Главная | Обратная связь

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ТЕМИ 10

Виникненням та стрімким поширенням реінжиніринг зобов’язаний тому, що в останню чверть минулого сторіччя розвиток світової економіки і суспільства відбувався під гаслом глобалізації. Глобалізація викликала докорінні зміни у підходах до визначення ролі, місця і питань забезпечення ефективної діяльності підприємств. Ці зміни торкнулися як зовнішнього, так і внутрішнього середовищ підприємств. У зовнішньому середовищі відбулися значні зміни, спричинені досягненнями інформаційно-технологічної революції, підвищенням рівня конкуренції та дедалі відчутнішою ресурсною обмеженістю.

Такі зміни обумовили і змістовніше застосування системного підходу до підприємств.

Зміни у внутрішньому середовищі торкнулися самих підприємств, що є сукупністю системотворних внутрішніх змінних, таких як цілі, технології, трудові ресурси та організаційна структура. Наростання невизначеності зовнішнього середовища та конкуренції зумовило поділ праці не тільки серед виробничих, а й для адміністративно-управлінських функцій. Незважаючи на те, що при такій традиційній організації кожна із функцій може бути ефективною, в цілому підприємство може бути неефективним, оскільки затримки і проблеми, що виникають на одній із ділянок, накопичуючись, можуть перемішуватись по технологічному ланцюжку на наступні ділянки як виробничих, так і управлінських процесів.

Сьогодні, коли вплив ринкових механізмів на діяльність підприємств стає дедалі сильнішим, потрібне переосмислення та радикальна перебудова організації їхньої діяльності з метою усунення зайвої роботи та затримок, з метою забезпечення гнучкості організаційних структур і зниження витрат виробництва. Так на початку 90-х років було сформовано певний підхід, що одержав назву "реінжиніринг бізнес-процесів" (BPR, Business Process Reengineering).

Підкреслимо, що реінжиніринг потрібен тільки тоді, коли існує нагальна потреба поліпшити діяльність у десятки разів, здійснити прорив у майбутнє. Часткові удосконалення потребують чутливого, делікатного підходу. Суттєві ж удосконалення можливі тільки в результаті повної заміни старих, неефективних структур на нові та життєздатні.

У процесі вивчення теми слід розмежовувати поняття «реінжиніринг», «реструктуризація» та «реорганізація».

Реструктуризація передбачає: удосконалення структури і функцій управління, подолання техніко-технологічного відставання, удосконалення фінансово-економічної політики і досягнення на цій основі підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг, зростання продуктивності праці, зниження витрат виробництва, поліпшення фінансово-економічних результатів діяльності. Реструктуризація здійснюється на основі бізнес-плану або інвестиційного проекту. Цікаво відзначити, що реструктуризація бізнесу передусім є реакцією на зовнішній вплив середовища і, як наслідок, викликана подоланням внутрішніх проблем господарюючого суб'єкта.

Реорганізацією підприємства називається процес зміни організаційно-правової структури підприємства у формі злиття, поділу, виділення і перетворення. Реорганізація підприємства здійснюється винятково на основі рішення власників акціонерного товариства і змінює зовнішню структуру бізнесу.

Термін “реінжиніринг” охоплює як саме підприємство, так і частину зовнішнього середовища, у якому здійснюються бізнес-процес. На відміну від реорганізації, реінжиніринг базується на необхідності здійснення революційних зміну внутрішній структурі управління і подолання на цій основі системних протиріч в організації праці. Таким чином, завдання реінжинірингу не в тому, щоб створити модель, адекватну вимогам конкретного ринку, а щоб створити архітектуру бізнесу, здатного еволюційно взаємодіяти з властивостями ринку в цілому, які динамічно змінюються.

Завдання реструктуризації (реформування) виробництва - це узгодження ринку (зовнішньої складової) і структури бізнесу компанії (внутрішньої складової).

Завдання реінжинірингу — це створення універсально адаптованої до змінюваного ринку моделі бізнесу компанії.

Результатом застосування реінжинірингу має бути перехід від логіки виконання окремих дрібних операцій до об’єднання їх в один бізнес-процес, відповідальність за який покладається на команду. При цьому відповідальність узгоджується з правом на прийняття рішень.

Іншою важливою характеристикою реінжинірингу є спосіб здійснення змін. На відміну від майже усіх інших інструментів організаційних змін та перебудови бізнесу, реінжиніринг означає відмову від традицій, що склалися, від усталених правил і підходів і відтворює якісно новий діловий процес. Це дає змогу відмовитись від накопичених стереотипів економічного мислення, уникнути негативного впливу сформованих господарських догм, що особливо актуальним для традиційних підприємств, погано адаптованих до ринкових умов. Реформуючи діловий процес за рахунок внутрішніх джерел, реінжиніринг радикально змінює внутрішньофірмове ділове середовище підприємства.

Центральною ланкою реінжинірингу є сучасні інформаційні технології, що відіграють у цьому випадку роль визначального конструктивного фактора. Використання комп'ютерних технологій в управлінні оновлює якісні і кількісні показники господарської діяльності в цілому. Але реінжиніринг по-новому організує бізнес-процеси й інтегрує у нові бізнес-процеси комп'ютерні технології та сучасні комунікації.