 |
|
ІІ. Моральне виховання.
Велике значення морального виховання у розвитку та формуванні особистості усвідомлювалось у педагогіці ще з давніх давен. Багато хто з видатних педагогів минулого підкреслювали, що формування людини не може зводитися тільки до її освіти і розумового розвитку, і на перший план у вихованні висували моральне формування особистості. Так, у своєму трактаті «Наставление нравов» видатний чеський педагог Я.А.Коменський цитував давньоримського філософа Сенеку, який писав» «Навчись спершу добрим правилам моралі, а потім мудрості, бо без перших важко навчитися останній». Там же він наводить відомий народний вислів: «Хто встигає у науках, але відстає у добрих правилах моралі, той більше відстає, ніж встигає».
Процес морального виховання є передачею від покоління до покоління моральних цінностей людства.
Моральне виховання – цілеспрямована і систематична виховна діяльність школи і сім’ї, яка направлена на формування моральної свідомості, моральних переконань, моральних почуттів, навичок і звичок правильної поведінки.
Результати морального виховання характеризуються такими поняттями: мораль, моральність, моральна свідомість, моральні переконання, моральні почуття, моральні звички і моральна спрямованість.
Мораль розглядається у широкому і вузькому значенні. Термін використовується у вузькому значенні за умови врахування інтересів лише своєї сім’ї, школи, жителів населеного пункту. У цьому випадку нерідко абстрагуються від деяких принципів загальнолюдської та національної моралі.
У широкому значенні мораль – це система ідей, принципів, законів, норм і правил поведінки та діяльності, які регулюють гуманні стосунки між людьми за будь-якої ситуації на демократичних засадах.
Найвищий рівень моралі виникає там, де впроваджуються й удосконалюються гуманні відносини, повага і любов до людини, доброта, свобода, рівність, верховенство народної культури, красивого життя.
Поведінку людини оцінюють за ступенем відповідності певним правилам. Ці правила дозволяють оцінити вчинок і прийти до єдиної думки: добре чи погано вчинила людина. Правило, що має загальний характер, тобто поширюється на багато однакових вчинків, називають моральною нормою. Норми можуть спонукати людину до певних вчинків і дій, а можуть і забороняти їх.
Норми об’єднуються в групи і регулюються вихідним началом тієї чи іншої сфери – моральними принципами. Так, норми взаємин у педагогічному середовищі регулюються принципами гуманізму, демократизму та ін.
Моральні норми та принципи складають основу моральності людини.
Методологічною засадою морального виховання є етика.
Етика– наука про мораль, її природу, структуру та особливості походження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в суспільстві.
Метоюморального виховання є формування в особистості стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі; залучення учнів до участі у практичній діяльності.
Завдання морального виховання передбачають:
1. Формування в учнів моральних понять, поглядів і переконань.
2. Виховання моральних почуттів, які виражають запити, оцінки, відношення, спрямованість духовного розвитку особистості.
3. Вироблення навичок і звичок моральної поведінки, які б стали потребою і реалізувалися б у будь-якій ситуації та умовах.
Окрім того, до завдань морального виховання можна віднести такі
- формування загальнолюдських цінностей;
- формування національної свідомості та самосвідомості (патріотичне виховання);
- виховання гуманізму;
- правове виховання;
- виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку та відповідальності;
- виховання любові до праці;
- екологічне виховання;
- статеве виховання.
Завдання морального виховання дуже складне. Складність його полягає у тому, що воно розв’язується. Як правило, через добре поставленні в моральному аспекті життя сім’ї. суспільного ладу, вчинки людей, приклад батьків, тому цілком справедливо кажуть у народі: духовність виховується духовністю, моральність – моральністю, честь – честю і т. д.
Зміст морального виховання:
1) Формування загальнолюдських цінностей (виховання любові, поваги до інших, до батьків, вірності у дружбі та коханні, свідомого, творчого ставлення до виконання професійних обов’язків, особистої відповідальності за свою працю, любові до рідної землі, мови, вірності ідеям принципам моралі та духовності).
У народному досвіді, в традиціях, звичаях, що шліфувалися протягом віків, у яскравих образах, афоризмах, прислів’ях та приказках закладено мудру народну філософію, своєрідний моральний кодекс, визначено поведінкові норми: бути чесним, правдивим, скромним, совісним, працьовитим, милосердним, поважати старших, піклуватися про батьків тощо. Норми моралі носять загальнолюдський характер, тому що вони цінуються не лише в нашій країні, а багатьох інших державах. Так, куди б ми не потрапили, скрізь поважаються чесні, добрі, справедливі, мудрі люди. У релігіях різних народів світу ми можемо знайти спільні принципи цінностей.
Наприклад, золоте правило моралі:
Буддизм: Не роби іншим того, що сам вважаєш злом.
Індуїзм: Не роби іншим того, що завдало б тобі болю.
Іслам: Не можна назвати віруючим того, хто не бажає сестрі своїй чи братові своєму того ж, чого бажає собі.
Християнство: Чини іншим так, як би ти хотів, щоб інші чинили з тобою.
До загальнолюдських цінностей відносяться доброта, правда, любов, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін. Вони мають універсальне значення та необмежену сферу застосування. Їх ще називають абсолютно вічні.
2) Формування національної свідомості та самосвідомості (патріотичне виховання).
Воно передбачає виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім’я України, освоєння національних цінностей (мова, культура, патріотизм, історична пам’ять тощо), що сприяє утвердженню національної гідності, залучення учнів до практичних справ розбудови державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину.
3) Виховання гуманізму.
4) Правове виховання.
5) Виховання свідомої дисципліни, почуття обов’язку та відповідальності.
6) Виховання любові до праці.
7) Екологічне виховання.
8) Статеве виховання.
Знання про взаємини між людьми у нашому суспільстві молодші школярі здобувають з книжок, від вчителів, батьків, інших людей, з власного досвіду спілкування з дорослими і ровесниками. Проте, як відомо, знання моральних норм і правил ще не є гарантією вихованості. Щоб досягти їх свідомого виконання, потрібне тривале вправляння їх у різноманітних видах спеціально організованої діяльності.