 |
|
Основні ознаки поділу трудового процесу
Трудовий процес - це матеріально і технічно обумовлений, організований процес прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату, це процес перетворення наявних ресурсів у потрібні (суспільно корисні) цінності та блага, що здійснюється і керується людиною.
Трудовий процес – це сукупність методів і засобів впливу на предмет праці за допомогою знарядь праці або впливів контрольованого (керованого) людиною знаряддя праці на предмет праці з метою випуску матеріального або нематеріального продукту, що здійснюються в певних природних або штучних умовах.
Трудові процеси розрізняються за такими основними ознаками: характером предмета та продукту праці, функціями працівників, ступенем участі людини у впливі на предмет праці (рівнем механізації), важкістю праці.
За характером предмета праці та продукту праці виділяють три види трудових процесів:
· речово-енергетичні, які характерні для робітників і в яких предметом та продуктом праці є речовина (сировина, матеріали, деталі, машини) або енергія (електрична, теплова, гідравлічна тощо);
· інформаційні, що притаманні службовцям і предметом та продуктом праці яких є інформація (економічна, конструкторська, технологічна і т. д.);
· віртуальні, що пов’язані з інформаційним обслуговуванням робітників та службовців за допомогою комп’ютерних систем та мереж.
За функціями, що виконуються, трудові процеси поділяються на:
· основні, які здійснюються робітниками основних цехів (виробництв) під час випуску продукції;
· допоміжні, які спрямовані на випуск продукції (надання послуг) для забезпечення нормальної роботи основних цехів (виробництв);
· обслуговуючі, притаманні робітникам, що створюють умови нормального функціонування устаткування та робочих місць в основних та допоміжних цехах (виробництвах).
За ступенем участі людини у впливах на предмет праці трудові процеси поділяються на:
· ручні, під час яких робітники впливають на предмет праці без застосування додаткових джерел енергії або за допомогою ручного інструмента, який приводиться в рух додатковим джерелом енергії (електричної, пневматичної тощо);
· машинно-ручні, за яких технологічний вплив на предмет праці здійснюється за допомогою механізмів, машин (верстатів), але переміщення інструмента відносно предмета праці здійснюється робітником. Наприклад, обробка деталей на металорізальних верстатах з ручним подаванням;
· машинні, коли зміна форми, розмірів та інших характеристик предмета праці здійснюється машиною без фізичних зусиль робітника, функції якого полягають у встановленні та знятті предмета праці й управлінні роботою машини. Прикладом такого процесу є обробка деталі на верстаті з автоматичним подаванням інструмента;
· автоматизовані процеси характеризуються тим, що технологічний вплив на предмет праці, його установлення та зняття виконується без участі робітника. Залежно від ступеня автоматизації функції робітника полягають у контролі за роботою машини, усуненні відмов, налагодженні, зміні інструмента, забезпеченні необхідних запасів предметів праці та інструмента, складанні програми роботи машини.
Форми поділу праці
Поділ праці – це виділення і закріплення різних видів трудової діяльності за окремими людьми і групами. Уже в первіснообщинному суспільстві був поділ праці в родовій общині за статтю і віком. Жінки виконували роботу біля житла, доглядали за дітьми, готували їжу. Чоловіки ходили на полювання, доглядали за худобою, а згодом – обробляли землю, будували житло. Люди бачили вигоду від такої організації діяльності. Досягалося краще забезпечення необхідними життєвими благами, краще задовольнялися потреби.
Якщо в період середньовіччя певні види одягу, взуття, меблів та інші речі були результатом праці однієї людини або сім'ї, то сьогодні в кожній парі взуття, яка виготовляється головним чином на взуттєвій фабриці, вкладено працю десятків людей. Кожен працівник виконує переважно якусь одну операцію. У нинішніх умовах поділ праці є фундаментальною основою розвитку економіки.
Виділяють декілька рівнів поділу праці:
1. Поділ праці на підприємствах. Це спеціалізація працівників підприємства на виконанні певних функцій, операцій, виробництві окремих деталей або окремих видів продукції. Тут можна виділити управління, забезпечення ресурсами, виробництво, реалізацію. Усередині цих підрозділів глибша спеціалізація. Наприклад, на швейній фабриці – розкрій, виконання окремих операцій пошиття, пакування.
2. Поділ праці між підприємствами. Це спеціалізація підприємств на випуску окремих товарів, деталей, вузлів, надання певних послуг (взуттєва фабрика, трубний завод, приладобудівний завод та інші).
3. Поділ праці між регіонами країни. Полягає в спеціалізації окремих регіонів країни на випуску певних видів продукції. Вона пов'язана з територіальними особливостями (наприклад, Полісся, південь України, Донбас).
4. Поділ праці між країнами. Полягає в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції з метою продажу їх на міжнародному ринку. Його не слід розуміти буквально.
Розрізняють такі форми поділу праці на підприємствах:
функціональна - в залежності від характеру виконуваних робітниками функцій на виробництві й участі їх у виробничому процесі. За цією ознакою робітники поділяться на робочих, службовців, молодший обслуговуючий персонал, сторожову і пожежну охорони, учнів. У свою чергу робітники можуть складати функціональні групи основних робітників і допоміжних. Серед останніх виділяються групи ремонтних і транспортних робітників, контролерів якості, робітників по енергетичному обслуговуванню і т.д.;
технологічна - по фазах, видах робіт, виробах, вузлах, деталях, технологічних операціях. Воно визначає розподіл робітників відповідно до технології виробництва й у значній мірі впливає на рівень змістовності праці. При вузькій спеціалізації в роботі з'являється монотонність, при занадто широкій спеціалізації підвищується можливість неякісного виконання робіт. Відповідальна задача організатора праці складається в перебуванні оптимального рівня технологічного розподілу праці. Різновидами цієї форми поділу є подетальний, попредметний і поопераційний розподіл праці;
фахова - по спеціальностях і професіях. Виходячи з цієї форми розподілу праці встановлюється необхідна чисельність робітників різних професій;
кваліфікаційна - по складності і точності робіт відповідно до фахових знань і досвіду роботи. Розподіл праці тут здійснюється за рівнем кваліфікації робітників виходячи з необхідної кваліфікації робіт.
Органічно пов'язана з поділомкооперація праці, тобто встановлення системи виробничого взаємозв'язку і взаємодії робітників і підрозділів між собою.
Поділ праці розвивається під впливом об'єктивних факторів. До них належать:
а) природно-кліматичні умови, У місцевостях, багатих на вугілля, руди, інші корисні копалини, розвивається добувна та металообробна промисловість; різні кліматичні умови і родючість ґрунтів зумовлюють певну спеціалізацію в сільському господарстві; такі географічні умови, як зв'язок з великими ріками та морями, сприяють розвиткові суднобудування, рибальства, торгівлі;
б) традиції та індивідуальні здібності людей. Наприклад, є регіони, де займаються вишивкою, різьбленням, плетінням, гончарством та іншим;
в) набута практика і досвід, які передаються молодшому поколінню від старшого. Молодь з дитинства оволодіває певними інструментами, видами діяльності, набуває досвіду.
г) науково-технічний прогрес.
Поділ праці, спеціалізація працівників, підприємств і регіонів дають певну економічну вигоду і економічним суб'єктам, і суспільству. Ця вигода виявляється у вищому рівні продуктивності праці, тобто у збільшенні виробництва продукції за певний період часу, а це означає, що суспільство має можливості краще задовольняти свої потреби.
Глибина поділу і кооперації праці визначається факторами техніки, технології та організації виробництва, що постійно змінюються і впливають на форми організації праці через зміну обсягу і тривалості виконуваних робіт.
Схема класифікації показників, що визначають характер поділу і кооперації праці на виробництві представлена на рис. 7.2.
Рис. 7.2. Класифікація показників, що визначають характер поділу і кооперації праці
Розподіл праці має межі:
- економічні: враховуються витрати робочого часу;
- технологічні: враховується час виконання операцій, прийомів та ін.;
- фізіологічні: враховується інтенсивність праці;
- соціальні: враховується змістовність праці, задоволеність, монотонність та ін.
З поділом праці нерозривно пов'язане її кооперування, що означає досягнення раціональних пропорцій у витратах праці різних видів і передбачає встановлення раціональних соціально-трудових взаємовідносин між учасниками трудового процесу, узгодження інтересів людей і цілей виробництва.
Кооперація праці - це об'єднання часткових трудових процесів в один, який безупинно, планомірно, ритмічно й ефективно функціонує. Складність кооперації праці обумовлена глибиною всіх форм її поділу.
Кооперація - це організована виробнича взаємодія між окремими працівниками, колективами бригад, дільниць, цехів, служб у процесі праці для досягнення певного виробничого ефекту.
Ефективність кооперації полягає в забезпеченні найраціональнішого використання робочої сили і засобів праці, безперервності виробничих процесів, ритмічного виконання робіт, підвищення продуктивності праці.
Розрізняють такі взаємопов'язані форми кооперації:
- всередині суспільства, коли обмін діяльністю і продуктом праці здійснюється між галузями економіки;
- всередині галузі, що передбачає обмін продуктами праці або спільну участь низки підприємств у виробництві певної продукції;
- всередині підприємства, яке здійснюється між цехами, дільницями, окремими виконавцями залежно від конкретних виробничих умов (тип виробництва, особливості техніки і технології та ін.).
Специфіка кооперації праці залежить від типу виробництва. Так, для одиничного і дрібносерійного виробництва особливе значення має комплектування бригад (кількість, склад, професійна структура). Для потокового виробництва важливі питання коопераційного поділу праці та вдосконалення професій. У масовому виробництві необхідно розвивати багатоверстатне обслуговування і поєднання професій. Для апаратного виробництва значення має організація виробничих бригад.
На підприємстві кооперування праці може здійснюватися за умов індивідуального виконання роботи на окремих робочих місцях, багатоверстатної роботи або суміщення трудових функцій і спеціальностей під час колективної роботи. Серед колективних форм організації праці провідне місце посідають групові форми організації праці, зокрема, виробничі бригади.
Бригада - це організаційно-технологічне і соціально-економічне об'єднання працівників однакових або різних професій на базі відповідних виробництв, устаткування, інструменту, оснащення, сировини і матеріалів, для виконання виробничого завдання з випуску високоякісної продукції певної кількості з найменшими матеріальними і трудовими витратами на основі колективної матеріальної заінтересованості і відповідальності.
Процес формування бригад і організації праці всередині них передбачає:
o проведення попередніх розрахунків чисельності професійно-кваліфікаційного складу бригади;
o побудову графіків завантаження виконавців протягом робочого часу;
o встановлення бригадних норм виробітку;
o системи керівництва бригадою.
Також розробляються критерії оцінки праці, матеріального і морального стимулювання. Проектні розрахунки і рішення заносяться до паспорта бригади і враховуються під час атестації і раціоналізації робочих місць.
Виділяють наступні види бригад:
- змінні спеціалізовані бригади;
- наскрізні спеціалізовані бригади;
- змінні комплексні бригади;
- наскрізні комплексні бригади.
Спеціалізовані бригадиформуються з робітників однієї професії однакової або різної кваліфікації, зайнятих в однорідних технологічних процесах (механічне оброблення деталей, обслуговування потужного агрегату, конвеєрної і потокової лінії та ін.).
Комплексні бригадиформуються з робітників різних професій (як основних, так і допоміжних), які виконують технологічно різнорідні, проте взаємопов'язані роботи, що охоплюють повний цикл виготовлення деталей, вузлів тощо.
Поділ бригад на змінні і наскрізні залежить від режиму роботи. До складу змінних бригад входять лише робітники однієї зміни, протягом якої відбувається певний робочий процес. До складу наскрізних бригад входять робітники всіх змін і формуються такі бригади для роботи на устаткуванні у випадку тривалого циклу обробки виробів або виконання певної роботи, яка перевищує тривалість зміни.