 |
|
І. Розумове виховання.
Тема. Основні апрями виховання всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
ПЛАН
1. Розумове виховання.
2. Моральне виховання.
3. Трудове виховання.
4. Естетичне виховання.
5. Фізичне виховання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Дубасенюк О.А., Іванченко А.В. Практикум з педагогіки. – Київ, 1996.
2. Історія педагогіки / За ред. М.В.Левківського, О.А.Дубасенюк – Житомир, 1990. – 336 с.
3. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Освіта України. – 2000. – №32. – С. 6-7.
4. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти. // Інформ. збірник МО України. – 1996. – №13.
5. Концепція національного виховання // Рідна школа. – 1995. –- №6. – С. 18-25.
6. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта. –
2002. – №26. – С. 2-4.
10. Фіцула М.М. Педагогіка. – Київ, 2000.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
1. Педагоги-класики про напрями виховання та їх завдання.
2. Державні документи про мету і завдання напрямів виховання.
3. Портфоліо форм виховної роботи з напрямів виховання школярів.
І. Розумове виховання.
Важливим складником всебічного розвитку особистості є розумове виховання. Розумове виховання філософи вважають провідним у системі виховання молоді. Мудрість, розум завжди високоморальні, красиві, всебічні у відображенні дійсності. Розуму протистоїть однобічність у розвитку мислення, обмеженість, антинауковість. Про того, хто йде шляхом хитрощів, обману, кажуть, що в нього не вистачає мудрості на самостійне вирішення проблем. Тому мудрість, розум людини слід розглядати як багатоякісну рису особистості.
Розумове виховання (за О.А.Дубасенюк) – це процес розвитку розуму, пізнавальних здібностей та інтересів дітей, озброєння їх знаннями, вміннями та навичками, формування наукового світогляду.
Розумове виховання (за М.М.Фіцулою) – це цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.
Мета розумового виховання – формування творчої мислячої особистості.
Його завдання:
1) Оволодіння учнями знаннями основ наук.
2) Формування наукового світогляду та національної самосвідомості на базі засвоєння системи знань і соціального досвіду.Лише світогляд дає людині усвідомлення власного місця в світі і тим самим ґрунт під собою... (С.Гессен)
Науковий світогляд (за О.А.Дубасенюк) – це узагальнена система поглядів, переконань, ідеалів, в яких людина виражає своє ставлення до оточуючого її природного й соціального середовища.
В свою чергу структурні елементи світогляду можна розподілити на дві групи: об’єктивні (наукові знання) та суб’єктивні (погляди, переконання та ідеали).
3) Оволодіння основними мислительними операціями (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація) у процесі навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках і самостійної роботи.
4) Вироблення вмінь і навичок культури розумової праці, передусім інтелектуальних вмінь (загальних та спеціальних), вміння раціонально організовувати час розумової роботи, здатність робити все точно й акуратно, тримати в належному порядку робоче місце, приладдя, навчальні посібники тощо.
Зміст розумового виховання – система фактів, понять, положень з усіх галузей науки, культури і техніки. Освічена людина повинна володіти основами наук, техніки, мистецтва і культури. Ці знання мають бути систематизовані, постійно поповнюватися.
Завдання і зміст розумового виховання інколи розуміють спрощено, намагаючись "вкласти" у дитячу голову якомога більше знань про навколишній світ. Проте справа зовсім не в "багатознанні". Набагато важливіше виробити в дитини загальні способи пізнавальної діяльності. Тобто навчити школяра мислити логічно, абстрактно, системно, освоїти такі мислительні операції, як аналіз, синтез, порівняння, класифікація тощо.
Розумове виховання включає в себе також і розвиток інтелектуальних умінь: бути уважним, запам’ятовувати навчальну інформацію, раціонально здійснювати мислительні операції. Для цього вчителі використовують різні цікаві ігри, порівняння, аналіз, узагальнення, абстрагування, класифікацію, встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
Успіх навчальної діяльності учнів, їх розумовий розвиток значно. мірою залежить і від рівня сформованості в них таких навчальних умінь: читати, слухати, усно викладати свої думки, писати, працювати з книжкою, оволодіти спеціальними уміннями нотної грамоти, читання географічних карт тощо, учень повинен оволодіти уміннями культури розумової праці.
Основними шляхами вирішення завдань розумового виховання є:
1. Процес навчання.
2. Позакласна робота.
3. Позашкільна робота.
4. Виховання в сім’ї.
Процес навчання. В умовах навчання пізнавальні можливості молодого покоління розвиваються інтенсивніше, ніж у процесі інших корисних занять. Але – цей процес не стихійний. Якщо навчальний матеріал не зрозумілий, то механічне засвоєння слів, зміст яких не з’ясовано, лише гальмує розвиток. Завдання розвитку мислення потребують від учителя високого дидактичного мистецтва, вміння навчати так, щоб знання учня не були поверховими, не зводились до знайомства тільки з окремими положеннями науки, а являли собою дієву систему, визначаючи життєву позицію, спрямованість особистості. Навчання, таким чином, виступає як найважливіша ланка в цілісному процесі виховання, тому що єдність навчання і виховання – закономірність педагогіки.
Позакласна робота. Найдоцільнішими формами проведення позакласної роботи є диспути, відверті розмови, інтелектуальні аукціони, ринги, захисти фантастичних проектів, конкурси, олімпіади, ярмарки творчих робіт, КВК, вікторини, інтелектуальні ігри, ігри-мандрівки тощо.
Методика проведення інтелектуальної гри "Що? Де? Коли?" (с.237 Дубасенюк).
Методика проведення вікторини "Юний ерудит" (с.237).
Методика проведення гри-мандрівки "У країну чомучок" (с.238).
Методика проведення "Книжкового аукціону" (с.238).
Позашкільна робота. Безцільне проведення вільного часу породжує духовну убогість та моральне каліцтво.
Виховання в сім’ї.
Поради для батьків:
1. Підтримувати вчителя у тому, що освіта є важливою цінністю. Формувати у дітей позитивну мотивацію навчання.
2. Вчити дітей спостерігати явища навколишньої дійсності: аналізувати, порівнювати, визначати суттєві особливості, робити висновки тощо.
3. Залучати дітей до читання книжок.
4. Купувати ігри, які сприяють розумовому розвитку. Грати разом з дітьми в ці ігри.
5. Залучати дітей до гурткової роботи.
6. Досвід сім’ї Нікітіних.