 |
|
Мануально-м’язове тестування
Зрозуміло, що кожен вид спорту має специфічні підходи та вимоги до класифікації. Однак, незважаючи на це, основою її є ступінь збереження силових можливостей, що визначається за допомогою мануально-м’язового тестування (ММТ).
М’язову силу оцінюють за опором, що може чинити інвалід при русі в тому чи іншому суглобі, за обсягом активних рухів, а також за результатами динамометрії. Варто мати на увазі, що обсяг і сила рухів можуть бути обмежені внаслідок патології в суглобах, м’язах та через рубцеві зміни шкіри.
Мануально-м’язове тестування проводиться за шестирозрядною міжнародною системою.
0 балів - Відсутність ознак напруження при спробі довільного руху;
1 бал - Відчуття напруження м’язів при спробі довільного руху;
2 бали - Виконання руху в повному обсязі в умовах розвантаження (пасивний рух);
3 бали - Виконання руху в повному обсязі в умовах дії сили ваги частини тіла, що тестується;
4 бали - Виконання руху в повному обсязі в умовах дії сили ваги частини тіла, що тестується та помірної протидії;
5 балів -Виконання руху в повному обсязі в умовах дії сили ваги частини тіла, що тестується з максимальною протидією;
Для виявлення слабкості м’язів кінцівок використовують проби Мінгаццині-Барре. Верхня проба: інвалідові пропонують витягнути руки вперед. При наявності м’язової слабкості рука з боку парезу опускається швидше, ніж здорова. Нижня проба: інвалід, лежачи на спині, згинає ноги в колінах під тупим кутом, при цьому з боку парезу нога опускається швидше. Є декілька модифікацій проби: проведення проби в положенні хворого на животі (той, хто обстежується згинає ноги в колінних суглобах і фіксує їх у цьому положенні - опускається «слабка» нога), використання додаткових навантажень тощо. Оцінюються також форма м’язів та суглобів, тонус м’язів, рефлекси, тремор, обсяг активних рухів, положення тіла та його сегментів (вимушене чи довільне) тощо. Окремим тестом є показники динамометрії.
Методика мануально-м’язового тестування передбачає для кожного м’язу чи м’язової групи визначення специфічного руху, що називається “тестовим рухом”. Загальна оцінка сили ніг складає 80 балів (згинання, розгинання, відведення, приведення стегон; згинання, розгинання колін, згинання, розгинання у гомілковостопних суглобах), рук - 140 балів (згинання, розгинання, відведення, приведення плечей; згинання, розгинання ліктів; згинання, розгинання зап’ястків; обертові рухи передпліч; згинання, розгинання пальців; відведення, розгинання великого пальця).
Обов’язковим є попереднє оволодіння пасивним виконанням тестового руху. Можливість ізольованого виконання тестового руху забезпечує визначення тестової позиції (вихідного положення тестового руху). Правильний вибір тестової позиції є однією з основних умов успішного виконання мануально-м’язового тестування.
Мануально-м’язове тестування має свої переваги та недоліки. До переваг цієї методики можна віднести те, що вона не потребує спеціального обладнання, є доступною та простою. Головним недоліком мануально-м’язового тестування є його суб’єктивність та неможливість пролонгованого співставлення результатів. Крім того, результати мануально-м’язового тестування не можуть бути самостійним критерієм класифікації, що вимагає додаткових тестувань.
ЛІТЕРАТУРА
1. Бріскін Ю., Передерій А.В., Строкатов В.В. Параолімпійський спорт: навчальний посібник за заг.ред.Ю.А.Бріскіна, передмова д.пед.наук, професора, академіка АПН України Н.Г.Ничкало.-Львів: “Арал”, 2001.- 141 с.
1. Бріскін Ю.А. Адаптивний спорт. Спеціальні Олімпіади:навчальний посібник. - Львів: “Ахіл”, 2003. - 128 с.
2. Бріскін Ю.А. Організаційні основи Паралімпійського спорту: навчальний посібник. - Л.:“Кобзар”, 2004. - 180 с., іл.
3. Глоба А.П., Чехов А.А., Любезнов Ю.Ю., Сафронова С.П. Психолого-педагогические аспекты соревновательной деятельности инвалидов с нарушениями функций спинного мозга // Тезисы докладов 1-й Всесоюзной научной конференции “Физическая культура и спорт инвалидов”. -Одесса, 1989.
4. Соболевский В.И. Этико-деонтологические аспекты физкультурно-оздоровительной работы среди инвалидов // Теория и практика физической культуры. -1990. -№ 1. -С. 48-50.