Главная | Обратная связь

Навчальна діяльність підлітка

Наголосимо: основу соціальної ситуації розвитку сучас­них підлітків визначає власне та обставина, що вони є школя­рами. Основна суспільна вимога до підлітків у контексті суча­сної культури — оволодіти певною сумою знань, вмінь та навичок, необхідних для життя у суспільстві.. Ця вимога, поєднуючись із загаль­ною культурною традицією ставлення до освіти, робить проблему навчання та успіхів у ньому дуже важливою у підлітковому віці.

Навчальна діяльність зазнає значних змістовних і організаційних змін, зумов­лених зростанням самостійності підлітків: у процесі вивчення основ наук вони переходять від емпіричних узагальнень до теоретичних понять (В. В. Давидов).

Ускладнення змістовної сторони знань вимагає від учнів досконаліших спосо­бів їх здобуття. Зростає рівень абстрагування й узагальнення, формуються сис­теми прямих і зворотних логічних операцій, міркувань .і умовиводів, які стають усвідомленішими, обґрунтованішими і логічно досконалішими.

Змінюється співвідношення зовнішніх і внутрішніх дій на користь останніх. Відбувається перехід зовнішніх дій у внутрішній, мислений план, формуються розумові дії, виступаючи компонентами вмінь навчатись.

Якісних змін зазнає і мотивація навчальної діяльності підлітків.

 

1. Формування особистості підлітка

Підлітковий період—це період переходу від дитинства до дорослості, усвідом­лення себе як дорослої особи, переосмислення цінностей.

Поява відчуття дорослості як специфічного новоутворення самосвідомості є структурним центром особистості підлітка, тією якістю, в якій відображається нова життєва позиція у ставленні до себе, людей і світу в цілому. Саме воно визначає спрямованість і зміст активності підлітка, його нові прагнення, бажан­ня, переживання й афективні реакції. .

Складність полягає в тому, що підлітки, прагнучи визнання власної дорос­лості зі сторони оточуючих, ще не відчувають себе (а тим більше, ще не є) дорос­лими повною мірою. Та все ж саме це відчуття є тим новим, прогресивним в особистості, що обов'язково розвиватиметься, і саме на нього слід спиратись у педагогічній практиці.

Кардинальні зміни в структурі особистості підлітка зумовлюють його особ­ливу чутливість до засвоєння норм, цінностей та способів поведінки, притаман­них світові дорослих. Власне, йдеться про переорієнтацію з норм і цінностей дитячого світу на інші, дорослі, вироблення особистісних новоутворень, які віді­грають особливу й вирішальну роль в оволодінні дитиною соціальною ситуаці­єю дорослого (Д. І. Фельдштейн).

Зростає прагнення підлітка бути самостійним, зумовлене всім ходом психіч­ного розвитку, набутим життєвим досвідом та змінами в організмі, зумовленими його дозріванням. Водночас підлітки гостро потребують доброзичливої й тактов­ної підтримки з боку дорослих, яка б допомагала реалізації їхнього прагнення до самостійності.

Помітно відрізняються прояви прагнення до самостійності в молодших і стар­ших підлітків. У поведінці перших ще переважають дитячі риси, їх цікавить пере­дусім зовнішня сторона життя дорослих і те враження, яке їхні вчинки справля­ють на інших. Самі вчинки часто бувають імпульсивними й безконтрольними.

Молодші підлітки ще недостатньо усвідомлюють власні дії, не прагнуть до самоаналізу, а, отже, часто не визнають очевидної провини, намагаючись будь-що виправдатись. Проблема полягає в тому, що їм украй важко визнати свою провину публічно, оскільки це рівноцінно руйнуванню підвалин власної особис­тості. Водночас вони, як правило, розуміють і глибоко переживають ситуацію.

Ставлення старших підлітків до своїх учинків більш свідоме. Вони вже схильні до самоаналізу, хоча не завжди здатні справитися з ним. Старших підлітків ціка­вить не лише зовнішня сторона життя дорослих, але й їх внутрішній світ, духовні якості.

Інтенсивно формується здатність переходити від одного виду діяльності до іншого, що ґрунтується на засвоєнні загальних закономірностей побудови людської діяльності. Це означає, що підліток уже вміє ставити перед собою мету, складати план дій, може оцінити та підібрати необхідні засоби, співвіднести їх із діями інших людей тощо. Орієнтуючись на інших, він уміє враховувати їх почуття та інтереси, бажання й характери, може зрозуміти інших та самого себе.

Отож, цілком зрозумілою є педагогічна вимога організації життя підлітків та­ким чином, щоб вони засвоїли якомога більше загальнокультурних навичок дій з матеріальними предметами, оволоділи змістом основних форм суспільно корис­ної діяльності (уміли працювати, навчатися, займатися спортом, мистецтвом, організовувати діяльність інших людей тощо).

Освоєння змісту різних видів діяльності пов'язане також із формуванням у під­літків моторних навичок. Фізіологічні особливості підлітків уже дозволяють їм освоювати складні рухи. Якщо в цьому віці не навчитися їздити на велосипеді, танцювати, працювати різними інструментами і т.п., то пізніше це буде зробити набагато важче, а інколи й неможливо.

Розвиваються специфічні особливості самосвідомості, що проявляються в самооцінціпідлітка, його оцінці ефективності різних видів власної діяльності та своїх стосунків із дорослими й однолітками. Механізмом розвитку самосвідо­мості виступає рефлексія.

Самооцінка в цьому віці набуває не меншого значення, ніж оцінки дорослих, перетворюючись у надзвичайно важливий мотив поведінки. Переважна орієнта­ція підлітка на самооцінку пов'язана передусім із його прагненням до самостій­ності та незалежності, із самоповагою, вимогливістю до себе (Є. І. Савонько).

Починаючи із шостого класу, інтенсивно розвивається особистісна та міжособова рефлексія, внаслідок чого підлітки починають вбачати причини конфліктів чи, навпаки, успіхів у спілкуванні з товаришами в особливостях власної особис­тості (Н.І. Гуткіна).

Характерна для молодшого школяра рівновага позитивних і негативних само­оцінок поступається місцем різкому невдоволенню собою, що поширюється як на навчальну діяльність, так і на систему взаємин з оточуючими загалом. Можна говорити про своєрідну кризу самооцінки, більшою мірою притаманну хлопчи­кам.

Виникає інтерес до себе та оточуючих, прагнення зрозуміти особливості людини та її взаємини з іншими людьми, мотиви її вчинків та переживання. Яск­раво виражена установка на порівняння себе з іншими. Особливо це стосується вчинків, адже саме у них виражається ставлення людини до чогось або ж до когось.

Розмірковування підлітка про себе, про своє життя не абстрактні, як це харак­терно для ранньої юності, а стосуються передусім того, що відбувається з ним, його стосунків з іншими людьми, життєвих планів тощо.

Приблизно в 11-12 років виникає інтерес до свого внутрішнього світу, у по­дальшому відбувається поступове ускладнення й поглиблення самопізнання. Завдяки інтенсивному інтелектуальному розвитку з'являється схильність до са­моаналізу. Образи "Я", що створює у своїй свідомості підліток, відображають усе багатство його життя. Уявлення про фізичне "Я", свій розум, здібності у різ­них сферах, силу характеру, товариськість, доброту та інші якості, інтегруючись, утворюють когнітивний компонент "Я-концепції" підлітка. З ним тісно пов'я­зані оціночний і поведінковий компоненти. Для підлітка важливо не просто знати, який він насправді, але й розуміти, наскільки значущими є його індивідуальні особливості. їх оцінка істотно залежить від системи цінностей, що складається завдяки впливу родини й однолітків.

Підліток оцінює власні вчинки, прагнучи осмислити їх наслідки в майбутньо­му. Він намагається зрозуміти свої особливості, усвідомити власні недоліки, що зумовлено потребою правильно будувати взаємини з дорослими й однолітками, відповідати вимогам інших людей та своїм власним. Останнє зумовлює доміную­чу орієнтацію підлітка на позитивне в іншій людині (точніше, на те, що він вважає таким), готовність брати з неї приклад. Орієнтація на певні зразки багато в чому визначає зміст нової системи життєвих цінностей та загальну спрямованість фор­мування особистості підлітка.

У цьому віці привабливими можуть стати зовнішні ознаки дорослості, в яких підліток вбачає характерні риси й переваги цього статусу (куріння, випивка, до­росла мода в одязі, косметика, форми відпочинку, флірт тощо). Освоєння подіб­них ознак часто ототожнюється з утвердженням і демонстрацією власної дорос­лості найлегшим шляхом — через наслідування.

Поступово розширюються і поглиблюються уявлення підлітків про себе, од­нак інших людей вони поки що оцінюють повніше й правильніше, ніж себе. Осо­бливо це стосується тих, із ким у них склалися близькі стосунки.

Підлітки відкриті для спілкування з людьми — однолітками й дорослими, а замкнутість зумовлена відчуттям, що їх не розуміють, переживанням несправед­ливості чи неповаги щодо себе.

У цьому віці особливо яскраво виражена залежність від думки та ставлення оточуючих. Підлітки намагаються демонструвати свої кращі риси, заслужити схвальні відгуки — особливо від тих, чия думка для них важлива. Страх виявити незнання або невміння може стати причиною надмірної сором'язливості та не­впевненості в собі, набути хворобливого характеру. Усе це часто маскується на­пускною розв'язністю, бравадою й грубістю, які покликані прикрити внутрішню невпевненість.

Цей вік характеризується емоційною нестабільністю та імпульсивністю пове­дінки. Підлітки часто спочатку діють, а вже потім думають про наслідки, хоча усвідомлюють при цьому, що варто було б вчинити навпаки.

 

Ганна Фрейд так описує особистісну нестабільність у підлітковому віці: "Підлітки винятково егоїстичні, вважають себе центром Всесвіту і єдиним об'єктом, гідним уваги, та водночас у жоден із наступних періодів свого життя вони не здатні на таку відданість і самопожертву. Вони всту­пають у пристрасні любовні взаємини—лише для того, щоб обірвати їх так само раптово, як і розпочали. З одного боку, вони з ентузіазмом включа­ються ужиття співтовариства, а з іншого—прагнуть самотності. Вони вагаються: сліпо підкорятися обраному лідеру чи зухвало бунтувати проти будь-якої влади. Вони егоїстичній корисливі, та водночас сповнені піднесе­ного ідеалізму. Вони аскетичні, але раптово поринають у примітивну розпу­сту. Іноді їхня поведінка щодо інших людей груба і безцеремонна, хоча вони неймовірно чутливі. їхній настрій коливається між сяючим оптимізмом і найпохмурішим песимізмом. Іноді вони працюють із невичерпним енту­зіазмом, а іноді повільні й апатичні".

Помітного розвитку набувають вольові якості — наполегливість, цілеспря­мованість, вміння долати перешкоди і труднощі тощо.

Підлітки, на відміну від молодших школярів, здатні не тільки на окремі вольові дії, але й на вольову діяльність. Вони вже в змозі самі поставити перед собою мету та спланувати її досягнення.

Недостатність волі полягає передусім у тому, що, проявляючи величезну на­полегливість в одному виді діяльності, підлітки можуть не виявляти її в інших видах.

Ще Л.С. Виготський зазначав, що у підлітків найчастіше спостерігається не слабкість волі, а слабкість цілей, коли підліткам просто немає заради чого долати різні перешкоди, включаючи і власні лінощі. Поява ж важливої мети вирішує і проблеми волі.

Бурхливо розвивається емоційна сфера, що характеризується різкими пере­ходами від надмірної рухливості до спокою, від піднесення до байдужості. Підви­щена емоційність підлітків зумовлена статевим дозріванням та неврівноваженіс­тю процесів збудження й гальмування.

Переживання набувають дедалі більшої стійкості. У підлітковому віці спосте­рігається подальший розвиток почуттів як узагальнених і відносно стійких пе­реживань (інтелектуальних, моральних, естетичних та ін.). Почуття стають трива­лішими й стійкішими, що зумовлює посилення їх впливу на різноманітні сторони життя підлітків.

Інтенсивно формуються моральні почуття, завдяки чому засвоювані підліт­ками норми поведінки можуть стати ефективним поштовхом до дій.

У підлітковому віці поступово відбувається перехід від ситуативного пережи­вання краси явищ природи, музичних і літературних творів, творів живопису до стійких естетичних почуттів, які є наслідком систематичного виховання.

Аналіз змісту та динаміки переживань підлітків протягом цього вікового пері­оду свідчить, що і для молодших, і (особливо) для старших підлітків негативні переживання пов'язані з пізнанням самого себе. Причому з віком кількість таких переживань невпинно зростає.

Є всі підстави вважати, що зумовлено це не стільки віковими особливостями, скільки є результатом інтеріоризації, засвоєння підлітками тих уявлень і оцінок, які дають їм інші люди, передусім батьки та вчителі (Н.Н. Толстих). Для таких оцінок характерні наступні особливості: висловлювання дорослих про позитивні риси підлітків, як правило, дуже скупі, мають украй абстрактний характер і не змінюються з віком; судження про недоліки, навпаки, гранично конкретні, різно­манітні, змінюються з віком. Саме вони максимально впливають на процес осо­бистісного самовизначення підлітків, хоча психологи переконані, що у станов­ленні особистісної самоідентичності дуже важливо спиратись на позитивні сто­рони свого "Я".

Переживання підлітків, які, як правило, мають позитивний характер, — це ті, що пов'язані із самореалізацією, з активною роботою щодо розвитку власної особистості.

Характеризуючи інтересипідлітка, передусім зазначимо, що, у порівнянні з молодшим шкільним віком, вони набувають більшої цілеспрямованості, актив­ності та глибини. З іншого боку, інтереси багато в чому мінливі, й лише у старших підлітків набувають певної стійкості.

Саме в цьому віці розпочинається формування домінуючої спрямованості пізнавальних та інших інтересів особистості.

Нерідко можна спостерігати і визначеність професійних намірів, що супрово­джується серйозними зусиллями, спрямованими на підготовку до омріяного майбутнього. Чим конкретніші та стійкіші професійні наміри підлітка, тим диференційованіше його ставлення до навчальних предметів (останні чітко розмежо­вуються як «потрібні» та «непотрібні»).

Самостійна діяльність таких підлітків дедалі більше набуває характеру само­освіти у певному напрямку і з чіткою метою — оволодіти знаннями, необхідни­ми для майбутньої професійної діяльності.

Підлітковий вік—дуже важливий період у розвитку ідеалівособистості. Якщо для молодших підлітків такими ідеалами виступають образи конкретних людей, то у старших підлітків вони набувають синтетичного характеру, базуючись на уза­гальненні уявлень про людей, якості яких їм імпонують. Ідеали стають взірцем для наслідування, правилом, згідно з яким намагаються діяти підлітки.