 |
|
Накладання і знімання скобок Мішеля
Металеві скобки накладають рідко, переважно при мілких (неглибоких) ранах, ранах в ділянці обличчя, післяопераційних ранах в ділянці промежини.
Накладання:
1. Скобки Мішеля накладають на шкіру зі сторони обох країв рани, зближуючи їх хірургічними пінцетами.
2. Захватіть скобку спеціальним затискачем Мішеля (хірургічним пінцетом), розмістіть її посередині зближеного розрізу, притисніть до поверхні шкіри з двох сторін рани щоб гостряки скобок занурилися в неї, і рівномірно стисніть скобку перпендикулярно до рани.
3. Накладіть усі скобки вздовж рани на відстані 0, 5 – 1 см одна від одної, обробіть йодонатом , накладіть асептичну пов’язку.
Знімання:
1. Скобки можна зняти за допомогою спеціального скобкознімача, двох хірургічних пінцетів або затискачів Кохера.
2. Після обробки операційного поля підведіть бранші скобкознімача під середні частини скобок (або вводять в кільця скобки) і розтискаючи скобку в обидві сторони від утвореного рубця видаліть з шкіри спочатку один а потім інший її зубчик.
3. Зніміть почергово намічені скобки, обробіть шов розчином 70˚ спирту, накладіть асептичну пов’язку.
Техніка подачі інструментів.Існує три способи подачі інструментів – у руки хірургу, на інструментальний столик і комбінований.
Подача інструментів у руки є найбільш придатним способом, оскільки при цьому хірург повністю звільняється від зайвих дій, не пов’язаних з роботою в операційній зоні. Але такий спосіб подачі інструментів складний для медсестри – потребує швидкості дії, доброї організації робочого місця і досконалого знання ходу операції.
Другий спосіб є найпростішим. Операційна сестра розміщує поряд з операційним полем невеликий інструментальний столик, куди викладає необхідний інструментарій і матеріал; хірург під час операції бере все необхідне для роботи. При цьому увага його відволікається, втрачається багато часу, може порушуватись стерильність. Цей спосіб рекомендують при гнійних операціях, оскільки він дозволяє уникнути забруднення основного інструментального стола.
Третій спосіб поєднує два перші, а саме: у менш напружені і відповідальні моменти операції хірург бере інструменти сам, а на складних етапах сестра подає їх йому в руки.
Подача кожного інструмента має свої особливості, які медична сестра повинна завжди враховувати. Необхідно дотримувати правил: 1) подавати інструменти таким чином, щоб не травмувати хірурга і себе; 2) подавати інструменти так, щоб, взявши у руку, хірург міг ними зразу ж користуватись (не перекладаючи і не зміщуючи); 3) медсестра повинна знати хід операції і послідовність застосування кожного медичного інструмента; 4) не торкатись рукою тієї частини інструмента, яка буде контактувати з тканинами хворого.
Подача голкотримача. Після заправки голкотримача медична сестра подає його браншами вперед і вкладає в руку хірурга. Відпустити голкотримач вона повинна тільки тоді, коли переконається, що хірург міцно його зафіксував. Подавати необхідно таким чином, щоб хірург міг разом з ним зафіксувати в своїй руці і довгий кінець нитки. У тих випадках, коли вільний кінець нитки дуже довгий, медична сестра повинна підтримувати його пінцетом і відпустити тільки тоді, коли асистент хірурга його зафіксував.
Довжина нитки визначається видом шва: для вузлового поверхневого шва – 20 см, глибокого – 25-30 см, неперервного – 40-45 см. Підбір ниток за товщиною залежить від призначення. Так, наприклад, для перев’язування дрібних судин використовують тонку (№ 1-2) лігатуру, а для перев’язування крупних судин – стегнової артерії, судин нирки, селезінки – товсті нитки (№ 6-10). Лігатура для швів має бути також різної товщини, наприклад, для кишкового шва – шовк № 1-2, для апоневроза – № 4-6. Для з’єднання м’язів, як правило, застосовують кетгут.
Велике значення має підбір голок як за кривизною, так і за товщиною. Так, наприклад, при накладанні шва на кишкову стінку або шлунок застосовують пряму або зігнуту круглу голку, для зшивання очеревини – круглу зігнуту, для зшивання м’язів і апоневроза – ріжучу зігнуту, для судинного шва – атравматичну тощо. Товщина голки залежить від товщини лігатури. Кінцевий вибір голки та лігатури під час операції робить хірург. Голкотримач із затиснутою голкою не можна класти на стерильний стіл гострим кінцем голки донизу, оскільки вона проколе простирадло і втратить стерильність. При поверненні голкотримача медична сестра повинна слідкувати, щоб разом з ним повертали голку.
Скальпель подають ручкою вперед. При цьому сестра тримає його за шийку та лезо за допомогою маленької серветки і тупий край скальпеля повинен бути повернутий до її долоні, що оберігає руку від випадкового порізу.
Ножиці подають закритими, кільцями від себе. Таким же чином подають затискачі, гачки і інші інструменти.
Інструменти, забруднені під час операції, замінюють іншими (стерильними). Ті ж інструменти, які використовують багаторазово, хірург повертає сестрі, і вона протирає їх серветкою, змоченою спиртом.
Помилки при подачі інструментів. 1. Не потрібно метушитись, краще подавати повільніше, але правильно.
2. Неправильно вибрана довжина нитки: при короткій нитці хірургові важко зав’язати її кінці, а при довгій вони легко заплутуються. На кожний етап операції необхідні нитки різної довжини.
3. Неправильно підібрана товщина голки і нитки: при подачі товстої нитки на тонкій голці вона надривається у вушку, а після накладання шва голку важко зняти з нитки; при подачі тонкої нитки на товстій голці вона сповзає із вушка.
4. Неправильно засилена нитка в голку: якщо короткий кінець нитки менший 3 см, нитка з голки легко сповзає; якщо короткий кінець нитки надто довгий, її незручно знімати. Короткий кінець нитки повинен дорівнювати 4-5 см.
5. Поданий шовний матеріал не перевірений на міцність: при тривалому зберіганні, а також при стерилізації шовні нитки втрачають міцність і під час зав’язування рвуться. Тому кожний моток шовного матеріалу, який подається на операційний стіл, необхідно перевіряти на міцність.
6. Поданий непридатний інструмент: деякі інструменти дуже подібні за зовнішнім виглядом, і їх випадкова підміна і застосування на певних етапах операції можуть призвести до ускладнень. Не можна заміняти анатомічний пінцет хірургічним, затискачі Більрота – затискачами Кохера, колючі голки – ріжучими.
7. Неуважний контроль за кількістю використаних інструментів може призвести до залишення одного з них у тканинах або порожнинах пацієнта, що призводить до важких наслідків.
Правила подачі перев’язувального матеріалу. 1) кульки, серветки, тампони та інший матеріал подавати тільки пінцетом;
2) перев’язувальний матеріал тримати на інструментальному столику і в жодному разі не класти на простирадло, яким накритий хворий, оскільки матеріал може непоміченим потрапити в рану;
3) при невеликій рані і кровотечі необхідно подавати малі та середні кульки і серветки, при великій кровотечі необхідно подавати матеріал більшого розміру;
4) тампони необхідно подавати за допомогою двох пінцетів;
5) під час порожнинних операцій не можна застосовувати маленькі серветки і марлеві кульки, тому що вони можуть непоміченими залишитись у рані. Їх подають у вигляді тупферів – затиснутими у браншах затискача або корнцанга;
6) великі серветки або тампони, які на певний час залишаються в рані, прикріплюють до її краю затискачем.