 |
|
Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.
Приклад розрахунку розподілу загальновиробничих витрат наведено в додатку 3 до цих Методичних рекомендацій.
Суми змінних та розподілених постійних загальновиробничих витрат включаються до виробничої собівартості і розподіляються між окремими видами продукції пропорційно до вибраної бази розподілу за розрахованими коефіцієнтами.
263. У хімічній промисловості, за винятком добувних виробництв, загально-виробничі витрати розподіляються між видами продукції пропорційно до суми основних витрат на переробку, включаючи матеріальні витрати на технологічні цілі, витрати на основну і додаткову заробітну плату, відрахування на соціальне страхування та витрати на утримання й експлуатацію устаткування.
У добувних виробництвах загальновиробничі витрати розподіляються таким чином: одним способом добування хімічних руд - пропорційно до видобутку кожним кар'єром або шахтою; різними способами (відкритим і закритим) - пропорційно до основних витрат, до яких включаються матеріальні витрати (паливо й енергія для технологічних цілей), витрати на основну і додаткову заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, витрати на утримання й експлуатацію устаткування.
264. Загальна величина загальновиробничих витрат, а також витрат на утримання та експлуатацію устаткування підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; ці ж витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, що виконуються допоміжними цехами для основного виробництва.
Загальновиробничі витрати кожного цеху включаються до собівартості продукції, що виготовляється тільки цим цехом (в тому числі до собівартості робіт, послуг, які виконуються для інших цехів).
265. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування, які неможливо розподілити між окремими видами продукції за прямою ознакою або якщо вони не виділяються в окрему статтю калькуляції, включаються до загальновиробничих витрат і підлягають розподілу на постійні та змінні витрати у загальному порядку з подальшим їх розподіленням між окремими видами продукції.
266. До собівартості товарів народного споживання загальновиробничі витрати включаються:
- повністю в цехах, які спеціалізуються на виробництві цих товарів;
- частково - коли ці товари виготовляються поряд з основною продукцією у цехах, які не спеціалізуються на їх виготовленні. При цьому до собівартості товарів народного споживання включається відповідна частка загальновиробничих витрат, пов'язаних з виробництвом цих товарів. Для цього складається спеціальний розрахунок загально-виробничих витрат неспеціалізованих цехів.
267. У сезонних виробництвах для визначення планової, фактичної собівартості продукції витрати на обслуговування виробництва обчислюються виходячи із затвердженого річного кошторису цих витрат, обсягів продукції і норм витрат на одиницю продукції.
У разі зміни обсягу продукції до норм витрат вносяться необхідні корективи з тим, щоб забезпечити погашення витрат. Якщо фактичні витрати перевищують суму, затверджену за кошторисом, ці відхилення списуються на собівартість продукції того періоду, в якому мало місце перевищення.
На період сезонних перерв у роботі всі витрати на обслуговування виробництва відносяться до витрат майбутніх періодів.
Якщо сума витрат на обслуговування виробництва за встановленими нормами перевищує фактичні витрати, то до собівартості продукції включаються фактичні витрати.
268. До статті калькуляції "Втрати від браку" належать:
- вартість остаточно забракованої продукції (виробів, напівфабрикатів) з технологічних причин;
- вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих під час налагодження устаткування;
- вартість скляних, керамічних і пластмасових виробів, розбитих у технологічному потоці при їх виробленні, обробленні, пакуванні; розбитих під час транспортування на виробництві (бій);
- витрати на усунення браку;
- витрати, що перевищують установлені норми витрат на гарантійний ремонт (тобто 10 відсотків від сукупної вартості таких товарів, що були продані та по яких не закінчився строк гарантійного обслуговування) тавитрати на утримання гарантійних майстерень.
Такий вид втрат від браку на підприємстві виникає у тому разі, якщо на підприємстві відповідно до пункту 13 П(С)БО 11 створений резервний фонд для виконання гарантійних зобов'язань. Якщо на підприємстві не створювався резервний фонд, усі фактичні витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування включаються до витрат на збут;
- технологічні втрати.
269. Втрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, деталей, вузлів, виробів (крім нестач), які виникають у процесі виготовлення виробів, розподіляються на такі групи:
- брак у виробництві;
- втрати, спричинені рівнем розвитку техніки, пов'язані з технологічними процесами виготовлення деталей, вузлів, виробів -технологічні втрати.
270. Браком у виробництві вважається продукція, напівфабрикати, деталі, вузли й роботи, які не відповідають за своєю якістю встановленим стандартам або технічним умовам і не можуть бути використані за своїм прямим призначенням або можуть бути використані тільки після додаткових витрат на виправлення.
271. Не вважаються браком продукти, вироби, напівфабрикати, виготовлені за особливими підвищеними технічними вимогами, у тому разі, якщо вони не відповідають цим вимогам, але відповідають стандартам чи технічним умовам на аналогічні продукти або вироби широкого вжитку.
Не належать до браку втрати від сортності, тобто від переведення продукції у нижчий сорт за якістю.
272. За місцем виявлення брак поділяється на:
внутрішній - це брак продукції, виявлений на виробництві до її відправлення споживачу;
зовнішній - брак, виявлений споживачем у процесі складання, монтажу або під час експлуатації виробу і пред'явлений для відшкодування збитків.
І внутрішній, і зовнішній брак можуть бути якпоправним, так інепоправним (остаточним) залежно від характеру дефектів, що виявляються під час технічного приймання.
273. Поправним браком вважають вироби, напівфабрикати, деталі, вузли та роботи, які після усунення недоліків можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно можливе й економічно доцільне.
274. Остаточним браком вважаються вироби, напівфабрикати, деталі, вузли, та роботи, що не можуть використовуватися за прямим призначенням і виправлення яких технічно неможливе й економічно недоцільне.
275. Собівартість внутрішнього поправного браку включає:
- витрати на сировину, матеріали і напівфабрикати, витрачені на усунення дефектів продукції;
- витрати на заробітну плату робітників, нараховану за операції з виправлення браку;
- відрахування на соціальне страхування;
- частину загальновиробничих витрат.
276. Собівартість внутрішнього остаточного браку складається з основних витрат (виходячи з нормативних (планових) витрат), включаючи частину загальновиробничих витрат.
277. На виявлений на виробництві остаточний брак, або брак, що виправляється, відділом технічного контролю складається акт (повідомлення про брак). Для обліку втрат внаслідок браку і систематизації зведень про брак на підприємствах встановлюється перелік причин браку та його винуватців, розробляються класифікатори виробів з переліком операцій, за якими передбачаються технологічні втрати та плановий брак. Зазначені у класифікаторах шифри втрат від браку проставляються у первинних документах, у супроводжувальних листах, маршрутних картах, актах про брак, зведеннях тощо.
Сировина, матеріали й купівельні напівфабрикати, забраковані в процесі виробництва з вини постачальника, оформлюються, крім акта, спеціальним документом для пред'явлення претензій до постачальника. Порядок оформлення браку з вини постачальників і пред'явлення до них претензій (рекламацій) встановлюється з урахуванням конкретних умов згідно з договорами на постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, виробів і роз'ясненнями Вищого арбітражного суду.
Втрати від браку, що обумовлені низькою якістю матеріалів або напівфабрикатів і підлягають стягненню з постачальників як відшкодування збитків, зменшуються на відповідну суму після визнання претензії постачальниками або після задоволення позову арбітражним судом. На основі актів про брак (або первинних документів з обліку виробітку) складається звіт про собівартість браку в звітному місяці, в якому визначається сума втрат від забракованої продукції із зазначенням видів продукції і винуватців браку.
278. Вартість зовнішнього браку складається з:
- вартості продукції (виробів), остаточно забракованої споживачами;
- відшкодування покупцю витрат, пов'язаних з придбанням цієї продукції;
- витрат на демонтаж забракованих виробів;
- транспортних витрат, викликаних заміною забракованої продукції;
- витрат на виправлення забракованої продукції у споживача, якщо вона відноситься до поправного браку.
279. Втрати від внутрішнього браку відображаються у витратах того ж місяця, у якому був виявлений брак, а втрати від зовнішнього браку - у тому місяці, в якому були пред'явлені претензії від споживачів.
280. Втрати від браку включаються до собівартості того виду продукції, по якому виявлено брак.
В індивідуальному та дрібносерійному виробництвах втрати від браку можуть бути віднесені до вартості незавершеного виробництва за умови, що ці втрати відносяться до конкретного замовлення, виконання якого ще не закінчене.
281. Не допускається включення втрат від браку до інших статей калькуляції, тобто відображення їх у фактичних витратах матеріалів, витратах на основну заробітну плату та додаткову заробітну плату.
282. До технологічних втрат належить вилучення напівфабрикатів, деталей, вузлів і виробів, не відповідних вимогам нормативно-технічної документації, яке виникає у виробництві внаслідок недостатньої керованості окремими операціями технологічного процесу, пов'язаної з недостатнім знанням фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і виготовлюваних виробів, недосконалим технологічним обладнанням та вимірювальною технікою, а також невідповідністю окремих фізико-хімічних властивостей використовуваних матеріалів і напівфабрикатів, які виготовляються і поставляються за діючою нормативно-технічною документацією, оптимальним вимогам виробництва.
283. Оцінка технологічних втрат у прямих витратах здійснюється за діючими нормативними калькуляціями на початок поточного місяця за статтями "Сировина та матеріали", "Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій" (включаючи операцію, на якій виявлено технологічні втрати), а за статтями калькуляції "Основна заробітна плата" та "Додаткова заробітна плата" - з нарахуванням за попередньо оплаченою операцією. Загальновиробничі витрати включаються за фактичними витратами у загальновстановленому порядку їх розподілу.
284. Технологічні втрати, враховані на рахунку "Виробництво", щомісяця повністю відносяться на собівартість випуску продукції. У незавершеному виробництві ці втрати можуть залишатися лише у разі відсутності випуску цієї продукції.
285. У зв'язку з особливою технологічною складністю виробництва авіаційної, електронної техніки, а також з особливими вимогами щодо надійності в експлуатації у машинобудівній, металургійній і скляній галузях плануються і включаються до собівартості продукції неминучі технічні втрати через брак (у ливарному, термічному, керамічному, оптичному та інших особливо складних виробництвах) у розмірах, що не перевищують встановлені підприємством норми.
286. Технологічні втрати та втрати від браку, які стосуються деталей та складальних одиниць, що застосовуються у різних виробах, списуються на собівартість цих виробів пропорційно до їх кількості у випуску.
287. Технологічні втрати та втрати від браку незалежно від місця їх виявлення відносяться на витрати цехів-винуватців, крім втрат з вини цехів допоміжного виробництва, які включаються до витрат основного виробництва, в якому вони виявлені.
Особливості обліку втрат від браку в окремих галузях промисловості встановлюються у галузевих інструкціях.
Якщо на підприємстві втрати від браку не виділяються в окрему статтю калькуляції, вони ураховуються в складі загальновиробничих витрат.
288. До статті калькуляції "Інші виробничі витрати" належать витрати, пов'язані з епізодичними та періодичними випробуваннями якості виробів, деталей, вузлів щодо перевірки їх на відповідність до вимог встановлених стандартів або технічних умов; витрати періодичних випробувань (коротких контрольних) щодо оцінки зібраного, готового до реалізації виробу, або його складових частин на відповідність вимогам нормативної документації.
Номенклатуру статей інших виробничих витрат наведено у додатку 4 до цих Методичних рекомендацій.
289. До статті калькуляції "Попутна продукція" включається вартість попутної продукції, одержаної одночасно з основним (цільовим) продуктом, тобто в єдиному технологічному процесі. Ця продукція за якістю відповідає встановленим стандартам або технічним умовам, приймається відділом технічного контролю і призначається для подальшої переробки або відпуску стороннім підприємствам.
Перелік попутної продукції в окремих галузях промисловості наведено в додатку 5 до цих Методичних рекомендацій.
290. Попутна продукція самостійно не калькулюється. Її вартість, обчислена за визначеними цінами, вираховується із собівартості основної продукції.
291. Під час калькулювання продуктів, одержаних у комплексних виробництвах, вартість попутної продукції виключається з підсумкової собівартості виробництва усього комплексу продуктів, а величина витрат, що залишається після цього, вважається витратами на основний (цільовий) продукт.
Кількість та вартість попутної продукції відображається у статті калькуляції "Попутна продукція" з розподілом за видами із знаком мінус (-).
292. Попутна продукція оцінюється:
- за відпускними цінами;
- за плановою собівартістю аналогічного продукту;
- за ціною можливого використання - тільки для внутрішнього використання.
Ціна можливого використання визначається як різниця між ціною матеріалу, що замінюється попутним продуктом (напівфабрикатом), і сумою додаткових витрат, пов'язаних з підготовкою його до використання.
Підприємство своїм розпорядчим документом визначає, який варіант оцінки воно застосовуватиме.
Попутна продукція, що призначається для подальшої переробки, відображається як рух напівфабрикатів у виробництві.
293. Витрати в іноземній валюті, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг),перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату проведення операцій, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.