих цехах, переділах, що ще не пройшли всіх установлених технологічним процесом операцій і підлягають доробленню в наступних цехах, переділах цього ж підприємства чи укомплектуванню у вироби.
172. Передача напівфабрикатів власного виробництва з одного цеху до іншого для подальшого доопрацювання або з цеху на склад готової продукції для реалізації відображається в системі бухгалтерського обліку за фактичною виробничою собівартістю. Допускається ведення їх обліку в поточному порядку за плановою (нормативною) собівартістю з подальшим доведенням її до фактичної.
Облік ведеться в розрізі замовлень на основну продукцію, для виготовлення якої призначені напівфабрикати.
Для забезпечення збереження напівфабрикатів на виробництві в цехових складах (коморах) здійснюється оперативний кількісний облік переміщення напівфабрикатів у виробництві (на основі первинної документації).
Не належать до напівфабрикатів матеріали, виготовлені підприємством для власних потреб (металеві вироби, електроди, інструменти загального призначення тощо), які оприбутковуються на відповідний балансовий рахунок товарно-матеріальних цінностей і в подальшому обліку не відрізняються від купованих.
173. До статті калькуляції "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" включається вартість:
- купівельних напівфабрикатів та готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, що випускається, які потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання;
- робіт і послуг виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами.
До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виробництва продукції, обробка сировини та матеріалів, які використовуються у виробництві, часткова обробка напівфабрикатів та виробів тощо за умови, що ці послуги відносяться безпосередньо на собівартість конкретних видів продукції.
174. Відпуск купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів на складальні дільниці здійснюється згідно з виробничою програмою, ступенем застосування їх у вузлах і кінцевій продукції. Видача напівфабрикатів на складання (на робоче місце) оформляється специфікацією (комплектуючою відомістю).
Відповідно до технології складання у специфікаціях перелічуються всі напівфабрикати (комплектуючі вироби), що відпускаються на виробництво.
Після виконання заданої роботи в специфікації підраховуються витрати купівельних напівфабрикатів (комплектуючих виробів) за нормою витрачання на фактичну кількість зібраних вузлів (виготовленої продукції), а потім витрати за нормою на фактичний випуск порівнюються з фактичними витратами і виявляються відхилення від норм. У разі виявлення недостачі і браку складається акт (повідомлення), в якому зазначаються їх причини і винуватці.
175. Вартість купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру включається безпосередньо до собівартості окремих виробів і замовлень.
176. Не відображається в даній статті калькуляції (а також у собівартості продукції) вартість комплектуючого устаткування, що оплачується за рахунок замовника понад ціну за виріб, не потребує обробки й монтажу на підприємстві і не включається до його валової продукції.
До такого устаткування належить електрообладнання (готові машини чи окремі технологічні вузли), що надходить від заводів-суміжників на завод, який є головним постачальником усього комплекту устаткування (установок для хімічних та нафтохімічних заводів, бурового устаткування тощо), і не потребує обробки й монтажу головним заводом ні у себе, ні у замовника, а також комплектуюче устаткування, що надходить до замовника транзитом, обминувши завод головного постачальника, безпосередньо із заводів-суміжників, розрахунок за яке проводить завод - головний постачальник.