Главная | Обратная связь

Склад та діяльність ІІІ-ІV Державної Думи, особливості російського парламентаризму на початку ХХ ст.

Зріст робочого руху після розстрілу на Ленських золотокопнях 1912 р., пожвавлення діяльності політичних партій країни.

Наростання загальнонаціональної кризи наприкінці 1916 - на початку 1917 р.

Тема 21. Зовнішня політика Росії на межі ХІХ - ХХ ст.

Росія в роки І світової війни.

Міжнародне становище Росії наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. було стабільним, її зовнішня політика залежала від географічного розташування, геополітичних, стратегічних, економічних інтересів. Однак, серед урядовців не було єдності у розумінні першочерговості зовнішньополітичних завдань, засобів їхнього рішення, пошуку союзників. С.Ю. Вітте, П.А. Столипін з одного боку, О.М. Безобразов, О.О.Ізвольський, С.Д. Сазонов – з іншого.

Наприкінці ХІХ - початку ХХ ст. зберіглися традиційні для Росії напрямки зовнішньополітичних інтересів. Головним залишався близькосхідний напрямок, насамперед, боротьба за контроль над Чорноморськими протоками, Балканськими країнами, що частково вийшли з-під османської залежності. Позіція Росії зустріла протидію з боку європейських держав, що призвело до охолодження союзних відносин із центрально-європейськими державами (Німеччина, Австро-Угорщина). Наприкінці ХІХст. покращилися військово-політичні відносинни з Францією (1891-93 рр.), після чого необхідно було улагодити протиріччя із Англією. У 1904 р. Франція та Велика Британія урегулювали спірні питання в Африці і підписали угоду, що стала платформою для завершення формування антинімецького військово-політичного союзу, до якого приєдналася Росія.

У цей час активізувався далекосхідний напрямок, де формувався складний вузол міжнародних протиріч, що торкався інтересів Англії, Франції, Німеччини, Японії, Росії, США. Боротьба за сфери впливу, перш за все, велася навколо Китаю, де європейські держави мали свої зони впливу (фактично колонії), а Росія починала ствердження у цьому регіоні. У 1895 р. був створений Росйсько-китайський банк, у 1896 р. – російсько-китайський союз проти Японії, почалося будівництво Китайсько-східній залізниці. У 1898 р. Росія отримала право на аренду Ляодунського півострова з Порт-Артуром і активизувала свої війські дії у цьому регіоні. У 1900 р. російські війська були введені у Манчжурію, російсько-японські переговори 1903 р. не принесли позитивних результатів, протиріччя загострилися, назрівав військовий конфлікт, що у 1904 р. вилився у російсько-японську війну. Союзником Японії з 1902 р. була Англія, Росія опинилася у міжнародній ізоляції, тому що жодна з країна не бажала посилення її позіцій у цьому регіоні.

Російсько-японська війна почалася 27 січня 1904 р., коли вночі японський флот без попередження обстріляв російську ескадру на рейді Порт-Артуру, а вранку в корейському порту Чемульпо японська ескадра атакувала крейсер «Варяг» і канонерський човен «Кореєць». Це були перші втрати російської Тихоокеанської ескадри. У лютому-квітні 1904 р. на Ляодунському півострові був висаджений японський десант, що провів декілька успішних військових операцій і відрізав Порт-Артур від основних російських сил. Спроба головнокомандуючого Тихоокеанською ескадрою адмірала Макарова С.Й. захистити Порт-Артур виявилася невдалою. Влітку 1904 року японська армія вела успішний наступ у двох напрямках: проти Порт-Артуру та проти основних сил російської армії. У 1905 р. Росія зазнала дві значних поразки: сухопутну під Мукденом (у лютому) та в травні морську біля острова Цусіма. У червні 1905 р. японці зайняли острів Сахалін. Після цього Росія пішла на переговори. Крім військових невдач, на хід війни мала вплив і перша російська революція, що почалася у січні 1905 р.

Мир був підписаний у серпні 1905 р. у м. Портсмут (США). Росія визнала Корею сферою впливу Японії, передавала їй право на аренду Ляодунського півострова з Порт-Артуром, південну частину Сахаліна. Росія програла війну з Японією, в наслідок чого був значно підірваний її вплив у дальокосхідному регіоні.

Після невдалого завершення російсько-японської війни Росія посилила активність в Європі, що призвело до завершення формування Антанти. У 1907 р. Росія та Великабританія підписали угоду про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані, Тибеті. Європа остаточно розкололася на два ворогуючих військово-політичних блоки – Троїстий союз та Антанту. Протиріччя між ними перш за все торкалися розподілу впливу на Балканах і не були вирішені мирним шляхом. У 1908-09 рр. відбулася Боснійська криза, якій передувала анексія Боснії та Герцоговини Австро-Угорщиною. У 1912 р. Болгарія та Сербія за підтримкою Росії уклали союз проти Австро-Угорщини та Туреччини. До них приєдналася Греція, почалася 1 Балканська війна проти Туреччини, в наслідок якої Османська імперія втратила майже всю європейську частину своїх володінь. Але територіальні спори привели у 1913 р. до військового конфлікту відтепер вже між балканськими країнами – Болгарією, Сербією, Грецією. Найбільш гострими були протиріччя між Болгарією, котру підтримувала Німеччина та Сербією, за якою стояла Росія. Балканський вузол протиріч вів європейські держави до світової війни.

Приводом до початку міжнародного військового конфлікту стало вбивство в червні 1914 р. в боснійському м.Сараєво нащадка австрійського престолу принца Франца Фердинанда. На початку липня 1914 р. Австро-Угорщина надала Сербії ультиматум, а 15 липня 1914 р. обголосила війну. Росія, як гарант незалежності Сербії, оголосила загальну мобілізацію, у відповідь 19 липня Німеччина оголосила війну Росії. Надалі у війну вступили союзники Росії: 21 липня – Франція, 22 липня – Англія. 26 липня було оголошено про військовій стан між Росією та Австро-Угорщиною. Виходячи зі складу ворогуючих сторін та протиріч між ними, в Європі сформувалося два фронти: Західний (у Франції та Бельгії) та Східний (проти Росії). З боку Росії фронт складався теж з двох напрямків: Північно-Західний (Східна Прусія, Прибалтика, Польща) та Південно-Західний (Західна Україна, Закарпаття по лініі кордону з Австро-Угорщиною). Під час військових дій на Східному фронті прийнято виділяти 4 кампанії відповідно рокам.

1914 р.: початок військових дій, наступ Росії в Східній Прусії та Галичині. Більш вдалим був наступ на Південно-Західному фронті, де були розбіті австро-угорські війська та зайнята територія Галичини. Від остаточної поразки Австро-Угорщину убірігла Німеччина, що розгорнула наступ у Польщі. Росія перейшла до оборони. Кампанія 1914 р. не дала рішучого успіху жодній з ворогуючих сторін.

1915 р.: Західний фронт стабілізувався, для цього періоду характерна позіційна війна. Весняно-літний наступ Німеччини на Східному фронті закінчився поразкою Росії, що втратила території Польщі, Прибалтики, Західної Білорусії та України. Але стратегічна мета супротивників Росії вивести її з війни не була виконана.

1916 р.: На початку року головний удар був здійснений проти Франції, для захисту котрої Росія розгорнула наступ на Південно-Західному фронті. Армія генерала О.Брусілова завдала поразки австро-угорським військам, але закріпити успіх не змогла. Румунія вступила у війну на боці Антанти. Ряд успішних операцій Росія провіла на кавказькому напрямку проти Турції, союзниці Німеччини, що втратила стратегічну ініціативу.

1917 р.: У лютому в Росії відбулася революція, але держава не війшла з війни. У червні та ліпні було проведено дві невдалі військові операції, що ускладнилі, як зовнішнє, так і внутрішньополітичне становище Росії. Армія була деморалізована, восені революція перейшла в нову стадію, населення вимагало негайного завершення війни. У жовтні 1917 р. до влади прийшли більшовики, був прийнятий Декрет про мир, почалися переговори з Німеччіною та Австрією.

У березні 1918 р. Радянська Росія підписала Брестський мир і першою вийшла з війни, військові дії на Східному фронті завершилися. Війна на Західному фронті завершилася підписанням Комп`єнського перемир`я у листопаді 1918 р. поразкою Німеччини та її союзників. Остаточні підсумки війни були підведені Версальським мирним договіром 1919 р., у підписанні котрого Росія не приймала участі, як і у переговорному процесі після завершення 1 Світовой війни. Надалі зовнішньополітичний курс Російської держави формувала Радянська влада в зовсім інших міжнародних умовах.

Питання, яким треба приділіти увагу при роботі над темою: