Главная | Обратная связь

ОСНОВНІ НОРМИ ПРАЦІ

Вид норми	Змістова характеристика
Норма часу	Необхідні витрати часу на виконання одиниці роботи одним чи декількома працівниками.
Норма виробітку	Кількість одиниць роботи, що повинні бути виконані за одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік і т. д.). Норма виробітку обернено пропорційна нормі часу.
Норма обслуговування	Число об'єктів, що повинні обслуговуватися за одиницю часу одним чи кількома працівниками.
Норма часу обслуговування	Витрати часу на обслуговування одного об'єкта (покупця чи клієнта, устаткування).
Норма чисельності працівників	Необхідна кількість працівників для виконання передбаченого обсягу робіт за одиницю часу.

 

На підприємствах використовується система норм праці, яка відображає різні сторони трудової діяльності. Найпоширеніші з них такі: норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норми часу (трудомісткості операцій) визначають необхідні затрати робочого часу одного робітника або бригади (ланки) на виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт.

Норми виробітку визначають кількість продукції (обсяг роботи) певного виду, що має бути вироблена (виконана) одним робітником або бригадою (ланкою) за даний відрізок робочого часу (годину, зміну). Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість устаткування, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших об’єктів, що закріплені для обслуговування одним робітником або бригадою (ланкою).

Норма чисельності визначає кількість робітників, яка потрібна для виконання певного обсягу робіт або для обслуговування одного чи кількох агрегатів.

Норма керованості (кількість підлеглих) визначає кількість працівників, які мають бути безпосередньо підпорядковані одному керівникові.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент і обсяг робіт, що мають бути виконані одним працівником або групою (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць).

Обґрунтовані норми дають змогу розрахувати необхідні витрати праці на виготовлення продукції (виконання обсягу робіт). На їх основі раціонально розподіляється праця на підприємстві, установлюються пропорції між професіями, робочими місцями, дільницями, цехами.

На кожному підприємстві норми праці покладаються в основу системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку та аналізу затрат на продукцію, управління соціально-трудовими відносинами тощо.

За допомогою норм здійснюються планово-організаційні розрахунки завантаження устаткування та робочих місць, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць.

На основі норм праці встановлюють завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно-планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечуються рівномірність і ритмічність виробничого процесу.

Система норм праці включає наступні, найбільш поширені, норми: часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

1.Норма часу– це час на виготовлення одиниці продукції або на виконання однієї виробничої операції одним робітником або бригадою. Встановлюється ця норма в годинах, хвилинах, секундах.

 

Но́рма ча́су (англ. standard time, time rate) – регламентована витрата часу, встановлена на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи (виріб, операцію тощо), які виробляються одним чи групою працівників, відповідної чисельності та кваліфікації за певних організаційно-технічних умов. Н.ч. встановлюється в людино-хвилинах і людино-годинах. До складу Н.ч. для ручних, машинно-ручних і машинних робіт включають такі елементи витрат часу:

 

N1 = t_о+ t_д + t_м + t_пз + t_в + t_пер,

 

де t_о, t_д, t_м, t_пз, t_в, t_пер – час відповідно основний, допоміжний, обслуговування робочого місця, підготовчо-завершальний, відпочинку та особистих потреб, неусувних перерв, які передбачені технологією та організацією виробничого процесу.

Н.ч. встановлюється для виконання певної продукції чи роботи в раціональних організаційно-технічних умовах, для раціонального використання обладнання з урахуванням прогресивної організації праці.

Наприклад, у нафтогазовидобувній промисловості і в бурінні норму часу застосовуються дуже широко, а саме в процесі нормування технологічних операцій з ремонту та обслуговування свердловин, під час буріння стовбура свердловини (спуско-піднімання, механічного буріння тощо) та ін. Н.ч. встановлюються розрахунковим шляхом – технічно обґрунтовані (на спуско-піднімання), а також дослідно-статистичним (механічне буріння та ін.) чи дослідним шляхом. Між Н.ч. та нормою виробітку є зворотний зв'язок. У разі підвищення норми виробітку Н.ч. знижується. У міру вдосконалення техніки і технології, покращання організації праці і виробництва Н.ч. переглядаються в установленому порядку.

 

У складі норми часу виділяють два елемента: а) штучний час; б)підготовчо – заключний час.

Норма штучного часу складається, як правило, з норми основного часу, допоміжного часу, часу обслуговування робочого місця і часу перерв на відпочинок і власні потреби.

Тривалість основного часу визначається на основі спеціальних нормативів роботи устаткування (числа оборотів інструменту, довжини різьби, швидкості робочого ходу машин тощо) та параметрів продукції (діаметр деталі, довжина поверхні обробки, число проходів тощо), що має специфічні ознаки в різних типах виробництва, при використанні різних видів устаткування.

Допоміжний час визначається на основі відповідних нормативів на виконання окремих допоміжних операцій.

В практиці нормування розмір часу на обслуговування робочого місця і перерви на відпочинок і власні потреби встановлюється у відсотках від нормованих витрат оперативного часу.

Отже, формула штучного часу має вигляд:

 

(41)

 

де - норма штучного часу; - основний час; - допоміжний час; - оперативний час; - відсоток часу на обслуговування робочого місця; - відсоток часу на відпочинок і власні потреби.

Прийнявши, що маємо:

 

. (42)

А беручи до уваги, що сума основного і допоміжного часу є оперативним часом, отримуємо остаточний варіант формули штучного часу, який і застосовується на практиці:

. (43)

Норма часу на партію виробів визначається за формулою:

 

(44)

де – нормований час на партію виробів; п – кількість виробів у партії; – підготовчо – заключний час.

На підставі формули (44) визначення норми штучно – калькуляційного часу приймає вигляд:

 

(45)

де - норма штучно – калькуляційного часу.

 

Норма штучно – калькуляційного часу використовується в різних планово – економічних розрахунках (наприклад, при визначенні строків випуску і запуску деталей), однак для встановлення відрядних розцінок її застосовувати не можна.

 

2.Норма виробіткувідображає кількість продукції, яка повинна бути виготовлена одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (годину, зміну, місяць ).

Ця норма, характеризуючи необхідний результат діяльності робітників, є зворотною величиною до норми часу і визначається за формулою:

 

(46)

де Н_вир – норма виробітку в натуральних одиницях; Ф_р.ч. – фонд робочого часу за визначений інтервал; Нчас – встановлена норма часу на одиницю продукції.

 

Норма виробітку встановлюється тоді, коли на робочому місці виконується одна операція або обмежене їх число. Найбільш розповсюдженими є годинні і змінні норми виробітку.

Можливі варіанти розрахунку норми виробітку:

1)через норму штучного часу:

 

(47)

2) через норму оперативного часу:

 

(48)

 

де - час обслуговування робочого місця; - час на відпочинок і власні потреби.

Варіант розрахунку даної норми залежить від особливостей виробництва (типу виробництва), що відображається на рівні спеціалізації.

3.Норма обслуговуванняпоказує кількість верстатів, робочих місць, одиниць виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених для обслуговування за одним робітником або бригадою.

Норми обслуговування використовуються для нормування праці допоміжних робітників (слюсарів, монтерів та ін.). Для визначення норми обслуговування враховують трудомісткість роботи, що виконується та її складність.

4.Норма чисельності –цечисельність робітників, необхідних для виконання певного обсягу роботи, наприклад, для обслуговування одного або декількох агрегатів.

Норми чисельності встановлюються на основі розрахункової чисельності, з урахуванням нормативу завантаження робітників.

5.Норма керованості ( число підлеглих )– це кількість робітників, які повинні бути безпосередньо підпорядковані одному керівнику.

6.Нормоване завдання визначає необхідний асортимент та обсяг робіт, які повинні бути виконані одним робітником або бригадою за певний проміжок часу (зміну, добу, місяць). На відміну від норми виробітку, воно може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях, але й в нормо – годинах, нормо – гривнях. Тому норма виробітку – це поодинокий випадок нормованого завдання.

Для правильного використання норм праці треба враховувати їх структуру з позицій співвідношення витрат і результатів. Норму часу і норму чисельності відносять до норм витрат, а норму виробітку і нормоване завдання – до норм результатів. Норми обслуговування і норми керованості безпосередньо не вимірюють ні витрат, ні результатів праці. Останні характеризують розміри робочих місць багатоверстатників, наладчиків тощо.