Главная | Обратная связь

ВИДИ МИТА ТА МИТНИХ ПЛАТЕЖІВ

 

Мито — це непрямий податок на споживання, який стя­гується з товарів, що переміщуються через митний кордон України. Політика в сфері митного оподаткування спрямова­на насамперед на формування раціональної структури екс­порту та імпорту при відсутності прямого втручання держа­ви. Митне оподаткування є одним з основних напрямів зовнішньоекономічної політики держави. Україна самостій­но вибирає митну політику, може укладати митні угоди з ін­шими державами. Нормативне регулювання оподаткування митом в Україні здійснюється згідно з Митним кодексом.

Основні принципи митного регулювання:

– виключна юрисдикція України на її митній території;

– виключна компетенція митних органів України щодо здійснення митної справи;

– законність;

– єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

– системність;

– ефективність;

– додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

– гласність та прозорість.

Ставки мита диференційовані, як і для підакцизних то­варів. Від акцизного збору воно відрізняється тим, що спла­чується тільки при переміщенні через митний кордон, і пе­релік товарів, що обкладаються митом, значно ширше, ніж перелік підакцизних товарів.

Митна територія України — це територія України, зайня­та сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні Ук­раїни, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Митний кордон — кордон митної території України, у то­му числі території штучних островів, установок і споруд­жень, що утворюються в морській зоні України.

Види переміщень через митний кордон товарів та інших предметів:

Ø ввіз в Україну;

Ø вивіз з України;

Ø транзит через територію України — це переміщення то­варів (предметів) через територію України під митним контролем між двома або в межах одного пункту на її митному кордоні.

Всі товари (предмети), що переміщуються через митний кордон України, підлягають декларуванню з метою митного контролю. Митний контроль передбачає проведення митни­ми органами мінімуму митних процедур, необхідних для за­безпечення додержання законодавства України з питань

митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосу­вання визначаються відповідно до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадови­ми особами митних органів шляхом:

– перевірки документів та відомостей, необхідних для та­кого контролю;

– митного огляду (огляду та переогляду товарів і транс­портних засобів, особистого огляду громадян);

– обліку товарів і транспортних засобів, що переміщують­ся через митний кордон України;

– усного опитування громадян та посадових осіб під­приємств;

– перевірки системи звітності та обліку товарів, що пе­реміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справ­ляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

– огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

– використання інших форм, передбачених Митним ко­дексом та іншими законами України з питань митної справи.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові під час:

– перетинання товарами і транспортними засобами мит­ного кордону України;

– декларування товарів і транспортних засобів;

– повідомлення митному органу про намір здійснити пе­реміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

– здійснення митними органами інших контрольних функцій.

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановле­ною формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точ­них відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх пе­реміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Перелік товарів, що підлягають обов'язковому декларуванню, встановлюється Митним ко­дексом та актами Кабінету Міністрів України.

Необхідно розрізняти поняття мита й митних зборів:

мито — це загальнодержавний платіж, що сплачується в держбюджет;

митний збір — це плата за митне оформлення, яка зали­шається в розпорядженні митниці.

Митний збір використовується для розвитку системи митних органів, щорічно державний митний комітет Ук­раїни публікує звіт про цільове використання цих коштів.

Об'єкт оподатковування — це митна вартість товарів або інших переміщуваних предметів або їхня кількість залежно від ставки.

Механізм розрахунку митної вартості представлено фор­мулою:

МВ = ФВ + БП + КП,

де МВ — митна вартість на момент перетинання кордону;

ФВ — фактурна вартість (в тому числі транспортні витрати);

БП — брокерські послуги;

КП — комісійні послуги.

В Україні існує два основних види мита:

Ø ввізне — на імпортовані товари;

Ø вивізне — на експортовані товари.

Залежно від специфіки оподаткування мито буває;

Ø адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів (легкові автомобілі);

Ø специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів (сигарети, нафтопродукти, горілка);

Ø комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення;

Ø сезонне ввізне і вивізне мито нараховується на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх установлення.

Спеціальне мито застосовується:

– як захисний захід: якщо товари ввозяться на митну територію України у таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів або таких, що безпосередньо конкурують товарів;

– як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі, для припинення недобросовісної конкуренції;

– як захід у відповідь на дискримінаційні дії з боку іноземних держав проти України.

Антидемпінгове мито застосовується у випадках:

– ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їх конкурентну ціну в країні експорту, що загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам;

– вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів таких товарів.

Ставка антидемпінгового мита не може перевищувати різниці між конкурентною оптовою ціною об'єкта демпінгу в країні експорту і заявленою ціною об'єкта демпінгу з України та середньою ціною українського експорту подібних товарів або таких, що безпосередньо конкурують на той же період часу.

Компенсаційне мито застосовується у випадках:

– ввезення на митну територію України товарів, під час виробництва або експорту яких безпосередньо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних товарів або таких, що безпо­середньо конкурують, чи перешкоджає організації або розши­ренню виробництва подібних товарів в Україні;

– вивезення за межі митної території України товарів, під час вироб­ництва або експорту яких безпосередньо чи побічно використову­валася субсидія. Ставка мита не може перевищувати виявленого розміру субсидій.

Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають мит­ному обкладенню, провадиться на базі їх митної вартості, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. У разі визначення митної вартості до неї включається ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також фактичні витрати, якщо їх включено до рахунку-фактури:

Ø на транспортування, навантаження, розвантаження, переванта­ження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

Ø комісійні та брокерські;

Ø плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що нале­жить до цих товарів та інших предметів, і яка повинна бути опла­чена імпортером безпосередньо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).

Приклад 3.

ТзОВ "Мрія" імпортує автомобіль, митна вартість якого - 30000 дол. СІЛА. Митні збори в цьому випадку нараховують і справляють у розмірі 0,2% його митної вартості (але не більше за еквівалент 1000 дол США). Підставою для правильного визначення митної вартості автомобіля є акт митного огляду, у якому зазначають марку, рік випуску, об'єм встановленого двигуна.

Курс валют НБУ на дату митного оформлення - 8,01 грн/дол.

Сума митних зборів становитиме: 30000x0,2%=60 дол. США

Перерахунок в національну валюту здійснюється таким чином:

60x8,01=480,6 грн.

 

За явної невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів вартості або у разі неможливості перевірки її обчислення митні служби України визначають митну вартість послідовно - на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах - експортерах зазначених товарів та інших предметів.

Ввізне та вивізне мито нараховується митною службою України і вноситься до Державного бюджету України.

На відміну від інших податків, політика у сфері митного обкладення спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулю­вання цих процесів.

Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення.

Особливістю справляння мита є те, що контроль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснює митна служба України, а не податкова служба. Об'єктом оподаткування є митна вартість това­рів або інших предметів, які переміщуються через митний кордон України, або їх кількісні показники.

Для визначення митної вартості валюта контракту перераховується у національну валюту України за курсом НБУ, що діє на день подання митної декларації або перетину кордону. У разі встановлення митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунках-фактурах, а також витрати на транспортування до пункту перетину митного кордону, комісійні, брокерські послуги. За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам її величину встановлює митна служба, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.

Справляння мита передбачає розгалужену систему пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:

Ø транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжнародні перевезення вантажів;

Ø валюта України, іноземна валюта та цінні папери;

Ø товари, що підлягають поверненню у власність держави;

Ø товари та предмети, що стали в результаті пошкодження непридатними для використання;

Ø товари, які ввозяться або вивозяться в межах обсягу, дозволеного Митним кодексом України.

Існує два методи, за якими обчислюється сума мита, що підлягає сплаті до бюджету:

Ø у процентах до митної вартості товарів;

Ø у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.

Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних служб, що здійснюють митне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митної служби, після чого у вста­новлені строки ці суми перераховуються до бюджету.

Приклад 4.

Під час ввезення автомобіля ТзОВ "Мрія" сплатило специфічне мито, яке нараховується у розмірі 0,2 євро за 1см³ і об'єму циліндра двигуна. Об'єм циліндра двигуна - 3600 см³.

Сума ввізного мита становитиме: 3600 x 0,2 = 720 (євро).

 

Документом, який є підставою для внесення мита платником, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита пропуск товарів та майна через митний кордон митними службами не здійснюється. За заявою декларанта та при наявності гарантії банку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. У разі несплати рахунку у строк, вказаний митною службою, сума мита стягується у безспірному порядку з нарахуванням пені за кожний день прострочення.