Здавалка
Главная | Обратная связь

Тема 22. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 р. Двовладдя.



 

На початку лютого 1917 р. у Петрограді страйкувало 90 тис. робітників, до яких 18 лютого приєдналися робітники Путилівського заводу. 22 лютого адміністрація Путилівського заводу оголосила про звільнення 30 тисяч робітників, що стало приводом до початку масових заворушень у столиці. У той же день імператор виїхав до Ставки Верховного головнокомандуючого у Могильові. 23 лютого відбулася масова політична демонстрація, яка поклала початок революції. 25 лютого страйк став загальним, імператор віддав розпорядження про припинення заворушень будь-яким шляхом, відбулися збройні зіткнення. Голова Думи Родзянко М.В. повідомляв, що уряд паралізований, у столиці анархія й пропонував створити новий уряд з популярним лідером на чолі. Цар категорично відмовився, Рада міністрів прийняла рішення перервати засідання Думи й розпустити її на канікули.

27 лютого 1917 р. відбувся масовий перехід солдатів на сторону робітників, у Росії перемогла буржуазно-демократична революція, але фактично водночас утворилися дві влади. На заводах, у військових частинах пройшли вибори до Петроградської Ради робітничих і солдатських депутатів, був обраний її Виконком (голова меншовик Чхеідзе М.С., заступник есер Керенський О.Ф.). У той же день, 27 лютого, на нараді лідерів думських фракцій був створений Тимчасовий комітет Державної Думи на чолі з Родзянко М.В., що взяв під свій контроль усі міністерства. Близько опівночі Мілюков П.М. оголосив Раді, що Дума взяла владу. Таким чином, у Росії утворилося двовладдя, а у регіонах, найчастіше – багатовладдя (громадські виконавчі комітети, що виникли стихійно, комісари Тимчасового уряду, яким були надані функції губернаторів, Ради робітничих депутатів, місцеві думи й земства. Для Одеси до цього переліку необхідно додати ще Румчерод і представництво Центральної Ради).

У перших документах Тимчасового уряду нічого не говорилося про роль і місце Думи й Держради в нових політичних умовах. Поновлення роботи сесії IV Державної Думи не відбулося, але офіційно про розпуск Думи Тимчасовий уряд оголосив 6 жовтня 1917 р. У ніч із 28 лютого на 1 березня Микола ІІ виїхав зі Ставки, але через захоплення залізниці революційно налаштованими військами, був змушений повернутися до Пскову, де перебував штаб головнокомандуючого Північним фронтом генерала М.В. Рузського. 2 березня 1917 р. начальник штабу верховного головнокомандуючого генерал Алексєєв передав цареві телеграми від усіх командуючих фронтами, які радили самодержцеві відректися від престолу «в ім'я порятунку Батьківщини». До Пскову прибули посланці Думи О.І. Гучков і В.В. Шульгін. У той же день в 15.00 цар олівцем на клаптику паперу написав зречення від престолу за себе й свого сина Олексія на користь брата, великого князя Михайла Олександровича. Цей історичний документ був названий «Маніфестом про зречення», хоча зовні нагадував малозначну записку. О.І. Гучков і В.В. Шульгін доставили зречення в Петербург. 3 березня в Петрограді після нарад з керівництвом Тимчасового комітету Держдуми й Тимчасового уряду великий князь Михайло відрікся від престолу, заявивши, що долю Росії повинні розв'язати Установчі збори.

Двовладдя. Міжреволюційний період: від Лютого до Жовтня 1917 р.Тимчасовий уряд був сформований 2 березня 1917 р. після переговорів представників Тимчасового комітету Державної думи й Виконкому Петросовета. Першим головою й міністром внутрішніх справ став князь Львів Г.Є., міністром закордонних справ кадет П.М.Мілюков, військовим і морським міністром октябрист О.І.Гучков, міністром торгівлі й промисловості прогресист О.І.Коновалів, міністром юстиції есер О.Ф.Керенський. 3 березня 1917 р. Тимчасовий уряд прийняв Декларацію, у якій були сформульовані основні принципи його подальшої діяльності, серед яких були такі положення, як свобода слова, друку, союзів, зборів, страйків; скасування всіх станових, віросповідних і національних обмежень; негайна підготовка до скликання на засадах загального, рівного, таємного й прямого голосування Установчих зборів; вибори до органів місцевого самоврядування на основі загального, прямого, рівного й таємного голосування.

У цілому ситуація в країні характеризувалася нестійкістю й загостренням боротьби між різними політичними силами. Крах самодержавства обумовив втрату впливу в суспільстві традиционалистських консервативних сил, з політичної арени зійшли чорносотенці й праві монархісти. Не зуміли знайти свого місця октябристи й прогресисти, протягом періоду двовладдя в урядових колах міцними були позиції кадетів. Важливу роль відіграли меншовики й есери, вони в союзі з лівими есерами до восені 1917 р. мали більшість у Радах, але зайняли позицію підтримки Тимчасового уряду. Більшовики вважали, що революцію треба продовжувати до повної перемоги пролетаріату й закликали передати всю владу Радам. Особливо активно вони почали діяти із квітня, після приїзду в Петроград В.І.Леніна. В умовах двовладдя й нерішучих дій Тимчасового уряду добитися перемоги (передачі влади Радам і їх більшовизації) можна було мирним шляхом.

Внутрішньополітичний курс Тимчасового уряду в радянській історіографії практично не розглядався. Вважалося, що відмова від реформ і співробітництва з демократичними партіями обумовили продовження революційної боротьби, що завершилася приходом до влади більшовиків. У дійсності на початку 1917 р. мали місце спроби реформування основних соціально-економічних і політичних інститутів, однак, дії були непослідовними й суперечливими. Наприклад, зберігалися усі основні органі центрального й місцевого керування (міністерства, міські думи, земства), у той же час губернатори замінялися комісарами Тимчасового уряду; замість поліції створена міліція. 8-годинний робочий день не був уведений, не було вирішено аграрне питання. Наслідком такої політики стала перша урядова криза у квітні 1917 р., Мілюков П.М. і Гучков О.І. були змушені піти з уряду.

5 травня було досягнуто згоди між Тимчасовим урядом і Виконкомом Петроградської Ради про створення коаліційного уряду, до складу якого ввійшли 6 меншовиків і есерів. Діяльність І-го коаліційного уряду не була підтримана народом. На початку липня назріла нова політична криза, 3-4 липня 1917 р. у Петрограді пройшла масова політична демонстрація, яка була розігнана, загинули кілька сотень людей. Тимчасовий уряд і Петроградська рада поклали відповідальність за це на більшовиків. Двовладдя закінчилося. Влада перейшла в руки Тимчасового уряду, Петроград оголошений на воєнному стані, 8 липня виданий наказ про арешт Леніна В.І., Зинов'єва Г.Є. та інших більшовиків. Більшовики пішли в підпілля й стали готувати збройне повстання.

24 липня 1917 р. був утворений 2-й коаліційний уряд на чолі з есером О.Ф. Керенським. З поста Головнокомандуючого був зміщений Брусилова О.О. і призначений Л.Г.Корнілов, навколо якого концентрувалися реакційні сили, що виступали за припинення « революційної анархії» і наведення порядку. 12-15 серпня для примирення різних політичних сил і розширення опори уряду в Москві зібрана Державна нарада. Примирення не відбулося, уряд критикували й праворуч, й ліворуч. Більшовики оголосили владі бойкот і продовжували курс на підготовку збройного повстання. Праві зробили ставку на Л.Г.Корнілова – сильну особистість, яка може врятувати положення. 25 серпня Л.Г.Корнілов почав наступ на Петроград з метою встановлення військової диктатури. Історики припускають, що спочатку існувала політична домовленість між Керенським О.Ф., главою Тимчасового уряду, і Корніловим Л.Г., Верховним головнокомандуючим, який був повинен цей уряд захищати, про введення військ у Петроград для наведення порядку. Але ситуація вийшла з-під контролю: Керенський О.Ф. порахував таку домовленість небезпечною для себе, а Корнілов Л.Г. – вигідною для захоплення влади. Проти «корніловщини» виступили й урядові, й більшовицькі сили. 30 серпня 1917 р. Корнілов Л.Г. був арештований, його війська зупинені.

До початку осіни 1917 р. у Росії усе ще було декілька варіантів політичного розвитку країни, серед яких: військова диктатура (продовження участі Росії в світовій війні, придушення революційного руху, скликання Установчих зборів, наділення селян землею, але збереження поміщицького землеволодіння); влада Тимчасового уряду (участь Росії в І світовій війні; скликання Установчих зборів; співробітництво з Радами; земельна реформа); анархічний бунт (розпад країни на окремі території, розвал економіки); диктатура більшовиків (вихід із війни, диктатура пролетаріату, націоналізація землі й промисловості, наділення селян землею, ліквідація поміщицького землеволодіння)

Восені Тимчасовий уряд ще раз спробував стабілізувати обстановку в країні: не чекаючи Установчих зборів, 1 вересня 1917 р. Росія була оголошена республікою, а 14 вересня у Петрограді скликана Всеросійська демократична нарада, на якій на противагу діючим органам, насамперед, Радам, створена Демократична Рада Республіки (Предпарламент). Від його імені Керенський О.Ф. наприкінці вересня створив 3-й коаліційний уряд, в основі якого – компроміс помірних соціалістів з кадетами. Але уряд втратив підтримку з усіх боків, праві обвинувачували його в пособництві революції, ліві були незадоволені нерішучістю й союзом з кадетами. Тимчасовий уряд знаходився при владі неповні вісім місяців, за цей час змінилося чотири кабінети міністрів, але не були вирішені головні питання подальшого розвитку.

Наприкінці вересня 1917 р. революція вступила в нову стадію, що характеризувалася рішучою підготовкою більшовиків до захоплення влади. На початку жовтня 1917 р. у Петроград для керівництва боротьбою повернувся з Фінляндії В.І.Ленін. 12 жовтня при Петроградській раді був створений Військово-революційний комітет (ВРК), реальним керівником якого був Л.Д. Троцкий (з вересня 1917 р. голова Петроградської Ради). Офіційно було заявлено, що ВРК створений для захисту Рад від можливого військового перевороту, реально – він став центром підготовки збройного повстання. 24 жовтня солдати, матроси, червоногвардійці зайняли стратегічні пункти в місті (вокзали, мости, телеграф, електростанцію), у ніч із 25 на 26 жовтня 1917 р., був узятий Зимовий палац і арештовані міністри.

Одночасно зі збройним повстанням у Петрограді більшовики скликали ІІ Всеросійський з'їзд Рад (25-27 жовтня). Меншовики й праві есери засудили захоплення влади більшовиками й на знак протесту покинули з'їзд. 26 жовтня 1917 р. з'їзд проголосив владу Рад, обрав органи нової влади й прийняв перші декрети Радянської влади: про землю і про мир. Вищим законодавчим органом був з'їзд Рад, між його скликаннями – Всеросійський Центральний Виконавчий Комітет (ВЦВК), до складу якого ввійшли більшовики та ліві есери. Меншовики й праві есери відмовилися від участі в роботі ВЦВК. Його очолив спочатку Каменев Л.Б., а потім Свердлов Я.М. Також на з'їзді був створений перший однопартійний більшовицький уряд – Рада Народних Комісарів (Раднарком, РНК) на чолі з Ульяновим-Леніним В.І. (виконавча влада). Захоплення влади більшовиками не підтримали інші соціалістичні партії, не визнали новий уряд й західні держави. У перші роки після соціалістичної революції реальна політична влада належала Президії ВЦВК і РНК. Почався новий, радянський, період російськой історії.

Основні питання теми:







©2015 arhivinfo.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.